майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
04 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/249/26
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Соловей Л.А.,
за участю секретаря судового засідання: Малярчука Р.А.,
за участю представників сторін:
від позивача: Довгалюк В.С., довіреність від 08.01.2026;
від відповідача: Чайковська О.С., довіреність №250 від 14.04.2025;
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (м.Житомир)
до Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (м.Бердичів)
про стягнення 2 509 911, 96грн (згідно із заявою від 25.03.2026 про збільшення позовних вимог).
Процесуальні дії по справі. Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
ТОВ "Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України» звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до КП "Бердичівтеплоенерго" про стягнення 2 436 158,56грн, з яких: 2395016,77грн основного боргу; 37 401,63грн пені та 3 740,16грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати послуг з розподілу природного газу, що надані у січні 2026 року відповідно до умов Типового договору розподілу природного газу, укладеного відповідачем 01.09.2023 шляхом підписання заяви - приєднання №OZ00DT023.
Ухвалою суду від 04.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.04.2026.
У відзиві на позовну заяву від 16.03.2026 відповідач зазначив, що основна заборгованість за надані позивачем послуги утворилася у зв'язку із скрутним фінансовим становищем КП "Бердичівтеплоенерго", оскільки в умовах воєнного стану відбулось значне погіршення платоспроможності споживачів (населення, бюджетних установ та організацій, юридичних осіб) та, як наслідок, зменшилось надходження грошових коштів за отримані послуги. Підприємство є об'єктом критичної інфраструктури та єдиним постачальником комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у м. Бердичеві, при цьому, відповідач виконує положення чинного законодавства щодо непідвищення тарифів на теплову енергію та послуги з централізованого опалення. Крім того подав клопотання про зменшення розміру пені на 90% (а.с.71-73, 78-83).
У відповіді на відзив позивач заперечує проти зменшення розміру пені на 90%. За доводами останнього, таке зменшення призведе до втрати пенею свого призначення, як засобу забезпечення виконання зобов'язання, що не відповідатиме принципам ділової практики та справедливого співвідношення інтересів сторін (а.с.176-180).
Відповідач у запереченнях підтримує раніше викладену позицію та просить зменшити розмір пені на 90% (а.с.193-197).
25.03.2026 від представника позивача надійшла заява про зміну предмету позову та збільшення розміру позовних вимог (а.с.203-205).
Ухвалою суду від 06.04.2026 постановлено прийняти до розгляду заяву представника позивача від 25.03.2026 про збільшення розміру позовних вимог, в частині стягнення з відповідача 2 509 911, 96грн, з яких 2 395 016,77грн основної заборгованості, 82 677,29грн пені, 8 267,73грн 3 % річних та 23 950, 17грн інфляційних втрат, здійснювати розгляд справи в межах поданих змін; закрити підготовче провадження та призначити справу №906/249/26 до судового розгляду по суті на 04.05.2026.
До початку розгляду справи по суті відповідачем подано заяву від 27.04.2026 про часткове визнання позову, у якій останній визнає позовні вимоги в частині стягнення 2 395 016,77грн основного боргу, 8 267,73грн 3% річних, 23 950,17грн інфляційних втрат, а також просить повернути позивачу 50% судового збору, сплаченого при поданні позову.
Представник позивача у судовому засіданні 04.05.2026 підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви від 25.03.2026 про зміну предмета позову та збільшення позовних вимог, з підстав, викладених у позовній заяві. Заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.
Представник відповідача підтримала позицію щодо визнання позову в частинах стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат, просила врахувати часткове визнання позову при розподілі судового збору, а також зменшити розмір пені на 90%.
У судовому засіданні 04.05.2026 судом оголошено скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
01.09.2023 Комунальне підприємство "Берддичівтеплоенерго" (відповідач) підписало заяву-приєднання №OZ00DT023 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), внаслідок чого був укладений Типовий договір розподілу природного газу з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (позивачем).
Відповідно до п.1.3. Типового договору розподілу природного газу, цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Пунктом 2.1. Типового договору розподілу природного газу визначено, що за цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Згідно з п.6.4. Типового договору розподілу природного газу, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
При цьому, відповідно до п.6.6. Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.1. Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог кодексу газорозподільних систем.
На підставі укладеного договору у січні 2026 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 2 395 016,77грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №1551 від 31.01.2026 (а.с.58).
Відповідач послуги у встановлений договором строк не оплатив.
Наведені обставини стали підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" 2 509 911, 96грн, з яких: 2 395 016,77грн основної заборгованості, 82 677,29грн пені, 8 267,73грн 3 % річних та 23 950, 17грн інфляційних втрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як встановлено судом, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" з 01.09.2023 здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу та відповідає за безаварійну (безперебійну) роботу газорозподільної системи у межах Житомирської області та частини Вінницької області (Вінницький район: село Бухни; село Морозівка; Хмільницький район: село Махаринці).
