13 березня 2026 року
м. Київ
справа № 760/8799/17
провадження № 61-15304ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Сердюка В. В., Фаловської І. М., розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал банк» на постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 , правонаступником якого є ОСОБА_2 , до Акціонерного товариства «Універсал Банк», Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Масюк Ігор Євгенович, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про визнання дій неправомірними і незаконними, визнання правочину недійсним,
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з позовом доАкціонерного товариства (далі - АТ) «Універсал Банк», Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг Групп», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Масюк І. Є., Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, ОСОБА_3 ,про визнання дій неправомірними і незаконними, визнання правочину недійсним.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 20 вересня 2017 року відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.
Протокольною ухвалоюСолом'янського районного суду міста Києва від 23 березня 2021 рокузалучено до участі у справі правонаступника позивача - ОСОБА_4 .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року позов залишено без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України.
Постановою Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено, скасовано ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4 грудня 2025 року АТ «Універсал банк» за допомогою поштового зв'язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 грудня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення зазначеного у ній недоліку, а саме для надання доказів, що підтверджують поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
На виконання вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху заявник надав доказ отримання оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 4 листопада 2025 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня2025 року, касаційний суд дійшов висновку, що вказана причина пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення свідчить про пропуск процесуального строку з поважних причин.
Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення АТ «Універсал банк» строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня2025 року.
Частиною дев'ятою статті 394 ЦПК України передбачено, що ухвалу про відкриття провадження у справі або про відмову у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє не пізніше ніж через двадцять днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 рокузаявник визначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для скасування ухвали Солом'янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року відсутні. Заявник стверджує, що ОСОБА_2 належним чином повідомлена про призначення справи до розгляду на 5 жовтня 2023 року та 1 жовтня 2024 року, оскільки зареєструвала електронний кабінет та надала згоду на отримування процесуальних документів в електронній формі.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга заявника є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Залишаючи без розгляду позов на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи (5 жовтня 2023 року та 1 лютого 2024 року), повторно не з'явилася у судове засідання, заяв про зміну адреси та про розгляд справи за її відсутності не подавала, при цьому суд встановив, що її неявка перешкоджає розгляду справи.
Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що висновок місцевого суду про залишення позову без розгляду не ґрунтується на вимогах процесуального закону, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Зауважив, що умовою залишення позову без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є саме повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду за його відсутності. Позивач має бути в установленому порядку повідомлений про дату та місце як першого, так і другого (відразу після першого) судових засідань, в які він не з'явився.
Встановивши, що ОСОБА_4 не повідомлено належним чином про день та час розгляду справи, апеляційний суд дійшов висновку, що відсутня визначальна умова для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Апеляційний суд встановив, що у судові засідання (5 жовтня 2023 року та 1лютого 2024 року) ОСОБА_3 не з'явилась.
Судом першої інстанції вчинялися відповідні дії щодо повідомлення позивача про судові засідання у зазначені дати, а саме направлено засобами поштового зв'язку судову повістку про виклик до суду та судову повістку-повідомлення на адресу ОСОБА_5 , а також направлено копію ухвали від 5 жовтня 2023 року про відкладення розгляду справи на електронну адресу ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_1).
Апеляційний суд констатував, що направлення копії ухвали від 5 жовтня 2025 року на електронну адресу не є належним повідомленням ОСОБА_5 про розгляд справи 1лютого 2024 року; при цьому встановив, що матеріали справи не містять відомостей про те, що вказана електронна адреса є офіційною адресою позивача.
Крім того, апеляційний суд встановив відсутність у матеріалах справи зворотних поштових повідомлень про вручення ОСОБА_6 судової повістки про виклик (повідомлення) у судові засідання на 5 жовтня 2023 року та 1лютого 2024 року.
Так, з досліджених колегією суддів апеляційного суду поштових конвертів, адресованих позивачу, встановлено, що надіслані судом поштові відправлення з вмістом судових повісток повернулись до місцевого суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не є належним повідомленням учасника справи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України в редакції Кодексу, чинній на час постановлення ухвали суду першої інстанції, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунунені в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 7 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 28 липня 2021 року у справі № 756/6049/19.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду(частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
У разі відсутності в адресата електронного кабінету судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки (частина перша статті 130 ЦПК України).
Апеляційним судом встановлено, що поштові відправлення з вмістом судових повісток повернено до місцевого суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не є належним повідомленням позивача про день та час розгляду справи. Крім того, направлення копії ухвали про відкладення судового засідання не є виконанням судом першої інстанції вимог статті 128 ЦПК України.
Так, якщо суд надіслав судове рішення на електронну адресу, яку зазначив учасник справи, це можна вважати додатковим засобом інформування учасника справи, який посилює реалізацію гарантії учасника бути обізнаним про свою справу. Однак це не звільняє суд від обов'язку повідомити учасника справи відповідно до вимог статті 128 ЦПК України.
Такий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 викладено висновок про те, що повернення повістки про виклик до суду з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування учасника про час і місце розгляду справи.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Тойшлер проти Германії» від 4 жовтня 2001 року наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в пункті 23 рішення цього Суду у справі «Гурепка проти України № 2» вказано, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Неповідомлення судом в установленому законом порядку ОСОБА_4 про день та час розгляду справи є порушенням статті 6 Конвенції.
Отже, апеляційний суд встановивши, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача про день та час розгляду справи (5 жовтня 2023 року та 1 лютого 2024 року) в установленому законом порядку, дійшов правильного висновку про відсутність процесуальних підстав для залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, законно скасував ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 1 лютого 2024 року та направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційним судом не встановлено повідомлення ОСОБА_2 про день та час розгляду справи (5 жовтня 2023 року та 1 лютого 2024 року) шляхом направлення судом першої інстанції судових повісток та копії ухвали про відкладення судового засідання до її електронного кабінету. Також не встановлено порушень працівниками Акціонерного товариства «Укрпошта» пункту 99-1 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 5 березня 2009 року, при доставці поштових відправлень, адресованих судом першої інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлення на їх підставі нових обставин щодо повідомлення позивача про день та час розгляду справи відповідно до пунктів 2, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, що не відноситься до визначених статтею 400 ЦПК України повноважень касаційного суду.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а наведені у ній доводи не дають підстав вважати оскаржуване судове рішення незаконним.
Оскільки правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, порушень норм процесуального права колегією суддів не встановлено, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ «Універсал банк» на постанову Київського апеляційного суду від 2 квітня 2025 року суд відмовляє.
Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити АТ «Універсал банк» строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Універсал банк» на постанову Київського апеляційного суду від 2 жовтня 2025 року.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає
Судді С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
І. М. Фаловська