вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" квітня 2026 р. Справа № 910/14347/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.
за участю представників учасників справи:
від позивача: не з'явився
від відповідача-1: Скаржевська О.І. (у режимі відеоконференції)
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи: Лавріненко І.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026
про залишення позову без розгляду (суддя Паламар П.І.)
у справі № 910/14347/25 Господарського суду міста Києва
за позовом ОСОБА_1
до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." (відповідач-1);
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр бізнес зв'язків" (відповідач-2),
третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2 ,
про визнання недійсними правочинів, застосування наслідків недійсності правочинів, ціна позову 262 962 057,00 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "В.Г.В." (далі - ТОВ "ВКФ "В.Г.В.", Товариство, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр бізнес зв'язків" (далі - ТОВ "Центр бізнес зв'язків", відповідач-2), в якому просив суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ "В.Г.В.", оформлене протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ "В.Г.В." № 07/10/2025 від 07.10.2025;
- ліквідувати ТОВ "Центр бізнес зв'язків" (код 45921692);
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Атаманюк Валерії Анатоліївни (індексний номер: 81431820 від 20.10.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "Центр бізнес зв'язків" на нежитлове приміщення 1, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109140880000;
- визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Центр бізнес зв'язків", укладений між ТОВ "ВКФ "В.Г.В." та ТОВ "Центр бізнес зв'язків", зареєстрований у реєстрі за № 3525, 3526;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Атаманюк Валерії Анатоліївни (індексний номер: 81431882 від 20.10.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "Центр бізнес зв'язків" на нежитлове приміщення 2, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109144880000;
- визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Центр бізнес зв'язків", укладений між ТОВ "ВКФ "В.Г.В." та ТОВ "Центр бізнес зв'язків", зареєстрований у реєстрі за № 3527, 3528;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Атаманюк Валерії Анатоліївни (індексний номер: 81431915 від 20.10.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "Центр бізнес зв'язків" на нежитлове приміщення 3, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109146480000;
- визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Центр бізнес зв'язків", укладений між ТОВ "ВКФ "В.Г.В." та ТОВ "Центр бізнес зв'язків", зареєстрований у реєстрі за № 3529, 3530;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Атаманюк Валерії Анатоліївни (індексний номер: 81431961 від 20.10.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "Центр бізнес зв'язків" на нежитлове приміщення 4, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109147780000;
- визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Центр бізнес зв'язків", укладений між ТОВ "ВКФ "В.Г.В." та ТОВ "Центр бізнес зв'язків", зареєстрований у реєстрі за № 3531, 3532;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу м. Київ Атаманюк Валерії Анатоліївни (індексний номер: 81432003 від 20.10.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "Центр бізнес зв'язків" на нежитлове приміщення 5, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109150580000;
- визнати недійсним акт приймання-передачі майна до статутного капіталу ТОВ "Центр бізнес зв'язків", укладений між ТОВ "ВКФ "В.Г.В." та ТОВ "Центр бізнес зв'язків", зареєстрований у реєстрі за № 3533, 3534;
- визнати недійсним Висновок про можливість поділу № 2411907 від 26.11.2024 (реєстраційний номер: DT01:5413-2343-9335-1877);
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича (індексний номер: 77929607 від 20.03.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "ВКФ "В.Г.В." на нежитлове приміщення 1, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109140880000, та закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 3109140880000;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича (індексний номер: 77929727 від 20.03.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "ВКФ "В.Г.В." на нежитлове приміщення 2, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109144080000, та закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 3109144080000;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича (індексний номер: 77929799 від 20.03.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "ВКФ "В.Г.В." на нежитлове приміщення 3, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109146480000, та закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 3109146480000;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича (індексний номер: 77929849 від 20.03.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "ВКФ "В.Г.В." на нежитлове приміщення 4, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109147780000, та закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 3109147780000;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Русанюка Золтана Золтановича (індексний номер: 77929911 від 20.03.2025) про державну реєстрацію прав за ТОВ "ВКФ "В.Г.В." на нежитлове приміщення 5, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 3109150580000, та закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за реєстраційним номером об'єкта нерухомого майна: 3109150580000;
- зобов'язати зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежилий будинок загальною площею 1 773,7 м кв., розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "ВКФ "В.Г.В.".