Право позивача на провадження господарської діяльності з розподілу природного газу визначено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.12.2022 №1839 "Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ "Газорозподільні мережі України" (надалі - НКРЕКП) від 26.12.2022 №1839 (з врахуванням змін та доповнень, що внесені постановами НКРЕКП від 31.08.2023 №1596 та від 22.02.2024 №371) (а.с.16-31).
За приписами частини 1 ст.40 Закону України "Про ринок природного газу", розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу (а.с.6 на звороті).
Згідно частин 2, 6 ст.633 ЦК України, умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Умови публічного договору, які суперечать ч.2 цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
З матеріалів справи вбачається, що 01.09.2023 КП "Бердичівтеплоенерго" підписало заяву-приєднання №OZ00DT023 до умов Типового договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (а.с.12 на звороті).
Цього ж дня, між сторонами складено та підписано акти розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 01.09.2023 щодо об'єктів відповідача, які приєднані та забезпечені цілодобовим доступом до газорозподільної систем (а.с.33-53).
Згідно з пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРМ), договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об'єкта споживача до газорозподільної системи.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
При цьому, згідно з абз.1 п.1 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Так, за період з жовтня 2024 року по квітень 2025 року, відповідачем сумарно спожито 10 986 315,28 м.куб. природного газу, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: №22532 від 31.10.2024, №25707 від 30.11.2024, №26343 від 31.12.2024, №1556 від 31.01.2025, №4127 від 28.02.2025, №5676 від 31.03.2025, №6326 від 30.04.2025 (а.с.54-57).
У п.6.1. Типового договору розподілу природного газу закріплено, що оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ , що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
При цьому, відповідно до п.6.2. Типового договору розподілу природного газу, тариф, встановлений згідно з п.6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.
Відповідно до постанови НКРЕКП №2163 від 19.12.2025 для Житомирської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" на період з 01.01.2026 по 31.03.2026 визначено тариф на послуги розподілу природного газу в розмірі 2,18грн за 1 куб.м. (без урахування ПДВ) (а.с.29-32).
Судом встановлено, що місячна вартість послуг з розподілу природного газу для відповідача у січні 2026 року становить 2 395 016,77грн.
Згідно п.10 гл.6 розд. VI Кодексу ГРМ, надання оператором ГРМ послуги споживачу, що не є побутовим, за договором розподілу природного газу підтверджується підписаним між ними актом наданих послуг.
Матеріалами справи підтверджено, що у січні 2026 року позивач надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 2 395 016,77грн.
Акт здачі-приймання робіт підписаний обома сторонами та скріпленим печатками.
Відповідно до п.6.6. Типового договору розподілу природного газу, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Доказів оплати відповідачем послуг з розподілу природного газу за січень 2026 року у строк, встановлений п.6.6. Типового договору, матеріали справи не містять.
Відповідач визнав позовні вимоги Товариства в частині стягнення 2 395 016,77грн основного боргу за січень 2026 року у повному обсязі.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 525 ЦК України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на наявні у матеріалах справи докази, враховуючи визнання відповідачем суми основного боргу, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача 2 395 016,77грн основного боргу за послуги з розподілу природного газу за січень 2026 року, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в цій частині у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 8 267,73рн 3% річних та 23 950,17грн інфляційних втрат.
Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 ст.625 ЦК України).
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Перевіривши за допомогою за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи ЛІГА:ЗАКОН проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних на суму заборгованості 2 395 016,77грн (на звороті а.с.58-59; 206-207), господарський суд встановив, що нарахування 3% річних та інфляційних втрат здійснено відповідно до приписів чинного законодавства та є арифметично вірними, тому позовні вимоги в цих частинах підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог в частині стягнення 82 677,29грн пені.
Відповідно до пункту 3 частини 1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст.549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 ст.549 ЦК України).
Пунктом 8.2 Типового договору передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи ЛІГА:ЗАКОН розрахунок пені, суд встановив, що проведені позивачем нарахування у розмірі 82 677,29грн здійснені відповідно до умов договору, приписів чинного законодавства та є арифметично вірними.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 90%.
