29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 161/2774/25
провадження № 61-11885св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лупина Олександр Миколайович, на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, в складі судді Пахолюка А. М., від 27 травня 2025 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області, в складі судді
Пахолюка А. М., від 18 червня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Шевчук Л. Я., Данилюк В. А.,
Киці С. І., від 20 серпня 2025 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) про визнання недійсним правочину та стягнення пені.
2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 30 квітня 2024 року між нею, як замовником, та відповідачкою, як підрядником, був укладений договір підряду, за умовами якого підрядник зобов'язується створити комерційну пропозицію та виконати реконструкцію дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 власними і залученими силами і передати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти роботи та повністю оплатити вартість виконаних робіт, а також відшкодувати усі витрати підрядника на умовах цього договору. Період виконання робіт - з 15 травня до 20 серпня 2024 року.
3. Відповідно до пункту 2.1. договору, вартість договору (вартість виконаних робіт та вартість власних матеріалів підрядника) складає
961 913,6 грн згідно з комерційною пропозицією (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору, але не остаточною.
4. Оплата за цим договором здійснюється замовником у такому порядку: попередня оплата в розмірі 190 000 грн на момент підписання договору; наступний платіж у розмірі 290 000 грн на момент влаштування перекриття між першим та другим поверхом, але не пізніше 20 червня 2024 року; наступний платіж у розмірі 290 000 грн здійснюється замовником після покрівельних робіт, але не пізніше 20 липня 2024 року; остаточний розрахунок, який не повинен перевищувати 191 913,6 грн, оплата по кінцевому акту виконаних підрядних робіт здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання даного акту замовником, але не пізніше 02 вересня 2024 року.
5. На виконання умов договору ОСОБА_1 сплатила відповідачці грошові кошти: 190 000 грн - 30 квітня 2024 року; 145 000 грн - 31 травня
2024 року; 145 000 грн - 05 липня 2024 року та 168 900 грн - 01 серпня
2024 року, а разом за весь період сплачено 648 900 грн.
6. Позивачка вказує, що підрядник всупереч умовам укладеного договору проводив роботи не системно, повільно, з необґрунтованими простоями, що призвело до істотного відхилення від строків завершення етапів виконання робіт, відповідно до пункту 2.3 договору.
7. За допомогою месенджера «Telegram» вона звернулась до підрядника з попередженням про можливість відмови від договору, на що представник підрядника переконав її не відмовлятись від договору, після чого сторони
05 липня 2024 року уклали між собою додаткову угоду № 1 до договору підряду, за умовами якої узгодили календарний графік виконання робіт та здійснення оплат згідно з додатком № 2 до додаткової угоди.
8. Однак відповідачка, незважаючи на укладання додаткової угоди № 1 до договору підряду, де були уточнені строки виконання робіт, вчасно роботи не виконує та не дотримується графіку виконання робіт.
9. 20 серпня 2024 року комісією в складі замовника ОСОБА_1 , її представника - Лупини О. М. та представника підрядника -
ОСОБА_4 був складений акт про стан виконання будівельних робіт, в якому зазначено, що пункт 5 додатку № 2 до додаткової угоди № 1 виконано частково; пункт 8 додатку № 2 виконано частково; пункти 6, 7, 9 додатку № 2 не виконано.
10. Підрядник 20 серпня 2024 року направив на адресу замовника повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку у зв'язку з порушенням зі сторони замовника строків оплати.
11. Позивачка вважає, що відповідачка не мала права вимагати внесення чергових платежів, не виконавши роботи відповідно до графіку їх виконання, а підстава для розірвання договору в односторонньому порядку є надуманою.
12. Крім того, згідно з частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживача» вона має право на нарахування пені у розмірі 3 % від вартості робіт у зв'язку з невиконанням відповідачкою умов договору підряду та додаткової угоди № 1.
13. Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги,
ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним односторонній правочин, вчинений ФОП ОСОБА_2 відповідно до повідомлення (листа) від
20 серпня 2024 року про розірвання в односторонньому порядку договору підряду від 30 квітня 2024 року № 20 та стягнути з відповідачки пеню у розмірі
452 024,93 грн.
