29 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 363/2279/24
провадження № 61-6880св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське»,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року у складі судді Котлярової І. Ю., постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д., Соколової В. В., та касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Поливач Л. Д., Соколової В. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (далі - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Позовна заява мотивована тим, що він працював в шахті «Красноармійська Західна № 1» на таких посадах: підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 та 6 розряду з 25 жовтня 2004 року до 08 червня 2010 року; з них навчався в учбовому пункті з 25 жовтня 2004 року до 18 листопада 2004 року; підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду з 18 листопада 2004 року до 01 квітня 2007 року; підземного машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду з 01 квітня 2007 року до 08 червня 2010 року.
Згідно з медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 (далі - висновок від 29 червня 2021 року № 22/699) йому встановлені захворювання професійного характеру, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ступеню).
Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 йому безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання.
Згідно з довідкою про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 ступінь втрати його професійної працездатності первинно становить - 65 % (50 % радикулопатія, 15 % бронхіт), з 27 вересня 2021 року -безстроково.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 серпня 2021 року професійне захворювання, наявне у нього, виникло у зв'язку із тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме: шахта «Родинська», шахта «Білозерська», шахта «Красноармійська-Західна № 1», Товариство з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська») в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил, переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5 % - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3.
Позивач зазначав, що він змушений періодично проходити медикаментозне лікування та обстеження у лікарів, відчуває щоденний фізичний біль, моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, так як професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації життя.Крім того, йому рекомендовано нагляд у терапевта та невролога, носіння спеціального корсету, що завдає суттєвих незручностей, а також вказав, що змушений відмовитися від заняття активними видами спорту, побутових навантажень, що викликає у нього відчуття пригніченості. Він обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб.
Посилався на те, що у зв'язку із отриманим професійним захворюванням з вини роботодавця йому було завдано моральну шкоду. Хронічні професійні захворювання, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли у нього з вини роботодавця - ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, тому саме відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, завдану внаслідок професійного захворювання.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено, що під час роботи у ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» були встановлені перевищення показників умов праці, як вони вплинули на нього, коли у нього з'явилися та діагностували перші ознаки професійного захворювання, якими документами підтверджується порушення відповідачем діючого законодавства, які призвели до його професійного захворювання.
Районний суд зазначив, що позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 25 жовтня 2004 року до 08 червня 2010 року, тобто 5 років 6 місяців 21 день. При укладанні трудового договору він був придатний до роботи, протипоказань за станом здоров'я не мав. З 14 березня 1996 року до 04 грудня 2016 року (більше 20 років) ОСОБА_1 працював на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, зокрема, ДП «ВК «Краснолиманська».
Суд першої інстанції надав оцінку поданим сторонами доказам і вказав, що позивач не надав належних і допустимих доказів завдання йому моральної шкоди саме ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», доказів погіршення стану здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок дій саме відповідача, що вказує на відсутність правових підстав для задоволення його позовних вимог.
Крім того, районний суд урахував, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року у справі № 363/2659/22 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання й стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача, зокрема, в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у цій справі, яка набрала законної сили, вищевказане рішення районного суду було змінено й зменшено суму, яка підлягала стягненню з ДП «ВК» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , зі 150 000 грн до 100 000 грн.
У зазначеній судовій справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій було встановлено факт того, що саме відповідач у цій справі - ДП «ВК» «Краснолиманська», на якому позивач працював протягом значного проміжку часу, не дотримався вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_1 належних умов праці, що призвело до виникнення у останнього професійного захворювання.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 компенсацію моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання у розмірі 100 000 грн з утриманням із цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
У задоволенні іншої частини вимог позову відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_1 виходив із того, що роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» під час роботи позивача допустило перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці». Зважаючи на те, що сторони перебували у трудових правовідносинах, професійні захворювання були отримані позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, суд вважав, що наявні правові підстави, передбачені статтями 153, 237-1 КЗпП України для відшкодування роботодавцем працівнику моральної шкоди.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачеві спричинені моральні страждання, пов'язані із втратою ним 65 % працездатності, встановлення третьої групи інвалідності безстроково, отриманням ним фізичних страждань і болю, який він відчував протягом тривалого періоду та відчуває до цього часу, які є прямим наслідком професійного захворювання, отриманого ним за час роботи на шахті відповідача.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд взяв до уваги стаж роботи ОСОБА_1 на підприємстві відповідача у шкідливих умовах, що становить п'ять з половиною років, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн.
