вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про залишення позовної заяви без руху
04.05.2026м. ДніпроСправа № 904/2377/26
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Іванова Т.В., розглянувши матеріали
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, Київська область, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815)
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (50079, Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг; ідентифікаційний код 00191023)
про стягнення штрафу у розмірі 35 685 грн
29.04.2026 до господарського суду надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 35 685 грн, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф в сумі 35 685,00 грн. за невірно зазначену масу вантажу у вагоні №56113079 за накладною №46116166.
- судові витрати покласти на приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат".
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.04.2026 справу №904/2377/26 передано на розгляд судді Івановій Т.В.
Розглянувши матеріали справи, позовну заяву з доданими до неї документами, господарський суд дійшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України "Про судовий збір". Частиною 2 статті 9 Закону України "Про судовий збір" визначено, що суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (стаття 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2026 встановлено у розмірі 3328,00 грн.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При цьому судом встановлено, що позивачем при подані даної позовної заяви було заявлено одну майнову вимогу у розмірі 35 685 грн.
Оскільки позивачем заявлено одну майнову вимогу на суму 35 685 грн - судовий збір за подання позовної заяви з урахуванням її подання в електронній формі через систему "Електронний суд" складає - 2662,40 грн.
Акціонерним товариством "Українська залізниця" було додано до позовної заяви докази сплати судового збору згідно платіжної інструкцій №3288 від 17.04.2026 на загальну суму 2662,40 грн.
Між тим відповідно до довідки Господарського суду Дніпропетровської області №72/26 від 29.04.2026 вбачається, що платіжний документ №3288 від 17.04.2026 був використаний в інших справах:
в №904/2175/26, заява надійшла 21.04.2026 за вх. № 4-1672/26;
Як вбачається з КП "Діловодство спеціалізованого суду" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2026 у справі №904/2175/26 позовну заяву і додані до неї документи повернуто без розгляду.
Водночас, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Не звернення позивача станом на даний час до суду із клопотанням про повернення судового збору у справі №904/2175/26 не є гарантією неподання ним такого клопотання у майбутньому.
У разі прийняття господарським судом платіжного документу №3288 від 17.04.2026 на суму 2662,40 грн, як належного доказу оплати судового збору за подання позову у справі №904/2377/26, позивач після ухвалення судом рішення у цій справі не буде позбавлений можливості подати клопотання про повернення судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у справі №904/2175/26.
У постанові від 13 лютого 2019 року у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв'язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України "Про судовий збір" передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.
Тому заявник/позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви, яку суд залишив без розгляду. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов'язку нести додаткові майнові витрати у зв'язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви, яка була залишена без розгляду.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.
За таких обставин, прийняття судом платіжної інструкції №3288 від 17.04.2026 на суму 2662,40 грн, як належного доказу оплати судового збору за подання позову у справі №904/2377/26 з високою імовірністю може мати наслідком фактичне безпідставне повернення позивачу з Державного бюджету України грошових коштів у розмірі 2662,40грн за подання позовної заяви.
Водночас, за відсутності дієвого державного механізму, що гарантуватиме фактичну наявність у Державному бюджеті України грошових коштів у розмірі 2662,40 грн за подання цього позову, судове рішення не може ґрунтуватись на імовірності добросовісної поведінки позивача.
За таких обставин, платіжна інструкція №3288 від 17.04.2026 на суму 2662,40 грн не може бути прийнята судом в якості належного доказу оплати судового збору за подання позову у даній справі.
Таким чином з урахуванням змісту та розміру заявлених позовних вимог розмір судового збору, що підлягає сплаті, складає 2662,40 грн.
Отже, до позовної заяви не додано належних доказів сплати судового збору за подання позовної заяви у встановлених порядку та розмірі.
Крім того, приписами частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем до позовної заяви долучено неякісні скан-копії додатків, а саме: "5. Копія акта загальної форми № 1812 від 28.12.2025.jpg., 6. Копія акта загальної форми № 79624 від 28.12.2025.jpg., 7. Копія акта загальної форми № 52059 від 29.12.2025.jpg, 11. Копія посадової інструкції № Д-ПІ-476_01.pdf., 12. Копія посадової інструкції № Д_ПІ_1553_01.pdf, 13. Копія акта загальної форми № 50041 від 09.01.2026.jpg., 16. Копія висновку за результатами діагностичного обстеження основних конструктивних елементів вагонних ваг №43591027_09_359.12.22.pdf."
