Провадження № 2/522/993/26
Справа № 522/24884/25-Е
06 травня 2026 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси
у складі: судді - Бондар В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами,
Позивач 13.11.2025 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами у розмірі 398 059,85 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси у справі №2-9203/2009 від 22.07.2010 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість у сумі 1 450 442 грн та судові витрати у розмірі 1 950 грн. Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26.04.2021 замінено стягувача АТ «Райффайзен банк Аваль» на ТОВ «Консалт Солюшенс». 22.10.2021 в межах виконавчого провадження №57117390 приватним виконавцем Колечко Д.М. винесено постанову про передачу майна стягувача в рахунок погашення боргу за ціною електронних торгів - 728 919,80 грн. Залишок заборгованості у розмірі 721 523,04 грн залишається не сплаченим стягувачу. Заборгованість за інфляційними втратами та 3% річних за користування грошовими коштами становить 398 059,85 грн за період з 23.02.2019 по 23.02.2022.
Ухвалою суду від 20.11.2025 провадження у справі було відкрите, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 25.12.2025.
Розгляд справи у судовому засіданні 25.12.2025 відкладено на 03.02.2026.
До суду 23.01.2026 надійшов відзив ОСОБА_1 , згідно яким просить відмовити у задоволенні позову.
На обґрунтування відзиву зазначено, що постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2025 скасовано ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 21.112017 якою було видано дублікат виконавчого листа, у зв'язку з чим приватним виконавцем 02.06.2025 закінчено виконавче провадження. Всі дії державного виконавця вчинені на виконання дублікату виконавчого листа є недійсними, зокрема і передача будинку. Неповнолітній ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_2 , однак у спадщину нічого не отримав, тому не може відповідати за її борги.
У зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду, розгляд справи у судовому засіданні 03.02.2026 відкладено на 19.03.2026.
У судовому засіданні 19.03.2026 проведеному за участі представника позивача ОСОБА_4 було задоволено клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи з метою отримання інформації від нотаріуса, розгляд справи відкладено на 27.04.2026.
У судовому засіданні 27.04.2026 представник позивача ОСОБА_5 просив закрити провадження у справі до відповідача ОСОБА_2 , оскільки вона померла. Суд задовольнив клопотання та закрив провадження у справі до відповідача ОСОБА_2 . Суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Представник позивача ОСОБА_5 просив задовольнити позов, вказав, шо нарахування здійсненні на залишок заборгованості лише за 3 роки до початку воєнного стану.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку.
Згідно ч.1 ст.244 ЦПК України після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
Суд, у судовому засіданні 27.04.2026, перейшов до стадії ухвалення рішення та призначив проголошення рішення на 06.05.2026 о 12:15 год.
Щодо закриття провадження у справі відносно відповідача ОСОБА_2 суд зазначає наступне.
В силу ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільній справі є позивач і відповідач, які на час участі у справі відповідно до ст. ст. 46-47 вказаного Кодексу повинні володіти цивільною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.
У свою чергу, цивільну процесуальну правоздатність мають усі фізичні і юридичні особи. Цивільну процесуальну дієздатність мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також, неповнолітні, у випадках, прямо передбачених законом.
Відтак, позов може бути пред'явлено тільки до особи, яка на час вчинення названої процесуальної дії володіє цивільною процесуальною правоздатністю та цивільною процесуальною дієздатністю.
Разом з тим, за правилами ст. 25 ЦК України, цивільна правоздатність особи припиняється у момент її смерті.
За таких обставин, позов не може бути пред'явлено до померлої особи.
ОСОБА_1 12.12.2025 подав до суду заяву про заміну відповідача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на її спадкоємця сина ОСОБА_3 , при тому додав до заяви копію свідоцтва про смерть ОСОБА_6 , який не є учасником справи.
