Справа № 306/2086/25
27.04.2026 м. Ужгород
Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Відповідно до постанови суду, 07 листопада 2025 року біля 14.38 год. в с. Неліпино по вул. Головній, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку, проводився на місці з застосуванням приладу Drager 6810. Згідно тесту №317 від 07 листопада 2025 року, встановлено результат 0.58 проміле.
Дії гр. ОСОБА_1 за порушення п. 2.9А Правил дорожнього руху (далі - ПДР) кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що докази, на які посилався суд у постанові, суперечать один одному. Стверджує, що працівниками патрульної поліції був порушений порядок ознайомлення з результатами тесту Драгер. Також зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості про сертифікацію пристрою, яким проводилося вимірювання на стан сп'яніння та не зазначено його серійний номер, що, на думку апелянта, унеможливлює довести та перевірити правильність проведеного тесту працівниками патрульної поліції. У зв'язку з чим, просить суд апеляційної інстанції витребувати з Відділення поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області сертифікат відповідності DRAGER ALKOTEST 6810, який було використано старшим лейтенантом ОСОБА_2 при фіксуванні адміністративного правопорушення.
Щодо пропущеного строку апеляційного оскарження, звертає увагу суд на те, що ОСОБА_1 не з'явився у судове засідання, оскільки не був належним чином повідомлений судом першої інстанції. Зазначає, що копію постанови отримав через пошту лише 10.01.2026 простою кореспонденцією, а тому і не знав про винесенням судом оскаржуваної постанови, а отже строк оскарження, на думку апелянта, пропущено з поважних причин, у зв'язку з чим просить його поновити.
В судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 не з'явився, хоча належним чином був повідомленим про дату, час і місце судового засідання, при цьому не повідомив суд про поважність причин його неявки, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, що згідно вимог ст. 294 КУпАП, не перешкоджає розгляду справи, а тому, апеляційний суд вважає за можливе провести апеляційний розгляд без його участі.
У цьому контексті, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (справа №3236/03 від 03.04.2008), у якому зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан судового провадження. Отже, будь-яких підстав, що унеможливлюють проведення судового розгляду за відсутності правопорушника чи його представника, апеляційний суд не вбачає.
Вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги.
Факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом марки ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок суду першої інстанції, в цій частині, апеляційним судом не перевіряється.
Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції при встановленні фактичних обставин справи та визначенні адміністративного стягнення дотримано в повному обсязі.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 506069 від 07 листопада 2025 року вбачається, що цього ж дня біля 14.38 год. в с. Неліпино по вул. Головній, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки ВАЗ 21099 номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія у встановленому законом порядку, проводився на місці з застосуванням приладу Drager 6810, чим порушив п. 2.9А ПДР України, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Своїм підписом ОСОБА_1 підтвердив, що із змістом протоколу ознайомлений, однак пояснення не надав.
Незважаючи на заперечення вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його вина стверджується: вказаним протоколом про адміністративне правопорушення, у якому викладені обставини вчиненого правопорушення; рапортом інспектора СРПП Мукачівського РУП ГУНП старшого лейтенанта Таркович М.М. від 07.11.2025 в якому зазначено, що під час чергування було зупинено автомобіль марки ВАЗ 21099, номерний знак НОМЕР_1 , під час спілкування з водієм у нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, після проходження огляду, результат 0,58 проміле, та складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; результатом тестування на алкоголь приладу «Drager», згідно якого результат тесту склав 0,58‰; доданими та дослідженими до справи відеоматеріалами, на яких відображено обставини події, які мали місце 07.11.2025, та іншими матеріалами справи.
Проаналізувавши досліджені докази, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та передбаченими способами. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Відповідно до пункту 1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначених вимог ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Щодо твердження апеляційної скарги, що у матеріалах справи відсутні відомості про сертифікацію пристрою, яким проводилося вимірювання на стан сп'яніння та не зазначено його серійний номер, що на думку апелянта унеможливлює довести та перевірити правильність проведеного тесту працівниками патрульної поліції, апеляційний суд зазначає наступне.
Згідно п. 5 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та/або сертифікат перевірки типу засобів вимірювальної техніки, та/або декларацію про відповідність та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
В матеріалах даної справи міститься відеозапис з нагрудної камери співробітника поліції, яким зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку, спілкування з ним та виявлення ознак алкогольного сп'яніння. Після чого відеозаписом зафіксовано, що водію було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, проходження огляду, встановлено, що водій перебуває в стані алкогольного сп'яніння та пояснення йому про це. Водій з результатом огляду погодився, у поліцейських сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку приладу не вимагав, тому доводи є безпідставними.