Оскільки стягнуті у рахунок відшкодування моральної шкоди кошти у розмірі 100 000 грн є доходом ОСОБА_1 , який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2025 року звітного (податкового) періоду, суд вважав за необхідне стягнути моральну шкоду з утриманням податків та загальнообов'язкових платежів.
Розподіл судових витрат здійснено судом на підставі статті 141 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року, постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його позов у повному обсязі.
У касаційній скарзі ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року скасувати та залишити в силі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
У травні 2025 року касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У червні 2025 року касаційна скарга ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 рокунадійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2025 року ОСОБА_1.продовжено строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 червня 2025 року. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 липня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року; витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2025 рокувідкрито касаційне провадження у вказаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 року; роз'яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.
У липні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки.
Посилаючись на втрату професійної працездатності, підтвердженувідповідною довідкою, вважає, що ним доведено факт тривалого періоду роботи в умовах дії шкідливих факторів і, як наслідок, причинний зв'язок між діями відповідача і завданою йому моральною шкодою. Професійні захворювання, отримані ним з вини роботодавця, обмежують його життєву активність, є хронічними та невиліковними, вимагають додаткових зусиль для організації життя, потребують значних фінансових витрат, завдають суттєвих незручностей. На думку заявника, апеляційний суд при визначенні суми компенсації порушив принципи повного відшкодування та справедливості, а стягнута судом сума моральної шкоди підлягає виплаті без урахування податків та обов'язкових платежів.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 686/10462/16-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 753/16771/16-ц(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки позивач не довів факт перевищення показників умов праці саме на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», як наслідок, він не довів причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою моральною шкодоюу зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання. Із наданих позивачем доказів неможливо з'ясувати, чи були встановлені перевищення показників умов праці саме на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», як вони на нього вплинули, коли у нього з'явилися та діагностували перші ознаки професійного захворювання та інші необхідні обставини.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції не врахував, що рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року у справі № 363/2659/22 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «ВК «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання й стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь позивача, зокрема, в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року у цій справі, яка набрала законної сили, вищевказане рішення районного суду було змінено й зменшено суму, яка підлягала стягненню з ДП «ВК» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 , з 150 000 грн до 100 000 грн. У зазначеній судовій справі судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій було встановлено факт того, що саме відповідач у цій справі - ДП «ВК» «Краснолиманська», на якому позивач працював протягом значного проміжку часу, не дотримався вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_1 належних умов праці, що призвело до виникнення у останнього професійного захворювання. Вказані висновки судів у справі № 363/2659/22 були підтверджені постановою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року у справі № 636/1629/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Шахта» Білозерська» (далі - ТДВ «Шахта «Білозерська»), Державного підприємства «Мирноградвугілля» (далі - ДП «Мирноградвугілля»)про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, у задоволенні якого було відмовлено рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2023 року та постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року.
Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 197/1330/14-ц, від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20, від 01 квітня 2024 року у справі № 636/1629/22, від 31 липня 2024 року у справі № 183/960/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У серпні 2025 року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» подало відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначило про необґрунтованість доводів касаційної скарги, які зводяться фактично до переоцінки доказів у справі.
Доводи особи, яка подала відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі
У серпні 2025 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.
У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив від ОСОБА_1 , в якій останній зазначив про те, що такий відзив є необґрунтованим, підтримує доводи касаційної скарги і просить його касаційну скаргу задовольнити.
Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані у серпні 2025 року та вересні 2025 року ОСОБА_1 відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням доповнень до касаційної скарги поза межами визначеного процесуального строку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», найменування якої з 05 серпня 2008 року було змінено на ВАТ «Шахтоуправління «Покровське»; з 01 жовтня 2008 року змінено з ВАТ «Шахтоуправління «Покровське» на ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», а з 07 вересня 2010 року - на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське».