З листа Приморської державної нотаріальної контори у місті Одесі від 12.02.2026 вбачається відкриття спадкової справи за заявою ТОВ «Консалт Солюшенс» №81с/2026 заведеної до майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Отже, позивачем підтверджено, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 є солідарним боржником у кредитному зобов'язанні, у зв'язку з чим до неї пред'явлено цей позов.
При цьому, слід розрізняти правонаступництво у матеріальних правовідносинах та процесуальне правонаступництво.
Так, за змістом ст. 55 ЦПК України процесуальне правонаступництво у цивільній справі допускається у разі, якщо позов пред'явлено до сторони - фізичної особи, за її життя, і уже після пред'явлення позову фізична особа померла і правовідносини допускають правонаступництво.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
В силу ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Тобто, процесуальне правонаступництво між відповідачем та його спадкоємцями у порядку ст. 55 ЦПК України допускається, якщо на момент відкриття провадження у справі цивільна правоздатність відповідача не припинилася.
Отже, спадкоємці померлого на момент відкриття провадження у справі боржника не є процесуальними правонаступниками у цій справі, а наявність правонаступництва у матеріальних правовідносинах має вирішуватися за позовом, заявленим безпосередньо до спадкоємців боржника.
Як вбачається з матеріалів справи, даний позов пред'явлено до суду 13.11.2025, в той час як відповідно до наявної інформації ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а, отже, її цивільна (процесуальна) правоздатність та дієздатність припинились задовго до пред'явлення позову, тому ОСОБА_2 не може бути стороною у справі.
Оскільки відповідач у справі помер до пред'явлення до нього позову, тому підстави для застосування ст. 55 ЦПК України та залучення правонаступників, у суду відсутні.
З огляду на вказане, дана справа в частині вимоги до ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже позов заявлений до особи, яка не може бути стороною по справі, у зв'язку з відсутністю у неї правоздатності.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 01 грудня 2009 року у справі №2-9203/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Одеської обласної дирекції заборгованість за кредитним договором №014/0030/74/78583 від 20 липня 2007 року в сумі 1 450 442, 84 грн і судові витрати у розмірі 1 950 грн.
Рішення залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 22.07.2010 з урахуванням ухвали від 21.10.2010 про виправлення описки.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 21 листопада 2017 року поновлено пропущений строк пред'явлення до виконання виконавчих листів та видати дублікат виконавчих листів на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 грудня 2009 року по справі №2-9203/09, за позовом відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі його Одеської обласної дирекції до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2021 року замінено стягувача Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» правонаступником Товариством з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс'у виконавчому провадженні по виконанню виконавчих документів, виданих Приморським районним судом м. Одеси по справі № 2-9203/2009 за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/0030/74/78583 від 20.07.2007.
Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 22.04.2025 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволені заяви Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», про видачу дубліката виконавчого листа № 2-9203/09, виданого 28 січня 2010 року Приморським районним судом м. Одеси, щодо боржника ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 1450442,84 грн, витрат на ІТЗ в сумі 250 грн та держмита в розмірі 1700 грн та поновлення строку для його пред'явлення до виконання.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебувало виконавче провадження №62302533 щодо виконання виконавчого листа №2-9203/09 від 07.02.2019 до боржника ОСОБА_2 . Це виконавче провадження наразі завершене.
На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. перебувало виконавче провадження №57117390 щодо виконання виконавчого листа №2-9203/09 від 07.02.2019 до боржника ОСОБА_1 . Це виконавче провадження наразі завершене.
В рамках виконавчого провадження №57117390 боржником у якому є ОСОБА_1 державним виконавцем 22.10.2021 винесено постанову, якою передано у власність ТОВ «Консалт Солюшенс» будинок та земельну ділянку за ціною третіх електронних торгів у розмірі 728 919,80 грн. Заборгованість за виконавчим листом є меншою на 728 919,80 грн.
