154/854/26
2/154/854/26
заочне
06 травня 2026 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Вітера І.Р.,
з участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
26 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 14 640,00 грн.
Обґрунтування позовних вимог.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 82307, відповідно до умов якого первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти у розмірі 1 500,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та строки, визначені договором.
Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. На підтвердження укладення договору позивач посилається на копію договору про надання фінансового кредиту № 82307 від 25 вересня 2019 року, додаток до договору, довідку про ідентифікацію відповідача, а також інформаційну довідку про перерахування коштів.
За твердженням позивача, ТОВ «ЗАЙМЕР» свої зобов'язання за кредитним договором виконало належним чином, надало відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі, однак відповідач належним чином умов договору не виконав, кредитні кошти та передбачені договором платежі у встановлений строк не повернув, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Також позивач посилається на те, що 11 березня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № ЗК-11032020, на підставі якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року.
Станом на дату звернення до суду позивач визначив заборгованість відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 14 640,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1 500,00 грн; заборгованості за процентами - 900,00 грн; заборгованості за комісією - 0,00 грн; заборгованості за пенею - 12 240,00 грн.
У зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року у розмірі 14 640,00 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.
Процесуальні дії та рішення у справі
Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 10 березня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 10 березня 2026 року витребувано в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» інформацію щодо емітування банківської картки № НОМЕР_1 та зарахування на неї кредитних коштів за кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року.
01 квітня 2026 року до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на виконання ухвали суду про витребування доказів.
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, у судове засідання повторно не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позовну заяву, доказів на спростування заявлених позовних вимог, а також заперечень щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не подав.
З огляду на повторну неявку відповідача, відсутність відзиву на позовну заяву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням статей 223, 280 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін
З наданої позивачем копії індивідуальної частини договору про надання фінансового кредиту № 82307 від 25 вересня 2019 року вбачається, що такий договір укладено між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАЙМЕР» як товариством та ОСОБА_1 як клієнтом.
У договорі зазначено ідентифікаційні дані клієнта, зокрема його прізвище, ім'я та по батькові - ОСОБА_1 , дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , номер телефону - НОМЕР_3 , адреса - АДРЕСА_1 . У договорі також зазначено реквізити платіжної банківської картки клієнта, на яку мав бути перерахований кредит, зокрема картку № НОМЕР_1 .
Відповідно до пункту 1.1 договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 1 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався строком на 30 днів - з 25 вересня 2019 року до 24 жовтня 2019 року.
Пунктом 1.3 договору передбачено, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту, що становить 2 % від суми кредиту на день. Тип процентної ставки визначено як фіксований.
Відповідно до пункту 1.4 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.
Згідно з пунктом 1.5 договору датою укладення договору визначається дата перерахування грошових коштів на банківську картку клієнта.
Згідно з пунктом 1.7 договору клієнт підтвердив, що усвідомлює, що на правовідносини за договором не розповсюджується дія Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюються клієнтом згідно з графіком розрахунків, який є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що сума кредиту, проценти за користування кредитом нараховані протягом строку користування кредитом, позичальник оплачує в день закінчення строку, встановленого договором. У договорі також зазначено, що клієнт має право сплачувати проценти в будь-який час протягом строку користування кредитом.
Згідно з пунктом 2.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. У цьому ж пункті зазначено, що проценти за користування кредитом нараховуються у простроченні на суму кредиту з першого дня надання кредиту клієнту до дня повного погашення заборгованості за кредитом.
Відповідно до пункту 2.4 договору при надходженні до товариства коштів для виконання зобов'язань клієнта товариство направляє такі кошти на погашення заборгованості у визначеній послідовності. У разі виникнення простроченої заборгованості грошові кошти спрямовуються: у першу чергу - на сплату відсотків за користування кредитом; у другу чергу - на повернення суми кредиту.
З наданого договору також вбачається, що пунктом 3.1.1 на клієнта покладено обов'язок вчасно та у повному обсязі повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов договору.
Пунктом 3.3.3 договору передбачено право клієнта продовжити строк надання кредиту шляхом оплати не пізніше останнього дня терміну повернення кредиту, зазначеного у графіку розрахунків, у повному обсязі нарахованих процентів за кредит.
Пунктом 3.4.4 договору передбачено обов'язок клієнта виконувати інші обов'язки, передбачені договором.
Окремо умовами договору врегульовано відповідальність клієнта за порушення строків повернення кредиту та сплати процентів.
Так, відповідно до пункту 4.3 договору у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строки, зазначені у пункті 1.2 цього договору та/або додатку, та/або не сплатив проценти у порядку, зазначеному в пункті 2.2 цього договору та/або додатку, клієнт зобов'язаний виплатити товариству пеню в розмірі 5 % від суми неповерненого грошового кредиту / не сплачених процентів за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
У цьому ж пункті 4.3 договору зазначено, що пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше ніж 100 календарних днів.
Пунктом 5.4 договору передбачено, що припинення або розірвання договору не звільняє клієнта від обов'язку повернути товариству кредит, сплатити проценти за фактичний термін користування кредитом і день припинення або розірвання договору.
Згідно з пунктом 6.1 договору він складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до пункту 6.3 договору всі зміни і доповнення до договору, складені сторонами в електронному вигляді та підписані з використанням одноразового ідентифікатора, є невід'ємними частинами договору.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що підписання договору клієнтом здійснюється шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пунктом 6.8 договору підписанням договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту товариства.
Згідно п.7 договору, він підписаний ОСОБА_1 електронним підписом НОМЕР_4 .
З додатку № 1 до договору про надання фінансового кредиту № 82307 від 25 вересня 2019 року вбачається, що у графіку розрахунків та орієнтовної сукупної вартості кредиту зазначено: строк, на який надано кредит, - 30 днів; сума кредиту - 1 500,00 грн; проценти - 2 % на день; сума процентів за користування кредитом - 900,00 грн; сукупна вартість кредиту - 2 400,00 грн. У цьому ж додатку зазначено, що у разі наявності прострочення штрафні санкції, пеня, неустойка становлять 5 % на день.
З довідки про ідентифікацію, виданої ТОВ «ЗАЙМЕР», вбачається, що 25 вересня 2019 року о 18 год 22 хв для підписання договору № 82307 на номер телефону НОМЕР_3 був використаний одноразовий ідентифікатор KL9299. У довідці зазначено, що цим документом було підписано кредитний договір. Довідка містить відомості про клієнта - ОСОБА_1 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
З інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 15 травня 2025 року вбачається, що через платіжний сервіс Platon була проведена успішна транзакція з видачі кредиту № 82307. У довідці зазначено дату та час проведення транзакції - 25 вересня 2019 року о 18 год 22 хв 06 с, суму - 1 500,00 грн, номер платіжної картки - НОМЕР_1 , емітент платіжної картки - PRIVATBANK, код авторизації - 043218, опис операції - «Видача кредиту #82307».
З листа-відповіді АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260316/66357-БТ від 19 березня 2026 року, наданого на виконання ухвали суду від 10 березня 2026 року, вбачається, що банківська картка № НОМЕР_5 , рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_6 , відкриті на ім'я ОСОБА_1 , а 25 вересня 2019 року за цим рахунком зафіксовано зарахування коштів у сумі 1 500,00 грн, що узгоджується з умовами кредитного договору № 82307 від 25 вересня 2019 року та інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» про видачу кредиту на вказану картку.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року вбачається, що початково позичальнику було обліковано основну суму кредиту 1 500,00 грн.
У розрахунку відображено щоденне нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 60,00 грн на день, що відповідає 2 % на день від суми кредиту 1 500,00 грн.
З 26 вересня 2019 року по 24 жовтня 2019 року у розрахунку відображено статус кредиту як «Активний», основна сума боргу - 1 500,00 грн, проценти за кредитом поступово збільшувалися з 60,00 грн до 900,00 грн, пеня та проценти на прострочені суми у цей період не нараховувались, а баланс заборгованості станом на 24 жовтня 2019 року становив 2 400,00 грн.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що прострочення виконання зобов'язання обліковується з 25 жовтня 2019 року. Період з 25 жовтня 2019 року по 03 лютого 2020 року включно становить 102 календарні дні.
У розрахунку позивача пеня нарахована у розмірі 120,00 грн за кожен день прострочення та станом на 03 лютого 2020 року становить 12 120,00 грн, а станом на 04 лютого 2020 року - 12 240,00 грн. Починаючи з 04 лютого 2020 року у розрахунку зазначено статус «Призупинено нарахування», після чого розмір пені залишається незмінним - 12 240,00 грн.
Разом з тим, зіставлення пункту 4.3 договору та розрахунку позивача свідчить, що договір встановлює граничний строк нарахування пені - не більше 100 календарних днів, тоді як сума пені 12 240,00 грн відповідає 102 дням прострочення із розрахунку 120,00 грн за день. За 100 календарних днів розмір пені за таким самим способом обчислення становить 12 000,00 грн.
За розрахунком позивача, платежі від відповідача за кредитним договором не відображені, оплата основної суми кредиту, процентів, процентів на прострочені суми, пені або комісії у відповідних графах зазначена як 0,00 грн.
Загальна сума заборгованості, заявлена позивачем до стягнення, становить 14 640,00 грн, з яких: 1 500,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 900,00 грн - заборгованість за процентами; 0,00 грн - заборгованість за комісією; 12 240,00 грн - заборгованість за пенею. Таку ж структуру заборгованості позивач навів у позовній заяві.
З договору відступлення права вимоги № ЗК-11032020 від 11 березня 2020 року вбачається, що його укладено між ТОВ «ЗАЙМЕР» як кредитором та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» як новим кредитором. За умовами цього договору первісний кредитор передає новому кредитору права вимоги до боржників, перелік яких визначається у реєстрі боржників, а новий кредитор набуває права вимоги за відповідними кредитними договорами.
З витягу з реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № ЗК-11032020 вбачається, що до переліку боржників включено ОСОБА_1 за договором № 82307. У витягу зазначено заборгованість у загальному розмірі 14 640,00 грн, з яких: 1 500,00 грн - основна сума боргу, 900,00 грн - проценти, 12 240,00 грн - пеня.
З акта приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № ЗК-11032020 від 11 березня 2020 року вбачається, що сторони підтвердили передачу відповідного реєстру боржників за договором факторингу.
З досудової вимоги ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 05 грудня 2025 року, адресованої ОСОБА_1 , вбачається, що позивач повідомляв відповідача про набуття права вимоги за кредитним договором № 82307 та про наявність заборгованості у загальному розмірі 14 640,00 грн, у тому числі: 1 500,00 грн - основний борг, 900,00 грн - відсотки, 12 240,00 грн - пеня.
Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду
Відповідно до частин першої-третьої статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зазначена норма покладає саме на позивача обов'язок довести факт укладення кредитного договору, факт надання кредитних коштів, наявність та розмір заборгованості, а також перехід до нього права вимоги за спірним зобов'язанням. Відповідач, своєю чергою, мав право подати відзив, заперечення, докази повернення кредиту, сплати процентів, пені або інші докази на спростування позову, однак таким правом не скористався.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Тому суд вирішує спір у межах заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року в загальному розмірі 14 640,00 грн та оцінює лише ті докази, які подані позивачем або витребувані судом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням наведеної норми, неподання відповідачем відзиву не звільняє позивача від обов'язку довести обґрунтованість заявлених вимог, однак означає, що відповідач не надав суду жодних доказів на спростування факту укладення договору, отримання кредитних коштів, наявності прострочення чи розміру заявленої до стягнення заборгованості.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи подані позивачем докази у сукупності, суд виходить із того, що сам по собі розрахунок заборгованості не має наперед встановленої сили, однак у поєднанні з кредитним договором, додатком до нього, довідкою про ідентифікацію, довідкою платіжного сервісу про переказ коштів, листом-відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК», договором відступлення права вимоги, витягом з реєстру боржників та досудовою вимогою він може бути покладений в основу висновків суду в тій частині, у якій узгоджується з умовами договору та іншими доказами.
Щодо доведеності факту укладення кредитного договору та дійсності правочину
Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом наданого договору про надання фінансового кредиту № 82307 від 25 вересня 2019 року, його укладення було спрямоване на виникнення між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 цивільних прав та обов'язків, пов'язаних із наданням відповідачу грошових коштів у кредит та обов'язком відповідача повернути їх і сплатити передбачені договором платежі.
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач на час укладення договору не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності, що його волевиявлення було невільним або що договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків. Навпаки, зміст договору, довідка про ідентифікацію, довідка про переказ коштів і лист-відповідь банку свідчать про послідовність дій, пов'язаних з оформленням кредиту, ідентифікацією клієнта, використанням одноразового ідентифікатора та зарахуванням кредитних коштів на банківський рахунок відповідача.
Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Кредитний договір № 82307 від 25 вересня 2019 року не визнаний судом недійсним, доказів його нікчемності у матеріалах справи немає, а тому суд виходить із презумпції правомірності цього правочину.
Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами.
Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на наведені норми, укладення кредитного договору в електронній формі саме по собі не свідчить про недодержання письмової форми правочину, якщо зміст договору зафіксований в електронному документі, а волевиявлення сторони підтверджене передбаченим законом або договором способом.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію, оферту, укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями і підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Верховний Суд у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, у постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 виходив із того, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, за умови підтвердження ідентифікації позичальника, надсилання йому відповідного одноразового коду та використання такого коду для акцепту умов договору, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. У таких спорах суд має перевірити, чи підтверджується матеріалами справи зв'язок між конкретною особою, її персональними даними, фінансовим номером телефону, одноразовим ідентифікатором та укладеним електронним договором.
З матеріалів справи вбачається, що пунктом 6.1 кредитного договору передбачено його підписання з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Пунктом 6.4 договору встановлено, що підписання договору клієнтом здійснюється шляхом використання одноразового ідентифікатора, який є невід'ємною частиною договору. З довідки про ідентифікацію вбачається, що 25 вересня 2019 року о 18 год 22 хв на номер телефону НОМЕР_3 був направлений і використаний одноразовий ідентифікатор KL9299, яким підписано кредитний договір № 82307.
Крім того, у договорі та довідці про ідентифікацію зазначені персональні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, РНОКПП, номер телефону та адреса. Відповідач не заперечив належність йому зазначеного фінансового номера телефону, не подав доказів втрати контролю над ним, шахрайського оформлення кредиту іншою особою чи звернення до правоохоронних органів з цього приводу.
У цій справі зв'язок між відповідачем, його персональними даними, фінансовим номером телефону, одноразовим ідентифікатором і кредитним договором підтверджується кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року, у якому зазначені персональні дані відповідача, його номер телефону НОМЕР_3 та платіжна картка № НОМЕР_1 ; довідкою про ідентифікацію, згідно з якою 25 вересня 2019 року о 18 год 22 хв використано одноразовий ідентифікатор KL9299; інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» про успішне перерахування 1 500,00 грн на зазначену картку; а також листом-відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК», яким підтверджено належність цієї картки відповідачу та зарахування 25 вересня 2019 року коштів у сумі 1 500,00 грн.
Отже, надані позивачем докази у своїй сукупності підтверджують, що кредитний договір № 82307 від 25 вересня 2019 року укладений між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 в електронній формі, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора KL9299, а тому є таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Щодо доведеності факту надання кредиту та виникнення обов'язку його повернення
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа, кредитодавець, зобов'язується надати грошові кошти, кредит, позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом цієї норми, обов'язок позичальника повернути кредит і сплатити проценти виникає за умови доведеності факту укладення кредитного договору та фактичного надання йому кредитних коштів.
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору ТОВ «ЗАЙМЕР» надало відповідачу фінансовий кредит у розмірі 1 500,00 грн. Пунктом 1.4 договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті України шляхом перерахування коштів на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом. У договорі зазначено платіжну картку № НОМЕР_1 .
З інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 15 травня 2025 року вбачається, що 25 вересня 2019 року о 18 год 22 хв 06 с через платіжний сервіс Platon проведена успішна транзакція на суму 1 500,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітентом якої зазначено PRIVATBANK, з описом операції «Видача кредиту #82307».
Крім того, листом-відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 20.1.0.0.0/7-260316/66357-БТ від 19 березня 2026 року, наданим у відповідь на ухвалу суду від 10 березня 2026 року, підтверджено, що картка № НОМЕР_5 , рахунок у форматі IBAN: НОМЕР_6 , відкриті на ім'я ОСОБА_1 , а 25 вересня 2019 року за цим рахунком зафіксовано зарахування коштів у сумі 1 500,00 грн.
Таким чином, факт надання відповідачу кредитних коштів підтверджується не лише довідкою платіжного сервісу, а й відповіддю банку-емітента платіжної картки, яка прямо пов'язує рахунок та картку з відповідачем і підтверджує зарахування коштів у сумі 1 500,00 грн саме 25 вересня 2019 року.
Відповідач не подав доказів того, що зазначена у договорі картка йому не належала, що кредитні кошти на неї не зараховувалися, що він не користувався зазначеним номером телефону, не укладав договір або повернув отримані кошти.
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику, грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 1.2 кредитного договору встановлено строк кредитування 30 днів - з 25 вересня 2019 року до 24 жовтня 2019 року. Додатком № 1 до договору також визначено строк кредиту 30 днів, суму кредиту 1 500,00 грн, проценти 2 % на день, суму процентів 900,00 грн та загальну суму до сплати 2 400,00 грн.
Отже, строк виконання відповідачем обов'язку з повернення кредиту та сплати процентів настав 24 жовтня 2019 року. Доказів виконання цього обов'язку відповідачем суду не подано.
Щодо переходу до позивача права вимоги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином, відступлення права вимоги.
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З наведених норм убачається, що для переходу права вимоги до нового кредитора не вимагається згода боржника, якщо інше прямо не передбачено договором або законом. Неповідомлення боржника про заміну кредитора саме по собі не припиняє зобов'язання і не звільняє боржника від його виконання, а лише покладає на нового кредитора ризик несприятливих наслідків у випадку, якщо боржник до отримання повідомлення виконав зобов'язання первісному кредитору.
Верховний Суд у практиці щодо відступлення права вимоги виходить із того, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора у зобов'язанні, що відбувається на підставі правочину, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, які існували на момент такого переходу. Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 та постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18, звертала увагу на правову природу відступлення права вимоги та факторингу як правових механізмів переходу права вимоги до нового кредитора.
З матеріалів справи вбачається, що 11 березня 2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено договір відступлення права вимоги № ЗК-11032020. З витягу з реєстру боржників до цього договору вбачається, що до переліку боржників включено ОСОБА_1 за договором № 82307 із загальною сумою заборгованості 14 640,00 грн.
Надані позивачем договір відступлення права вимоги, витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників підтверджують, що право вимоги за кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року перейшло від ТОВ «ЗАЙМЕР» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».
Матеріали справи також містять досудову вимогу ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» від 05 грудня 2025 року, адресовану відповідачу, у якій позивач повідомляв про набуття права вимоги та наявність заборгованості за договором № 82307.
За таких обставин суд дійшов висновку, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» є належним позивачем у цій справі, оскільки набуло право вимоги до відповідача за спірним кредитним договором.
Щодо структури та розміру заборгованості за тілом кредиту і процентами
Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням цих норм відповідач, уклавши кредитний договір, був зобов'язаний виконати його умови щодо повернення тіла кредиту та сплати процентів у строки і розмірах, визначених договором та додатком до нього.
Відповідно до частини першої статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Відповідно до частини другої статті 536 ЦК України, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктом 1.3 договору сторони погодили, що за користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту, що становить 2 % від суми кредиту за день. Додатком № 1 до договору визначено, що за 30 днів користування кредитом сума процентів становить 900,00 грн.
З розрахунку заборгованості вбачається, що протягом строку кредитування з 25 вересня 2019 року до 24 жовтня 2019 року позивач обрахував проценти у розмірі 60,00 грн за день, що відповідає 2 % на день від суми кредиту 1 500,00 грн. Загальна сума процентів за 30 днів становить 900,00 грн, що відповідає умовам договору та додатку № 1.
Доказів сплати відповідачем тіла кредиту у розмірі 1 500,00 грн або процентів у розмірі 900,00 грн матеріали справи не містять. Відповідач таких доказів не подав.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 500,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 900,00 грн заборгованості за процентами є доведеними та підлягають задоволенню.
Щодо пені, строку її нарахування та контрольного перерахунку
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою, штрафом, пенею, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до частини першої статті 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настає правовий наслідок, встановлений договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З наведених норм випливає, що пеня є різновидом неустойки, яка має договірну або законну підставу, нараховується за порушення строку виконання грошового зобов'язання та може бути стягнута лише у межах, визначених договором і законом.
Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що у разі, якщо клієнт не повернув кредит у строки, зазначені у пункті 1.2 цього договору та/або додатку, та/або не сплатив проценти у порядку, зазначеному у пункті 2.2 цього договору та/або додатку, клієнт зобов'язаний виплатити товариству пеню у розмірі 5 % від суми грошового зобов'язання (неповерненого грошового кредиту і несплачених процентів) за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань.
У цьому ж пункті 4.3 договору передбачено істотне обмеження строку нарахування пені: пеня нараховується до дня повного погашення заборгованості за договором включно, але в будь-якому випадку не більше ніж 100 календарних днів.
Отже, сам договір, на який посилається позивач, обмежує право кредитора нараховувати пеню 100 календарними днями прострочення. Суд не може стягнути пеню в більшому розмірі, ніж дозволяє договір, оскільки це суперечило б змісту зобов'язання, статтям 526, 629 ЦК України та межам погодженої сторонами відповідальності.
З розрахунку позивача вбачається, що прострочення виконання зобов'язання почалося 25 жовтня 2019 року, тобто з наступного дня після закінчення строку кредитування, визначеного договором і додатком до нього.
Період з 25 жовтня 2019 року по 03 лютого 2020 року включно становить 102 календарні дні: з 25 по 31 жовтня 2019 року - 7 днів, листопад 2019 року - 30 днів, грудень 2019 року - 31 день, січень 2020 року - 31 день, з 01 по 03 лютого 2020 року - 3 дні.
За розрахунком позивача пеня нараховувалась у розмірі 120,00 грн за кожен день прострочення, що відповідає 5 % від загальної простроченої суми 2 400,00 грн, яка складається з 1 500,00 грн тіла кредиту та 900,00 грн процентів.
Станом на 03 лютого 2020 року у розрахунку позивача зазначено припинення нарахування пені, а загальна сума пені становить 12 240,00 грн. Така сума фактично відповідає 102 дням прострочення із розрахунку 120,00 грн за кожен день, оскільки 120,00 грн ? 102 дні = 12 240,00 грн.
Разом з тим, пункт 4.3 договору обмежує нарахування пені 100 календарними днями. Тому граничний період її нарахування, починаючи з 25 жовтня 2019 року включно, закінчується 01 лютого 2020 року включно.
Отже, максимальний розмір пені, який може бути стягнутий відповідно до умов самого договору, становить 12 000,00 грн, а саме: 120,00 грн ? 100 днів = 12 000,00 грн.
Таким чином, заявлена позивачем пеня у розмірі 12 240,00 грн є обґрунтованою лише частково - у розмірі 12 000,00 грн. У частині 240,00 грн пеня нарахована позивачем поза межами 100 календарних днів, прямо передбачених пунктом 4.3 договору, а тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.
При цьому суд окремо звертає увагу, що відмова у стягненні 240,00 грн пені у цій справі здійснюється не з мотивів її неспівмірності чи застосування судової дискреції за частиною третьою статті 551 ЦК України, а насамперед у зв'язку з тим, що сам договір встановлює граничний строк її нарахування - не більше 100 календарних днів. Тому сума пені понад цей строк не має договірної підстави.
Водночас загальні підходи Верховного Суду щодо недопущення перетворення неустойки на каральну санкцію узгоджуються з таким висновком суду. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 зазначила, що право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві, а принципи справедливості, добросовісності та розумності мають застосовуватися судом при оцінці наслідків порушення зобов'язання та розміру відповідальності.
Разом з тим, у цій справі достатньою та самостійною підставою для відмови у стягненні 240,00 грн пені є саме невідповідність цієї частини розрахунку умовам пункту 4.3 договору, а не необхідність додаткового зменшення належно нарахованої пені.
