06 травня 2026 року Справа № 280/1403/26 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Центральної медичної військово-лікарської комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» медична (військово-лікарська) комісія, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Центральної медичної військово-лікарської комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» медична (військово-лікарська) комісія (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення належного розгляду скарги позивача на рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», оформлене Свідоцтвом про хворобу № 1886/С від 07.11.2025;
- зобов'язати відповідача розглянути скаргу позивача від 22.12.2025 на рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», оформлене Свідоцтвом про хворобу № 1886/С від 07.11.2025 та за результатами її розгляду прийняти вмотивоване рішення про встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювань позивача з захистом Батьківщини, з урахуванням норм «Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначає, що в період з 14.03.2023 по 15.10.2024 він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а з 17.10.2024 по 02.12.2025 у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 390 від 02.12.2025 позивача звільнено з військової служби у відставку (за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби). У періоди з 27.10.2024 по 08.11.2024, з 10.11.2024 по 02.11.2025 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно зі Свідоцтвом про хворобу № 1886/С від 07.11.2025 медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» за направленням т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 здійснила медичний огляд сержанта ОСОБА_1 . Діагноз і постанова медичної (військово-лікарської) комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва): Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ступінь 2, гіпертизивне серце, високий додатковий ризик. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. ІХС: ПІКС (ретроспективно) КАГ 30.04.25 - без стенотичних уражень. СН стадія С, ХСН І. Стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних артерій, зі стенозом праворуч 30%. Синдром венозної дисгемії. Вертеброгенна люмбалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія ремісії. Остеохондроз поперекового відділу хребта, деформуючий спондильоз, нестабільність L2, клиноподібна деформація L1,L5, без порушення статико-динамічної функції хребта. Часткова атрофія зорових нервів обох очей. Початкова катаракта обох очей. Змішаний астигматизм лівого ока (2,5Д) Гострота зору 0,06 з кор. Сф.+1,5Д цил. -2,5Д ах 90 град+0,1. Простий міопічний астигматизм правого ока (4,5Д) Гострота зору сф. -0,25Д цил.-4,5Д ах 80 град+0,1. Тінітус. Оніхомікоз. Кіста Бейкера справа. Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби. Ожиріння І ступеню, аліментарно-конституційного генезу, стабільний перебіг. Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби. Постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби: на підставі статті 39а, 26б, 30б, 31б, 40в, 41в, 23в, 64в, 13в, 61в графи ІІ ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказам МО України № 402 від 14.08.2008, зі змінами. Непридатний до військової служби. У період з 17.11.2025 по 26.11.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» з основним діагнозом: перенесений у минулому інфаркт міокарда. ІХС: ПІКС (ретроспективно - за даними ЕКГ, ЕХО-КС). КАГ (квітень 2025) - без стеностичних уражень. СН стадія С ХСН І. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ступінь 30 гіпертензивне серце, дуже високий додатковий рівень. СН І-ІІ зі збереженою ФВ 52 %. Неускладнений криз 17.11.2025. Позивач вважає, що наявні в нього захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини, оскільки вони з'явилися у нього фактично при виконанні бойових завдань у період участі безпосередньо в бойових діях. 22.12.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив: 1) Розглянути звернення, вивчити всі матеріали, які підтверджують, що захворювання ОСОБА_1 пов'язані з захистом Батьківщини. 2) Дослідити документи про наявні захворювання ОСОБА_1 та встановити причинно-наслідковий зв'язок захворювань, пов'язаних з захистом Батьківщини. 3) Видати Довідку (Свідоцтво) про хворобу, оформлену належним чином, з визначенням діагнозу та причинного зв'язку захворювань ОСОБА_1 пов'язаних з захистом Батьківщини. Листом Державної установи «Головний медичний центр МВС України» від 22.01.2026 № 33/4-Г-44 повідомлено Позивача про наступне: «Комісійним розглядом копій наданої Вами документації та медичної документації, наданої М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в Свідоцтві про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С про причинний зв'язок захворювань прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міноборони України від 14.08.2008 № 402). Роз'яснюємо, що у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402 причинний зв'язок у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» встановлюється, якщо воно виникло під час безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, за наявності документів, що етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання в період участі в бойових діях або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до військової служби. Така інформація у наданій до ЦМ(ВЛ)К медично-експертній документації відсутня. Роз'яснюємо, що у відповідності до чинного законодавства, Ви можете оскаржити рішення М(ВЛ)К в судовому порядку». Не погоджуючись із зазначеною відповіддю, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 23.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання суду відповіді на відзив. Встановлено відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання суду заперечення. Встановлено третій особі п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання суду пояснень щодо позову та відзиву. Запропоновано учасникам справи надати до суду: докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, додаткові докази або пояснення; всі наявні в них документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі; довіреності на представників; документи про правовий статус сторін, належним чином засвідчені копії документів у справу.