КП "Бердичівтеплоенерго" у відзиві на позовну заяву та клопотанні від 16.03.2026 просить суд застосувати частину 3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір заявленої до стягнення пені на 90%. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на те, що прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем зумовлене об'єктивними, незалежними від нього обставинами, зокрема:
- дією воєнного стану на території України, який суттєво вплинув на фінансово-економічну діяльність підприємства та платоспроможність споживачів;
- запровадженням мораторію на підвищення тарифів у сфері теплопостачання відповідно до Закону України №2479-ІХ від 29.07.2022, що призвело до збитковості тарифів і неможливості покриття фактичних витрат;
- наявністю значної заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах, яка становить понад 198 304 077,39грн, що позбавляє підприємство обігових коштів;
- дією постанови Кабінету Міністрів України №812 від 19.07.2022, якою встановлено спеціальний механізм розподілу коштів, отриманих від споживачів, у співвідношенні - 65% на користь ТОВ "Нафтогаз Трейдинг" і 35 % на користь теплопостачальних підприємств, що фактично обмежує можливість відповідача самостійно розпоряджатися власними коштами;
- низьким рівнем розрахунків споживачів за теплову енергію, у тому числі населенням та бюджетними установами, внаслідок чого утворилася значна дебіторська заборгованість.
Також відповідач посилається на збитковість підприємства та зазначає, що всі кошти, які залишаються після примусового перерахування на рахунок постачальника природного газу, спрямовуються на виплату заробітної плати, сплату податків і забезпечення безперебійної роботи систем теплопостачання. За наведених обставин, відповідач вважає, що розмір заявленої пені є надмірним і неспівмірним наслідкам порушення зобов'язання, оскільки несвоєчасна оплата не була наслідком його недобросовісних дій, а спричинена державним регулюванням тарифів, воєнними обставинами та обмеженням у розпорядженні коштами.
Обґрунтовуючи заперечення стосовно зменшення пені, позивач вказує, що заявлений розмір пені не є надмірним і пов'язаний виключно з тривалим простроченням зобов'язань відповідача за договором. Позивач зазначає, що він є оператором газорозподільної системи, відноситься до об'єктів критичної інфраструктури і в рамках покладених на нього функцій та обов'язків повинен забезпечувати сталість та безперебійність роботи газорозподільної системи у рамках зони ліцензійної діяльності, а також є тарифним підприємством, тому виконання покладених на нього функцій здійснюється за рахунок коштів тарифної виручки, що підкреслює важливість своєчасних та повних розрахунків з позивачем за отримані послуги. Зауважує, що порушення з боку відповідача мають систематичний характер, що свідчить про відсутність підстав для зменшення пені.
Відповідно до частини 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Отже, за змістом зазначеної норми ЦК України, суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, якщо: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Разом з тим, такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 ЦК України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Застосоване у ст.551 ЦК України словосполучення "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (постанови Верховного Суду від 10.11.2022 у справі №910/15705/21, від 01.02.2023 у справі №914/3203/21, від 22.05.2024 у справі №911/95/20, від 18.12.2024 у справі №921/320/24).
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.
При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18).
Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючі дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України, має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Враховуючи наведені висновки щодо підстав та умов зменшення судом неустойки, що підлягає стягненню за порушення господарського (договірного) зобов'язання за правилами частини 3 ст.551 ЦК України, суд бере до уваги: принципи справедливості, добросовісності та розумності; інтереси обох сторін, враховуючи що позивач і відповідач відносяться до об'єктів критичної інфраструктури; поведінку відповідача, яка полягає в частковому визнанні суми боргу; відсутність доказів понесення позивачем збитків; стягнення пені не є основним доходом позивача і не може впливати на його господарську діяльність; пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
Враховуючи наведене, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50% від заявленої до стягнення суми пені, відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 41 338,65грн. У частині стягненні 41 338,64грн пені суд відмовляє.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 2 468 573,32грн з яких: 2 395 016,77грн основного боргу, 41 338,65грн пені, 8 267,73грн 3% річних та 23 950,17грн інфляційних втрат. У задоволенні вимог в частині стягнення пені у розмірі 41 338,64грн суд відмовляє.
Судові витрати за результатом розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд враховує, що судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки, покладається на відповідача повністю без урахування відповідних зменшень, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог, а виключно застосуванням судом права на таке зменшення.
Враховуючи часткове визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, на останнього покладається 15 555,53грн витрат по сплаті судового збору (50% від судового збору за позовні вимоги, які відповідач визнав, що становить 14 563,41грн та 100% від судового збору за позовні вимоги в частині стягнення пені, що становить 992,12грн).
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Зменшити розмір пені на 50%, відповідно до 41 338,65грн.
3. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" (вул.Шевченка, буд.23, м.Бердичів, Житомирська область, 13312, код ЄДРПОУ 32794899)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (вул.Фещенка-Чопівського, 35, м.Житомир, 10002, код ЄДРПОУ 45204957):
- 2 395 016,77грн основного боргу;
- 41 338,65грн пені;
- 8 267,73грн 3% річних;
- 23 950,17грн інфляційних втрат.
- 15 555,53грн судового збору.
4. В позові відмовити в частині стягнення 41 338,64грн пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - у справу;
2-3 сторонам через "Електронний суд".