ОСОБА_1 працював в шахті на таких посадах: з 25 жовтня 2004 року до 08 червня 2010 року підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 та 6 розряду; з них навчався в учбовому пункті з 25 жовтня 2004 року до 18 листопада 2004 року; підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду з 18 листопада 2004 року до 01 квітня 2007 року; підземного машиніста гірничих виїмкових машин 6 розряду з 01 квітня 2007 року до 08 червня 2010 року.
08 червня 2010 року ОСОБА_1 був звільнений із займаної посади на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням.
Згідно з інформаційною довідкою про умови праці працівника ОСОБА_1 при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння), складеної головним спеціалістом відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління з питань праці Головного управління держпраці у Донецькій області Полудо С. В. 28 грудня 2020 року, умови та характер праці машиніста гірничих виїмкових машин, зокрема, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» відноситься: за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до третього класу другого ступеня; за рівнем виробничого шуму - до третього класу другого ступеню; за важкістю праці - до третього класу третього ступеню; за показниками мікроклімату - до другого класу (допустимі).
Відповідно до медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 ОСОБА_1 встановлені професійного характеру захворювання, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ступеню). Також у даному висновку зазначено, що підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань стали: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток в період робот; інформація про умови праці, зазначена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 28 грудня 2020 року, згідно з якою хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза), параметри яких, перевищували допустимі величини; дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці - 14 років 11 місяців.
Згідно з довідкою Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 ОСОБА_1 безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання, рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, підстава - акт огляду МСЕК № 849.
Відповідно до довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 ступінь втрати ОСОБА_1 професійної працездатності первинно становить - 65 % (50 % радикулопатія, 15 % бронхіт) з 27 вересня 2021 року - безстроково.
03 серпня 2021 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці Король В. І. було затверджено акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4, складений комісією, яким встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, яке виникло у зв'язку із тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5 % - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Касаційна скарга ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське»підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Згідно із частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Згідно із частинами першою, другою статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог (частини перша та третя статті 13 Закону України «Про охорону праці»).
У статті 173 КЗпП України закріплено право працівника на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 225/4242/21 (провадження № 61-20140св21) вказав, що вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника. При цьому презюмується обов'язок власника на створення належних, безпечних, здорових умов праці, слідкування за їх дотриманням усіма працівниками та відповідальність за шкоду, завдану особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
У Рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-9/2004 у справі за конституційним зверненням Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Кіровоградській області про офіційне тлумачення положення частини третьої статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» було зазначено, що моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Створення неналежних умов виробництва призводить до порушення особистих немайнових прав особи на життя, на охорону здоров'я тощо.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються критерії розумності і справедливості (стаття 23 ЦК України).
ЄСПЛ вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). Саме тому розмір відшкодування моральної шкоди має умовний характер, оскільки немає точних критеріїв майнового вираження душевного болю, спокою, честі, гідності особи, але у будь-якому випадку розмір відшкодування моральної шкоди повинен бути достатнім для задоволення потреб потерпілого й не повинен призводити до його збагачення.
У пункті 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) вказано, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі, суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом доПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).
Суд першої інстанції, забезпечивши повний та всебічний розгляд справи, надавши оцінку доводам сторін, дослідивши та оцінивши всі докази у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки ним не надано доказів на підтвердження встановлення перевищення показників умов праці саме на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», як вони на нього вплинули, коли у нього з'явилися та діагностували перші ознаки професійного захворювання та інше.
Районний суд обґрунтовано звернув увагу на те, що позивач перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з 25 жовтня 2004 року до 08 червня 2010 року, тобто 5 років 6 місяців 21 день. При укладанні трудового договору він був придатний до роботи, протипоказань за станом здоров'я не мав. З 14 березня 1996 року до 04 грудня 2016 року (більше 20 років) ОСОБА_1 працював на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, зокрема, ДП «ВК «Краснолиманська».
