-
29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 127/19018/21
провадження № 61-9463св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Луспеника Д. Д.,
суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,Коломієць Г. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Вінницька філія Комунального підприємства «Агенція комунальних послуг», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Оніщука В. В., Рибчинського В. П.,
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вінницької філії Комунального підприємства «Агенція комунальних послуг» (далі - Вінницька філія КП «Агенція комунальних послуг», підприємство), Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія»), після зміни назви - Товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (далі - ТОВ «Він Фінанс»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Східно-Європейський банк» (далі - АКБ «Східно-Європейський банк», банк) та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 299/2007, за умовами якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти у сумі 80 000,00 дол. США на строк - до 04 грудня 2012 року, зі сплатою 15 % річних.
На забезпечення виконання ОСОБА_2 обов'язків за вказаним кредитним договором, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 передали банку в іпотеку квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить їм на праві спільної часткової власності.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року у справі № 127/2-2818/2009 (за позовом АКБ «Східно-Європейський банк» до
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором) стягнено з ОСОБА_2 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованість за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 299/2007 в загальному розмірі 70 711,56 дол. США, що в еквівалентні становило 538 114,97 грн, з яких: 65 191,47 дол. США - заборгованість за кредитом; 604,48 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів; 4 705,65 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків; 209,96 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
У задоволенні позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
03 червня 2021 року ОСОБА_2 повідомив позивачці інформацію від ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», яке з порушенням вимог чинного законодавства стало правонаступником АКБ «Східно-Європейський банк», про те, що вона вже не є власницею квартири, переданої в іпотеку банку, оскільки 18 вересня 2018 року реєстратор Вінницької філії КП «Агенція адміністративних послуг» прийняв рішення про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Надалі їй стало відомо, що 12 червня 2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021020000000237 було внесено відомості щодо вчинення службовими особами Вінницької філії КП «Агенція адміністративних послуг» кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України.
Посилаючись на те, що їй не було відомо, з яких підстав відповідач змінив власника квартири, зокрема це було звернення стягнення на предмет іпотеки чи на підставі рішення суду, а позовна давність могла сплинути, ОСОБА_1 просила суд скасувати рішення Вінницької філії КП «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію прав і обтяжень, індексний номер 43069588 від 18 вересня 2018 року, вилучивши запис із реєстру про ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» як нового власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , повернувши запис, що ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_3 є власниками по 1/2 частці кожен зазначеної квартири.
Короткий зміст судових рішень
Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 є боржником та іпотекодавцем за кредитним договором та договором іпотеки. Вона була обізнана про намір ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку з метою задоволення вимог іпотекодержателя у разі несплати нею заборгованості.
Крім того, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 року у справі № 127/112/17-ц, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, позов ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 299/2007, укладеним між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 , у розмірі 538 114,97 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 61,2 кв м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, за ціною 481 962,00 грн.
Реалізовуючи право на звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у позасудовому порядку, ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» діяло на підставі договору іпотеки та Закону України «Про іпотеку». Права ОСОБА_1 укладенням договору купівлі-продажу та рішенням про державну реєстрацію права власності порушені не були.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову ОСОБА_4 частково.
Скасовано рішення Вінницької філії КП «Агенція адміністративних послуг» про державну реєстрацію прав і обтяжень, індексний номер 43069588, від 18 вересня 2018 року про власника квартири за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Стягнено з КП «Агенція адміністративних послуг» та ТОВ «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 362,00 грн тобто по 681,00 грн з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що іпотекодержатель реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку позасудового врегулювання спору, що передбачене статтею 37 Закону України
«Про іпотеку» (набуття права власності на предмет іпотеки), на підставі іпотечного застереження, закріпленого в іпотечному договорі.
Водночас обов'язковою умовою при здійсненні реєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання зазначеного у такій вимозі строку. Однак матеріали справи не містять доказів направлення іпотекодержателем та отримання ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень.
Зважаючи на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що іпотекодержатель не дотримався вимог Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання, що унеможливлює застосовування позасудового способу задоволення вимог іпотекодержателя.
Крім того, на спірні правовідносини поширюється дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», який був чинним на час вчинення реєстраційних дій, а тому у державного реєстратора не було правових підстав для здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за банком, на забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У липні 2025 року ТОВ «Він Фінанс» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі заочне рішення
Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2022 року.
Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах на від 30 січня 2019 року у справі № 552/638/17, від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17, від 23 січня 2023 року у справі № 496/433/18 та інших (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Посилається на те, що на порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції на порушення частини другої статті 358 ЦПК України безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2022 року.
Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, заявлених до КП «Агенція комунальних послуг», оскільки державний реєстратор підприємства не є належним відповідачем у спорах про визнання незаконними та скасування реєстраційних дій.
Вирішуючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень, оскільки ані у позовній заяві, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 не посилалася на порушення Закону України
«Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» і судом першої інстанції зазначені обставини не досліджувалися.
Водночас, незважаючи на зазначене, положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюються на спірні правовідносини, оскільки у власності ОСОБА_1 є інше житло - будинок для відпочинку/міні пансіонат, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Крім того, суд апеляційної інстанції помилково надав оцінку доводам позивачки про те, що їй не було відомо про вчинення ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зважаючи на те, що такі аргументи не підтверджені будь-якими доказами та не досліджувалися судом першої інстанції.
