29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1, e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, тел.(0382)71-81-84
"05" травня 2026 р. Справа № 924/521/21
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В., розглянувши матеріали заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі
за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, м. Хмельницький
до Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, м. Київ
про визнання недійсними рішень
Представники сторін
від позивача - Мельник О.Л.
відповідача, третьої особи - не з'явилися
В судовому засіданні оголошено скорчену (вступну та резолютивну частини) ухвали.
встановив: рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023 задоволено позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, м. Хмельницький до Старокостянтинівської міської ради, м. Старокостянтинів Хмельницької області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства оборони України, м. Київ, про визнання недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11.07.2018 року №44/29/VII Про затвердження матеріалів інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів, розроблених на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII, рішення Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки"; визнано недійсними рішення Старокостянтинівської міської ради від 05.01.2018 року №5/26/VII "Про проведення інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів", рішення Старокостянтинівської міської ради від 11.07.2018 року №44/29/VII про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель житлової та громадської забудови комунальної власності м. Старокостянтинів (розробленої на підставі рішення від 05 січня 2018 року №5/26/VII), рішення Старокостянтинівської міської ради від 16.11.2018 року №17 п. 1/31/VII "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки"; стягнуто зі Старокостянтинівської міської ради, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 41 (код 36027760) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький, м. Хмельницький, вул. Героїв АТО, буд. 3/1 (код 07928461) 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 апеляційну скаргу Старокостянтинівської міської ради на рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 задоволено; рішення Господарського суду Хмельницької області від 12 січня 2023 року у справі №924/521/21 скасовано; прийнято нове рішення; в позові відмовлено; стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (м. Хмельницький, вул. Героїв АТО, буд. 3/1 (код 07928461) на користь Старокостянтинівської міської ради (Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, буд. 41 (код 36027760) 10215 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановою від 14.06.2023 задовольнив касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький; постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 скасував, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023 у справі №924/521/21 залишив в силі; стягнув з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області (код ЄДРПОУ 36027760) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (код ЄДРПОУ 07928461) 13620,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги; видачу наказу доручив Господарському суду Хмельницької області.
21.08.2023 Господарський суд Хмельницької області: на виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2023 видав наказ про стягнення зі Старокостянтинівської міської ради на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору та на виконання постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.2026 видав наказ про стягнення з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький 13620,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
22.04.2026 на адресу суду від Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький надійшла заява (від 22.04.2026), у якій, посилаючись на положення ст. ст. 160, 331 ГПК України, просить: змінити спосіб та порядок виконання судових наказів Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2023 по справі №924/521/21, встановивши: стягнути з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 31100, (код ЄДРПОУ 36027760), Хмельницька область м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 через Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 (код ЄДРПОУ 04060766) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (м. Хмельницький вул. Героїв АТО 3/1, ідентифікаційний код юридичної особи 07928461) 1362,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги; стягнути з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області 31100, (код ЄДРПОУ 36027760), Хмельницька область м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 через Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради 31100, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 (код ЄДРПОУ 04060766) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький (м. Хмельницький вул. Героїв АТО 3/1, ідентифікаційний код юридичної особи 07928461) 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Ухвалою суду від 23.04.2026 вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні на 05.05.2026.
Обґрунтовуючи заяву, КЕВ м. Хмельницький повідомив, що 21.08.2023 Господарський суд Хмельницької області видав накази про примусове виконання постанови Верховного Суду від 14.06.2023 щодо стягнення з Старокостянтинівської міської ради на користь КЕВ м. Хмельницький 13620,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та про примусове виконання рішення Господарського суду від 12.01.2023 щодо стягнення з Старокостянтинівської міської ради на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору. Однак, на звернення від 31.08.2023 про прийняття до виконання вищезазначених наказів Господарського суду Хмельницької області, Головне управління Державної казначейської служби України в Хмельницькій області листом від 07.09.2023 повідомило про неможливість виконати рішення суду у зв'язку із відсутністю в Старокостянтинівської міської ради відкритих рахунків в органах Казначейства, з яких можна здійснювати безспірне списання коштів.
Посилаючись на ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 18, 326, 327 ГПК України, висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язковості виконання остаточного рішення суду, стверджує, що наявні обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, оскільки у Старокостянтинівської міської ради відсутні рахунки в Старокостянтинівському управлінні Державної казначейської служби України у Хмельницькій області.
Враховуючи положення ст. ст. 11, 51, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 22 Бюджетного кодексу України, звертає увагу, що виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради є її виконавчим органом, діяльність якого спрямована на забезпечення виконання завдань, покладених на міську раду, як на орган місцевого самоврядування, а також виконавчий комітет обслуговується органом казначейства.
Також посилається на висновки Північно - західного апеляційного господарського суду викладені у постанові від 09.10.2023 у справі №924/8/227-10 за аналогічних обставин.
Старокостянтинівська міська рада у відзиві на заяву (від 24.04.2026) висловила заперечення з приводу заяви про зміну способу виконання рішення, просить в задоволення заяви відмовити. Стверджує, що заявлені вимоги є безпідставними та необґрунтованими, такими, що не відповідають вимогам Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ГПК України. Вважає, що оскільки заявник просить замінити боржника - Старокостянтинівську міську раду на виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, які, враховуючи положення ст. 96 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 51, 64, 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є окремими самостійними юридичними особами з відповідними повноваженнями та самостійно відповідають за свої зобов'язаннями, то вказане є зміною рішення суду по суті. Зазначає, що виконавчий комітет не наділений повноваженнями на здійснення видатків із місцевого бюджету на користь інших осіб для виконання рішень судів у справах, у яких він не був учасником. Звертає увагу, що виконавчий комітет Старокостнтинівської міської ради відповідачем у справі №924/521/21 не залучався, будь-які договірні та інші відносини між виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради та КЕВ м. Хмельницький відсутні, відповідно, виконавчий комітет Старокостнтинівської міської ради не є боржником на стадії виконання судового рішення.
Представник КЕВ у засіданні суду підтримав подану заяву з підстав зазначених в ній, просить її задоволити, звертаючи увагу на неможливості виконати рішення суду у даній справ на виконання яких видано відповідні накази, оскільки у Старокостнтинівської міської ради відсутні рахунки відкриті у органах Державного казначейства України. Звертає увагу на висновки Північно - західного апеляційного господарського суду, викладені у постанові від 09.10.2023 у справі №924/8/227-10 щодо розгляду аналогічної заяви.
Відповідач, третя особа без самостійних вимог на предмет спору явку представників в засідання суду не забезпечили.
З приводу наведеного судом враховується положення ч. 4 ст. 13 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Як зазначалось вище та вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 стягнуто зі Старокостянтинівської міської ради на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору та постановою Верховного Суду від 14.06.2023 стягнуто з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області на користь Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький 13620,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на виконання зазначених судових рішень 21.08.2023 видано відповідні накази.
Квартирно-експлуатаційний відділ міста Хмельницький як стягувач звернувся до Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області із заявами від 31.08.2023 №577/2/2896 та №577/2/2897 про примусове виконання рішення, у яких просив прийняти до виконання накази Господарського суду Хмельницької області у справі №924/521/21 від 21.08.2023.
Листом від 07.09.2023 Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, керуючись пп. 3 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 (далі - Порядок №845) зі змінами та доповненнями повернуло Квартирно-експлуатаційному відділу міста Хмельницький накази Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2023 у справі №924/521/21 без виконання, повідомивши про те, що Старокостянтинівська міська рада немає відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби України.
При розгляді заяви судом враховується таке.
Відповідно до положень ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції; наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до ч. ч. 2, 4 ст. 11 ГПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення європейського суду від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України", заява №71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п.1 ст. 6 Конвенції.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України, no. 38773/05, від 26.07.2012 та у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012 вказано, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду однієї зі сторін.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 в справі "Півень проти України" суд вказав, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Концепції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.
Оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду однієї зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Стгеесе), від 19.03.1997, у справі "Бурдов проти Росії" (Buurdov v. Russia) від 07.05.2002, "Ясюнієне проти Литви" ( Jasiniene v. Lithuania) від 06.03.2003).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголошено, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27.08.1991, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (995_690) (див. mutatis mutandis рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21.02.1975 (980_086), серія А, № 18, с. 16 - 18, п. 34 - 36).
