Справа № 601/3439/25Головуючий у 1-й інстанції Клим Т.П.
Провадження № 22-ц/817/511/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
06 травня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Храпак Н.М.
суддів - Костів О. З., Хома М. В.,
розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, цивільну справу № 601/3439/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Калінін Сергій Костянтинович, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року, ухваленого суддею Клим Т.П., у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у листопаді 2025 року ТзОВ “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову посилаються на те, що 18.08.2016 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб з лімітом у розмірі 200000 грн, з процентною ставкою 26 % річних, з фіксованою ставкою, обов'язковим мінімальним платежем у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Договір кредитної лінії укладено з відповідачем у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами.
20.12.2021 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» укладено договір факторингу на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідачки. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло статусу кредитора за кредитним договором від 18.08.2016. У свою чергу, позичальник не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів внаслідок чого виникла заборгованість.
Згідно із детального розрахунку заборгованості станом на 20.12.2021 її розмір становить 25 652,75 грн.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року позов ТзОВ “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25652,75 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо доведеності укладання договору між сторонами, а також доведеності відповідності наданої виписки по рахунку предмету спору.
Копія оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписана відповідачкою ОСОБА_3 18.08.2016 року, не свідчить про укладення між останньою та АТ «Альфа-Банк» кредитного договору CCNG-630449720 від 18.08.2016 року, номер якого зазначено у наданій позивачем виписці по рахунку та витязі з реєстру боржників та який не відповідає матеріалам справи.
Будь-які належні та допустимі докази укладення між ОСОБА_3 та АТ АТ «Альфа-Банк» кредитного договору CCNG-630449720 від 18.08.2016 року в матеріалах справи відсутні.
Надана на підтвердження наявності заборгованості виписка по рахунку приватного клієнта № 444337-2025/0925 за періоди з 18.08.2016 року по 20.12.2021 року за кредитним договором, також не підтверджує вищезазначеного, оскільки у вказаній виписці по рахунку зазначений рахунок № НОМЕР_1 , який не відповідає рахунку, вказаному у оферті від 18.08.2016 року і жодного доказу того, що рахунок, вказаний у виписці, належить саме відповідачу, не зазначено ні у позовній заяві, ні у доданих до позовної заяви доказах.
Також, дана виписка відображає період, який виходить за межі строку дії картки (2 роки), зазначеного у довідці про умови кредитування, більше ніж на три роки, за цим доказом. Тому, не можна встановити, якого саме договору про банківське обслуговування він стосується, реквізитів будь-якого кредитного договору виписка не містить, а також не можна встановити, чи зазначена у виписці картка дебетова, які кошти витрачала відповідач, власні чи кредитні.
Із копії, наданої позивачем Оферти на укладення Угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, підписаної від імені ОСОБА_3 , вбачається, що вона пропонувала банку відкрити на її ім'я банківський рахунок та випустити на її ім'я міжнародну платіжну картку DMS Gold строком дії два роки з моменту її випуску.
Із пункту Акцепту Банку на вище вказану пропозицію було погоджено відкриття на ім'я ОСОБА_3 банківського рахунку та випуск на її ім'я міжнародної платіжної картки DMS Gold строком дії 2 роки з моменту випуску.
Разом із тим, позивач у справі, звертаючись до суду із вказаним позовом не надав суду доказів зарахування на вище погоджений сторонам банківський рахунок грошових коштів, згідно до умов вище вказаного договору та випуску на її ім'я міжнародної платіжної картки DMS Gold за цим же договором.
Щодо переходу права вимоги, то із витягу з реєстру боржників до договору факторингу вбачається, що АТ «Альфа-Банк» було відступлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право грошової вимоги за кредитним договором № CCNG-630449720 від 18.08.2016.
Проте, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» не надано суду першої інстанції договір № CCNG-630449720 від 18.08.2016 року, укладений між ОСОБА_3 та АТ «Альфа-Банк».
Представник ТзОВ “ФК “Еліт Фінанс» - Наваренко В.Г. подав відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Калінін С.К., у якому зазначив, що подані позивачем виписки по рахунку є доказами видачі кредиту та доказами наявності заборгованості відповідача у розумінні вимог законодавства.
Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що 18.18.2016 між АТ «АЛЬФА-БАНК» та відповідачкою шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) укладено Договір про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії для особистих потреб з лімітом у розмірі 200000 грн, з фіксованою ставкою процентною ставкою 26 % річних, з обов'язковим мінімальним платежем у розмірі 7 % від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але менше 50 грн. Договір кредитної лінії укладено з відповідачкою у електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами (а.с. 5).
У свою чергу, відповідачка не виконала умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів унаслідок чого виникла заборгованість.
З виписки по рахунку відповідача за період з 18 серпня 2016 року 20 грудня 2021 року вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, вносила кошти для погашення кредиту, проте допустила заборгованість (а.с.16-25).
З доданого до позовної заяви та розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 20.12.2021 у відповідачки утворилася заборгованість у розмірі 25652,75 грн, з яких 22434,90 грн основна сума заборгованості та 3082,56 грн відсотки за користуванням кредиту (а.с. 26).
20 грудня 2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу № 4, відповідно до умов якого АТ «Альфа-Банк» передав (відступив) ТОВ "Фінансова компанія «Еліт Фінанс» за плату належні йому права грошової вимоги, зокрема і право грошової вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, а товариство прийняло належні банку права вимоги до боржників, вказаних у Додатку № 1-1 до договору факторингу (а.с. 9-13).