Суду не відома дата завершення виконавчого провадження до боржника ОСОБА_1 , однак з врахуванням наданої позивачем постанови про передачу майна стягувача в рахунок погашення боргу від 22.10.2021, суд вважає, що строк пред'явлення виконавчого листа до виконання не сплив, адже виконавче провадження завершено пізніше 22.10.2021, тобто строк пред'явлення щонайменше встановлений до 22.10.2024, тоді як строки передбачені Законом України «Про виконавче провадження» зупинені.
Заперечення ОСОБА_1 щодо недійсності виконавчого провадження не приймаються до уваги, оскільки скасована ухвала про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення строку пред'явлення до виконання лише в частині до боржника ОСОБА_2 щодо вимог до якої судом закрито провадження у справі.
Заперечення ОСОБА_1 щодо вимог до неповнолітнього сина не приймаються судом до уваги, адже вимог до неповнолітнього сина в цій справі не заявлялися, ОСОБА_3 не залучався до участі у справі.
У відповідності до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. (ст. 599 ЦК України).
Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18) зроблено висновок, що «у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі №703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) вказано, що «нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання».
Вимога щодо відповідальності позичальника за невиконання грошового зобов'язання 3% річних та інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у розрахунку позивача застосовані у період 23.02.2019 по 21.10.2021 на суму заборгованості у розмірі 1 450 442,84 грн та становить: 359 081,39 грн, з яких: 243 204,92 грн - інфляційне збільшення; 115 876,47 грн - три відсотка річних. У період з 23.10.2021 по 23.02.2022 розраховано санкцій на суму заборгованості 721 523,04 грн та нараховано 38 978,46 грн, з яких: 31 506,25 грн - інфляційне збільшення; 7 472,21 грн - три відсотка річних.
Отже, розмір заборгованості за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 становить 398 059,85 грн.
Наявність рішення про стягнення боргу за кредитним договором не припиняє правовідносин сторін кредитного договору за весь період його невиконання і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України за увесь час прострочення боржника.
Таке прострочення є тривалим порушенням, тому право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникло у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення. (постанова ВП ВС від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц).
Для цілей правового регулювання зобов'язальних відносин та відповідальності за порушення зобов'язань юридичне значення має саме момент виконання такого обов'язку боржником.
Ухвалення судом рішення про стягнення грошових коштів за договором лише підтверджує дійсне існування обов'язку боржника зі сплати боргу кредитору, його безспірність та надає цьому обов'язку безпосередньо примусового характеру.
Частина друга статті 11 ЦК України визначає, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Наявність судового рішення про стягнення заборгованості свідчить про настання строку виконання зобов'язання за тією вимогою, яку задоволено судом, та наявність обов'язку боржника сплатити відповідну заборгованість.
Проте, судове рішення про стягнення заборгованості не змінює змісту відповідного зобов'язання, оскільки характер та обсяг прав і обов'язків сторін залишаються незмінними, а додається лише ознака безпосередньої можливості примусового виконання та безспірності боргу. До моменту здійснення такого виконання або до припинення зобов'язання після ухвалення судового рішення з інших підстав відповідне зобов'язання продовжує існувати.
Враховуючи викладене, розмір 3% річних та інфляційних втрат не спростований відповідачами, суд дійшов висновку про стягнення зазначених позивачем сум.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Згідно ч.1,2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 4 776,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 12.11.2025.
У зв'язку з задоволенням позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд
Закрити провадження у частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами.
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за користування грошовими коштами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, м.Одеса, вул. Італійська, буд.36, офіс 308) три відсотки річних та інфляційні втрати за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 у загальному розмірі 398 059 (триста дев'яносто вісім тисяч п'ятдесят дев'ять) гривень 85 (вісімдесят п'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ 42251700, м.Одеса, вул. Італійська, буд.36, офіс 308) суму сплаченого судового збору у розмірі 4 776 (чотири тисячі сімсот сімдесят шість) гривень 72 (сімдесят дві) копійки.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 06 травня 2026 року.
Суддя В.Я.Бондар