06 травня 2026 року м. Київ справа №320/31093/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом Державного підприємства Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК Інститут монокристалів Національної академії наук України до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування розрахунку,
Державне підприємство Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК Інститут монокристалів Національної академії наук України (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо надсилання ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІКРОПРИЛАДІВ НТК ІНСТИТУТ МОНОКРИСТАЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б- з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з травня 2025 року за номером № 2600-0504-8/____ (без дати), до сплати 84 596,07 грн.;
- визнати нечинним та скасувати надісланий Головним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б- з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з травня 2025 року за номером № 2600-0504-8/____ (без дати), до сплати 84 596,07 грн.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві без належних правових підстав надіслано на адресу Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, яким на позивача покладено обов'язок відшкодувати 84596,07 грн за пенсію, призначену ОСОБА_1 . На думку позивача, сам по собі факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві з 01.08.1985 по 16.08.1995 не є достатнім для покладення на підприємство обов'язку з відшкодування витрат, оскільки відповідач мав встановити та документально підтвердити саме період роботи у шкідливих і важких умовах праці протягом повного робочого дня, а також частку такого стажу для цілей відшкодування. Позивач зазначає, що 09.04.2024 ним було видано ОСОБА_1 довідку №173 лише про факт роботи на підприємстві з 01.08.1985, наказ №659 від 31.07.1985, по 16.08.1995, наказ №247 від 14.08.1995, без підтвердження спеціального пільгового стажу. Також позивач посилається на адвокатський запит адвоката Бреуса С.М. від 12.09.2024 та лист-відповідь від 19.09.2024 №184, яким повідомлено, що документи щодо атестації робочого місця надати неможливо, оскільки у відповідний період така атестація не проводилася. Позивач наголошує, що ним не видавалась уточнююча довідка за формою, передбаченою Порядком №637, яка б підтверджувала пільговий стаж ОСОБА_1 протягом повного робочого дня у шкідливих умовах. Також позивач зазначає, що довідкою від 12.06.2025 №25-25/Д підтверджено: протягом 6 років 9 місяців, тобто 82 місяців 21 дня, у ОСОБА_1 відсутні доплати за роботу у шкідливих і важких умовах праці, а лише протягом 3 років 1 місяця, тобто 37 місяців 9 днів, такі доплати були наявні. Отже, позивач вважає безпідставним визначення відповідачем у спірному розрахунку 10-річного пільгового стажу. На переконання позивача, наявні усі підстави для задоволення вимог позову.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 320/31093/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.
Позивачем на виконання ухвали від 30.06.2025 подано заяву на усунення недоліків позовної заяви. До заяви додано докази сплати судового збору, а саме платіжну інструкцію №467 від 01.07.2025 року.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею Парненко В.С. одноособово.
Під час розгляду справи, представником позивача подано до суду заяву про зупинення провадження у справі №320/31093/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №520/31406/24.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви Державного підприємства Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК Інститут монокристалів Національної академії наук України про зупинення провадження у даній справі.
В матеріалах справи містяться:
- відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач проти позову заперечує та вказує, що діяв у межах повноважень, визначених Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Інструкцією №21-1. Відповідач зазначає, що розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсії був складений та направлений позивачу правомірно, а підстави для його скасування відсутні. Основні доводи відповідача зводяться до того, що ОСОБА_1 працювала на підприємстві позивача у відповідний період, що підтверджується самим позивачем; що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/31406/24 встановлено обставини, пов'язані з правом ОСОБА_1 на пенсію за віком на пільгових умовах; що вказане рішення, на думку відповідача, має преюдиціальне значення для цієї справи; а також що спірний розрахунок відповідає формі, змісту та реквізитам, передбаченим Інструкцією №21-1.
-відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої позивач заперечує проти доводів відповідача та зазначає, що відповідач фактично ототожнює загальний період трудових відносин із пільговим стажем, хоча це різні юридичні категорії. Позивач наголошує, що він не відмовляв ОСОБА_1 у видачі документів, а міг видати лише ті документи, які відповідають фактичним обставинам. При цьому ОСОБА_1 не зверталася до Інституту із заявою про видачу уточнюючої довідки про фактичний пільговий стаж 10 років, а видані документи не підтверджують роботу протягом усього періоду у шкідливих умовах повний робочий день. Позивач також зазначає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/31406/24 не може мати преюдиціального значення для Інституту мікроприладів НАН України, оскільки підприємство не було учасником тієї справи, документи від нього не витребовувалися, а питання про обов'язок саме позивача відшкодовувати витрати на виплату та доставку пенсії в межах тієї справи не вирішувалося.
-заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач наполягає на тому, що позивач сам підтвердив факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві у період з 01.08.1985 по 16.08.1995, а тому, на думку відповідача, цього достатньо для висновку про наявність підстав для формування розрахунку. Відповідач також продовжує посилатися на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/31406/24 як на таке, що підтверджує правомірність його дій. Крім того, відповідач просить відмовити у задоволенні позову та не покладати на нього витрати на правничу допомогу у сумі 20000 грн.
-додаткові пояснення по справі, згідно яких відповідач послався на те, що позивач у період з 01.05.2019 по 30.09.2023 вже відшкодовував витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, а тому, на думку відповідача, визнавав відповідний обов'язок.
- додаткові пояснення по справі, згідно яких позивач заперечив проти цього доводу та зазначив, що попереднє відшкодування стосувалося інших працівників і здійснювалося за наявності фактично підтвердженого пільгового стажу, тоді як спірний розрахунок стосується ОСОБА_1 , щодо якої 10-річний пільговий стаж належними документами не підтверджено.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Державне підприємство «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України, є юридичною особою, зареєстрованою у встановленому законом порядку, код ЄДРПОУ 14308827, місцезнаходження: 04136, м. Київ, вул. Північно-Сирецька, 3.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала у трудових відносинах із позивачем у період з 01.08.1985 (наказ №659 від 31.07.1985) по 16.08.1995 (наказ №247 від 14.08.1995), що підтверджується довідкою Інституту мікроприладів НАН України від 09.04.2024 №173.
12.09.2024 до позивача звернувся адвокат Бреус Сергій Михайлович із адвокатським запитом в інтересах ОСОБА_1 щодо надання документів, які підтверджують проведення атестації робочого місця під час її роботи на підприємстві. Листом від 19.09.2024 №184 позивач повідомив, що ОСОБА_1 дійсно працювала на підприємстві на посаді оператора прецизійної фотолітографії у зазначений період, однак документи щодо атестації робочого місця надати неможливо, оскільки у відповідний період така атестація не проводилась.
Судом також встановлено, що довідкою позивача від 12.06.2025 №25-25/Д підтверджено, що протягом періоду роботи ОСОБА_1 у позивача лише частково здійснювались доплати за роботу у шкідливих і важких умовах праці, а саме протягом 3 років 1 місяця, тоді як протягом 6 років 9 місяців такі доплати відсутні.
Крім того, довідкою позивача від 12.06.2025 №24-25/Д підтверджено, що уточнююча довідка про підтвердження спеціального стажу за формою, передбаченою Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій, позивачем ОСОБА_1 не видавалась.
Надалі, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на адресу позивача направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам, які були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з травня 2025 року за номером «№2600-0504-8/___», дата якого у матеріалах справи відсутня, яким визначено до сплати 84596,07 грн.
Не погоджуючись із зазначеним розрахунком, позивач звернувся до відповідача із запереченнями щодо нього, однак листом відповідача у задоволенні таких заперечень фактично відмовлено, з посиланням на вимоги законодавства та правомірність формування відповідного розрахунку.
Вважаючи дії відповідача щодо направлення вказаного розрахунку протиправними, а сам розрахунок таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1.
Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 21 грудня 2022 року № 28-2), встановлено, що Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.
Згідно з підпунктом 10 пункту 4 зазначеного Положення, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, застосовує фінансові санкції, передбачені законом та умовами договорів з установами та організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, та накладає адміністративні штрафи.
Відповідно до пункту 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції чинній до внесення змін Законом № 2040-IX від 15 лютого 2022 року, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком;
за рахунок коштів Державного бюджету України пенсії, призначені особам відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (стосовно осіб, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України, статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пунктів 2-8 частини другої статті 114 цього Закону (стосовно осіб, які працювали у сільськогосподарських товаровиробників, які на дату відшкодування віднесені до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) та частини третьої статті 114 цього Закону.
У разі недостатності зазначених коштів фінансування суми, якої не вистачає для повного покриття витрат на виплату та доставку таких пенсій, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Отже, обов'язок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.
Відшкодування підприємствами витрат Пенсійного Фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється відповідно до Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (далі Інструкція № 21-1).
Пунктом 6.1 Інструкції № 21-1 визначено, що для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 розділу 2 цієї Інструкції (крім платників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені у підпункті 4 пункту 291.4 статті 291 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України), відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»:
особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України;
особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 6.2 Інструкції № 21-1 витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах.
