04 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/1410/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 (у складі колегії суддів: Кощеєв І. М. (головуючий), Дармін М. О., Чус О. В.) про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025
у справі № 904/1410/25
за позовом Керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про зобов'язання повернути земельну ділянку,
У квітні 2025 року Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.), в якому просив суд зобов'язати ФОП ОСОБА_2. привести у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0064 га з кадастровим номером 1211000000:05:102:0017, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу торговельного павільйону за власний рахунок та повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання - передачі.
В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що неповернення ФОП ОСОБА_2 Криворізькій міській раді за актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут за договором, після припинення дії цього договору у придатному для використання стані шляхом демонтажу тимчасової споруди є істотним порушенням прав власника земельної ділянки - Криворізької міської територіальної громади в особі Криворізької міської ради, оскільки остання позбавлена можливості реалізації повноважень власника землі щодо розпорядження вказаною земельною ділянкою, в тому числі передачі її в оренду іншим особам та надходження відповідних коштів за користування землею до місцевого бюджету.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 позов задоволено в повному обсязі. Зобов'язано ФОП ОСОБА_2. привести у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0064 га з кадастровим номером 1211000000:05:102:0017, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу торговельного павільйону за власний рахунок та повернути її територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання - передачі. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2. на користь Дніпропетровської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422,40 грн.
ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті відповідача ( ОСОБА_2 ) подала до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просила поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 у справі № 904/1410/25; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 та зупинити провадження у справі № 904/1410/25 до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника відповідача.
В обґрунтування свого права на подачу апеляційної скарги ОСОБА_1 послалась на те, що вона доводилася відповідачу ( ОСОБА_2 ) дружиною і є спадкоємицею першої черги. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - до ухвалення рішення судом першої інстанції. На думку скаржниці, таке рішення суду підлягає скасуванню, а провадження у справі зупиненню до з'ясування кола спадкоємців ОСОБА_2 .
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 у справі № 904/1410/25. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 у справі № 904/1410/25.
Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у березні 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, просить ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.04.2026 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 у справі № 904/1410/25; відкрито касаційне провадження у справі № 904/1410/25 за касаційною скаргою ОСОБА_2. на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 з підстави, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Ухвалено здійснити перегляд ухвали Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 300 ГПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2).
Предметом касаційного розгляду є ухвала суду апеляційної інстанції про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025.
Переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанцій у межах доводів і вимог касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
Судом апеляційної інстанції установлено, що 17.12.2013 між Криворізькою міською радою (розпорядник) та ФОП ОСОБА_2 (сервітуарій) було укладено договір особистого сервітуту № 2013194.
Частина земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, розташована за адресою: вул. Подлєпи, біля ринку «Ринок Південний» в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу (пункт 1.2).
Площа частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут, складає 0,0064 га (пункт 2.1 договору).
Кадастровий номер частини земельної ділянки, щодо якої встановлюється особистий сервітут: 1211000000:05:102:0017 (пункт 2.3 договору).
Договір укладено на 3 роки. Після закінчення строку договору сервітуарій, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі сервітуарій повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово розпорядника про наміри продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого розпорядником відповідного рішення. У разі відсутності заперечень з боку розпорядника щодо поновлення строку дії договору на новий термін протягом одного місяця після його закінчення, договір вважається поновленим на тих же умовах і на той же термін (пункт 3.1. договору).
Частина земельної ділянки житлової та громадської забудови, щодо якої встановлено особистий сервітут, передається в строкове платне користування для розташування тимчасової споруди торговельного павільйону (пункт 5.1. договору).
Після припинення дії договору сервітуарій повертає розпоряднику частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у стані, не гіршому від того, в якому він одержав її в користування. У разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, пов'язаних зі зміною її стану, розпорядник має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами (пункт 7.1 договору).
Сервітуарій зобов'язаний привести частину земельної ділянки, щодо якої встановлено особистий сервітут, у придатний для подальшого використання стан. Це включає благоустрій частини земельної ділянки після її звільнення шляхом демонтажу тимчасової споруди (пункт 7.3 договору).