Короткий зміст оскаржених судових рішень
14. Рішенням Луцького міськрайонного суду волинської області
від 27 травня 2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
15. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання договору підряду, встановив, що замовник не здійснила проміжну оплату, що є істотним порушенням умов договору від 30 квітня 2024 року № 20 та відповідно до пункту 3.3.8 - підставою для його одностороннього розірвання.
16. Суди також зазначили, що позивачка не надала належних та допустимих доказів для визнання оспорюваного правочину недійсним, як це передбачено статтями 203, 215 ЦК України, а також його невідповідності закріпленому у статті 3 ЦК України принципу добросовісності.
17. Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення пені, суди виходили з того, що між сторонами був укладений договір будівельного підряду, за умовами якого замовник зобов'язався провести технічну реконструкцію дачного будинку, а тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення Закону України «Про захист прав споживачів».
18. Додатковим рішенням Волинського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Волинського апеляційного суду
від 20 серпня 2025 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ФОП ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн.
19. Суд першої інстанції визначив розмір витрат на правничу допомогу, врахувавши їх співмірність зі складністю справи, характером виконаної роботи, кількістю підготовлених та поданих документів, а також взявши до уваги заперечення з боку позивачки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
20. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Лупина О. М., просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, а також постанову апеляційного суду і направити справу до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
21. У вересні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат
Лупина О. М., подала касаційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2025 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року.
22. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи
№ 161/2774/25, які у жовтні 2026 року надійшли до Верховного Суду.
23. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
24. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 25 травня 2021 року у справі № 461/9578/15, постанові Верховного Суду
від 04 лютого 2021 року у справі № 607/1579/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
25. Касаційна скарга мотивована тим, що поведінка відповідачки та повідомлення про розірвання договору підряду не є добросовісними.
26. Вказує, що замовник за договором підряду правомірно вважав, що кожна наступна проміжна оплата повинна здійснюватися лише після виконання підрядником певного виду робіт у строк, зазначений в передбаченому договором календарному графіку.
27. Наголошує, що за своїм характером на спірні правовідносини поширюється дія частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
28. У листопаді 2025 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Бугайов А. О. подав відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані, оскільки відзив поданий з пропуском строку, встановленого в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а наведені підстави для продовження вказаного строку колегія суддів вважає неповажними.
29. Відповідачка отримала касаційну скаргу 19 вересня 2025 року, а ухвалу Верховного Суду про відкриття касаційного провадження 09 жовтня 2025 року, а отже мала достатньо часу для подання відзиву у визначений судом строк - до 27 жовтня 2025 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
30. 30 квітня 2024 року між ОСОБА_1 , як замовником, та ФОП ОСОБА_2 , як підрядником, укладений договір підряду, за умовами якого підрядник зобов'язується створити комерційну пропозицію та виконати реконструкцію дачного будинку за адресою: АДРЕСА_1 власними і залученими силами і передати їх замовнику у встановлений строк, а замовник зобов'язується прийняти роботи та повністю оплатити вартість виконаних робіт, а також відшкодувати усі витрати підрядника на умовах даного договору. Період виконання робіт з 15 травня до 20 серпня 2024 року.
31. Згідно з пунктом 2.1. договору підряду вартість договору (вартість виконаних робіт та вартість власних матеріалів підрядника) складає
961 913,6 грн згідно комерційної пропозиції (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною даного договору, але не остаточною.
32. Відповідно до пункту 2.3 договору, оплата за цим договором здійснюється замовником у такому порядку: попередня оплата у розмірі
190 000 грн здійснюється замовником на момент підписання договору; наступний платіж, який складає 290 000 грн здійснюється замовником на момент влаштування перекриття між першим та другим поверхом, але не пізніше 20 червня 2024 року; наступний платіж, який складає 290 000 грн здійснюється замовником після покрівельних робіт, але не пізніше 20 липня 2024 року; остаточний розрахунок, який не повинен перевищувати
191 913,6 грн, оплата по кінцевому акту виконаних підрядних робіт здійснюється протягом 2 (двох) робочих днів з дня підписання даного акту замовником, але не пізніше 02 вересня 2024 року.