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 6.2 статуту ТОВ "ВКФ "В.Г.В.", затвердженого протоколом № 10 від 10.06.2004 зборів засновників ТОВ "ВКФ "В.Г.В.", ОСОБА_3 володіє часткою в розмірі 10 % статутного капіталу Товариства, що складає 471 168,42 грн, ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_2 , третя особа) - часткою в розмірі 60 % статутного капіталу Товариства, що складає 2 827 010,53 грн, ОСОБА_1 - часткою в розмірі 30 % статутного капіталу Товариства, що складає 1 413 505,26 грн.
Для здійснення господарської діяльності, 26.09.2001 Товариство набуло на праві приватної власності нежилий будинок як єдиний майновий комплекс, загальною площею 1 773,7 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору № 787 купівлі-продажу нежилого будинку при викупі, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-2869.
Зазначений нежилий будинок забезпечував провадження основної господарської діяльності Товариства та формував його прибутковість.
На позачергових зборах учасників Товариства від 07.10.2025 було вирішено створити нову юридичну особу ТОВ "Центр бізнес зв'язків" та передати до його статутного капіталу вищевказане майно, яке до цього в листопаді 2024 року було незаконно, як вважає позивач, поділене на п'ять нежитлових приміщень.
За доводами позивача, внаслідок умисного неотримання ТОВ "ВКФ "В.Г.В." поштової кореспонденції позивач як учасник Товариства був позбавлений можливості реалізувати свої корпоративні права, гарантовані ст. 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і статутом Товариства, на участь в управлінні Товариством шляхом внесення пропозицій до порядку денного та ознайомлення з документами, що стосувались питань, винесених на розгляд загальних позачергових зборів учасників Товариства, призначених на 07.10.2025. Як результат, 07.10.2025 відбулись загальні позачергові збори учасників ТОВ "ВКФ "В.Г.В." без включення до порядку денного пропозиції позивача - ОСОБА_1 .
Через дії генерального директора Товариства Ліхтанського В.І. та мажоритарного учасника Товариства ОСОБА_6 у вигляді створення нової юридичної особи - ТОВ "Центр бізнес зв'язків", та передачі їй усього майна Товариства останнє фактично позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність, а позивач як учасник Товариства - можливості реалізовувати свої корпоративні та майнові права на отримання дивідендів від діяльності Товариства.
Також, позивач вважає, що ліквідація новоствореного підприємства, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування рішень про державну реєстрацію, зобов'язання зареєструвати право власності є логічним наслідком, що призведе до відновлення становища, яке існувало до порушення прав позивача.
В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсним Висновку про можливість поділу та тверджень щодо технічної неможливості поділу нежитлового будинку на окремі самостійні об'єкти нерухомого майна позивач вказав, що утворені приміщення (групи приміщень) не можуть вважатися самостійними об'єктами нерухомого майна, оскільки вони розташовані на неподільній земельній ділянці, що унеможливлює їх самостійне відчуження та участь у цивільному обороті, тобто позбавляє їх необхідної ознаки цивільної оборотоздатності.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/14347/25 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду та скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2025.
Суд першої інстанції виходив із того, що ухвалою суду від 05.12.2025 було відкрито провадження у даній справі, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 1 011 352,00 грн до закінчення підготовчого провадження у справі, зобов'язано ОСОБА_1 до дня проведення підготовчого судового засідання подати суду докази розміру річного доходу за попередній календарний рік. Однак усупереч вимогам суду до закінчення підготовчого засідання позивачем не подано достовірних доказів його майнового стану, розміру річного доходу за попередній календарний рік. Натомість 24.02.2026 позивач, посилаючись на складний майновий стан, подав заяву про зменшення розміру судового збору до 57 535,00 грн, які вже ним сплачені.
