Справа № 447/2664/25 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А. П.
Провадження № 33/811/690/26 Доповідач в 2-й інстанції: Урдюк Т. М.
04 травня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Урдюк Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, пенсіонера, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 березня 2026 року про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п'ять) гривень 60 копійок.
Згідно з постановою, 18.08.2025 о 09:50 год. у с. Велика Горожанна на автодорозі Т 1425 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «ЗІЛ 534330», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: почервоніння очей, запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук. Водій відмовився від проходження огляду на місці зупинки та в медичному закладі. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із рішенням судді першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 березня 2026 року, провадження по справі закрити на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
В обгрнтування апеляційних вимог покликається на те, що суд безпідставно застосував до нього стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, вважає, що таке не відповідає вимагам закону.
Зазначає, що його безпідставно зупинили працівники поліції, що стало причиною суперечки між ним та поліцейськими. Після чого поліцейський вказав на необхідність проходження огляду за допомого приладу «Драгер», він не відмовлявся від огляду, та просив провести такий у присутності свідків, але поліцейський вказав, що залучення свідків не обов'язково. Незважаючи на те, що він не відмовлявся від огляду поліцейський склав протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Звертає увагу на те, що на відеозаписі не зафіксовано його відмови від огляду.
Вказує, що працює водієм ТОВ «Оператор ГТС України» і перед виїздом проходив медичний огляд, результати якого надасть.
Позбавлення його права керування ставить у скрутне матеріальне становище, оскільки не має іншого способу заробітку.
У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , захисник Радович Б.Р. будучи належним чином повідомленими про час та місце його проведення, не з'явились. Захисник Радович Б.Р. подав клопотання про відкладення судового засідання зазначивши, що ОСОБА_1 не має можливості з'явитись в судове засідання у зв'язку із службовим відрядженням, а він, як захисник зайнятий в іншому судовому засіданні.
Разом тим, незважаючи на поданне клопотання про відкладення судового засідання захисником Радовичом Б.Р. не надано суду апеляційної інстанції підтверджень про його зайнятість та про відрядження ОСОБА_1 , а тому зважаючи на те, що законодавством встановлені досить короткі строки розгляду апеляційної скарги, відсутність підтверджень поважності причин неявки в судове засідання ОСОБА_1 та його захисника Радовича Б.Р., відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, їх неявка в судове засідання апеляційного суду не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апеляційної скарги ці вимоги закону суддею першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок судді про доведеність винуватості останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Так, пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Разом з тим, ст. 130 КУпАП України встановлено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у випадку невиконання водієм вимог п. 2.5 ПДР полягає у відмові особи, яка здійснювала керування транспортним засобом та якій працівник поліції висловив вимогу пройти огляд на стан сп'яніння, пройти такий огляд.
Відповідно до ст. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 9 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452/735) огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
З протоколу серії ЕПР1 № 426549 від 18.08.2025 року (а.с. 1) вбачається, що такими ознаками у ОСОБА_1 були: почервоніння очей, запах алкоголю з порожними рота, треміння пальців рук.
З огляду на наведені ознаки, у поліцейського виникли підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, наслідком чого стала вимога поліцейського до ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння.
Наявним у матеріалах справи відеозаписом з камер спостереження патрульних підтверджується, що працівник поліції виявши у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, неодноразово пред'являв вимогу про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі. Проте, ОСОБА_1 відмовився від огляду, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі, що і стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 ПДР, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від огляду, оскільки спростовуються наявним у матеріалах справи відеозаписом, з якого вбачається, що поліцейський тричі пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, і ОСОБА_1 відмовився від огляду, як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що поліцейські безпідставно його зупинили, що стало причиною конфлікту між ними, такі не узгоджуються з наявним у матеріалх справи відеозаписом, з якого вбачається, що працівник поліції роз'яснив ОСОБА_1 причини зупинки і будь-яких зауважень чи незгоди ОСОБА_1 не висловлював.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він просив залучити свідків під час огляду, не підтверджуються наявним у матеріалах справи відеозаписом.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з матеріалів справи працівниками поліції застосовувались технічні засоби відеозапису під час огляду ОСОБА_1 , інформація якого на цифровому носії (СD диску) долучена до матеріалів справи. Відтак присутність свідків із врахуванням вимог ст. 266 КУпАП не є обов'язковою із врахуванням того, що здійснювалась фіксація технічними засобами.
Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.
Апеляційний суд вважає здобуті у справі докази є належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 та у ході апеляційного розгляду апеляційним судом не отримано даних, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції та невідповідність їх дій вимогам «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 оскаржував дії працівників поліції щодо складання відносно нього протоколу. Доказів неправомірної поведінки працівників поліції чи інших доказів, які б спростовували фактичні дані, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення та додатках до нього матеріали справи не містять.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної у справі постанови.
Таким чином, наявні у справі докази, яким суддя першої інстанції надав належну оцінку, у своїй сукупності поза розумним сумнівом свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, за ч. 1 ст. 130 КУпАП та узгоджується зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпційфакту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
При обранні ОСОБА_1 адміністративного стягнення суддя районного суду в оскаржуваній постанові в повній мірі врахував характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь її вини, та наклав адміністративне стягнення у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП в межах безальтернативної санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При розгляді справи суддею першої інстанції порушень вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП.
Ураховуючи наведене, порушень норм процесуального або матеріального права не було встановлено під час апеляційного перегляду, оскаржувана постанова судді є законною, обґрунтованою і такою, що відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Постанову судді Миколаївського районного суду Львівської області від 16 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін, його апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського апеляційного суду Урдюк Т.М.