У справі "Кайсин проти України" (Kaysin and Others v.Ukraine) Європейського суду з прав людини зазначено, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов'язкового рішення суду стосовно однієї зі сторін.
Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява N 59498/00; "Ясіуньєне проти Латвії", заява N 41510/98, 6 березня 2003 року).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008 та у справі Мкртчян проти України, no. 21939/05, від 20.05.2010, Суд вказує, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні та обмежується питаннями організації та вчинення виконавчих дій.
У справі "Глоба проти України" суд акцентує увагу, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S.A." проти Португалії" (Comingersoll S.A. v. Portugal) [ВП], заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV). Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 07.06.2005 у справі "Фуклев проти України" (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).
Також у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 30.08.2018 у справі №916/4106/14 вказав, що встановлена обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб та порядку, встановлені раніше.
Зміна способу та порядку виконання рішення є однією з процесуальних гарантій захисту та відновлення захищених судом прав та інтересів фізичних і юридичних осіб. Зі змісту та призначення інституту зміни способу виконання рішення, ухвали, постанови, вбачається, що він є ефективним процесуальним засобом на гарантування виконання рішення (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2015 №11-рп/2012).
Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що зміна способу та порядку виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному ст. 331 ГПК України, не є прийняттям нового рішення, яке підлягає окремому виконанню, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням та здійснення їх у спосіб, встановлений ухвалою, винесеною відповідно до норм процесуального права. Отже, така ухвала є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання судового рішення та спрямована на забезпечення повного виконання рішення суду і відповідного судового наказу.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з ч. 3 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні.
Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Суд зауважує, що необхідною та обов'язковою умовою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є факт існування обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим. Водночас на виконання вимог процесуального законодавства потрібно надати суду належні та допустимі докази на підтвердження вказаних обставин як підстави для задоволення судом відповідної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, виконання рішення Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2021 та постанови Верховного Суду від 14.06.2023 про стягнення з Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, відповідно, 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору та 13620,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та відповідних наказів суду неможливе через відсутність у боржника відкритих рахунків в органах казначейської служби.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011 (Порядок), за змістом якого органами Державної казначейської служби України на підставі виконавчих документів виконуються рішення про стягнення коштів з боржників, що обслуговуються в органах Державної казначейської служби України.
У пункті 2 Порядку визначено, що безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання; виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження"; стягувачі - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Відповідно до п. 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
У п. 4 Порядку передбачено, що органи Казначейства: 1) забезпечують у випадках, передбачених цим Порядком, зберігання виконавчих документів та ведення їх обліку. Після виконання у повному обсязі виконавчого документа суду або іншого органу (посадової особи) такий документ повертається до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав з відміткою про його виконання; 2) вживають заходів до виконання виконавчих документів; 3) розглядають письмові звернення (вимоги) щодо виконання виконавчих документів осіб, які беруть участь у справі, державних виконавців, а також прокурорів - учасників виконавчого провадження.
Відповідно до п. п. 3 п. 9 Порядку орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли боржник не має відкритих рахунків в органі Казначейства або в органі Казначейства відкрито боржнику лише рахунок із спеціальним режимом використання, крім випадків виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган згідно із Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".
Водночас, статтями 1, 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Виконавчі органи рад створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з ч. ч. 1, 8 ст. 51 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
Разом з тим, відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
У ст. 2 Бюджетного кодексу України зазначено, що рішення про місцевий бюджет - це нормативно-правовий акт відповідної місцевої ради, виданий в установленому порядку, що затверджує місцевий бюджет та визначає повноваження відповідно виконавчого органу місцевого самоврядування здійснювати виконання місцевого бюджету протягом бюджетного періоду
Згідно із положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України до головних розпорядників бюджетних коштів віднесено виключно виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), виконавчі органи місцевих рад в особі їх керівників.
Приписами ч. 2 ст. 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Водночас, відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 75, 76 Бюджетного кодексу України складення проекту місцевого бюджету, його попереднє схвалення належить до повноважень виконавчих органів місцевої ради та місцевих фінансових органів. Розгляд та затвердження місцевого бюджету відноситься законодавством до виключної компетенції місцевих рад (ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 76, 77 Бюджетного кодексу України). Виконання місцевих бюджетів покладено на виконавчі органи місцевих рад та місцеві фінансові органи (ст. 63, 64 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 43, 46-51, 78 Бюджетного кодексу України).
