Дата документу 23.03.2026 Справа № 333/714/26
Єдиний унікальний №333/714/26 Слідчий суддя в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження №11-сс/807/264/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія ст.181 КПК України
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянула 23 березня 2026 року у м.Запоріжжя в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Пологи Пологівського району Запорізької області, громадянина України, який розлучений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.336, ч.4 ст.358 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_6 - в режимі відеоконференції,
захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_8 .
Прокурор Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_7 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2026 року, якою задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізької області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні №12026082040000026 від 05 січня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.336, ч.4 ст.358 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до останнього, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до 19 квітня 2026 року, і зобов'язано підозрюваного: - прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що запобігти ризикам, вказаним у клопотанні, можливо шляхом застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж цілодобовий домашній арешт, а саме у виді особистого зобов'язання з покладенням на підозрюваного певних обов'язків. Протилежного прокурором в судовому засіданні не доведено. Вказаний запобіжний захід, за умови належного контролю з боку органів поліції, буде достатньою гарантією для виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого та обрати до підозрюваного запобіжний захід у виді домашнього арешту заборонивши останньому цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 в межах строку досудового розслідування - до 27 березня 2026 року із одночасним покладанням на нього обов'язків передбачених у ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися з місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В обґрунтування своїх вимог в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтована та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Зазначає, що необхідність обрання до підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту обумовлюється наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Зауважує, що слідчим суддею належним чином не прийнято до уваги факти ухилення ОСОБА_6 від призову на військову службу за мобілізацією та не повідомлення ТЦК та СП про зміну місця проживання, що є своєрідною формою переховування від вказаного органу державної влади, а також факти намагання ОСОБА_6 уникнути від отримання повідомлення про підозру та його не явки за повістками про виклик на 30 січня 2026 року, 02 лютого 2026 року, 03 лютого 2026 року та 04 лютого 2026 року до органу досудового розслідування. ОСОБА_6 навмисно приховував від органу досудового розслідування свою адресу проживання та повідомив її лише під час судового засідання при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу.
На думку прокурора, підозрюваний перебуваючи на волі, та не будучи обмеженим у пересуванні, може впливати на свідків кримінального правопорушення, а також інших осіб, спотворити, знищити або приховати документи, які мають доказове значення по справі.
Вважає, що слідчий суддя обрав підозрюваному запобіжний захід, який не зможе у повній мірі забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, в тому числі не виключить можливість продовжити подальше ухилення підозрюваним від призову на військову службу.
В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 просить у задоволенні вимог апеляційної скарги сторони обвинувачення відмовити повністю та залишити оскаржувану ухвалу слідчого судді без змін.
Вказує, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства України. Судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, враховано всі фактичні обставини, зазначені у клопотанні слідчого, та обставини, зазначенні в запереченні на клопотання стороною захисту, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного обрання запобіжного заходу. Судом першої інстанції в своєму рішенні надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності.
Зауважує, що апеляційна скарга сторони обвинувачення повністю однакова за своїм текстом і змістом з клопотанням про обрання запобіжного заходу, яке було подане до суду першої інстанції. І з вказаної апеляційної скарги не зрозуміло, де суд першої інстанції при постановленні ухвали порушив норми матеріального права і не вірно застосував норми процесуального права.
Повідомляє, що подія скасування ОСОБА_6 2 групи інвалідності відбулася 31 січня 2025 року, тобто ОСОБА_6 вже з вказаної дати знав про те, що йому скасованому групу інвалідності. 27 січня 2026 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.358, ст.366 КК України. Клопотання про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 було вручене 16 лютого 2026 року, тобто про здійснення досудового розслідування, в якому ОСОБА_6 було повідомлено про підозру, було відомо за двадцять днів до вручення клопотання про застосування запобіжного заходу, та він знав та розумів і зараз розуміє всю відповідальність, покладену на нього. Свої процесуальні обов'язки ОСОБА_6 виконує належним чином: від слідства не переховувався та не переховується, твердження прокурора про те, що ОСОБА_6 відмовився отримати підозру в м.Одеса та переховується від працівників поліції, не відповідає дійсності, тому що повідомлення про підозру ОСОБА_6 отримав саме в м.Одеса 27 січня 2026 року від працівників поліції, про що свідчить підпис в повідомленні про підозру ОСОБА_6 .
Водночас, сторона захисту вважає, що обґрунтованість підозри недоведена слідчим та прокурором поза розумним сумнівом і ґрунтується виключно на припущеннях.