Відповідач позовну заяву не визнав, надав до суду відзив, в якому зазначає, що при розгляді копій наданої документації Позивачем та медичної документації, наданої М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в Свідоцтві про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С про причинний зв'язок захворювань прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ МО України від 14.08.2008 № 402. Заявнику роз'яснено, що у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402 причинний зв'язок у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» встановлюється, якщо воно виникло під час безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, за наявності документів, що етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання в період участі в бойових діях або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до військової служби. Така інформація у наданій до ЦМВЛК медично-експертній документації відсутня. ОСОБА_1 отримав перше стаціонарне лікування в березні 2025 р., через 3 місяці після останньої ротації. Заявнику роз'яснено, що у разі надання ним медичної документації, складеної за час участі у бойових діях, рішення про причинний зв'язок його захворювання може бути переглянуте за його заявою у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402. Отже, ЦМ(ВЛ)К у межах своєї компетенції надала оцінку Довідці № 1886/С від 07.11.2025 оформленій Медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» та надала позивачу відповідь з приводу запитуваної ним інформації. Рішення по скарзі Відповідачем прийнято у межах його компетенції. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Третя особа надала суду пояснення, в яких зазначає, що позивачем не доведено жодного зв'язку між наявними у ОСОБА_1 хворобами та участю у заходах забезпечення оборони України. Просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивачу.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини п'ятої ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сержант військової служби по мобілізації, в період з 14.03.2023 по 15.10.2024 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, а з 17.10.2024 по 02.12.2025 у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України № 390 від 02.12.2025 сержанта ОСОБА_1 , стрільця 1-го відділення 1-го стрілецького взводу 5-ї стрілецької роти (з охорони об'єкта № 762) стрілецького батальйону звільнено з військової служби у відставку (за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби).
Відповідно до довідки ВЛК № 931 від 11.03.2022, виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 сержанта ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, обмеження по здоров'ю були відсутні.
У медичній характеристиці сержанта ОСОБА_1 , наданої т.в.о. начальника медичної служби - начальника медичного пункту В/ч НОМЕР_1 у жовтні 2024 року зазначено наступне:
«Військовослужбовець (призваний під час мобілізації) військової частини НОМЕР_3 сержант ОСОБА_1 під наглядом медичного персоналу військової частини НОМЕР_1 перебував з 14.03.2022 по 15.10.2024. За час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 за медичною допомогою не звертався. Об'єктивно: загальний стан задовільний. Діагноз: пр. здоровий».
У періоди з 27.10.2024 по 08.11.2024, з 10.11.2024 по 02.11.2025 сержант ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Вказане підтверджується довідкою від 23.01.2025 №39/3, виданої ВЧ НОМЕР_2 НГУ та довідкою від 03.05.2025 № 107, виданою ВЧ НОМЕР_2 НГУ (Форма 6).
У 2024 році у ОСОБА_1 почалися проблем з зором, а саме зниження зору на праве око, що стало приводом для звернення до лікарів та проведення ряду обстежень.
25.06.2024 ОСОБА_2 пройшов обстеження в медичній клініці «Візус», в результаті чого йому встановлено діагноз: «Простий міопічний астигматизм правого ока. Змішаний астигматизм правого ока. Початкова катаракта обох очей, ангіопатія сітківки по гіпертонічному типу. Часткова низхідна атрофія зорового нерва обох очей».
У період перебування на бойових позиція у жовтні 2024 року ОСОБА_1 почав турбувати головний біль, слабкість, підвищення тиску до 190/100 мм рт. ст. та падіння до 100/70 мм рт. ст., запаморочення та задишку від ходьби.
На початку січня 2025 року відчув стійкий біль за грудиною. Звернувся за медичною допомогою до клініки КСМ, де діагностовано інфаркт міокарда без дати.
У період з 11.03.2025 по 25.03.2025 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» з діагнозом «Основне захворювання: І25.2 Гіпертонічна хвороба ІІ ст., ГЛШ, ст. 2, ризик 3, СНІ фк 2 зі збереженою ФВ 56%. Неускладнений криз (11.03.2025) ІХС: ПІКС без дати. Супутня патологія: Н47.5 - Часткова низхідна атрофія зорових нервів. Н25.0 - Початкова катаракта. Н52.2 - Простий міопічний астигматизм ОД. Змішаний асигматизм ОС. І67.2 - Церебральний атеросклероз БЦА без стенозування».