Таким чином, враховуючи вищенаведене, Старокостянтинівська міська рада Хмельницької області затверджує місцевий бюджет, уповноважена на здійснення витрат бюджету, але безпосередньо фінансових ресурсів та відкритих рахунків у органах Державної казначейської служби не має, оскільки фінансові ресурси на виконання статей видатків закріплюються за виконавчими органами відповідних органів місцевого самоврядування (розпорядники, головні розпорядники). Старокостянтинівська міська рада не є головним розпорядником бюджетних коштів, а таким розпорядником є саме виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, який є органом місцевого самоврядування, та саме до його повноважень віднесено забезпечення виконання завдань, покладених на міську раду, як на орган місцевого самоврядування, даний комітет обслуговується органом казначейства.
Так як Старокостянтинівська міська рада не є розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів в розумінні Бюджетного кодексу України, не має відкритого рахунку в органах Державного казначейства, зазначене свідчить про наявність у даній справі обставин, що ускладнюють виконання рішення суду тривалий час.
З огляду на наявність обставин, що роблять виконання судових наказів від 21.08.2023 по справі №924/521/21, неможливим, а саме відсутність у Старокостянтинівської міської ради відкритих рахунків в органах казначейства, з яких можливо здійснити безспірне списання коштів, а також те, що розпорядження Старокостянтинівською міською радою коштами місцевого бюджету відбувається через виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, який створений міською радою для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування, здійснює фінансування видатків з місцевого бюджету, має відкриті рахунки в органах Казначейства, наявні правові підстави для зміни способу і порядку виконання наказів шляхом стягнення із Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області через виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору, 1362,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Вирішуючи питання про заміну способу та порядку виконання наказів суду, суд враховує обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, на всій території України, що передбачено ст. 129-1 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. ст. 18, 326 ГПК України, а також законодавче врегулювання питання виконання місцевих бюджетів, виконання яких покладено на відповідні виконавчі органи місцевих рад.
Водночас, суд приймає до уваги те, що судові накази від 21.08.2023 по справі № 924/521/21 не виконуються з 2023 року, та у спосіб, який встановлений судом їх виконати неможливо, що в свою чергу нівелює значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.
Аналогічних висновків дійшов Північно-західний апеляційний господарський суд у постанові від 09.10.2023 у справі №8/227-10 у схожих правовідносинах.
Разом з цим суд зазначає, що зміна способу та порядку виконання наказів у справі №924/521/21 не змінює судових рішень по суті, що узгоджується із правовою позицією, викладеною зокрема в постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 916/1952/17.
Вищенаведене у сукупності спростовує доводи Старокостянтинівської міської ради, викладені у відзиві на заяву (від 24.04.2026).
З огляду на викладене, для забезпечення належного виконання судових рішень, суд дійшов висновку про задоволення заяви КЕВ м. Хмельницький про зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №924/521/21 (від 22.04.2026).
Керуючись ст. ст. 234, 235, 254-255,331 Господарського процесуального кодексу України, суд
заяву Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (від 22.04.2026) про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення у справі №924/521/21 задовольнити.
Змінити спосіб та порядок виконання судових наказів Господарського суду Хмельницької області від 21.08.2023 по справі № 924/521/21, встановивши:
Стягнути зі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Хмельницька область м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 (код 36027760) через Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 (код 04060766) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, м. Хмельницький вул. Героїв АТО 3/1 (код 07928461) 6810,00 грн (шість тисяч вісімсот десять гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору.
Стягнути зі Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області Хмельницька область м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 (код 36027760) через Виконавчий комітет Старокостянтинівської міської ради, Хмельницька область, м. Старокостянтинів, вул. Острозького, 41 (код 04060766) на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький, м. Хмельницький вул. Героїв АТО 3/1 (код 07928461) 13620,00 грн (тринадцять тисяч шістсот двадцять гривень 00 копійок) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили 05.05.2026 та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду у строки та порядку встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повний текст ухвали складена 06.05.2026.
Суддя В.В. Виноградова