При цьому ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» дотрималося вимог статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо направлення вимог про усунення порушень, які ОСОБА_1 отримала 21 квітня 2017 року.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 23 липня 2025 року касаційну скаргу ТОВ «Він Фінанс» на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д.
Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2025 року (після усунення недоліків) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Він Фінанс» на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України; витребувано матеріали справи № 127/19018/21 з Вінницького міського суду Вінницької області; надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У вересні 2025 року матеріали справи № 127/19018/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 квітня 2025 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Він Фінанс» на постанову Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року підлягає задоволенню частково.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що 04 грудня 2007 року між АКБ «Східно-Європейський банк»
та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 299/2007, за умовами
якого останній отримав кредит (грошові кошти) на споживчі цілі в сумі
80 000,00 дол. США, строком до 04 грудня 2012 року, зі сплатою 15 % річних (згідно з додатковим договором від 02 червня 2008 року № 1 - 16 %).
На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_3 ,
ОСОБА_1 укладений іпотечний договір від 04 грудня 2007 року, предметом якого була трикімнатна квартира, розташована на АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 зобов'язання за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 299/2007 належним чином не виконував, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 70 711,56 дол. США, що в еквіваленті становило 538 114,97 грн, з яких: 65 191,47 дол. США - заборгованість за кредитом; 604,48 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів;
4 705,65 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків; 209,96 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
Заочним рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року у справі № 2-2818/2009 позов АКБ «Східно-Європейський банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованість у розмірі 538 114,97 грн, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 лютого 2015 року (справа № 127/2-2818/2009) заочне рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 вересня 2009 року змінено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь АКБ «Східно-Європейський банк» заборгованість за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 299/2007 в загальному розмірі 70 711,56 дол. США, що в еквівалентні становило
538 114,97 грн, з яких: 65 191,47 дол. США -заборгованість за кредитом; 604,48 дол. США - пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів;
4 705,65 дол. США - заборгованість зі сплати відсотків; 209,96 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату відсотків.
25 квітня 2014 року між АКБ «Східно-Європейський банк», від імені якого діяло Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокінвестгруп» (далі - ТОВ «Брокінвестгруп»), та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» (новий кредитор) було укладено договір купівлі-продажу права вимоги № 23/ФК-14.
22 травня 2014 року між АКБ «Східно-Європейський банк», від імені якого діяло ТОВ «Брокінвестгруп», та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором від 04 грудня 2007 року.
18 вересня 2018 року державний реєстратор Вінницької філії КП «Агенція адміністративних послуг» Козловський М. С. прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43069588, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_4 , про що 17 вересня 2018 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно було внесено запис про право власності № 27978219.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 травня 2020 року у справі № 127/112/17-ц, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 27 жовтня 2020 року, позов ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, шляхом надання права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, задоволено.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 04 грудня 2007 року № 299/2007, укладеним між АКБ «Східно-Європейський банк» та ОСОБА_2 , у розмірі 538 114,97 грн, звернено стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру, загальною площею 61,2 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» права на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, за ціною 481 962,00 грн.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У березні 2025 року, звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2022 року, ОСОБА_2 , наявність правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовував тим, що копію оскаржуваного судового рішення він отримав лише 12 березня 2025 року.
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції визнав аргументи ОСОБА_2 обґрунтованими та поновив йому строк на апеляційне оскарження, з підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України.
У касаційній скарзі ТОВ «Він Фінанс» посилається на те, що суд апеляційної інстанції на порушення частини другої статті 358 ЦПК України безпідставно поновив ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2022 року.
Перевіривши доводи ТОВ «Він Фінанс», Верховний Суд виходить з такого.
Із матеріалів справи відомо, що 22 грудня 2021 року, 24 січня 2022 року, 21 лютого 2022 року, 06 червня 2022 року ОСОБА_5 звертався до місцевого суду із заявами, у яких повідомляв суд про неможливість прибути у судові засідання (з різних підстав), а також про те, що він підтримує позовні вимоги ОСОБА_1 та просить їх задовольнити.
04 липня 2022 року ОСОБА_1 подала до суду першої інстанції заяву у якій, зокрема зазначила, що не може прибути у судове засідання, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Крім того, позивачка повідомила, що її син ОСОБА_2 також не має можливості бути присутнім у судовому засіданні, призначеному на 08 липня 2022 року, оскільки з 05 липня 2022 року буде перебувати за межами міста.
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Згідно з частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Частиною третьою статті 354 ЦПК України передбачено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку про те, що питання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх випадках встановлених у статті 354 ЦПК України, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Зазначене дає підстави для висновку про те, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку, за виключенням подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження помилково керувався пунктом 1 частини другої статті 354 ЦПК України, в той час, коли застосуванню підлягала частина друга статті 358 ЦПК України, оскільки, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Зазначене процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, належно встановити обставини, які мають значення для вирішення справи, повно та всебічно дослідити зібрані у справі докази, надати належну оцінку доводам і запереченням учасників справи та ухвалити законне і обґрунтоване судове рішення.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки за результатами касаційного перегляду постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Розподіл судових витрат, у тому числі за перегляд справи судом касаційної інстанції, підлягає вирішенню тим судом, який ухвалить остаточне судове рішення.
Керуючись статтями 141, 400, 411, 409, 416 ЦПК України, ВерховнийСуд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» задовольнити частково.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 08 травня 2025 року скасувати, справу № 127/19018/21 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець
Ю. В. Черняк