За приписами пункту 6.4 вказаної Інструкції, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки формуються програмними засобами Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України до 01 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії (підсистема «Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи» (ППВП ЕПС)) за даними відомостей, сформованих згідно з додатком 8. Уповноважені особи підписують розрахунки та передають їх підрозділам, відповідальним за направлення їх платникам (пункт 6.5 Інструкції № 21-1).
Приписами пункту 6.7 Інструкції № 21-1 передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 «Прикінцевих положень» Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку з направленням Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві на адресу Державного підприємства «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» Національної академії наук України розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених особам, які були зайняті на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з травня 2025 року за номером «№2600-0504-8/___» без дати, до сплати 84596,07 грн.
Суд зазначає, що у межах даного спору підлягає встановленню не лише факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із позивачем, а насамперед наявність належного документального підтвердження того, що у відповідний період вона була зайнята повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також правильність визначення саме того періоду пільгового стажу, який може бути покладений в основу розрахунку частки відшкодування витрат підприємством.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем надано сукупність письмових доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення спору, а саме: копію довідки Інституту мікроприладів НАН України від 09.04.2024 №173, виданої ОСОБА_1 ; копію адвокатського запиту адвоката Бреуса Сергія Михайловича від 12.09.2024 з додатками; копію листа Інституту мікроприладів НАН України від 19.09.2024 №184; довідку від 12.06.2025 №24-25/Д про невидачу довідки згідно з додатком №5 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій; довідку від 12.06.2025 №26-25/Д про невидачу довідки про заробітну плату для обчислення пенсії; довідку від 12.06.2025 №25-25/Д про наявність та відсутність нарахування ОСОБА_1 доплати за роботу в шкідливих і важких умовах праці; а також копії інформаційних матеріалів Пенсійного фонду України щодо необхідності подання довідок для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.
Оцінюючи зазначені докази у їх сукупності, суд виходить із того, що довідка Інституту мікроприладів НАН України від 09.04.2024 №173 підтверджує лише загальний факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві з 01.08.1985, наказ №659 від 31.07.1985, по 16.08.1995, наказ №247 від 14.08.1995. Разом з тим така довідка не містить відомостей про характер виконуваної роботи, зайнятість повний робочий день у шкідливих і важких умовах праці, конкретні періоди спеціального стажу, посилання на відповідний розділ, підрозділ, пункт чи найменування Списку №2, а також не містить відомостей про первинні документи, на підставі яких підтверджується саме пільговий стаж.
Отже, довідка від 09.04.2024 №173 не є уточнюючою довідкою про підтвердження спеціального стажу за формою, передбаченою Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, і не може бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність у ОСОБА_1 саме 10-річного пільгового стажу в Інституті мікроприладів НАН України.
Із листа Інституту мікроприладів НАН України від 19.09.2024 №184, наданого у відповідь на адвокатський запит від 12.09.2024, вбачається, що позивач підтвердив факт роботи ОСОБА_1 на підприємстві, однак повідомив про неможливість надання документів щодо атестації робочого місця, оскільки у відповідний період така атестація не проводилася. Зазначений доказ має значення для справи, оскільки підтверджує не відмову позивача у наданні документів без правових підстав, а відсутність у нього документів, які могли б підтвердити саме той обсяг пільгового стажу, який відповідач поклав в основу спірного розрахунку.
Окреме значення для вирішення спору має довідка позивача від 12.06.2025 №24-25/Д, якою підтверджено, що Інститут мікроприладів НАН України не видавав ОСОБА_1 довідку згідно з додатком №5 до Порядку №637.
Вказана обставина відповідачем належними та допустимими доказами не спростована.
Водночас саме така уточнююча довідка є тим документом, який у разі відсутності у трудовій книжці всіх необхідних відомостей має підтверджувати спеціальний стаж, характер роботи, умови праці, конкретні періоди, що зараховуються до пільгового стажу, та первинні документи, на підставі яких такий стаж встановлюється.
Суд також бере до уваги довідку позивача від 12.06.2025 №25-25/Д, згідно з якою у період роботи ОСОБА_1 протягом 6 років 9 місяців, тобто 82 місяців 21 дня, у неї були відсутні доплати за роботу у шкідливих і важких умовах праці, а лише протягом 3 років 1 місяця, тобто 37 місяців 9 днів, такі доплати були наявні.
Цей доказ прямо спростовує висновок відповідача про наявність у ОСОБА_1 10-річного пільгового стажу саме в Інституті мікроприладів НАН України, оскільки підтверджує, що весь період роботи особи на підприємстві не може автоматично вважатися періодом роботи у шкідливих і важких умовах праці протягом повного робочого дня.
Таким чином, надані позивачем докази підтверджують такі юридично значимі обставини: ОСОБА_1 дійсно перебувала у трудових відносинах із позивачем, позивач видав їй довідку лише про загальний період роботи, уточнююча довідка про пільговий стаж за формою додатку №5 до Порядку №637 не видавалася, документи про атестацію робочого місця у відповідний період відсутні, 10-річний пільговий стаж у позивача не підтверджений, а наявність доплат за роботу у шкідливих і важких умовах праці підтверджена лише за період 3 роки 1 місяць, а не за весь період роботи.
Натомість відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду належних доказів, які б підтверджували правомірність визначення у спірному розрахунку саме 10-річного пільгового стажу ОСОБА_1 у позивача. Відповідач не надав уточнюючої довідки за формою додатку №5 до Порядку №637, не надав первинних документів, які б підтверджували зайнятість ОСОБА_1 повний робочий день у шкідливих і важких умовах праці протягом усього періоду з 01.08.1985 по 16.08.1995, не надав документів, які б спростовували довідку позивача від 12.06.2025 №25-25/Д, а також не довів, на підставі яких саме документів ним було визначено розмір зобов'язання до сплати у сумі 84596,07 грн.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що факт роботи ОСОБА_1 у позивача сам по собі є достатнім для формування розрахунку. Такий довід ґрунтується на помилковому ототожненні загального трудового стажу зі спеціальним пільговим стажем. Законодавство у сфері пенсійного забезпечення розмежовує ці поняття, оскільки для виникнення обов'язку підприємства з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії має бути встановлено не будь-який період роботи особи на підприємстві, а саме період роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах.
Не підтвердженою є і позиція відповідача про те, що позивач визнав обов'язок із відшкодування витрат тим, що раніше здійснював такі платежі.
Як вбачається з додаткових пояснень, відповідач посилався на те, що позивач у період з 01.05.2019 по 30.09.2023 здійснював відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.
Однак, такі твердження не стосуються безпосередньо спірного розрахунку та особи ОСОБА_1 , оскільки попередні відшкодування здійснювались щодо інших працівників, за якими фактичний пільговий стаж визначався на підставі відповідних документів. Сам по собі факт виконання підприємством обов'язку щодо інших осіб не доводить наявності такого обов'язку щодо ОСОБА_1 у спірному розмірі.
Суд також відхиляє посилання відповідача на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №520/31406/24 як на преюдиціальну підставу для відмови у позові. З матеріалів справи вбачається, предметом розгляду в даній справі був спір ОСОБА_1 із ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови у призначенні пенсії, а не правомірність покладення на Інститут мікроприладів НАН України обов'язку з відшкодування фактичних витрат за конкретним розрахунком ГУ ПФУ в м. Києві.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України преюдиціальне значення мають обставини, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини.
Оскільки обов'язок саме цього підприємства з відшкодування фактичних витрат у сумі 84596,07 грн у тій справі не встановлювався, зазначене рішення не може автоматично створювати для позивача фінансовий обов'язок та не звільняє відповідача від доказування правомірності спірного розрахунку у цій справі.
Суд звертає увагу, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, мав довести правомірність своїх дій та рішення, зокрема, надати суду докази того, що при формуванні спірного розрахунку він мав у своєму розпорядженні повний пакет документів, необхідних для визначення пільгового стажу ОСОБА_1 у позивача. Проте таких доказів відповідачем не надано. Натомість матеріали справи свідчать, що відповідач не звертався до Інституту мікроприладів НАН України для перевірки періоду саме пільгового стажу ОСОБА_1 , хоча за іншими випадками така взаємодія між органом Пенсійного фонду та підприємством здійснювалася.
Вказане свідчить, що відповідач сформував спірний розрахунок без належного з'ясування фактичних обставин, без отримання уточнюючої довідки, без підтвердження періодів роботи у шкідливих і важких умовах праці протягом повного робочого дня та без належного визначення частки стажу, яка могла б бути покладена на позивача для цілей відшкодування.
За таких обставин суд доходить висновку, що позиція відповідача не підтверджена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Відповідач не довів правомірності визначення у спірному розрахунку саме 10-річного пільгового стажу ОСОБА_1 у позивача, не спростував документи, подані позивачем, та не довів наявності правових підстав для покладення на Інститут мікроприладів НАН України обов'язку зі сплати 84596,07 грн.
Резюмуючи викладене, суд зазначає, що наданими позивачем доказами підтверджено відсутність належного документального підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 у позивача в обсязі, визначеному відповідачем у спірному розрахунку. Натомість відповідач обмежився посиланням на загальний факт роботи особи, рішення в іншій справі та попереднє відшкодування витрат щодо інших осіб, що не є достатнім для підтвердження правомірності спірного розрахунку.
Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо направлення Державному підприємству «Науково-дослідний інститут мікроприладів» НТК «Інститут монокристалів» НАН України розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з травня 2025 року за номером «№2600-0504-8/___» без дати, до сплати 84596,07 грн, є протиправними, а відповідний розрахунок підлягає скасуванню.
Позовні вимоги підлягають задоволенню з коригуванням обраного способу захисту, а саме шляхом:
-визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо надсилання ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІКРОПРИЛАДІВ НТК ІНСТИТУТ МОНОКРИСТАЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б- з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з травня 2025 року за номером № 2600-0504-8/____ (без дати), до сплати 84 596,07 грн.;
-визнання протиправним та скасування надісланого Головним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б- з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з травня 2025 року за номером № 2600-0504-8/____ (без дати), до сплати 84 596,07 грн.
Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір на суму 3028,00 грн. (платіжна інструкція №428 від 16.05.2025).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 3028,00 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
В частині клопотання позивача про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положенням частини першої статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).
Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 6 статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною сьомою статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу наведених положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР 76397938).
При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Матеріали справи містять клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, викладеної у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір є обґрунтованим.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат, зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише у тому випадку, якщо буде доведено, що такі витрати були фактично понесені, неминучими, а їхній розмір є розумним. Аналогічний підхід викладений у рішенні ЄСПЛ у справі «Ботацці проти Італії» (заява №34884/97, п.30).
У пункті 269 рішення Європейського суду з прав людини у справі «East/West Alliance Limited проти України» Суд також зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити у якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить суд, не є обов'язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати фактично понесені, а також чи є їхній розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір таких витрат є завищеним щодо іншої сторони спору, з урахуванням таких критеріїв, як складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений адвокатом час, значення справи для сторін тощо.
Водночас, відповідно до частини шостої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зменшення розміру витрат на правничу допомогу можливе виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони, яка повинна довести неспівмірність таких витрат.
При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується широким розсудом, однак такий розсуд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема щодо складності справи, часу, витраченого адвокатом, обсягу наданих послуг та значення справи для сторони.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правничої допомоги №14/02/2019-1 від 14.02.2019 року, додаткову угоду №01/2025 від 12.06.2025 року до зазначеного договору, а також документи, що підтверджують обсяг та вартість наданих правничих послуг у межах даної справи.
Враховуючи передбачені частиною п'ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України критерії, зокрема складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, витрачений час, значення справи для сторін, а також те, що розгляд даної справи здійснювався у порядку спрощеного позовного провадження та не потребував значного обсягу процесуальних дій, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн є завищеним та не відповідає критерію співмірності.
З урахуванням принципів справедливості, розумності та співмірності, а також виходячи з фактичного обсягу наданих правничих послуг у межах цієї справи, суд вважає за можливе визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 10 000,00 грн, як такій, що є обґрунтованою, реальною та співмірною із складністю справи.
Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державного підприємства Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК Інститут монокристалів Національної академії наук України до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, визнання нечинним та скасування розрахунку,- задовольнити;
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в м. Києві щодо надсилання ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВУ НАУКОВО ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ МІКРОПРИЛАДІВ НТК ІНСТИТУТ МОНОКРИСТАЛІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б- з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з травня 2025 року за номером № 2600-0504-8/____ (без дати), до сплати 84 596,07 грн.;
Визнати протиправним та скасувати надісланий Головним управлінням Пенсійного Фонду України в м. Києві розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню, призначених особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів б- з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з травня 2025 року за номером № 2600-0504-8/____ (без дати), до сплати 84 596,07 грн.;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь Державного підприємства Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК Інститут монокристалів Національної академії наук України судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.;
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь Державного підприємства Науково-дослідний інститут мікроприладів НТК Інститут монокристалів Національної академії наук України витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.