На підставі встановлених обставин справи, місцевий господарський суд виснував про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору.
Встановивши, що строк наданої судом відстрочки для сплати позивачем суми належного судового збору сплив, а доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі не подано, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позов слід залишити без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із постановленою ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/14347/25, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/14347/25, якою позов ОСОБА_1 залишено без розгляду; направити справу № 910/14347/25 до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду; залишити в силі заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 у справі № 910/14347/25, що скасовані ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у даній справі.
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що:
- залишення позову без розгляду, зокрема, на підставі спливу строку на сплату судового збору є передчасним і не відповідає вимогам статей 177, 182 та 226 ГПК України, оскільки підготовче провадження фактично ще не було завершене, і позивач не мав можливості усвідомлено та своєчасно виконати свій обов'язок до завершення підготовчого провадження у справі;
- судом неправильно визначено правову природу позовних вимог, безпідставно віднесено їх до майнових, самостійно та довільно визначено ціну позову, що призвело до завищення розміру судового збору, а також зроблено необґрунтовані висновки щодо майнового стану позивача на підставі неналежних, недопустимих та неперевірених доказів і припущень.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Євсікова О.О.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/14347/25; розгляд апеляційної скарги призначено на 21.04.2026 о 10:50; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 13.04.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2026 задоволено заяву ТОВ "ВКФ "В.Г.В." про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Позиції учасників справи
Відповідач-1 у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги позивача заперечує і просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі.
Явка представників учасників справи
У судовому засіданні, призначеному на 21.04.2026, взяли участь представник відповідача-1 (у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду) та представник третьої особи (в залі суду).
Позивач або його представник та представник відповідача-2 в судове засідання 21.04.2026 не з'явились.
Усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Разом із тим, суд враховує клопотання ТОВ "Центр бізнес зв'язків" про проведення засідання без участі представника відповідача-2, яке надійшло до Північного апеляційного господарського суду 20.04.2026 та в якому відповідач-2 просить суд провести судове засідання, призначене на 21.04.2026, без участі представника відповідача-2.
Враховуючи, що явка сторін у судове засідання не визнана обов'язковою, а неявка в судове засідання позивача або його представника та представника відповідача-2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи аргументи апеляційної скарги і доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без їх участі в судовому засіданні.
У судовому засіданні представники відповідача-1 та третьої особи проти апеляційної скарги позивача заперечували і просили суд залишити її без задоволення.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
19.11.2025 ОСОБА_1 подано до Господарського суду міста Києва позов до ТОВ "ВКФ "В.Г.В." та ТОВ "Центр бізнес зв'язків" про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників ТОВ "ВКФ "В.Г.В.", ліквідацію ТОВ "Центр бізнес зв'язків", скасування рішень приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно за ТОВ "Центр бізнес зв'язків", визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу, визнання недійсним Висновку про можливість поділу та зобов'язання зареєструвати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на нежилий будинок за ТОВ "ВКФ "В.Г.В.".
Разом із позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яку ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 задоволено.
У позовній заяві позивач визначив, що ним заявлено 19 позовних вимог немайнового характеру, а отже, за його розрахунком, розмір судового збору складає 57 532 грн (19 х 3 028 грн).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху; встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом семи днів із дня вручення даної ухвали; встановлено спосіб усунення недоліків позовної заяви - шляхом подання суду доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Залишаючи позовну заяву без руху, суд вказав, що:
- позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними двох правочинів (реорганізація товариства й поділ майна) та застосування наслідків недійсності першого правочину (повернення майна, ліквідація новоствореної юридичної особи);
- при цьому, вимоги про повернення майна є майновими, решта - немайновими;
- судовий збір із позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру;
- виходячи із заявленої у позові вартості майна 262 962 057 грн (арк. 3 позовної заяви), загальний розмір судового збору за три вимоги немайнового характеру (3 028 х 3) та одну вимогу майнового характеру (1 059 800 грн) загалом становить 1 068 884 грн (9 084 грн + 1 059 800 грн);
- проте поданий позов оплачений судовим збором у розмірі 57 532 грн;
- враховуючи викладене, позивачу необхідно доплатити 1 011 352 грн (1 068 884 грн - 57 532 грн) судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 про залишення позовної заяви без руху була доставлена до електронного кабінету представника позивача 24.11.2025 о 19:02 (т. 1, а.с. 244).