Після стаціонарного лікування стан здоров'я не покращувався, відчував постійно загальну слабкість, задишку при фізичному навантаженні та підвищення тиску до 180/100 мм рт. ст.
Після стаціонарного лікування ОСОБА_1 продовжував лікування вже місцем проходження військової служби. У квітні 2025 року медик військової частини направив його на консультацію до кардіолога ЗОКЛ. За результатами огляду кардіолога ЗОКЛ госпіталізований в відділення інтервенційної кардіології для проведення коронографії.
У квітні 2025 року ОСОБА_1 проведено коронографію.
У період з 28.04.2025 по 05.05.2025 перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні інтервенційної кардіології та ренгенографії КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» ЗОР з діагнозом: «Гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба з переважним ураженням серця без (застійної) серцевої недостатності. Гіпертонічна хвороба ІІІ артеріальна гіпертензія ІІІ дуже високий кардіоваскулярний ризик. ІХС: постінфарктний кардіосклероз (за даними ЕКГ від 05.05.2025 р.). Коронарографія (30.04.25) коронарні артерії без стенотичних уражень. СН 1 зі збереженою систологічною функцією ЛШ (ФВ-52 %) ФК ІІІ».
У жовтні 2025 року на консультації у лікаря-офтальмолога ОСОБА_1 уточнено діагноз «Н52.2 Астигматизм простий міопічний в 4,5Д правого ока. Змішаний астигматизм в 2,5Д лівого ока. Часткова атрофія зорових нервів, початкова катаракта обох очей».
Згідно зі Свідоцтвом про хворобу № 1886/С від 07.11.2025 медична (військово-лікарська) комісія ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» за направленням т.в.о. командира військової частини НОМЕР_2 здійснила медичний огляд сержанта ОСОБА_1 .
Діагноз і постанова медичної (військово - лікарської) комісії про причинний зв'язок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва):
Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ступінь 2, гіпертизивне серце, високий додатковий ризик. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. ІХС: ПІКС (ретроспективно) КАГ 30.04.25 - без стенотичних уражень. СН стадія С, ХСН І. Стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних артерій, зі стенозом праворуч 30 %. Синдром венозної дисгемії. Вертеброгенна люмбалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія ремісії. Остеохондроз поперекового відділу хребта, деформуючий спондильоз, нестабільність L2, клиноподібна деформація L1, L5, без порушення статико-динамічної функції хребта. Часткова атрофія зорових нервів обох очей. Початкова катаракта обох очей. Змішаний астигматизм лівого ока (2,5Д) Гострота зору 0,06 з кор. Сф.+1,5Д цил. -2,5Д ах 90 град+0,1. Простий міопічний астигматизм правого ока (4,5Д) Гострота зору сф. -0,25Д цил.-4,5Д ах 80 град+0,1. Тінітус. Оніхомікоз. Кіста Бейкера справа.
Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби.
Ожиріння І ступеню, аліментарно-конституційного генезу, стабільний перебіг.
Захворювання, НІ, не пов'язане з проходженням військової служби.
Постанова медичної (військово-лікарської) комісії щодо ступеня придатності до служби: на підставі статті 39а, 26б, 30б, 31б, 40в, 41в, 23в, 64в, 13в, 61в графи ІІ ТДВ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад що визначають ступінь придатності до військової служби Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказам МО України № 402 від 14.08.2008, зі змінами
Непридатний до військової служби.
Після проходження ВЛК у ОСОБА_1 з'явився біль і дискомфорт в лівій половині грудної клітини, головний біль, загальна слабкість, шум у вухах і підвищення артеріального тиску, що стало приводом для звернення 17.11.2025 до лікаря - терапевта ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області», який рекомендував госпіталізацію в денний стаціонар.
У період з 17.11.2025 по 26.11.2025 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в ДУ «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» з основним діагнозом: перенесений у минулому інфаркт міокарда. ІХС: ПІКС (ретроспективно - за даними ЕКГ, ЕХО-КС). КАГ (квітень 2025 р.) - без стеностичних уражень. СН стадія С ХСН І. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ступінь 30 гіпертензивне серце, дуже високий додатковий рівень. СН І-ІІ зі збереженою ФВ 52 %. Неускладнений криз 17.11.2025.
Згідно довідки ВЛК від 11.03.2022 № 931, виданої ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на березень 2022 року, тобто на дату мобілізації для проходження військової служби ОСОБА_1 був «здоровий».