Також судом встановлено, що позивачем до позовної заяви долучено додатки на іноземній мові, без нотаріально посвідченого перекладу, що безперечно є порушенням норм законодавства, а саме: "4. Копія накладної СМГС № 46116166 з відомістю вагонів.pdf., 8. Копія Комерційного акта № 410006_128 від 29.12.2025.pdf., 14. Копія Досилочної відомості № 42758821 від 10.01.2026_.pdf.".
Суд зазначає, що статтею 10 Конституції України встановлено, що державною мовою в Україні є українська мова.
Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 14.12.1999 у справі №10-рп/99, українська мова, як державна, є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації, тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина 5 статті 10 Конституції України).
За приписами статті 12 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою. Суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасникам судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом (стаття 10 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 1 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" встановлено, що єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова. Статус української мови як єдиної державної мови в Україні визначається виключно Конституцією України. Порядок функціонування і застосування державної мови визначається виключно законом.
Мовою нормативно-правових актів і актів індивідуальної дії, діловодства і документообігу органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування є державна мова. Органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом (частини 1, 6 статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної").
Згідно зі статті 14 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів". Суди ухвалюють рішення та оприлюднюють їх державною мовою у порядку, встановленому законом. Текст судового рішення складається з урахуванням стандартів державної мови.
При цьому згідно з частиною шостою статті 13 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Статтею 79 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України "Про нотаріат". Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012 визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Вказане підтверджується правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/4473/17.
Схожа за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної" та частини 1 статті 9 Цивільно процесуального кодексу України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові від Верховного Суду 18.09.2024 у справі №751/1620/23.
У справі, що розглядалася, суди встановили, що документи: "Соглашение об основных условиях сделки (Term Sheet) № 260419 от 26 апреля 2019 года" та "Дополнительное соглашение № 1 от 26 апреля 2019 года" не містять перекладу у встановленому законодавством порядку на державну мову, що унеможливлює для суду оцінку таких документів як доказів у справі, зокрема, достовірно встановити зміст такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами.
Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 Господарсько процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 12.03.2025 у справі №910/20940/21 (910/19964/23).
Ураховуючи вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про необхідність здійснення перекладу з іноземної мови на українську мову всіх додатків, доданих до позовної заяви, які викладені на іноземній мові, як того вимагає чинне законодавства.
Відповідно до частин 1-4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Вказані вище обставини є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу 5-денного строку з дня вручення вказаної ухвали для усунення зазначених недоліків.
При цьому господарський суд звертає увагу на те, що залишення позовної заяви без руху не є перешкодою в доступі до правосуддя.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (стаття 129 Конституції України).
Статтею 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак, - а отже прийняття до розгляду заяви, поданої без дотримання статей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України може бути витлумачено як надання переваги заявникові, що є неприпустимим.
Враховуючи наведені норми права, які передбачають порядок звернення до господарського суду та імперативні вимоги, які ставляться до учасників справи з метою дотримання порядку такого звернення, а також практику Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень пункту 1 статті 6 Конвенції, суд зазначає, що передбачений положеннями Господарського процесуального кодексу України процесуальний механізм залишення позовної заяви без руху та повернення позовної заяви у разі неусунення встановлених недоліків позовної заяви, не призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд та доступ до правосуддя.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовну заяву Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення штрафу у розмірі 35 685 грн - залишити без руху.
Встановити Акціонерного товариства "Українська залізниця" - 5 (п'ять) днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків, а саме надання до суду:
- докази сплати судового збору на суму 2662,40 грн.;
- в паперовому вигляді якісні додатки до позову, а саме:"5. Копія акта загальної форми № 1812 від 28.12.2025.jpg., 6. Копія акта загальної форми № 79624 від 28.12.2025.jpg., 7. Копія акта загальної форми № 52059 від 29.12.2025.jpg, 11. Копія посадової інструкції № Д-ПІ-476_01.pdf., 12. Копія посадової інструкції № Д_ПІ_1553_01.pdf, 13. Копія акта загальної форми № 50041 від 09.01.2026.jpg., 16. Копія висновку за результатами діагностичного обстеження основних конструктивних елементів вагонних ваг №43591027_09_359.12.22.pdf."
- додатки "4. Копія накладної СМГС № 46116166 з відомістю вагонів.pdf., 8. Копія Комерційного акта № 410006_128 від 29.12.2025.pdf., 14. Копія Досилочної відомості № 42758821 від 10.01.2026_.pdf."., та всі долучені документи до позовної заяви, викладені на іноземній мові, перекласти українською мовою із нотаріальним засвідченням та надати вказані докази суду разом із таким перекладом;
- докази направлення заяви про усунення недоліків з доданими до неї документами на адресу відповідача.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, у разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява буде вважається неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 04.05.2026 та не підлягає оскарженню.
Суддя Т.В. Іванова