Сервітуарій зобов'язаний після закінчення терміну користування, припинення чи розірвання договору привести частину земельної ділянки, щодо якої встановлений особистий сервітут, у належний для подальшого використання стан та повернути її розпоряднику з оформленням акту приймання передачі (повернення) (підпункт 8.4.12 договору); виконувати обов'язки, передбачені Законом України «Про оренду землі» та іншими правовими актами (підпункт 8.4.15 договору).
Дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено (підпункт 11.2.1 договору).
Відповідач своїм переважним правом на поновлення договору на новий строк не скористався та з моменту припинення дії договору особистого сервітуту, тобто з 08.01.2017 - більш ніж 7 років, не повертає спірну земельну ділянку власнику; тимчасову споруду - торговельний павільйон, розташований по вул. Подлєпи, біля ринку «Ринок Південний» в Інгулецькому районі м. Кривого Рогу, не демонтував. Факт розміщення торговельного павільйону відповідача на спірній земельній ділянці підтверджується протоколом огляду місця події від 31.10.2024 із додатком, проведеним в рамках кримінального провадження № 42024042060000095 від 24.10.2024.
Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора з позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості та доведеності.
Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про права, інтереси і обов'язки ОСОБА_1 не вирішувалось.
До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права.
Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, скаржниця є дружиною відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції. Разом з тим, суд першої інстанції розглянув позов прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_2. привести у придатний для використання стан земельну ділянку житлової та громадської забудови площею 0,0064 га з кадастровим номером 1211000000:05:102:0017, що знаходиться по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу торговельного павільйону за власний рахунок та повернення цієї земельної ділянки територіальній громаді міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради за актом приймання - передачі, та прийняв рішення про його задоволення без участі відповідача і без вирішення питання про заміну відповідача його правонаступником/правонаступниками. На підтвердження своїх пояснень скаржниця надала докази: копію паспорта ОСОБА_1 ; копію свідоцтва про шлюб; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копію витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстру.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.
Згідно з положеннями частини 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У справі, що розглядається, позов пред'явлено до ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (під час розгляду справи судом першої інстанції).
Водночас, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2025 як правонаступник померлого відповідача, оскільки є його спадкоємицею за законом.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частинами 1, 2 стаття 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).
ОСОБА_1 є спадкоємицею першої черги за законом (стаття 1261 ЦК України).
Згідно з частиною 5 статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
У разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив (частини 1, 2 статті 52 ГПК України).
За приписами пункту 1 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
У випадках, встановлених пунктами 1, 2 частини 1 статті 227 ГПК України провадження у справі зупиняється до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункт 1 частини 1 статті 229 ГПК України).
Разом з тим, господарський суд закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункт 6 частини 1 статті 231 ГПК України).
Із змісту наведених вище норм процесуального права випливає, що у разі смерті сторони у справі суд має встановити, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво. У разі, якщо такі правовідносини допускають правонаступництво - зупинити провадження у справі відповідно до положень статті 227 ГПК України на строк, встановлений статтею 229 ГПК України, а у разі, коли такі правовідносини не допускають правонаступництва - закрити провадження відповідно до положень статті 231 ГПК України.
Наведені вимоги процесуального законодавства суд апеляційної інстанції не врахував, зазначені вище обставини не встановив, а тому дійшов передчасного висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , пославшись на те, що оскаржуваним рішенням суду першої інстанції питання про її права, інтереси та обов'язки не вирішувалось.
З огляду на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, доводи скаржниці, викладені у касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду.
Згідно з частинами 3, 4 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі (частина 6 статті 310 ГПК України).
Ураховуючи викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції - скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
За результатами розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 11.02.2026 у справі № 904/1410/25 скасувати.
3. Справу № 904/1410/25 передати на розгляд до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. С. Берднік
Судді: В. А. Зуєв
І. С. Міщенко