Відповідно до медичної характеристики, виданої ОСОБА_1 начальником медичної служби - начальником медичного пункту ВЧ НОМЕР_1 станом на жовтень 2024 року він був «практично здоровий».
Наявні захворювання з'явилися у ОСОБА_1 у жовтні 2024 року, коли він перебував в зоні бойових дій. Його почав турбувати головний біль, слабкість, підвищення тиску до 190/100 мм рт. ст та падіння до 100/70 мм рт. ст, запаморочення та задишку від ходьби. У січні 2025 року переніс інфаркт. Стан здоров'я його погіршувався, а захворювання почало прогресувати.
Таким чином, ОСОБА_1 вважає, що наявні в нього захворювання, ТАК, пов'язані з захистом Батьківщини,оскільки перенесений у минулому інфаркт міокарда. ІХС: ПІКС (ретроспективно - за даними ЕКГ, ЕХО-КС). КАГ (квітень 2025 р.) - без стеностичних уражень. СН стадія С ХСН І. Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ступінь 30 гіпертензивне серце, дуже високий додатковий рівень. СН І-ІІ зі збереженою ФВ 52 % з'явилися у нього фактично при виконанні бойових завдань у період участі безпосередньо в бойових діях.
22.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи «Головний медичний центр МВС України» із заявою, в якій просив:
1) Розглянути звернення, вивчити всі матеріали, які підтверджують, що захворювання ОСОБА_1 пов'язані з захистом Батьківщини.
2) Дослідити документи про наявні захворювання ОСОБА_1 та встановити причинно-наслідковий зв'язок захворювань, пов'язаних з захистом Батьківщини.
3) Видати Довідку (Свідоцтво) про хворобу, оформлену належним чином, з визначенням діагнозу та причинного зв'язку захворювань ОСОБА_1 пов'язаних з захистом Батьківщини.
Листом Державної установи «Головний медичний центр МВС України» від 22.01.2026 № 33/4-Г-44 повідомлено позивача про наступне:
«Ваша заява від 22.12.2025 (вх. № Г-1275 від 29.12.2025) про незгоду з рішенням Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області» (далі - М(ВЛ)К) щодо причинного зв'язку захворювань в Свідоцтві про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С за дорученням розглянута Центральною медичною (військово-лікарською) комісією Державної установи «Головний медичний центр МВС України» (далі - ЦМ(ВЛ)К).
Комісійним розглядом копій наданої Вами документації та медичної документації, наданої М(ВЛ)К, складеної за результатами медичного обстеження, встановлено, що рішення комісії в Свідоцтві про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С про причинний зв'язок захворювань прийняте у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (наказ Міноборони України від 14.08.2008 № 402).
Роз'яснюємо, що у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402 причинний зв'язок у формулюванні «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» встановлюється, якщо воно виникло під час безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, за наявності документів, що етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання в період участі в бойових діях або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності до військової служби.
Така інформація у наданій до ЦМ(ВЛ)К медично-експертній документації відсутня.
Ви отримали перше стаціонарне лікування в березні 2025 р., через 3 місяці після останньої ротації.
У разі надання Вами медичної документації, складеної за час участі у бойових діях, рішення про причинний зв'язок його захворювання може бути переглянуте за Вашою заявою у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міноборони від 14.08.2008 № 402.
Роз'яснюємо, що у відповідності до чинного законодавства, Ви можете оскаржити рішення М(ВЛ)К в судовому порядку».
Разом із заявою від 22.12.2025 Позивач направив до ЦМ(ВЛ)К МВС України у складі ДУ «Головний медичний центр МВС України» копії довідок про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, виданих Військовою частиною НОМЕР_2 НГУ від 23.01.2025 № 39/В та від 03.05.2025 № 107.
З наданих документів вбачається, що сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 27.10.2024 по 08.11.2024, з 10.11.2024 по 02.01.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області. Зазначені довідки видані на підставі наказів про оголошення періодів участі у заходах для виплати додаткової винагороди в розмірі 100000 грн., а саме: наказів командира в/ч НОМЕР_2 від 08.11.2024 № 349 (с/ч), від 05.12.2024 № 381 (с/ч), від 08.01.2025 № 12 (с/ч), від 09.02.2025 № 45 (с/ч).
Водночас, позивач разом із заявою від 22.12.2025 Позивач направив до ЦМ(ВЛ)К МВС України у складі ДУ «Головний медичний центр МВС України» наступні документи:
копії виписок з обстеження ТОВ «Візус» від 25.06.2024 та від 11.09.2024, відповідно до яких Позивачу встановлено діагноз «простий міопічний астигматизм правого ока. Змішаний астигматизм правого ока. Початкова катаракта обох очей, ангіопатія сітківки по гіпертонічному типу. Часткова низхідна атрофія зорового нерва обох очей».