Згідно із пункту 2.2 договору факторингу право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Пунктом 2.3 Договору факторингу передбачено право вимоги, яке вважається відступленим Фактору з дати оплату Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2. договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни вимоги відповідно до п. 4.2 Договору Сторони цього Договору підписують Акт приймання-передачі Реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору факторингу, ціна права вимоги за цим Договором становить 12878944 грн. Фактор зобов'язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12878944,00 грн шляхом перерахування на рахунок Клієнта , відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору. Факт передання коштів у вищезазначеній сумі підтверджується платіжним дорученням № 34291 від 20 грудня 2021 (а.с. 14 зворот).
Згідно із Витягу з додатку до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року до позивача ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором CCNG-630449720, за яким станом на день укладення договору факторингу заборгованість складала 25652,75 грн. (а.с. 15).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що отримані та використані відповідачкою кредитні кошти у добровільному порядку не повернуті.
З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, з огляду на таке.
Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК України).
Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Частиною 1статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 2 ст. 1046 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що за приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина 1 статті 519 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, подаючи позовну заяву ТзОВ “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» подало копії лише таких документів:
- оферта на укладання угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлюваної кредитної лінії від 18.08.2016 року;
- договір факторингу № 4 від 20.12.2021, який був укладений між АТ "Альфа-банк" і позивачем.
Дослідивши надані позивачем докази, колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що права вимоги до відповідача були відступлені саме за офертою на укладання договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в рамках продукту «Максимум-готівка», оскільки згідно з витягу з додатку до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 відступлено ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право вимоги до відповідача за конкретним кредитним договором з певним номером CCNG-630449720 від 18.08.2016.
Також, колегія суддів звертає увагу на те, що цей номер та назва не міститься в оферті на укладання угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття відновлюваної кредитної лінії, а самого кредитного договору № CCNG-630449720 від 18.08.2016, який укладений між АТ "Альфа-банк" та ОСОБА_4 до матеріалів справи позивачем не подано.
Крім цього, представником позивача до матеріалів справи не надано належних доказів перерахування кредитних коштів відповідачу.
Наявні в матеріалах справи копії документів, зокрема виписка по рахунку; оферти на укладення Угоди про обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної кредитної лінії від 18.08.2016, розрахунок заборгованості свідчать про існування між первісним кредитором та відповідачем правовідносин за договором кредиту від 18.08.2016.
Проте, згідно даних копії договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року та виписки з додатку до цього договору до позивача перейшло право вимоги за іншим кредитним договором № CCNG-6304497204 від 18.08.2016, ніж той, що підтверджується матеріалами справи.
Отже, надані позивачем докази можуть свідчити про наявність певних кредитних правовідносин між відповідачем і банком, однак не підтверджують існування саме того зобов'язання, право вимоги за яким заявлено позивачем.
Позивач не довів набуття статусу належного кредитора у спірних правовідносинах.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на долучену представником позивача до позовної заяви у якості доказу отримання відповідачем кредитних коштів документ, який названо як "виписка з рахунку приватного клієнта" (а.с.16-24).
У зазначеному "документі" відсутні відомості про особу, яка його сформувала, та реквізити, що дають можливість ідентифікувати його походження; документ не містить підпису уповноваженої особи, тому не є первинним бухгалтерським документом в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору № CCNG-630449720 від 18.08.2016 між АТ "Альфа-Банк" і ОСОБА_4 , отримання нею кредитних коштів та існування у неї заборгованості.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Еліт фінанс".
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи наведене, апеляційна скарга ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Калінін Сергій Костянтинович, підлягає до задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року скасуванню із ухваленням нового, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити.
Щодо стягнення судових витрат.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (стаття 141 ЦПК України).
Відповідно до 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається із матеріалів справи до відзиву на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу подав: Договір № б/н/25 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 23.11.2025 (а.с. 53-54); ордер серії ВІ № 1350825 від 02.12.2025 року на представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом Калініним С.К. в Кременецькому районному суду Тернопільської області (а.с. 47); Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02.12.2025 року на суму 6000 грн (а.с. 88).
Також до суду апеляційної інстанції при подачі апеляційної скарги представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу подав: Договір № б/н/26 про надання професійної правничої (правової) допомоги від 09.02.2026; Додаток № 1 до Договору про надання професійної правничої (правової) допомоги № б/н/26 від 09.02.2026 у п. 2 якого зазначено, що за надання професійної правничої (правової) допомоги, передбаченої в п.п. 1.1 Договору клієнт сплачує бюро гонорар (винагороду) в розмірі 4000 грн, у строк протягом 30 днів від дати постанови апеляційного суду щодо оскарження рішення у справі, що визначена предметом договором; Акт виконаних робіт (наданих послуг) від 02.03.2026 на суму 4000 грн; ордер серії ВІ № 1350825 від 02.03.2026 року на представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом Калініним С.К. в Тернопільському апеляційному суді.
Отже, колегія суддів вважає, що розмір витрат, понесених на правову допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, представником позивача не заявлялося клопотання про зменшення розміру вказаних витрат, а також враховуючи принцип розумності та співрозмірності, слід стягнути з ТзОВ "Фінансова компанія "Еліт фінанс" на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої в розмірі 6000 грн. та в апеляційній інстанції - 4000 грн.
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 3633,60 грн, що підтверджується квитанцією ID:8595-6802-3593-9863 від 07.02.2026 року.
Таким чином, враховуючи те, що апеляційну скаргу представника відповідача задоволено, тому із ТзОВ "Фінансова компанія "Еліт фінанс" на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 3633,60 грн та витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 10000 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Калінін Сергій Костянтинович, задовольнити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 03 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Відмовити в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт фінанс" (м. Київ, пл. Соломянська, 2, ЄДРПОУ 40340222) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за звернення до суду із апеляційною скаргою у розмірі 3633,60 грн та витрати на правову допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 10 000 (десять) тисяч гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: О.З. Костів
М.В. Хома