Справа №461/3000/26
Провадження №3/461/1244/26
06 травня 2026 року суддя Галицького районного суду м. Львова Павлюк О. В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
18.03.2026 близько 16:00 год. за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення виховання свого сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, перебуваючи у навчальному закладі № 34 ім. Маркіяна Шашкевича, вчинив бійку. Правопорушення вчинене повторно протягом року.
Дії ОСОБА_1 орган поліції кваліфікував за ч. 2 ст. 184 КУпАП, тобто ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення
Правопорушниця у судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Окрім того, враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Оскільки матеріалів справи достатньо для прийняття рішення по суті, тому суд вважає за можливе розглянути справу без участі ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ч. 1 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 2 ст. 184 КУпАП, ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У частині 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (ч. 6 ст. 12 Закону).
У п. 16 постанови № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» Пленум Верховного суду України роз'яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20) зазначивши, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Згідно зі ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВБА № 214752 від 21.04.2026, до якого ОСОБА_1 зауважень не висловила; рапортом інспектора поліції, долученим до протоколу, зі змісту якого встановлено, що такий відображає перебіг подій, наведених у протоколі; заявою ОСОБА_3 , відповідно до якої остання просить вжити заходів щодо, зокрема, ОСОБА_2 , який 18.03.2026 побив її сина; письмовими поясненнями ОСОБА_3 від 20.03.2026, яка повідомляє, що 17.03.2026 приблизно о 12:00 год на подвір'ї СЗШ № 34 перебував її син - ОСОБА_4 з однокласниками, які поверталися з прогулянки. У цей час на вулиці також були ОСОБА_5 з однокласником. Однокласник ОСОБА_2 почав чіплятися до її сина, та у подальшому вдарив його в обличчя, а ОСОБА_5 знімав це на відео. 18.03.2026 її син знову йшов з прогулянки зі своїми однокласниками близько 12:00 год, та у коридорі початкової школи, ОСОБА_5 зі своїм однокласником почали знімати її сина на мобільний телефон. У подальшому ОСОБА_5 наніс її сину один удар кулаком в обличчя, під ліве око, в результаті чого останній вдарився ще головою об стіну; копію паспорта ОСОБА_1 та витягу з актового запису про народження № 353, з якого вбачається, що матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копією постанови Залізничного районного суду м. Львова від 30.03.2026, якою ОСОБА_1 визнана винуватою у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
У статті 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
З огляду на викладені обставини, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, а тому, враховуючи характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушниці, відсутність обставин, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, суд прийшов до висновку про необхідність застосування до неї адміністративного стягнення у виді штрафу у межах санкції інкримінованої статті.
Ця міра адміністративного стягнення буде достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у скоєнні нових адміністративних правопорушень.
Відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, стягується судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.
Керуючись ст.ст.283, 284 КУпАП, суд -
1. Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.184 КУпАП, і накласти на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 1'700 /одна тисяча сімсот/ грн.
2. Стягнути зі ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом десяти діб з дня винесення постанови.
Постанова у справі про адміністративне правопорушення пред'являється до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання нею законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф правопорушником повинен бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
На підставі ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч.1 ст.307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя Ольга ПАВЛЮК