Отже, відсутність такого сертифікату в матеріалах справи, з точки зору апеляційного суду, не є тією обставиною, яка призводить до неналежності висновків оскаржуваної постанови.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що зазначена Інструкція не передбачає, що поліцейським до протоколу про адміністративне правопорушення, має долучатися свідоцтво про повірку спеціального технічного засобу із застосуванням якого проводиться огляд на стан алкогольного сп'яніння та сертифікат відповідності.
З огляду на вказане апеляційний суд не приймає доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції не було ознайомлено ОСОБА_1 з результатами огляду на стан сп'яніння, оскільки останній з результатом огляду погодився і в медичний заклад їхати відмовився.
Що стосується посилань апелянта на те, що відсутність відомостей про сертифікацію пристрою унеможливлює довести та перевірити правильність проведеного тесту працівниками патрульної поліції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне:
Згідно п. 6 Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.
Відповідно до переліку технічних засобів, до спеціальних технічних засобів для проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння належать газоаналізатори «AlcoQuant 6020», «Alcotest 6510», «Alcotest 6810», «Alcotest 6820», «Alcotest7410 Plus com», «Алконт 01».
Згідно з наказом Державної служби України з лікарських засобів від 29 грудня 2014 року № 1529 «Про державну реєстрацію медичних виробів» Газоаналізатори Drager Alcotest, виробник Drager Safety AG&Co.KGaA, Revalstrasse 1, 23560 Lubeck, - виробник Німеччина, мають свідоцтво про державну реєстрацію № 14455/2014, у якого необмежений строк дії.
Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про метрологію та метрологічну діяльність», законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 цього Закону, порядок встановлення міжповірочних інтервалів визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до змісту ч. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1195 «Про затвердження Порядку встановлення міжповірочних інтервалів для законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки за категоріями», міжповірочні інтервали за категоріями законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки (далі - категорії) встановлюються Мінекономіки для забезпечення надійних результатів вимірювань протягом визначеного проміжку часу.
Згідно Наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1747 від 13.10.2016, міжповірочний інтервал вимірювальної техніки, що перебуває в експлуатації: п. 13 "Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається" становить 1 рік.
Повірка алкотестерів супроводжується попереднім налаштуванням та калібруванням приладу з послідуючою повіркою в ДП «Укрметртестстандарт» та видачею відповідних сертифікатів, які підтверджують, що прилад міряє з точністю не нижчою, ніж заявлена в паспорті приладу.
Як вбачається із відомостей, що містить чек приладу "Драгер" останнє калібрування приладу було здійснено у 2025 році, а тому станом на 07.11.2025 року вказаний прилад відповідав всім технічним характеристикам та був дозволений до застосування працівниками поліції.
ОСОБА_1 проходив огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу "Драгер" 07.11.2025 року, а тому порушень інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу немає, а доводи щодо правильності проведеного тесту працівниками патрульної поліції, є необґрунтованими.
У зв'язку з наведеним, апеляційний суд відмовляє у клопотанні про витребування з Відділення поліції №1 Мукачівського РУП ГУНП в Закарпатській області сертифікат відповідності DRAGER ALKOTEST 6810, який було використано старшим лейтенантом ОСОБА_2 при фіксуванні адміністративного правопорушення, оскільки наявних у матеріалах справи доказів достатньо для прийняття рішення по справі, зокрема, відомостей останньої повірки законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки «Drager Alcotest 6810», яка відбулась у 2025 році.
Будь-яких порушень працівниками поліції при виконанні вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. № 1452/735, при проведенні огляду ОСОБА_1 на встановлення факту перебування його в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом, апеляційним судом не встановлено.
Підстав вважати, що в процесі встановлення обставин справи зі сторони органів поліції на особу, яка притягнута до адміністративної відповідальності, чинився тиск, необ'єктивне ставлення до правопорушника з боку працівників поліції, в апеляційного суду немає.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 зі сторони працівників поліції було необ'єктивне ставлення. Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) ОСОБА_1 не надав.
Отже, невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом розцінюється як лінія захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Суд першої інстанції дав належну оцінку наявним в матеріалах справи та дослідженим судом доказам відповідно до ст. 252 КУпАП, які є належними та допустимими доказами, та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст. 33 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
З урахуванням наведеного, підстав для скасування постанови у межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Свалявського районного суду Закарпатської області від 09 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.Ю. Бисага