З наданих позивачем документів вбачається, що вперше за медичною допомогою Позивач звернувся в період участі в бойових діях (під час захисту Батьківщини).
Не погоджуючись із бездіяльністю ЦМ(ВЛ)К МВС України у складі ДУ «Головний медичний центр МВС України» щодо не здійснення належного розгляду скарги ОСОБА_1 на Свідоцтво про хворобу № 1886/С від 07.11.2025 М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області», позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У силу статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно із частинами другою, третьою статті 1 Закону № 2232 військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини п'ятої статті 1 Закону № 2232 від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з частиною сьомої статті 1 Закону № 2232 виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до частини десятої статті 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402), в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
При винесенні оскаржуваного Свідоцтва про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С, М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» керувалися нормами Положення № 402.
Так само, ЦМ(ВЛ)К МВС України у складі Державної установи «Головний медичний центр МВС України» при наданні відповіді від 22.01.2026 № 33/4-Г-44 також керувалися нормами Положення № 402.
Пунктом 1.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово - лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров'я Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
З викладеного вбачається, що норми Положення № 402 не поширюються на військовослужбовців Національної гвардії України, до яких відноситься позивач.
Відповідно до статей 50, 61, 65, 77 Закону України "Про Національну поліцію", ч. 10 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", статті 21 Закону України "Про Національну гвардію України", статті 70 "Основи законодавства України про охорону здоров'я" та з метою нормативно-правового врегулювання організації медичного обстеження кандидатів на службу в поліцію, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, резервістів та військовослужбовців Національної гвардії України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 року № 285 затверджено "Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС" (далі Положення № 285 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), яке визначає організацію діяльності медичних (військово-лікарських) комісій МВС щодо проведення лікарської та військово-лікарської експертизи.
Оскільки позивач є військовослужбовцем Національної гвардії України, тому спірні правовідносини регулюються Положенням № 285.
Таким чином, Свідоцтво про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С, М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» складено з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС України по Запорізькій області» при його складанні не застосували норми Положення № 285.
Відповідно до абз. 2 п. 2 р. 1 Положення № 285 Основними завданнями М(ВЛ)К є: 1) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку, а для окремих видів службової діяльності, крім цього, за індивідуальними психофізіологічними особливостями, придатності кандидатів на службу в поліції, кандидатів на навчання за державним замовленням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ЗВО), здобувачів вищої освіти за державним замовленням у ЗВО, придатності поліцейських до подальшої служби в поліції, проходження служби у відрядженні за кордоном;
2) визначення за станом здоров'я та фізичного розвитку придатності кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах Національної гвардії України (далі - ВВНЗ), курсантів, військовослужбовців Національної гвардії України (далі - військовослужбовці) до подальшого проходження військової служби;
3) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, а також колишніх осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (далі - колишні особи рядового і начальницького складу);
4) визначення причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що спричинили смерть (загибель) поліцейських, військовослужбовців, колишніх поліцейських, осіб, звільнених з військової служби, колишніх осіб рядового і начальницького складу;
5) визначення придатності військовослужбовців до військової служби у зв'язку з їх звільненням;
6) проведення лікарсько-льотної експертизи щодо кандидатів на службу в поліції, поліцейських, кандидатів на військову службу за контрактом, військовослужбовців, працівників поліції та Національної гвардії України (далі - НГУ), які претендують на призначення або призначені на посади льотного складу, персоналу з управління повітряним рухом, персоналу з керування безпілотними авіаційними комплексами (далі - БпАК);
7) формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) осіб з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року № 321 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року № 1306).
Відповідно до абз. 2 п. 2 р. 1 Положення № 285 М(ВЛ)К відповідно до покладених на них завдань: проводять військово-лікарську експертизу щодо кандидатів на військову службу за контрактом, у військовому резерві, на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців НГУ, колишніх військовослужбовців НГУ, колишніх осіб рядового і начальницького складу.
Пунктами 1-3 розділу ІІ Положення № 285 передбачено, що лікарська та військово-лікарська експертизи проводяться штатними та позаштатними М(ВЛ)К. Лікарсько-льотна експертиза проводиться позаштатними ЛЛК, які утворюються у штатних М(ВЛ)К (за потреби).
Штатними М(ВЛ)К є Центральна медична (військово-лікарська) комісія (далі - ЦМ(ВЛ)К) Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» (далі - ДУ ГМЦ), М(ВЛ)К державних установ «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України» по областях, місту Києву та Київській області (далі - ДУ ТМО).
ЦМ(ВЛ)К - штатна М(ВЛ)К, на яку покладається організація лікарської, військово-лікарської та лікарсько-льотної експертиз у ЗОЗ МВС. ЦМ(ВЛ)К здійснює координацію діяльності М(ВЛ)К ДУ ТМО та позаштатних М(ВЛ)К з питань проведення лікарської та військово-лікарської експертиз.
Відповідно до п.14 розділу ІІ Положення № 285 до функцій штатних М(ВЛ)К, серед іншого, належить: організація та проведення лікарської і військово-лікарської експертиз; розгляд звернень, заяв і скарг з питань лікарської і військово-лікарської експертиз, аналіз та узагальнення результатів розгляду; контроль за проведенням лікарської і військово-лікарської експертиз у підзвітних позаштатних М(ВЛ)К, затвердження (незатвердження) чи скасування їхніх рішень, надання їм (за потреби) методичної і практичної допомоги.
Пунктом 19 розділу ІІІ Положення № 285 передбачено, що за результатами проходження медичного огляду та вивчення даних про особу, яка проходить медичний огляд, М(ВЛ)К приймає рішення (постанову) щодо придатності (непридатності) особи до служби, причинного зв'язку захворювань, поранень (контузій, травм, каліцтв), що відображається в заключній частині Акта медичного огляду. Залежно від результату медичного огляду оформляються такі документи: Довідка медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 16) (далі - Довідка М(ВЛ)К) або Свідоцтво про хворобу (додаток 17). Інформація про прийняте М(ВЛ)К рішення вноситься до Книги обліку документації медичної (військово-лікарської) комісії (додаток 18) (далі - Книга обліку документації).
Відповідно до п.21 розділу ІІІ Положення № 285 у разі незгоди з рішенням штатної М(ВЛ)К особа, яка проходила медичний огляд, може оскаржити його в ЦМ(ВЛ)К. Рішення (постанови) ЦМ(ВЛ)К можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до п. 7 р. 3 Положення № 285 до початку медичного огляду особам проводиться рентгенологічне (флюорографічне) обстеження органів грудної клітки, електрокардіографія, загальні аналізи крові та сечі, аналіз крові на цукор, обстеження на сифіліс, гепатити В, С та ВIЛ - інфікування. Кандидати на службу в поліції та на військову службу за контрактом можуть надати результати зазначених обстежень за умови проходження їх у строк не пізніше одного місяця до початку медичного огляду М(ВЛ)К.
Відповідно до п. 15 р. 3 Положення № 285 до Акта медичного огляду додаються: направлення на медичний огляд М(ВЛ)К; результати спеціальних (лабораторних, рентгенологічних, інструментальних тощо) обстежень, проведених відповідно до пунктів 7, 11 цього розділу; первинна облікова документація за формою № 100-1/о «Протокол про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин №__», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18 квітня 2022 року № 651, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 червня 2022 року за № 649/37985, яку заповнює лікар-психіатр ЗОЗ МВС; висновок за результатами психологічного обстеження (додаток 10); протокол психофізіологічного обстеження (при обстеженні програмно-апаратним комплексом «Прогноз») (додаток 11) або протокол психофізіологічного обстеження (при обстеженні програмно-апаратним комплексом «Психолот»), заповнений лікарем-психофізіологом (лікарем з функціональної діагностики) із зазначенням порядкового номера обстеження; довідки про раніше проведені профілактичні щеплення (кандидатам на службу в поліції та кандидатам на навчання в ЗВО); витяг з медичної карти амбулаторного хворого, виданий закладом охорони здоров'я, у якому особа перебуває на медичному обслуговуванні; витяги з медичних карт стаціонарного хворого (за наявності); службова характеристика, медична характеристика військовослужбовця, Акт дослідження стану здоров'я (за наявності), документація щодо обставини отримання травми та інші документи, що можуть бути враховані при прийнятті експертного рішення.
Відповідно до пункту 21.5 розділу ІІ Положення № 285, Постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:
д) «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України, в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, або коли захворювання, яке виникло до цього, у зазначені періоди служби досягло такого розвитку, що призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби».
Зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях або в період перебування в місцях несвободи, у разі встановлення факту позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України.
Постанови ВЛК у формулюваннях, визначених підпунктами «д» та «е» не приймаються, якщо захворювання, у тому числі, що призвело до смерті військовослужбовця, є наслідком:
вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
вживання або отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також їх дії (асфіксія, інсульт, інфаркт, зупинка серця тощо), що підтверджено відповідним медичним висновком, за умов, що отруєння не пов'язано із впливом цих речовин на потерпілого військовослужбовця внаслідок їх застосування в технологічному процесі або незадовільного зберігання чи транспортування, а потерпілий до настання нещасного випадку був відсторонений від виконання обов'язків командиром (начальником);
навмисного спричинення шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом).
Як встановлено судом, у 2024 році у Позивача почалися проблем з зором, а саме зниження зору на праве око, що стало приводом для звернення до лікарів та проведення ряду обстежень.
У період перебування на бойових позиція у жовтні 2024 року ОСОБА_1 почав турбувати головний біль, слабкість, підвищення тиску до 190/100 мм рт. ст. та падіння до 100/70 мм рт. ст., запаморочення та задишку від ходьби.
На початку січня 2025 року відчув стійкий біль за грудиною. Звернувся за медичною допомогою до клініки КСМ, де діагностовано інфаркт міокарда без дати.
Після стаціонарного лікування в березні 2025 року стан здоров'я не покращувався, відчував постійно загальну слабкість, задишку при фізичному навантаженні та підвищення тиску до 180/100 мм рт. ст.
Після стаціонарного лікування ОСОБА_1 продовжував лікування вже за місцем проходження військової служби.
Зазначена інформація підтверджується відповідними медичними документами.
З викладеного вбачається, що захворювання позивача виникло під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України.
Відповідно до п. 1.2 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово - морських, військово - спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі-ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК регіону має право: приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (п.2.4.10 розділу І Положення № 402).
Згідно п.2.3.3 розділу І Положення № 402, на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.
Відповідно до п.п.2.3.4 розділу І Положення № 402 ЦВЛК (серед іншого) має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь - якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Згідно п. 2.3.5 розділу І Положення № 402 рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Аналізуючи норми Положення № 402 та Положення № 285 у їх взаємозв'язку суд приходить до висновку, що ЦМ(ВЛ)К за результатами розгляду скарги на рішення штатної М(ВЛ)К повинно бути прийняте виключно рішення (постанова), однак, жодним чином це не повинна бути відповідь на його звернення у формі роз'яснення щодо відсутності підстав для перегляду такого рішення.
У листі Державної установи «Головний медичний центр МВС України» від 22.01.2026 № 33/4-Г-44, за підписом начальника установи лікаря І.Яворського, відповідач формально зазначив про відсутність підстав для перегляду рішення М(ВЛ)К, що не може бути визнано вмотивованою відмовою з викладенням всіх обставин та аргументів.
Для судового оскарження ключовою є не форма документа (протокол, постанова чи лист), а його зміст, тобто, прийняте ЦМ(ВЛ)К рішення, яке створює юридичні наслідки для особи. За певних умов, навіть якщо лист містить чітко виражене рішення ЦМ(ВЛ)К про відмову в перегляді постанови М(ВЛ)К нижчого рівня, то це рішення є адміністративним актом і може бути оскаржено.
За висновком суду, відповідач формально підійшов до вирішення ініційованого позивачем питання, яке зумовлене сумнівами щодо об'єктивності або повноти раніше встановленого причинного зв'язку захворювання позивача.
Прийняття рішення про відмову скасувати постанову нижчої ВЛК лише з посиланням на те що «підстав для перегляду зазначеного вище рішення М(ВЛ)К у відповідності до вимог Положення немає» є порушенням принципів повноти та всебічності медичної експертизи.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що в рамках спірних правовідносин відповідач не прийняв передбаченого законодавством вмотивованого рішення, не дав оцінку зазначених позивачем порушень ВЛК, а направлений на адресу позивача лист, таким рішенням вважатися не може, що в свою чергу свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності, отже скарга позивача розглянута ДУ «ГМЦ МВС України» не у відповідності до приписів Положення № 402 та Положення № 285.
Отже, рішення М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Запорізькій області», оформлене свідоцтвом про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С, та лист ДУ «ГМКЦ МВС України» від 22.01.2026 № 33/4-Г-44 не містять належного обґрунтування, що стосовно захворювань позивача «Гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, ступінь 2, гіпертизивне серце, високий додатковий ризик. Гіпертонічна ангіопатія сітківки обох очей. ІХС: ПІКС (ретроспективно) КАГ 30.04.25 - без стенотичних уражень. СН стадія С, ХСН І. Стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних артерій, зі стенозом праворуч 30 %. Синдром венозної дисгемії. Вертеброгенна люмбалгія, хронічний рецидивуючий перебіг, стадія ремісії. Остеохондроз поперекового відділу хребта, деформуючий спондильоз, нестабільність L2, клиноподібна деформація L1,L5, без порушення статико-динамічної функції хребта. Часткова атрофія зорових нервів обох очей. Початкова катаракта обох очей. Змішаний астигматизм лівого ока (2,5Д) Гострота зору 0,06 з кор. Сф.+1,5Д цил. -2,5Д ах 90 град+0,1. Простий міопічний астигматизм правого ока (4,5Д) Гострота зору сф. -0,25Д цил.-4,5Д ах 80 град+0,1. Тінітус. Оніхомікоз. Кіста Бейкера справа» причинний зв'язок має бути зазначений саме як «Захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби», а не як «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини».