Зазначає, що обрання запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 матиме дуже негативні наслідки, оскільки останній утримує своїх дітей, єдиний в родині, хто працює і поповнює бюджет. Інших доходів його сім'я не має. Також підозрюваний раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався.
Сторона захисту повністю погоджується з рішення суду першої інстанції, та вважає, що апеляційна скарга прокурора не доводить наявність обставин передбачених пунктами 1-3 ч.1 ст.194 КПК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді, 16 лютого 2026 року слідчий СУ ГУНП в Запорізької області ОСОБА_9 звернувся до суду із клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді домашнього арешту, посилаючись на те, що в провадженні слідчого відділення відділу поліції №4 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізький області перебуває кримінальне провадження №12026082040000026, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05 січня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ст.336 КК України, до складу слідчої групи, по якому включено слідчих слідчого управління Головного управління Національної поліції в Запорізький області.
Так, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , відповідно до вимог ч.2 ст.14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Так, в травні 2024 року, точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлені, але не пізніше 21 травня 2024 року у ОСОБА_6 , який є особою призовного віку, яка підлягає мобілізації під час дії запровадженого воєнного стану, виник злочинний умисел на незаконне отримання статусу особи з інвалідністю, з метою подальшого ухилення від призову за мобілізацією. Разом з тим, не маючи клінічних показань до встановлення інвалідності, в тому числі усвідомлюючи, що він не проходив жодного лікування ні в умовах стаціонару, ні амбулаторно, не маючи відповідних медичних документів та документів про результати обстежень, у ОСОБА_6 виник умисел на подання до ЛКК та МСЕК завідомо підроблених медичних документів, що містять відомості про захворювання, які є підставою для надання йому статусу особи з інвалідністю.
З метою реалізації вказаного злочинного умислу ОСОБА_6 , у невстановлений досудовим розслідуванням час але не пізніше 21 травня 2024 року, перебуваючи у місті Запоріжжя (більш точне місце досудовим розслідуванням не встановлено), отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи завідомо підроблені офіційні документи, а саме результати МРТ дослідження поясничного відділу хребта від 24 квітня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 та висновок магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта ТОВ « Медичний центр «Юнімед» від 25 березня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 , які містять неправдиві відомості про захворювання та обстеження останнього, з метою отримання для себе направлення на МСЕК для подальшого оформлення статусу особи з інвалідністю.
У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21 травня 2024 року, ОСОБА_6 , який є особою призовного віку, яка підлягає мобілізації, перебуваючи за адресою: м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, 21-А, у приміщенні КНП «Міська лікарня №1» ЗМР, усвідомлюючи та розуміючи протиправний характер і значення своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, надав членам лікарсько-консультативної комісії КНП «Міська лікарня №1» ЗМР завідомо підроблені офіційні документи, а саме результати МРТ дослідження поясничного відділу хребта від 24 квітня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 та висновок магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта ТОВ «Юнімед» від 25 травня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 , які містять неправдиві відомості про захворювання та медичні обстеження останнього, з метою отримання направлення на проходження МСЕК для подальшого оформлення статусу особи з інвалідністю.
Далі, 21 травня 2024 року ЛКК КНП «Міська лікарня №1» ЗМР на підставі вищевказаних наданих ОСОБА_6 завідомо підроблених документів, останньому було видано направлення на проходження МСЕК за формою №088/о підписане членами ЛКК. Далі, вищевказане направлення на МСЕК разом із наданими ОСОБА_6 завідомо підробленими документами, які містили завідомо неправдиві відомості про захворювання та медичні обстеження останнього, були направлені до обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 КУ «Обласний центр медико-соціальних експертиз» ЗОР, якою на підставі вищевказаних завідомо підроблених для ОСОБА_6 документів видано довідку до акту огляду № 755 від 10 червня 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_6 надано статус особи з 2 групою інвалідності, безстроково, та видано довідки до акту огляду МСЕК, для підтвердження статусу.
Таким чином, ОСОБА_6 , діючи умисно, перебуваючи за адресою: м.Запоріжжя, вул.Чумаченка, 21-А, у приміщенні КНП «Міська лікарня №1» ЗМР усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи злочинні наслідки і бажаючи їх настання, маючи злочинний умисел, що посягає на встановлений порядок оформлення документів, які видаються підприємством (установою) з метою отримання статусу особи з інвалідністю для подальшого ухилення від військової служби за мобілізацією на особливий період, використав завідомо підроблені офіційні документи, а саме результати МРТ дослідження поясничного відділу хребта від 24 квітня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 та висновок магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта ТОВ «Юнімед» від 25 березня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 , надавши їх членам лікарсько-консультативної комісії КНП «Міська лікарня №1» ЗМР.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.4 ст.358 КК України, яке кваліфікується як використання завідомо підробленого документа.
Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до положень ст.11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України, приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.
Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VII від 17 березня 2014 року, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим в Україні настав особливий період.
24 лютого 2022 року Президентом України видано Указ «Про введення воєнного стану» № 64/2022, затверджений Законом України № 2102-IX від 24 лютого 2022 року, у зв'язку з чим на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжувався, в тому числі Указом Президента України №26/2025 від 14 січня 2025 року з 05 год. 30 хв. 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Указом Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України № 2105-ІХ від 03 березня 2022 року, в Україні оголошено проведення загальної мобілізації протягом 90 діб, яка неодноразово продовжувалася, у тому числі на підставі Указу Президента України №27/2025 від 14 січня 2025 року, затвердженим Законом України № 4221 -1X від 15 січня 2025 року, - з 08 лютого 2025 року строком на 90 діб.
Статтею 65 Конституції України визначено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, а від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених Законом.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін 6 - 12 місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Згідно ч.1 ст.39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.
У відповідності до положень ч.9 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовозобов'язаними є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В грудні 2023 року, точний час та дата досудовим розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_6 в наслідок обізнаності, що відповідно до статті 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю, виник злочинний умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, шляхом проходження медико-соціальної експертної комісії та отримання статусу особи з інвалідністю.
Вивчивши порядок проходження медико-соціальної експертної комісії, ОСОБА_6 розумів, що для отримання статусу особи з інвалідністю йому необхідно мати відповідні захворювання, яких останній не має.
З метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше травня 2024 року, у ОСОБА_6 , який є особою призовного віку, підлягає мобілізації та не має права перетину державного кордону України під час дії запровадженого воєнного стану, переслідуючи мету ухилення від мобілізації та уникнення обмежень, встановлених Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24 лютого 2022 року, виник злочинний умисел на подання до медико-соціальної експертної комісії завідомо підроблених медичних документів, що містять відомості про захворювання, які є підставою для надання йому статусу особи з інвалідністю.
10 червня 2024 року ОСОБА_6 , на підставі рішення обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 КУ «Обласний центр медико-соціальних експертиз» ЗОР, винесеного на основі наданих ОСОБА_6 завідомо підроблених документів, а саме результати МРТ дослідження поясничного відділу хребта від 24 квітня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 та висновок магнітно-резонансної томографії грудного відділу хребта ТОВ «Медичний центр «Юнімед» від 25 березня 2024 року на ім'я ОСОБА_6 , які містять неправдиві відомості про захворювання та медичні обстеження останнього, достовірно усвідомлюючи що він не має захворювань зазначених у вказаній медичній документації, отримав статус особи з 2 групою інвалідності, безстроково.
У подальшому ОСОБА_6 , перебуваючи у місті Запоріжжя, 14 листопада 2024 року (більш точний час досудовим розслідування не встановлений) діючи умисно, з метою остаточної реалізації свого злочинного умислу направленого на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232- XII, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-ХІІ, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року №69/2022, усвідомлюючи що він не має реальних правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, із використанням довідки до акту огляду МСЕК, яка містить завідомо неправдиві відомості про наявність у нього статусу особи із 2 групою інвалідності, за допомогою мобільного додатку «Резерв+», оформив відстрочку від призову на військову службу.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №ЦО-1736/67 від 30 січня 2025 року ОСОБА_6 скасовано 2 групу інвалідності, визнано особою, яка не має статусу інваліда з 10 червня 2024 року.
Таким чином ОСОБА_6 , всупереч вимогам ст.65 Конституції України, п.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», Указу Президента України №3685- ІХ від 08 травня 2024 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, визначених Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року та Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, із використанням підроблених офіційних документів та документів, що містять завідомо неправдиві відомості, у період часу з 14 лютого 2024 року по 30 січня 2025 року, умисно ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ст.336 КК України, яке кваліфікується як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
27 січня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ст.336 КК України.
Заслухавши доповідь судді; аргументи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, переглядаючи оскаржувану ухвалу у межах поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання задоволенню не підлягає, з таких підстав.