В установлений строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, доказів сплати судового збору у встановленому розмірі не подав.
Натомість 01.12.2025 позивачем подані письмові пояснення у даній справі (щодо ухвали про залишення позовної заяви без руху), доводи яких зводяться до того, що оспорювані правочини порушили належні позивачу корпоративні права, які потребують судового захисту; у позивача відсутній майновий інтерес щодо майна, яке він просить повернути до ТОВ "ВКФ "В.Г.В."; сплачений судовий збір у розмірі 57 532 грн повністю відповідає характеру заявлених вимог та є пропорційним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за № 910/14347/25; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні на 14.01.2026 о 14:50; відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору в розмірі 1 011 352 грн до закінчення підготовчого провадження у справі; зобов'язано ОСОБА_1 до дня проведення підготовчого судового засідання подати суду докази розміру річного доходу за попередній календарний рік; залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_2
13.01.2026 позивачем подано до Господарського суду міста Києва відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору за період із січня по листопад 2025 року, відповідно до яких у позивача відсутній дохід.
Судове засідання 14.01.2026 не відбулось у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2026 дану справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 03.02.2026.
03.02.2026 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 25.02.2026 о 10:20.
24.02.2026 позивачем подано до Господарського суду міста Києва клопотання про зменшення розміру судового збору до суми, вже сплаченої позивачем, що складає 57 535,00 грн.
У вказаному клопотанні позивач зазначив, що ним 30.08.2024 було відчужене нерухоме майно - будинок відпочинку, і залишок коштів на банківському рахунку позивача становить 57 749,97 грн. Отже, джерелом існування позивача є заощадження, зокрема, отримані від продажу майна. Позивач не має інших джерел доходу, нерухомого чи рухомого майна, яке приносить дохід, а також корпоративних прав, за винятком частки у статутному капіталі ТОВ "ВКФ "В.Г.В.", яке після звільнення позивача у 2023 році фактично господарську діяльність не здійснює, прибутку не отримує та, відповідно, не забезпечує позивачу виплату дивідендів. Крім того, позивач досяг 60-річного віку, що об'єктивно ускладнює його працевлаштування з урахуванням віку, специфіки його професійної діяльності та загальної ситуації на ринку праці в умовах воєнного стану в Україні, у зв'язку із чим можливість отримання ним іншого доходу за своєю спеціалізацією є фактично та істотно обмеженою. Відтак, за доводами позивача, додаткова сплата судового збору в розмірі 1 011 352,00 грн є надмірним фінансовим навантаженням для позивача і фактично позбавляє його права на судовий захист.
У підготовчому засіданні 25.02.2026 оголошено перерву до 11.03.2026 об 11:40.
У підготовчому засіданні, яке відбулося 11.03.2026, суд першої інстанції встановив достатній майновий стан відповідача для сплати судового збору у встановленому розмірі, а відтак виснував про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору.
З огляду на те, що строк наданої судом відстрочки для сплати позивачем суми належного судового збору сплив, а доказів сплати судового збору у встановленому розмірі не подано, місцевий господарський суд залишив позов без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 916/1220/23.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Згідно з підп. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн у 2025 році) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 059 800 грн у 2025 році), а позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Мотивуючи наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з подальшим залишенням позовної заяви без розгляду, місцевий господарський суд вказував, що зміст позовних вимог ОСОБА_1 фактично зводиться до оспорення реорганізації ТОВ "ВКФ "В.Г.В." шляхом виділу з нього ТОВ "Центр бізнес зв'язків", повернення переданого у зв'язку з виділом майна, а також оспорення правочину щодо попереднього поділу указаного майна.