Верховний Суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних і допустимих доказів завдання йому моральної шкоди саме відповідачами у справі.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
У цій частині суд першої інстанції надав належну правову оцінку наданим позивачем доказам, у тому числі, акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за формою П-4 від 03 серпня 2021 року, яким установлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання, яке виникло у зв'язку із тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.
Суд надав оцінку причинам виникнення хронічного професійного захворювання і врахував, що згідно з пунктом 20 вказаного акту у зв'язку із тривалим часом роботи ОСОБА_1 на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів, а також тим, що на момент розслідування він не працював у шкідливих умовах із 04 грудня 2016 року, виявити осіб, які порушили законодавство України з охорони праці, гігієнічні регламенти і нормативи, що привело до даного професійного захворювання, неможливо.
Позивач не довів факт перевищення показників умов праці саме на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», як наслідок, він не довів причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою моральною шкоду у зв'язку із ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Цим самим спростовуються відповідні доводи касаційної скарги ОСОБА_1 .
Колегія суддів вважає правильним наведений висновок суду першої інстанції.
Суд першої інстанції при вирішенні спору правильно застосував норми матеріального права, зокрема, положення ЦК України, КЗпП України у відповідних редакціях та Закону України «Про охорону праці», урахував роз'яснення, надані судам у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Крім того, суд обґрунтовано надав оцінку обставинам, установленим судами при розгляді справи № 363/2659/22 за позовом ОСОБА_1 до ДП «ВК» «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року у цій було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн. Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2023 року, яка набрала законної сили, апеляційну скаргу державного підприємства було задоволено частково, рішення районного суду змінено, зменшено суму, яка підлягала стягненню з ДП «ВК» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 із 150 000 грн до 100 000 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У цій справі ОСОБА_1 просив суд стягнути з ДП «ВК» «Краснолиманська» моральну шкоду, завдану йому ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, яке ним було отримано у зв'язку із роботою на різних підприємствах вугільної промисловості України у період часу з вересня 1999 року до грудня 2016 року.
Зазначеними судовими рішеннями встановлено факт того, що саме відповідач у цій справі - ДП «ВК» «Краснолиманська», не дотримався вимог закону щодо забезпечення ОСОБА_1 належних умов праці, що призвело до виникнення у останнього професійного захворювання.
Колегія суддів враховує також те, що постановою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року у справі № 636/1629/22 було залишено змін рішення Вишгородського районного суду Київської області від 26 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 листопада 2023 року, якими у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТДВ «Шахта «Білозерська», ДП «Мирноградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання було відмовлено (касаційнепровадження № 61-130св24).
Наявні у матеріалах справи докази судом першої інстанції належно оцінені, згідно з правилами, передбаченими статтею 89 ЦПК України, що спростовує відповідні посилання касаційної скарги ОСОБА_1 .
Отже, районний суд ухвалив рішення повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку всім зібраним у справі доказам, вимогам та запереченням сторін за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, проте апеляційним судом безпідставно скасовано рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
Відтак, доводи касаційної скарги ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», Верховний Суд вважає обґрунтованими, а висновки суду апеляційної інстанції - помилковими.
Частиною першою статті 413 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але апеляційним судом допущено помилку в застосуванні норм матеріального права та порушено норми процесуального права, оскаржувана постанова апеляційного суду, відповідно до статті 413 ЦПК України, підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Згідно із частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина сьома статті 141 ЦПК України).
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю фізичної особи.
Встановлено, що ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Оскільки Верховний Суд задовольняє касаційну скаргу ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», скасовує постанову апеляційного суду та залишає в силі рішення суду першої інстанції, то понесені заявником судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 1 937,92 грн, слід компенсувати ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське»за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» задовольнити.
Постанову Київського апеляційного суду від 20 травня 2025 рокускасувати.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 20 січня 2025 року залишити в силі.
Компенсувати Приватному акціонерному товариству «Шахтоуправління «Покровське»(код ЄДРПОУ 13498562) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 1 937 (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім) гривень 92 копійки за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк