номер провадження справи 24/94/24
30.04.2026 Справа № 908/1291/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1291/24
за позовом Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Д. Апухтіна, 29а, код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах:
позивач: Запорізька міська рада (69105, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» (61024, м. Харків, вул. Лермонтовська, 7, код ЄДРПОУ 31797019)
про стягнення 5984999,57 грн.
за участю представників:
прокурор: Тронь Г.М., посвідчення № 075790 від 01.03.2023
від позивача: Прокоп'єва Т.О., посвідчення № 20212 від 09.10.2025
від відповідача (заявник): Ус М.В., ордер ВІ № 119
13.04.2026 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1291/24.
Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.04.2026 заяву передано на розгляд судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою суду від 14.04.2026 заяву про розстрочення виконання рішення прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 30.04.2026.
15.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» подана суду уточнена заява про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1291/24, яка прийнята судом та долучена до матеріалів справи
В обґрунтування поданої заяви відповідач посилається на те, що станом на момент звернення із цією заявою у ТОВ «Євроазіатська пивна група» об'єктивно відсутня можливість здійснити одноразову та негайну сплату залишку заборгованості в обсязі понад 4,1 млн. грн. Такий стан речей зумовлений наявністю низки виняткових обставин непереборної сили, які не залежать від волі та господарської обачності підприємства, однак у своїй сукупності спричиняють стан істотної фінансової неплатоспроможності в короткостроковій перспективі. Просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2024 та постанови Верховного Суду від 31.03.2026 (у частині несплаченого залишку грошових зобов'язань на загальну суму 4 131 291,47 грн) строком на 6 (шість) місяців.
Ухвалою суду від 16.04.2026 задоволено заяву представника відповідача (сформовану 15.04.2026) про участь у судовому засіданні, в режимі відеоконференції по справі № 908/1291/24 в усіх судових засіданнях.
20.04.2026 Запорізька міська рада подала суду заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду від 13.04.2024 у справі №908/1291/24 та вважає твердження відповідача про те, що товариство не має достатньої фінансової можливості виконати рішення суду одразу у повному обсязі через відсутність достатнього фінансового забезпечення є безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.
Відповідно до ст. 222 ГПК України, фіксування судового засідання 30.04.2026 здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Представник стягувача в судовому засіданні заперечував проти надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/1291/24.
Відповідач просить суд заяву задовольнити, з підстав викладених у заяві.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1291/24, надаючи оцінку доводам відповідача щодо необхідності надання розстрочки виконання судового рішення суд виходить з наступного:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.07.2024 у цій справі позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроазіатська пивна група» на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2020 року по 30.11.2023 року у сумі 5 984 999,57 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 89775 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2024 року у справі №908/1291/24 скасовано частково. Позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроазіатська пивна група» на користь Запорізької міської ради до місцевого бюджету безпідставно збережені кошти за період з 01.01.2020 року по 30.11.2023 року у сумі 2 006 701, 17 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроазіатська пивна група» на користь Запорізької обласної прокуратури кошти, витрачені у 2024 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави, у розмірі 30 100, 52 грн. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроазіатська пивна група» витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 89 511,71 грн.
Постановою Верховного суду від 31.03.2026 Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2025 у справі № 908/1291/24 скасовано, а рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2024 залишено в силі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроазіатська пивна група» на користь Дніпропетровської обласної прокуратури судовий збір, сплачений за подання касаційної скарги у сумі 93 319,16 грн.
На виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 19.07.2025, яке набрало законної сили 06.10.2025 у справі № 908/1291/24 судом видано відповідні накази від 24.12.2026.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроазіатська пивна група» про розстрочення виконання рішення у справі № 908/1291/24, суд дійшов до висновку про відмову в її задоволенні з наступних підстав.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 326 Господарського процесуального кодексу України України).
Разом з тим, за приписами частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частинами 3 та 4 статті 331 ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1)ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення (ч. 5 ст. 331 ГК України).
Необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Враховуючи те, що розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при її наданні, необхідно враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чіжов проти України» зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантій, які закріплені у параграфі 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, “легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде їй сплачено та така заборгованість становить “майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1)чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2)чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація “потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як “потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Суд звертає увагу, що практика Європейського суду з прав людини свідчить, що “державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як “виняткові обставини» (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Півень проти України» від 29.06.2004).
Європейський суд з прав людини допускає, що затримки у виконанні рішення можуть бути обґрунтовані за окремих обставин, проте державні органи не можуть довільно посилатись на відсутність коштів як на вибачення за невиплату боргу за рішенням, а затримки не можуть бути такими, що зводять нанівець право, що захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (§24 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бакай та інші проти України від 09.11.2004).
Одночасно держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі Фуклев проти України). Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього апарату (рішення у справі Comingersoll S.A. проти Португалії).
У постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 905/2953/17 зазначено, що на державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі “Чижов проти України»).
Надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення. При цьому, матеріальний стан визначено як обставину, яка також враховується судом, але стосовно саме фізичної, а не юридичної особи, що вбачається з п. 2 ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення. В основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Суд встановлює наявність обставин з якими закон пов'язує можливість відстрочення або розстрочення виконання рішення суду на підставі доказів поданих заявником.
При цьому, рішення про розстрочення або відстрочення виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Обґрунтовуючи свою заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі №908/1291/26 відповідач вказує про існування обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення, до яких відносить, зокрема наслідки, що настали у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що вплинуло на показники ліквідності та рентабельності підприємства: деградація ринкового середовища та звуження клієнтської бази; дестабілізація енергетичної та логістичної інфраструктури;загроза невиконання базових соціально-економічних функцій. Одномоментне вилучення з рахунків підприємства понад 4 мільйонів гривень з високим ступенем імовірності призведе до повної зупинки операційної діяльності, виникнення заборгованості з виплати заробітної плати та порушення стабільності економічного середовища в регіоні. Станом на квітень 2026 року у підприємства фактично відсутні вільні оборотні кошти, необхідні для одноразового погашення суми боргу. Станом на 10.04.2026 залишок коштів на рахунку становить лише 4 652,97 грн. Ця сума є критично недостатньою не лише для погашення боргу, але й для покриття мінімальних щоденних операційних витрат виробничого підприємства. Підприємство відчуває гострий дефіцит оборотних коштів , що підтверджується накопиченням боргів перед постачальниками енергоносіїв та комунальних послуг. Відповідно до Фінансової звітності малого підприємства (форми 1-м, 2-м) та Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2025 рік, фінансовий стан ТОВ «ЄАПГ» характеризується як незадовільний.
Обставини наведені відповідачем в обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду не є винятковими та такими, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Надані боржником документи відображають результати господарської діяльності відповідача та не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження наявності виняткових обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим.
Сплата заборгованості на користь позивача за рішенням суду у даній справі не може ставитись в залежність від фінансових результатів господарської діяльності відповідача.
При цьому, суд зазначає, що обставини щодо скрутного фінансового стану, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не являються виключними та безумовними обставинами, з якими закон пов'язує можливість розстрочення виконання судового рішення юридичною особою. Обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість ситуації, що пов'язана з виконанням рішення суду для нього у цей час, та можливість настання негативних наслідків у зв'язку з цим.
Як було зазначено судом вище, при вирішенні питання надання розстрочки виконання рішення необхідно враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення, але перш за все суд повинен враховувати такі ж наслідки й для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Суд зазначає, що спір у даній справі № 908/2908/25 виник саме з вини відповідача, прострочення виконання грошового зобов'язання мало місце з 01.01.2020 по 30.11.2023 та без здійснення часткових оплат на погашення боргу, і тривала затримка в її сплаті на користь позивача порушує баланс інтересів сторін.
Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.
Крім того, в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов'язком суб'єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, забезпечення фінансування заходів з розвитку територіальної громади міста Запоріжжя, виконання функцій місцевого самоврядування.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання ухваленого на її користь судового рішення та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
У цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів, обов'язково мають враховуватися і інтереси іншої сторони спору, на користь якої ухвалено рішення.
Тобто, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
За змістом ст.73 ГПК України, наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, встановлюються на підставі доказів.
Згідно зі статтями 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій несе сторона.
Заявляючи про розстрочення виконання судового рішення на строк 6 (шість) місяців, заявником не надано жодного доказу на підтвердження здатності виконати ним боргові зобов'язання за бажаним для нього графіком.
Так, заявником не надано суду доказів наявності джерел його фінансових надходжень у період розстрочення для покриття боргу перед стягувачем.
Виробнича чи інша комерційна активність за рахунок власних чи залучених ресурсів (виконання робіт, надання послуг, продаж продукції власного виробництва, залучення інвестицій тощо за фактично укладеними господарськими договорами) заявником суду не продемонстрована.
Посилання представника відповідача на складний фінансовий стан боржника, зокрема зумовлений воєнним станом, відсутності вільних оборотних коштів та наявністю інших грошових зобов'язань (оплата постачальникам енергоносіїв та комунальних послуг), не можуть вважатися обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання рішення суду, оскільки є загальними для всіх осіб та не звільняють від обов'язку виконувати судові рішення та сплачувати плату за землю.
З огляду на викладене, твердження відповідача про те, що воно не має достатньої фінансової можливості виконати рішення суду одразу у повному обсязі через відсутність достатнього фінансового забезпечення є безпідставним та таким, що не підтверджується належними доказами.
Станом на день розгляду заяви відповідачем не здійснено жодного платежу на виконання рішення суду.
Отже суду не надано належних доказів того, що розстрочення виконання рішення буде виправданим та забезпечить реальну можливість виконання судового рішення у даній справі, яке набрало законної сили.
Негативні наслідки у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні військового стану розповсюджується на всіх суб'єктів господарювання, які знаходяться в рівних умовах та здійснюють свою господарську діяльність в однаковому несприятливому економічному становищі в країні, та повинні вживати усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
З огляду на це, вирішуючи в даному випадку питання про розстрочення виконання рішення, суд також враховує інтереси позивача (стягувача), наявність інфляційних процесів у економіці держави та бере до уваги категоричну незгоду позивача на надання відповідачу розстрочки, відсутність з боку боржника навіть часткової оплати боргу.
На підставі викладеного, враховуючи матеріальні інтереси обох сторін та приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, проаналізувавши доводи відповідача щодо розстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, а також заперечення позивача (стягувача), беручи до уваги не доведення відповідачем винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1291/24 судом відмовляється.
Керуючись ст.ст. 232, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Євроазіатська пивна група» про розстрочення виконання рішення суду від 19.07.2024 у справі № 908/1291/24 - відмовити.
Повний текст ухвали складено та підписано 06.05.2026.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення (повного тексту ухвали) в порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.А. Азізбекян