Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/14110/24
Провадження №1-кп/523/659/26
01.05.2026
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
представника потерпілого - адвоката ОСОБА_5 ,
потерпілого - ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7
в присутності обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024164490000195 від 02.05.2024р., за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Леніно Республіки Молдова, громадянина Молдови, із середньою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, працюючого спеціалістом з детейлингу автомобілей на СТО, не маючого реєстрації на території України, тимчасово проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
28.04.2024р., приблизно о 00год. 10хв., ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Сахарова, біля будинку №42, в ході раптово виниклого словесного конфлікту із раніше йому не знайомим ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , переслідуючи умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно та цілеспрямовано, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, з метою заподіяння шкоди здоров'ю, умисно наніс один удар ножом в область живота останнього, тим самим, умисно заподіяв потерпілому легке тілесне ушкодження у вигляді непроникаючої колото-різаної рани бічної поверхні живота зліва по середнє-пахвовій лінії на 4см. вище крила клубової кістки, яке не було небезпечним для життя, викликало розлад здоров'я строком понад 6-ти днів, але не більше трьох тижнів (21 день) і за цим критерієм, відповідно до п.п.2.3.3 і 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 р., відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
В судовому засіданні, ОСОБА_8 повністю визнав свою вину за пред'явленим та викладеним в обвинувальному акті обвинуваченні, від надання будь-яких показань в суді відмовився та пояснив, що жалкує про фактично вчинене і щиро кається.
Враховуючи те, що ОСОБА_8 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, враховуючи, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини провадження та беручи до уваги, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, при цьому роз'яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини проваджень в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин проваджень, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів кримінального провадження, що характеризують останнього.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_8 у скоєнні кримінального правопорушення доведена повністю, та дії вказаної особи кваліфікує за ч.2 ст. 125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, при призначенні покарання ОСОБА_8 , суд приймає до уваги характер і обставини вчинених кримінальних правопорушень, ступінь їх тяжкості, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Судом враховується особа ОСОБА_8 , який є особою раніше не судимою, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінального проступку, із середньою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, не офіційно працюючого на СТО, тимчасово проживаючого у Одеському районі Одеської області разом із родиною.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_8 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, що підтверджується розпискою від 17.07.2024р., відповідно до якої, обвинуваченим та його матір'ю відшкодовано матеріальну та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_6 .
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженні, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченого ОСОБА_8 , який є особою раніше не судимою, вперше вчинив кримінальне правопорушення та притягається до кримінальної відповідальності, вчинив кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінального проступку, із середньою освітою, перебуваючого у цивільному шлюбі, не офіційно працюючого на СТО, тимчасово проживаючого у Одеському районі Одеської області разом із родиною, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - щире каяття, повне визнання своєї вини, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяної шкоди потерпілому, що підтверджується розпискою від 17.07.2024р., відповідно до якої, обвинуваченим та його матір'ю відшкодовано матеріальну та моральну шкоду потерпілому ОСОБА_6 та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, беручи до уваги суспільну небезпеку та характер вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, приймаючи до уваги заяву потерпілого ОСОБА_6 , відповідно до якої останній просить призначити обвинуваченому покарання відповідно до вимог Законодавства України, з метою запобігання вчиненню останнім нових кримінальних правопорушень, суд приходить до висновку про те, що виправлення ОСОБА_8 та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень, можливе без його ізоляції від суспільства, із призначенням покарання у виді штрафу.
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді штрафу, передбачене санкцією ч.2 ст.125 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, яке створить у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про необхідність реального відбування обвинуваченими покарання у виді штрафу за вчинене кримінальне правопорушення, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний Суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише Законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України,-
ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700гривень.
До набрання вироку законної сили обрати відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Пересипський районний суд м. Одеси до Судової палати по кримінальних справах Одеського апеляційного суду, протягом 30 днів з дня проголошення.
Копії вироку вручити під розписку учасникам судового засідання, а також надати іншим заінтересованим особам.
Суддя