Згідно з вимогами ст.ст.177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв'язків, наявність у нього постійного місця роботи або навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувались до нього раніше, наявність повідомлень особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
На думку колегії суддів, слідчий суддя в цілому дотримався цих вимог закону при розгляді клопотання.
З наданих суду матеріалів кримінального провадження убачається, що наведені у клопотанні слідчого підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді домашнього арешту перевірялись слідчим суддею при розгляді клопотання. При цьому, у судовому засіданні заслухані пояснення підозрюваного, доводи його захисників, думка прокурора, та з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України, слідчим суддею враховано дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 , який є особою, раніше не судимою, самостійно з'явився до слідчого 16 лютого 2026 року, проживає з цивільною дружиною, має на утриманні неповнолітню дитину, фінансово допомагає повнолітній дитині, офіційно працює, а саме займається підприємницькою діяльністю, пов'язану з виробництвом виробів з граніту, зареєстрований як Фізична особа підприємець, має стійкі соціальні зв'язки.
Як убачається з наданих матеріалів провадження та встановлено слідчим суддею, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, передбачених ст.336, ч.4 ст.358 КК України.
Обґрунтованість підозри в апеляційній скарзі не оспорюється та підтверджується доданими до клопотання доказами.
Перевіряючи доводи клопотання щодо наявності ризиків, про які вказано у клопотанні, слідчий суддя фактично дійшов висновку про те, що ризики, передбачені п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК України, існують, а саме ризики того, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Як зазначено вище, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.336, ч.4 ст.358 КК України, які є проступком та нетяжким злочином, за найтяжче з яких (ст.336 КК України) передбачено покарання - у виді позбавлення волі на строк від трьох до п'яти років.
Слідчий суддя дійшов висновку, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень, передбачених ст.336, ч.4 ст.358 КК України, і наявності ризиків передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.177 КПК України, проте не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Врахувавши всі обставини у їх сукупності, слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що для запобігання встановленим ризикам, та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливо, застосувавши до останнього більш м'який запобіжний захід, ніж цілодобовий домашній арешт, а саме особисте зобов'язання з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Ці висновки слідчого судді прокурором не спростовані з наданням відповідних доказів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді і вважає, що обраний підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку останнього.
При апеляційному розгляді суду не надані відомості про те, що підозрюваний не виконує свої процесуальні обов'язки чи перешкоджає кримінальному провадженню будь-яким чином.
В ході апеляційного розгляду прокурор зазначив, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні ще триває, наразі вирішується питання про продовження строків досудового розслідування.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції захисник підозрюваного ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_8 повідомив, що його підзахисний не перешкоджає кримінальному провадженню, виконує свої процесуальні обов'язки, здав на зберігання у відповідні органи свій закордонний паспорт.
Підозрюваний у судовому засіданні зазначив, що він не ухиляється від органів досудового розслідування і ТЦК, наразі оновлює постійно свої облікові дані.
Доводи сторони захисту прокурором не спростовані у встановленому законом порядку.
Отже, колегія суддів вважає, що слідчий суддя врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання запобіжного заходу.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі прокурора, правильність висновків слідчого судді не спростовують, отже підстав для задоволення вказаної апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, відповідно до вимог ч.7 ст.194 КПК України обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
При цьому, виходячи з системного аналізу положень кримінального процесуального законодавства, строк покладених обов'язків при обранні запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання слідчим суддею визначається в межах строку досудового розслідування.
Як убачається із матеріалів провадження, ОСОБА_6 27 січня 2026 року повідомлено про підозру. Тому, останній день строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу мав бути встановлений в межах строку досудового розслідування, тобто до 27 березня 2026 року включно, що слідчим суддею не враховано та строк дії ухвали встановлено до 19 квітня 2026 року, що виходить за межі строку досудового розслідування.
Таким чином, вказана ухвала в зазначеній частині підлягає зміні на підставі ст.ст.407-409 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.
Керуючись ст.ст.407, 409, 422 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу прокурора Шевченківської окружної прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19 лютого 2026 року, якою задоволено частково клопотання слідчого СУ ГУНП в Запорізької області ОСОБА_9 , у кримінальному провадженні №12026082040000026 від 05 січня 2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.336, ч.4 ст.358 КК України, про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до останнього, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до 19 квітня 2026 року, зобов'язано підозрюваного: - прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; - повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та роботи; - утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, змінити в частині строку дії ухвали, встановивши цей строк до 27 березня 2026 року включно, тобто в межах строку досудового розслідування.
У решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4