33. Позивачкою на рахунок відповідача були сплачені грошові кошти на загальну суму 648 900 грн, з яких: 30 квітня 2024 року - 190 000 грн; 31 травня 2024 року - 145 000 грн; 05 липня 2024 року - 145 000 грн; 01 серпня 2024 року - 168 900 грн.
34. 05 липня 2024 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору підряду, в якій зазначено, що у зв'язку з технологічною зміною процесів реконструкції житлового будинку, а саме послідовності процесів для запобігання протікання існуючого даху житлового будинку, додається календарний графік виконання робіт (додаток № 2). Оплата за цим договором здійснюється згідно з додатком № 2.
Крім того, у додатку № 2 до додаткової угоди № 1 до договору підряду визначено дати здійснення оплат замовником: 02 липня 2024 року - проміжна оплата № 3 - 145 000 грн; 20 липня 2024 року - проміжна оплата № 4 -
145 000 грн; 08 серпня 2024 року - проміжна оплата № 5 - 145 000 грн;
21 серпня 2024 року - фінальна оплата за виконані роботи - 145 000 грн.
35. 20 серпня 2024 року комісія в складі замовника ОСОБА_1 , її представника - Лупини О. М. та представника підрядника -
ОСОБА_4 складено Акт про стан виконання будівельних робіт, згідно з яким ступінь готовності об'єкта такий: виконано частково пункт 5 додатку
№ 2 до додаткової угоди № 1; виконано частково пункт 8 додатку № 2; пункти 6, 7, 9 додатку № 2 - не виконано.
36. 20 серпня 2024 року ФОП ОСОБА_2 письмово повідомила
ОСОБА_1 про розірвання в односторонньому порядку договору підряду у зв'язку з порушенням зі сторони замовника строків оплати, а саме через несвоєчасне здійснення проміжної оплати № 4, яка мала бути здійснена
20 липня 2024 року, а фактично здійснена 01 серпня 2024 року, та відсутністю проміжної оплати № 5, яка мала бути здійснена 08 серпня 2024 року.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним розірвання в односторонньому порядку договору підряду
39. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
40. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
41. Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
42. Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України, яка регулює способи захисту цивільних прав, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті
13 цього Кодексу.
43. Загальні положення про правочини визначено в статтях 202-214 ЦК України.
44. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
45. Згідно з частинами першою та другою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
46. Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
47. Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті
6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
48. В частині першій статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
49. Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
50. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
51. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
52. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
53. Відповідно до статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
54. Статтею 876 ЦК України встановлено, що власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено договором.
55. Частинами першою та другою статті 877 ЦК України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.
56. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
57. Договором будівельного підряду мають бути визначені склад і зміст проектно-кошторисної документації, а також має бути визначено, яка із сторін і в який строк зобов'язана надати відповідну документацію.
58. Оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
59. Згідно з частинами першою, другою та четвертою статті 882 ЦК України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов'язаний негайно розпочати їх прийняття.
60. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.
61. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
62. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
63. Відповідно до приписів статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
64. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
65. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
66. Вирішуючи спір, суди встановили, що відповідно до пункту
3.3.8 укладеного між сторонами договору підряду від 30 квітня 2024 року, якщо замовник не сплатив встановленої вартості (суми) виконаних робіт, частини виконаних робіт або іншої суми, належної підрядникові за умовами даного договору, підрядник має право на розірвання договору в односторонньому порядку та (або) має право притримати результат робіт, а також устаткування, залишок невикористаного матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.
67. Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з моменту вчинення стороною належного повідомлення про це в письмовому вигляді (пункт 11.7 договору).
68. 05 липня 2024 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору підряду, якою передбачено календарний графік виконання робіт та внесення платежів.
69. У додатку № 2 до додаткової угоди № 1 до договору підряду визначено дати здійснення оплат замовником: 02 липня 2024 року - проміжна оплата
№ 3 - 145 000 грн; 20 липня 2024 року - проміжна оплата № 4 - 145 000 грн;
08 серпня 2024 року - проміжна оплата № 5 - 145 000 грн; 21 серпня 2024 року - фінальна оплата за виконані роботи - 145 000 грн.
