вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
06.05.2026 Справа № 904/1030/26
за позовом Корюківської окружної прокуратури, Чернігівська область, м. Корюківка в особі Національної служби здоров'я України, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", Дніпропетровська область, м. Павлоград
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Комунальне некомерційне підприємство: Менський центр первинної медико-санітарної допомоги" Менської міської ради, Чернігівська область, м. Мена
про стягнення
Суддя Ярошенко В.І.
Без участі представників сторін
Корюківська окружна прокуратура в особі Національної служби здоров'я України звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕНЕГІЯ", в якому просить суд стягнути заборгованість за Договором поставки № СК4/157-Т від 26.02.2024 у розмірі 60 990 грн.
Ухвалою суду від 06.03.2026 відкрито провадження у справі № 904/1030/26. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позовну заяву.
Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Комунальне некомерційне підприємство "Менський центр первинної медико-санітарної допомоги" Менської міської ради та запропоновано третій особі надати письмові пояснення по суті спору, підтвердженні належними доказами.
Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд наголошує на тому, що зі своєї сторони ним здійснені всі необхідні заходи щодо належного повідомлення учасників справи про розгляд цієї справи.
Згідно із частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального суду України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою; виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Враховуючи, що відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч. 7 ст. 6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Зі змісту повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету відповідача вбачається, що ухвала про відкриття провадження у справі від 06.03.2026 була доставлена в кабінет системи “Електронний суду» 06.03.26 13:14 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Вказаний факт свідчить про належне повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та можливість подання до суду заяв по суті справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.
Позиція прокурора викладена у позовній заяві
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № СК4/157-Т/47 від 26.02.2024 в частині своєчасної поставки товару.
Позиція відповідача
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.
Позиція третьої особи
Третя особа не скористалась своїм процесуальним правом на подання письмових пояснень.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ
26.02.2024 між Менським центром первинної медико-санітарної допомоги" Менської міської ради (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (постачальник) укладено договір № СК4/157-Т/47.
Відповідно до п.1.1 договору, продавець зобов'язується у 2024 році в порядку та на умовах, визначених цим договором, надати покупцю товар, зазначений у пункті 1.2 цього договору, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Найменування товару: Бензин А-95 (в скретч-картках) (ДК 021:2015:09130000-9 “Нафта і дистиляти» (пункт 1.2 договору).
Пунктом 3.1 договору визначено, що загальна сума цього договору визначається на підставі специфікації та становить 343 000 грн, у тому числі ПДВ 20% - 57 166, 67 грн.
Покупець сплачує вартість товару протягом 30 банківських днів з дня отримання рахунку та видаткової накладної за наявності фінансування (п. 4.1 договору).
Підставою для оплати є рахунок та видаткова накладна продавця на кожну поставлену партію (пункт 4.2 договору).
Для здійснення оплати видаткова накладна, що надається продавцем покупцю для підписання та рахунок, повинні бути належним чином оформлені (пункт 4.3 договору).
Згідно з пунктом 5.1 договору, перехід права власності на товар від продавця до покупця відбувається в день отримання покупцем від продавця товару і підписання сторонами видаткової накладної та акта приймання передачі товару на відповідальне зберігання продавцю відповідно до умов цього договору.
Строк поставки товару до 31.12.2024 (згідно з заявками покупця)(пункт 5.2 договору).
Умови поставки протягом 1 (одного) календарного дня з дня подання заявки від покупця (пункт 5.3 договору).
Приймання товару проводиться за кількістю та номіналом згідно з товаросупроводжувальними документами (пункт 5.4 договору).
Датою поставки товару вважається дата отримания покупцем товару та оформлення уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (пункт 5.7 договору).
Передача продавцем товару до покупця здійснюється за адресою: вул. Героїв АТО, 6, м. Мена (пункт 5.8 договору).
Продавець зобов'язується безоплатно зберігати товар, до моменту використання (обміну усього товару покупцем, шляхом заправки його транспортних засобів у роздрібній мережі АЗС продавця (пункт 5.9 договору).
Відпуск продавцем товару здійснюється шляхом заправки транспортних засобів покупця за пред'явленим товаром (в скреч картах) номіналом 10, 15 та 20 літрів зі строком дії не менше 3 (трьох календарних років з дати їх отримання покупцем згідно накладної (пункт 5.10 договору).
Заправка транспортних засобів покупця здійснюється шляхом обміну товару в роздрібній мережі АЗС продавця. Наявність товару у особи, яка звернулася до однієї із АЗС продавця, с підтвердженням повноважень такої особи від покупця на заправку транспортного засобу (пункт 5.10 договору).
Згідно п. 6.1 договору, покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі (за наявності фінансування) сплачувати кошти за товар та приймати замовлений товар відповідно до видаткової накладної.
