05 травня 2026 року
м. Київ
справа № 466/8961/24
провадження № 61-5255ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Осіяна О. М., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про відібрання дітей у матері та повернення їх на попереднє місце проживання,
У вересні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 ,
в якому просив про відібрання у ОСОБА_1 дітей: ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та повернути їх за попереднім місцем проживання у Федеративну Республіку Німеччина у супроводі їхньої бабусі ОСОБА_6 за її згодою.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 17 червня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення яким позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано незаконним вивезення та утримання ОСОБА_1 на територію України малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути дітей до місця їх постійного проживання
у Федеративну Республіку Німеччину. У разі невиконання рішення суду
у добровільному порядку, зобов'язати ОСОБА_1 передати дітей батькові ОСОБА_2 для забезпечення повернення дітей до постійного місця проживання у Федеративну Республіку Німеччину. Витрати, пов'язані
з поверненням малолітніх дітей до Федеративної Республіки Німеччини, покласти на ОСОБА_2 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
17 квітня 2026 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень (далі - ЄДРСР).
Аналіз ЄДРСР свідчить, що повний текст постанови Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року складено 10 листопада 2025 року, а отже подання касаційної скарги 17 квітня 2026 року є пропуском строку, передбаченого статтею 390 ЦПК України.
За змістом частини першої статті 127 ЦПК України поновлення пропущеного процесуального строку встановленого законом здійснюється судом за заявою учасника справи.
Заявником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке обґрунтовано тим, що вперше касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року було подано, представником ОСОБА_1 - адвокатом Кісь О. Р., 21 листопада 2025 року. Втім, ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року касаційну скаргу було повернуто з підстав передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України.
Зазначила, що адвокат Кісь О. Р., яка представляла інтереси заявника відмовилася надавати професійну правову допомогу, а тому заявник не була обізнана про стан ініційованого нею касаційного провадження у справі № 466/8961/24.
З огляду на зазначене та у зв'язку з необхідністю отримання професійної правової допомоги просила визнати поважними причини пропуску строку на касаційне оскарження постанови Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року.
За змістом частини першої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (справа «Олександр Шевченко проти України» рішення від 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» рішення
від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням
у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ у рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання
у принцип остаточності судового рішення.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду.
З матеріалів касаційного провадження № 61-14605ск25 вбачається, що вперше касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Кісь О. Р. подала 21 листопада 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2025 року касаційну скаргу було залишено без руху.
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2026 року касаційну скаргу було повернуто ОСОБА_1 з підстав передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 ЦПК України.
За загальним правилом, повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до Верховного Суду. Однак, очевидно, що таке повторне звернення має бути здійснене без надмірного зволікання.
На необхідність повторного подання скарги упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань звертав увагу і Верховний Суд
у постанові від 24 липня 2023 року в справі № 200/3692/21.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали
у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року в справі № 640/9792/20).
Наявні в розпорядженні Верховного Суду відомості свідчать про те, що після повернення касаційної скарги ухвалою від 04 лютого 2026 року, заявник повторно подала касаційну скаргу лише 17 квітня 2026 року.
За змістом частини другої та четвертої статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У разі подання клопотання про поновлення пропущеного строку заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій.
Отже, за обставинами розглядуваної справи обґрунтовуючи необхідність поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження заявник мала навести причини пропуску строку, в тому числі того, що минув із 04 лютого по 17 квітня 2026 року (після отримання ухвали Верховного Суду про повернення скарги до повторного подання касаційної скарги) та надати відповідні докази на підтвердження цих обставин.
Натомість такі відомості у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження не підтверджені належними доказами.
За таких обставин наведені у касаційній скарзі підстави для поновлення строку касаційного оскарження наразі недоведені, а отже на даний час не можуть бути визнані поважними.
Згідно частини третьої статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Недоліки касаційної скарги мають бути усунені шляхом надання суду доказів, які підтверджують обставини, що зазначені заявником як підстави для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку та розміру.
Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на час подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що з 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3 028, 00 грн.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року щодо задоволення позовних вимог про визнання незаконним вивезення та утримання малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , і зобов'язання повернути їх за попереднім місцем проживання.
Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на час подання позову) за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
З урахуванням зазначеного вище, заявнику необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 7 267, 20 грн (3 028, 00 грн х 0,4 х 3 х 200 %).
Безпосередньо у касаційній скарзі викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги, яке обґрунтовано тим, що сплачений судовий збір за подану вперше касаційну скаргу заявнику не повернуто, а тому сплатити вдруге судовий збір буде надмірним матеріальним тягарем для заявника, з огляду на складне матеріальне становище.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З цих же підстав суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга статті 8 Закону України «Про судовий збір»).
Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин щодо того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.
Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У разі подання клопотання про відстрочення, розстрочення, звільнення від сплати судового збору заявник повинен одночасно надати докази на підтвердження обставин, які свідчать про наявність передбачених законом підстав для таких дій.
Для вирішення клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати суд має встановити майновий стан сторони.
ОднакЮ доказів на підтвердження обставин передбачених частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», зокрема відомостей щодо розміру свого доходу за попередній (2025) календарний рік, заявником не надано.
Крім того, ухвалою Верховного Суду від 06 квітня 2026 року зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві повернути ОСОБА_7 судовий збір у розмірі 4 391, 36 грн сплачений згідно квитанції № 6491-5154-5902-0072 від 21 листопада 2025 року.
За таких обставин на даний час клопотання про відстрочення сплати судового збору є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах. Особливо це стосується порушення заявником процедури касаційного провадження.
Судовий збір має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів - УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н; код отримувача (за ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету - 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)»; символ звітності банку - 207.
Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».
Для встановлення розміру доходів за попередній календарний рік заявник має можливість надати відомості (довідку) із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми нарахованих та/або отриманих доходів
ОСОБА_1 за 2025 рік, яку можливо отримати, зокрема і онлайн через веб-портал «Дія» https://diia.gov.ua/services/dovidka-pro-dohodi.
Питання про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру або відстрочення сплати буде вирішено судом після надання документів про розмір доходу заявника за попередній (2025) рік.
Таким чином, недоліки касаційної скарги необхідно усунути шляхом надання суду документу, що підтверджує сплату судового збору у встановленому судом розмірі або документів, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, зокрема документів про розмір доходу заявника за повний попередній (2025) рік.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, визначених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) буде вирішено колегією суддів після оформлення касаційної скарги відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 30 жовтня 2025 року у справі № 466/8961/24 залишити без руху.
Визначити для усунення недоліків касаційної скарги строк - десять днів з дня вручення заявнику копії цієї ухвали.
У разі, якщо наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя О. М. Осіян