Щодо наслідків неподання відповідачем доказів на спростування позову
Відповідач не подав суду відзиву, не спростував факту укладення кредитного договору, не заперечив факту використання одноразового ідентифікатора KL9299, не подав доказів неналежності йому номера телефону НОМЕР_3 або платіжної картки, зазначеної у договорі та довідці платіжного сервісу, не надав доказів повернення кредиту чи сплати процентів.
Водночас відповідно до статей 12, 81 ЦПК України саме сторона, яка заперечує проти обставин, на які посилається інша сторона, повинна надати докази на підтвердження своїх заперечень. За відсутності таких доказів суд оцінює наявні у справі матеріали в їх сукупності.
Подані позивачем докази є взаємопов'язаними та послідовними: договір містить дані відповідача, номер телефону, реквізити платіжної картки та умови кредитування; довідка про ідентифікацію підтверджує використання одноразового ідентифікатора KL9299; довідка платіжного сервісу підтверджує успішну транзакцію на суму 1 500,00 грн за договором № 82307; лист-відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підтверджує належність картки відповідачу та зарахування 25 вересня 2019 року коштів у сумі 1 500,00 грн; розрахунок заборгованості відображає відсутність платежів; договір відступлення права вимоги та витяг з реєстру боржників підтверджують перехід права вимоги до позивача.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору, факт надання кредитних коштів, порушення відповідачем строку виконання грошового зобов'язання та перехід до позивача права вимоги.
Висновок суду за результатами розгляду справи
Оцінивши подані докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» підлягає частковому задоволенню.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 82307 від 25 вересня 2019 року в загальному розмірі 14 400,00 грн, яка складається із: 1 500,00 грн - заборгованості за тілом кредиту; 900,00 грн - заборгованості за процентами; 12 000,00 грн - пені, нарахованої в межах 100 календарних днів, передбачених пунктом 4.3 договору.
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення 240,00 грн пені слід відмовити, оскільки ця сума нарахована позивачем поза межами граничного 100-денного строку, встановленого пунктом 4.3 кредитного договору.
Судові витрати
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до частини третьої статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується наявними у справі доказами.
Крім того, позивач заявив до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн. На підтвердження таких витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, акт № 353 від 13 лютого 2026 року про надання правової допомоги, детальний опис наданих послуг, ордер адвоката та довіреність.
З акта № 353 до договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року вбачається, що правнича допомога надавалась щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 82307. Сума наданих послуг за актом становить 8 000,00 грн.
З детального опису наданих послуг вбачається, що адвокатським об'єднанням виконано, зокрема, усну консультацію клієнта щодо перспектив і порядку стягнення заборгованості за кредитним договором, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта та подання заяви до суду від імені клієнта.
Клопотань про зменшення витрат на професійну правничу допомогу від відповідача до суду не надходило. Доказів неспівмірності, нереальності або необґрунтованості заявлених позивачем витрат відповідач не подав.
Разом з тим, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов заявлено на суму 14 640,00 грн, а задоволенню підлягають вимоги у розмірі 14 400,00 грн, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно до задоволеної частини позову.
Розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 14 400,00 грн ? 2 662,40 грн / 14 640,00 грн = 2 618,75 грн.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить: 14 400,00 грн ? 8 000,00 грн / 14 640,00 грн = 7 868,85 грн.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме: судовий збір у розмірі 2 618,75 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 868,85 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-284 ЦПК України, статтями 202-205, 207, 509, 512, 514, 516, 525, 526, 530, 536, 549, 550, 610-612, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № 82307 від 25 вересня 2019 року в загальному розмірі 14 400,00 грн (чотирнадцять тисяч чотириста гривень 00 копійок), яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1 500,00 грн (одна тисяча п'ятсот гривень 00 копійок); заборгованості за процентами - 900,00 грн (дев'ятсот гривень 00 копійок); пені - 12 000,00 грн (дванадцять тисяч гривень 00 копійок).
У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 240,00 грн (двісті сорок гривень 00 копійок) - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 618,75 грн (дві тисячі шістсот вісімнадцять гривень 75 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 868,85 грн (сім тисяч вісімсот шістдесят вісім гривень 85 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя: І.Р. Вітер