Крім того, зазначене рішення М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Запорізькій області», оформлене свідоцтвом про хворобу від 07.11.2025 № 1886/С, та лист ДУ «ГМКЦ МВС України» від 22.01.2026 № 33/4-Г-44 не містять інформації про огляд позивача вузьким спеціалістом (лікарем - офтальмологом).
Зазначені обставини, за висновком, свідчать про недотримання М(ВЛ)К ДУ «ТМО МВС по Запорізькій області» вимог пункту 9 розділу ІІ Положення № 285 (яким передбачено, що за потреби до роботи штатних М(ВЛ)К можуть залучатися інші лікарі ЗОЗ МВС), а також пункту 11 розділу ІІІ Положення № 285 (відповідно до якого медичний огляд особи в М(ВЛ)К проводиться за медичними показаннями - лікарями інших спеціальностей).
Також не було враховано, що медичні документи, надані позивачем, етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі Позивача в бойових діях.
У зв'язку із викладеними обставинами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно із ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.
В пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» Європейський суд з справ людини як джерело права вказав, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. З посиланням на закріплений в законодавстві України принцип in dubio pro tributario, Європейський суд з прав людини зазначив, що органи державної влади повинні віддавати перевагу найбільш сприятливому для людини та громадянину тлумаченню національного законодавства.
Суд вважає, що відповідачем не дотримано принципу «правомірних або законних очікувань» та захисту прав людини через призму цього принципу.
Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні (рішення ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право (рішення ЄСПЛ у справі «Аманн проти Швейцарії» від 16.02.2000).
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Лелас проти Хорватії», «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії»).
Іншими словами, ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення ЄСПЛ у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії», «Трґо проти Хорватії»).
Обираючи ефективний спосіб правового захисту у спірних правовідносинах, суд виходить з наступного.
Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 15.11.1996 у справі «Chahal проти Об'єднаного королівства» (заява № 22414/93) зазначив, що ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, її суть зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органу розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист (параграф 145).
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект (рішення ЄСПЛ від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України»).
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення ЄСПЛ у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02).
Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії»).
Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові у справі № 21-1465а15 (826/4418/14) від 16 вересня 2015 року.
У вказаному рішенні Верховний Суд України наголосив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалось примусове виконання рішення (рішення ЄСПЛ від 17.07.2008 у справі «Каліч та інші проти Хорватії»).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача розглянути скаргу позивача від 22.12.2025 на рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», оформлене Свідоцтвом про хворобу № 1886/С від 07.11.2025 та за результатами її розгляду прийняти вмотивоване рішення про встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювань позивача з захистом Батьківщини, з урахуванням норм «Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 139, 243, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Центральної медичної військово-лікарської комісії Державної установи «Головний медичний клінічний центр МВС України» (04116, м.Київ, вул.Бердичівська, буд.1, код ЄДРПОУ 08735882), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Державна установа «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області» медична (військово-лікарська) комісія (69005, м.Запоріжжя, вул. Апухтіна Дмитра, буд.29, код ЄДРПОУ 08734500), про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної медичної (військово-лікарської) комісії Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи «Головний медичний центр МВС України» щодо не здійснення належного розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.12.2025 на рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», оформлене Свідоцтвом про хворобу № 1886/С від 07.11.2025.
Зобов'язати Центральну медичну (військово-лікарську) комісію Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи «Головний медичний центр Міністерства внутрішніх справ України» розглянути скаргу ОСОБА_1 від 22.12.2025 на рішення Медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області», оформлене Свідоцтвом про хворобу № 1886/С від 07.11.2025 та за результатами її розгляду прийняти вмотивоване рішення про встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювань ОСОБА_1 з захистом Батьківщини, з урахуванням норм «Положення про діяльність медичної (військово-лікарської) комісії МВС», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.04.2017 № 285.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оксаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Рішення виготовлено у повному обсязі та підписане суддею 06 травня 2026 року.
Суддя Р.В. Сацький