70. 20 серпня 2024 року ФОП ОСОБА_2 надіслала
ОСОБА_1 письмове повідомлення про розірвання договору підряду в односторонньому порядку через порушенням зі сторони замовника строків оплати, а саме: несвоєчасного здійснення проміжної оплати № 4, яка мала бути 20 липня, а фактично здійснена 01 серпня, та відсутністю проміжної оплати
№ 5, яка мала бути здійснена 08 серпня 2024 року.
71. Суди попередніх інстанцій встановивши, що не здійснення замовником проміжної оплати відповідно до умов додаткової угоди № 1 до договору підряду від 05 липня 2024 року є істотним порушенням умов договору, а відповідачка відмовилася від договору підряду на підставі пункту 3.3.8 через порушення замовником строків оплати, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для визнання недійсним розірвання ФОП ОСОБА_2 в односторонньому порядку договору підряду від 30 квітня 2024 року.
Щодо позовних вимог про стягнення пені
72. За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
73. Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
74. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначено вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
75. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
76. За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
77. Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
78. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
79. Законодавець у частині першій статті 614 ЦК України визначив, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
80. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
81. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили з того, що на спірні правовідносини норми Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюються.
82. Колегія суддів не може погодитись з таким висновком судів.
83. У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2021 року у справі
№ 607/1579/19, на яку посилається заявниця у касаційній скарзі, зазначено, що замовник вправі вимагати стягнення з виконавця пені у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у межах річного строку позовної давності з урахуванням норми частини третьої статті 551 ЦК України.
84. Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
85. Пунктами 18, 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що продавець - це суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації; споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
86. Статтею 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
87. У Законі України «Про захист прав споживачів» не визначено певних меж його дії, але з урахуванням характеру правовідносин, які ним регулюються, та виходячи з демократичних принципів цивільного судочинства і наявності в цивільних споживчих правовідносинах такої слабшої сторони, як фізична особа - споживач, можна зробити висновок, що цим законом регулюються відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу, майнового найму (оренди), виконання робіт, надання послуг, прокату, перевезення, зберігання, доручення, комісії, фінансово-кредитних послуг тощо. Такі відносини можуть виникати з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать закону.
88. Приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).
Частиною п'ятою зазначеної статті передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
89. Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21 виснував, що тлумачення частини п'ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов'язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.
90. Отже висновки судів щодо непоширення на спірні правовідносини Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими.
91. Водночас рішення судів про відмову у задоволенні вимог про стягнення пені є правильним по суті з огляду на таке.
92. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та всупереч принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
93. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 , остаточно сформулювавши позовні вимоги, просила стягнути з ФОП ОСОБА_2 пеню в розмірі 452 024,93 грн, яку розраховано за період з 05 серпня 2024 року
до 22 квітня 2025 року.
94. Оскільки судами встановлено припинення договірних правовідносин між сторонами з 20 серпня 2024 року, зокрема через недотримання замовником графіку платежів у липні-серпні 2024 року, тому саме з цих підстав необхідно було відмовити у задоволенні вимог про стягнення із ФОП ОСОБА_2 пені, передбаченої статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів».
95. Таким чином суди правильно відмовили у задоволенні вимог про стягнення пені, проте помилились з мотивами такої, що є підставою для зміни оскаржених судових рішень, шляхом викладення їх мотивувальних частин в редакції цієї постанови.
96. Здійснюючи розподіл понесених відповідачкою витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, врахували результат розгляду справи та її складність, наявність заяви позивачки про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та обґрунтовано визначили розмір цих витрат, які підлягають стягненню. Підстав для ревізії висновків судів щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, Верховним Судом не встановлено.
97. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
98. За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, що це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважаються неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лупина Олександр Миколайович, задовольнити частково.
2. Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені змінити в частині мотивів відмови в позові, виклавши їх в редакції цієї постанови Верховного Суду.
3. В іншій частині рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 травня 2025 року, додаткове рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 червня 2025 року та постанову Волинського апеляційного суду від 20 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Сердюк В. В. Шипович