Справа № 675/680/26
Провадження № 2/675/808/2026
06 травня 2026 року м. Ізяслав
Суддя Ізяславського районного суду Хмельницької області Король О.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (по тексту ухвали - ТОВ ФК «ЄАПБ», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту ухвали - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 71183379 від 13.09.2025 в розмірі 17800 грн та кредитним договором №2258809 від 26.09.2025 в розмірі 17125, 00 грн.
При цьому позивач, за його покликанням, набув права вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами на підставі договору факторингу №26/01/26 від 26.01.2026 між ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів» та ТОВ ФК «ЄАПБ», договору факторингу №28012026 від 28.01.2026 між ТОВ «Незалежні фінанси» та ТОВ ФК «ЄАПБ».
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі суддя перевіряє, зокрема наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
Разом з тим, вказана позовна заява не може бути прийнята судом, підлягає поверненню позивачу з доданими до неї додатками на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
За змістом ч.ч. 1, 2, 4 ст. 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами: 1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів; 3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
Також необхідно врахувати, що під вимогою слід розуміти матеріально-правову вимогу позову, яка складає його предмет.
Підставою позову є фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Отже, об'єднані вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтується позов в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відтак, допускається можливість об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, якщо обставини, на яких вони ґрунтуються, підтверджуються тими самими доказами.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.
Разом з цим, з поданої позовної заяви вбачається, що в межах даного позову об'єднано позовні вимоги, які заявлені у правовідносинах, що виникли на підставі двох різних договорів і заявлені позовні вимоги не пов'язані між собою ні підставою виникнення (оскільки виникають з різних кредитних договорів та різних договорів факторингу), ні поданими доказами (не підтверджуються тими ж самими доказами, що й обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача на підставі кожного з двох правочинів); також вимоги за вказаними договорами не є основними або похідними позовними вимогами.
При вирішенні спору підлягають встановленню обставини щодо виконання кожного договору у відповідності до умов, визначених у договорі.
За поданою позивачем позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремі спори між тими ж сторонами.
Під час розгляду справи підлягають встановленню обставини щодо виконання відповідачем кожного договору окремо, необхідним є з'ясування чи відповідають дійсності та підтверджуються відповідними доказами вимоги, що виникли по кожному договору, з'ясування обставин щодо належного/неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договорами тощо.
Оскільки підставами виникнення спірних правовідносин між сторонами є два договори, кожен із яких породжує різні взаємні права та обов'язки, які хоч і є подібними, але стосуються окремих предметів, врегульованих сторонами окремими договорами, заявлені вимоги є неоднорідними, і вказані обставини у сукупності свідчать про порушення позивачем правил об'єднання позовних вимог, тому суддя доходить висновку, що розгляд об'єднаних позивачем вимог не лише суперечить приписам ст. 188 ЦПК України, але й значно утруднить та сприятиме затягуванню учасниками судового процесу вирішення спору по суті, так як подані в обґрунтування позовних вимог докази, в тому числі ті, на які посилається в позовній заяві позивач, є окремими по вказаним договорам.
У той же час ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30.08.2023 у справі № 752/2177/22 (провадження № 61-4447св23) доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
За змістом п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України позовна заява повертається позивачу у випадку, коли порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).
Враховуючи вищенаведене, позовна заява підлягає поверненню особі, що її подала, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, у зв'язку з порушенням правила об'єднання позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 188, 260, 262, 268, 354 ЦПК України, суддя,
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Хмельницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня складення повної ухвали суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повна ухвала складена 06.05.2026.
Суддя Олександр Король