Пунктом 11.1 договору, визначено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2024 року, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Сторонами укладено додаток № 1 - специфікація товару, що поставляється в редакції додаткової угоди № 2, за умовами якої погоджено поставку товару: Бензин А-95 у кількості 2 000 літрів, за ціною 49 грн з ПДВ. Вартістю 98 000 грн з ПДВ; Бензин А-95 у кількості 500 літрів, за ціною 52,50 грн з ПДВ. Вартістю 26 250 грн з ПДВ; Бензин А-95 у кількості 4088,78505 літрів, за ціною 53,50 грн з ПДВ. Вартістю 218 750 грн з ПДВ. Загальною вартістю у розмірі 343 000 грн з ПДВ.
На виконання умов договору, на підставі наданих відповідачем видаткових накладних № 0004/0000363 від 27.02.2024 на суму 98 000 грн, № 0004/0001207 від 14.06.2024 на суму 26 250 грн, № 0004/0001329 від 03.07.2024 на суму 26 750 грн, № 0004/0001665 від 19.08.2024 на суму 26 750 грн, № 0004/0001900 від 16.09.2024 на суму 53 500 грн, № 0004/0002211 від 30.10.2024 на суму 53 500 грн, № 0004/0002428 від 28.11.2024 на суму 53 500 грн, № 0004/0002486 від 11.12.2024 на суму 4 547, 50 грн погоджено, що продавець зобов'язується поставити покупцю Бензин А-95 на загальну суму 343 000 грн з ПДВ, який в повному обсязі сплачений покупцем, що підтверджується платіжними інструкціями: № 3463 від 27.02.2024, № 3777 від 14.06.2024, № 3816 від 03.07.2024, № 3966 від 22.08.2024, № 4002 від 16.09.2024, № 4060 від 30.10.2024, № 4118 від 28.11.2024, № 4179 від 11.12.2024.
Відповідачем передано покупцю паливні талони загальним об'ємом 6588,78 літрів.
На підставі отриманих талонів, згідно з вищевказаними видатковими накладними на АЗС відповідача, починаючи з 04.12.2024 та станом на даний час, позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим продавцем за договором № СК4/157-Т від 26.02.2024 не поставлено КНП «Менський центр ПМСД» Бензину А-95 загальним об'ємом 1140 літрів на суму 60 990 грн. Невикористаними залишаються 29 талонів номіналом по 20 літрів та 56 талонів номіналом по 10 літрів з наступними серійними номерами: з 3035 2671 8140 по 3035 2671 8159, з 3035 2671 8200 по 3035 2671 8219, з 3035 2671 8180 по 3035 2671 8195, з 3036 1184 7034 по 3036 1184 7049, 3036 1184 7015, з 3036 1184 7030 по 3036 1184 7033, з 3036 1184 8756 по 3036 1184 8759, з 3036 1184 7016 по 3036 1184 7019.
Як зазначає прокурор, що за результатами неодноразового виїзду водіями КНП «Менський центр ПМСД» за місцем розташування АЗС постачальника (заправка «ANP» по вул. Чернігівський шлях, 126, м. Мена) у грудні 2024 року встановлено, що покупцю відмовлено у відпуску палива у зв'язку з його відсутністю на АЗС, про що складено відповідні акти.
04.12.2024, 05.12.2024 та 06.12.2024 трактористом КНП «Менський центр ПМСД» здійснено спробу заправки паливно-мастильними матеріалами (Бензин А-95) на автозаправній станції «Авіас» по вул. Чернігівський шлях, 126 в м. Мена. Але працівники АЗС поінформували про відсутність палива.
КНП «Менський центр ПМСД» надіслано до ТОВ «ТЕНЕГІЯ» лист-вимогу №384 від 01.10.2025 щодо неналежного виконання умов договору та наявності заборгованості за непоставлений товар в обсязі 1140 літрів. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без виконання.
Доказів поставки відповідачем оплаченого товару або повернення грошових коштів за оплачений товар у загальному розмірі 60 990 грн суду не надано.
Вищезазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ
Щодо правовідносин сторін
Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Щодо суми попередньої оплати
Згідно з ч. 1 статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ст. 664 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).
За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (аналогічний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передоплати за непоставлений товар. При цьому, попередньою оплатою є часткова або повна оплата товару до його передання продавцем.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановив суд, на виконання умов договору № СК4/157-Т/47 від 26.02.2024 позивачем перерахувало відповідачу попередню оплату в загальному розмірі 343 000 грн
Однак, враховуючи умови договору, відповідачем належним чином не виконані зобов'язання щодо поставки товару на загальну суму 60 990 грн.
Отже, строк поставки товару є таким, що настав.
Доказів поставки спірного товару відповідач суду не надав.
Зі змісту ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
Поданий позов є належним способом реалізації права позивача на повернення суми попередньої оплати в разі не поставки товару.
Тому вимога про стягнення попередньої оплати у розмірі 60 990 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.
Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі
Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
На підставі ч.ч. 1, 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист таких інтересів, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб'єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.
Згідно з ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених до його компетенції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
З викладеним корелюються й положення ч. ч. 3 та 4 ст. 53 ГПК України, за якими у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Першим елементом, який становить невід'ємну частину підстав для застосування положень ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» є поняття “інтерес держави».
У Рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття “інтереси держави», висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин.
В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. З мотивувальної частини).
Оскільки “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора із захисту суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі
№ 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20 та від 23.12.2021 у справі № 440/6596/18.
Згідно з п. 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету міністрів Ради Європи державам -учасникам “Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції», прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов'язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їхня місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.
Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад у тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави.
Видатками бюджету є кошти, спрямовані на виконання бюджетних програм, передбачених відповідним бюджетом (п. 13 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України).
Пунктом 6 ч. 1 ст. 7 указаного Кодексу визначено, що бюджетна система України функціонує, зокрема, за принципом ефективності та результативності, який означає, що при виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей шляхом забезпечення якісного надання публічних послуг при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.
Згідно з п.1.1 статуту КНП «Менський центр ПМСД» Менської міської ради є закладом охорони здоров'я - комунальним некомерційним підприємством, що надає медичну допомогу громадянам в порядку та на умовах, встановлених законодавством України та цим Статутом, вживає заходів щодо профілактики захворювань та підтримання громадського здоров'я.
Підприємство створене на базі відокремленої частини майна Менської міської територіальної громади (п.1.3 Статуту).
Відповідно до п. 1.1. статуту, засновником підприємства є Менська міська рада.
Згідно з п. 5.3 статуту, джерелами формування майна та коштів підприємства, серед іншого є кошти отримані за договорами з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення (п.5.3.5)
Листом КНП «Менський центр ПМСД» від 19.02.2026 повідомив, що у даній закупівлі були витрачені кошти Національної служби здоров'я України.
Згідно з п. 1 Положення про Національну службу здоров'я України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1101 від 27.12.2017, Національна служба здоров'я України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони здоров'я, який реалізує державну політику у сфері державних фінансових гарантій медичного обслуговування населення.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення», за рахунок Державного бюджету України окремо здійснюється фінансове забезпечення програм громадського здоров'я, заходів боротьби з епідеміями, проведення медико-соціальної експертизи, діяльності, пов'язаної з проведенням судово-медичної та судово-психіатричної експертиз, та інших програм у сфері охорони здоров'я, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій, за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також для підтримки державних некомерційних підприємств та державних некомерційних товариств у сфері охорони здоров'я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, оплати енергоносіїв, підвищення оплати праці медичних працівників та фахівців з реабілітації.
НСЗУ є розпорядником бюджетних коштів вищого рівня та відповідальним виконавцем бюджетної програми.
Так, у спірних правовідносинах НСЗУ є уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів державного бюджету, а тому є належним позивачем у справі.
КНП «Менський центр ПМСД» Менської міської ради є стороною договору про поставку № СК4/157-Т від 26.02.2024, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, внаслідок чого він отримав бюджетні кошти за недопоставлений товар, беззаперечно вказує на наявність порушень державних інтересів, що надає право прокурору для їх захисту в судовому порядку.
У свою чергу, використання бюджетних коштів становить значний суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Неефективне витрачання бюджетних коштів може порушувати економічні інтереси держави.
Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі №927/246/18 від 06.02.2019).
У п. 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Аналогічна правова позиція висловлювалась неодноразово, зокрема у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 10.05.2018 у справі №910/18283/17, від 17.10.2018 у справі №910/11919/17.
Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Корюківською окружною прокуратурою 28.01.2026 надіслано запит до НСЗУ про вжиті заходи реагування щодо стягнення суми боргу з ТОВ «Тенегія» за договором №СК4/157-Т від 26.02.2024. Станом на 06.02.2026 до окружної прокуратури відповідь не надходила.
Відповідно до інформації, розміщеної на веб-порталі «Судова влада України», вказаний суб'єкт владних повноважень до відповідача з позовними вимогами, що містяться у даній позовній заяві, до суду не звертався.
Отже, за матеріалами справи керівником Криворізької центральної окружної прокуратури виконано вимоги статті 23 Закону України “Про прокуратуру», в той час як наявність або відсутність порушення інтересів держави судом встановлюється під час оцінки доказів по суті.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору у сумі 2 662, 40 грн покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 231, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Національної служби здоров'я України (04073, м. Київ, проспект Степана Бандери, 19, код ЄДРПОУ 42032422) попередню оплату у розмірі 60 990 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, код ЄДРПОУ 44604267) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, Україна, Чернігівська область, місто Чернігів, вулиця Князя Чорного, будинок 9, код ЄДРПОУ 02910114) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662, 40 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.І. Ярошенко