Таким чином, за висновками суду першої інстанції, позивачем заявлені вимоги про визнання недійсними двох правочинів (реорганізація Товариства й поділ майна) та застосування наслідків недійсності першого правочину (повернення майна, ліквідація новоствореної юридичної особи).
При цьому, з-поміж заявлених вимоги про повернення майна є майновими, решта - немайновими, кожна з яких підлягає оплаті судовим збором окремо за встановленими ставками.
Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що в кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату хоче досягнути позивач унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80, 81, 83), від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22.09. 2022 у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (підпункт 11.12), від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 (пункт 31)].
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, наведеною в постанові від 12.08.2021 у справі № 910/2675/21, позовна вимога про зобов'язання повернути нерухоме майно має вартісну оцінку, а вирішення відповідного спору вплине на склад майна сторін спору та змінить власника майна. Отже, така вимога носить майновий характер, і розмір ставок судового збору за її подання визначається на підставі статті 4 Закону України "Про судовий збір", виходячи з розміру вартості зазначеного майна.
Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що внаслідок передачі нерухомого майна до статутного капіталу новоствореного ТОВ "Центр бізнес зв'язків" було порушено право позивача на можливість отримувати прибуток, оскільки основним видом діяльності ТОВ "ВКФ "В.Г.В." є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, а внаслідок створення нової юридичної особи та передачі їй усього майна ТОВ "ВКФ "В.Г.В." останнє фактично позбавлено можливості здійснювати господарську діяльність, а ОСОБА_1 як учасник Товариства - можливості реалізувати свої корпоративні та майнові права на отримання дивідендів від діяльності Товариства. Цим самим позивач фактично підтвердив наявність у нього безпосереднього майнового інтересу.
Унаслідок застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення нерухомого майна у власність ТОВ "ВКФ "В.Г.В." позивач розраховує на отримання прибутку від господарської діяльності Товариства у вигляді дивідендів, що свідчить про наявність майнового інтересу позивача у спірних правовідносинах.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину у вигляді повернення майна є майновою вимогою.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в ухвалі від 17.03.2023 у справі № 33/29.
Отже, доводи скаржника щодо немайнового характеру заявлених вимог є безпідставними та такими, що не відповідають положенням чинного процесуального законодавства та усталеній судовій практиці Верховного Суду.
При цьому, вартість спірного нерухомого майна зазначена самим позивачем у позовній заяві (арк. 3 позовної заяви), який вказав, що "згідно з висновком про оціночну вартість нерухомого майна - нежитлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 6А, його реальна вартість становить 262 962 057,00 грн".
Відтак, при визначенні розміру судового збору, який підлягає сплаті позивачем за подання позовної заяви, суд першої інстанції обґрунтовано виходив саме з вартості спірного майна, заявленої позивачем у позовній заяві - 262 962 057,00 грн.
За таких обставин, доводи скаржника про те, що судом першої інстанції самостійно та довільно визначено ціну позову, апеляційним господарським судом відхиляються як необґрунтовані.
З урахуванням викладеного, колегією суддів апеляційної інстанції визнається обґрунтованим висновок місцевого господарського суду, що загальний розмір судового збору за одну вимогу майнового характеру (1 059 800,00 грн) та три вимоги немайнового характеру (3 028 х 3) загалом становить 1 068 884,00 грн (9 084,00 грн + 1 059 800,00 грн).
Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, поданий позов оплачений судовим збором у розмірі 57 532,00 грн згідно з платіжною інструкцією № Р7А9-5ХОМ-8Н14-С2ТН від 03.11.2025, отже, недоплата судового збору становить 1 011 352,00 грн.
Недодержання вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України в силу приписів ч. 1 ст. 174 цього Кодексу є підставою для постановлення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд першої інстанції вказав про необхідність позивачу доплатити 1 011 352,00 грн (1 068 884,00 грн - 57 532,00 грн) судового збору, встановивши строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
Утім, у визначений судом строк позивач недоліки позовної заяви не усунув, доказів сплати судового збору у встановленому розмірі не надав, натомість 01.12.2025 подав письмові пояснення, за змістом яких клопотав, щоб належний за позовом розмір судового збору, враховуючи його поточний майновий стан, не склав для нього надмірного тягаря, який обмежить доступ до суду.
З урахуванням викладених у вищенаведених письмових поясненнях позивача обставин, суд першої інстанції, відкриваючи ухвалою від 05.12.2025 провадження у даній справі, визнав за можливе відстрочити позивачеві сплату судового збору в розмірі 1 011 352,00 грн до закінчення підготовчого провадження у справі, протягом якого останньому слід подати суду додаткові докази на підтвердження свого майнового стану, а саме докази розміру річного доходу за попередній календарний рік.
У цьому зв'язку суд апеляційної інстанції зазначає про те, що встановлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених законом певних процесуальних дій.
Подібні висновки Верховного Суду викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.08.2024 у справі № 800/162/16 та постанові Верховного Суду від 14.01.2025 у справі № 910/12923/23.
Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, в ході підготовчого провадження позивач стверджував, що його майновий стан не дозволяє нести витрати з оплати даного позову судовим збором у повному розмірі.
При цьому, позивач посилався на те, що з листопада 2023 року він не працює, тому не має систематичного доходу, а також не має майна, від якого міг отримувати дохід. Єдиним засобом для існування упродовж 2024-2026 років були грошові кошти, отримані від продажу у серпні 2024 року будинку відпочинку у с. Лютіж Вишгородського району Київської області.
Як зазначено в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції, за твердженням представника позивача, ОСОБА_1 з плином часу втратив документи про продаж цього майна, не може пригадати розміру одержаних від продажу грошових коштів, під час спроби виготовлення дублікату договору купівлі-продажу зіштовхнувся з необхідністю несення додаткових витрат (близько 10 000 грн) за послуги нотаріуса, які для нього є непідйомними.
24.02.2026 позивач, посилаючись на складний майновий стан, заявив клопотання про зменшення розміру судового збору до суми 57 535,00 грн, які вже ним сплачені. До клопотання додано копію виписки Акціонерного товариства "Універсал Банк" про рух коштів по картці позивача від 22.02.2026, згідно з якою залишок коштів на картці становить 57 749,97 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закон України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно із ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.
При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи (ч. 3 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").
Суд першої інстанції за результатами дослідження поданих учасниками справи доказів та заслуховування представників учасників справи дійшов висновку про відсутність передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" підстав для зменшення розміру судового збору, з урахуванням такого.
Як встановив місцевий господарський суд, усупереч вимогам суду до закінчення підготовчого засідання позивачем не подано достовірних доказів його майнового стану, розміру річного доходу за попередній календарний рік.
При цьому суд слушно зауважив, що відповідно до даних відкритого пошуку в мережі Інтернет (www.google.com/search?sca_esv=a8e9eb64a8fa43d9&q=виготовлення+дубліката+договору) вартість виготовлення дубліката нотаріального документа становить від 300 до 1 200 грн, що спростовує твердження позивача про значний розмір витрат, необхідний для повідомлення суду відомостей про розмір доходу від заявленого ним раніше продажу нерухомого майна.
Крім того, відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачене надання інформації з Державного реєстру прав, розмір плати за надання якої є кратно меншим за послуги нотаріуса.
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено відповідні доводи позивача.
Разом із тим, як правильно встановив суд першої інстанції, з поданого ТОВ "ВКФ "В.Г.В." примірника договору купівлі-продажу від 30.08.2024, одержаного ним у порядку ст. 32 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вбачається, що від продажу будинку відпочинку по вул. Приморській, 128-В у с. Лютіж Вишгородського району Київської області позивач отримав 1,9 млн. грн.
Крім того, наявна в матеріалах справи інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 466034289 від 27.02.2026 свідчить, що позивач досі є власником:
- земельної ділянки загальною площею 0,1 га за адресою: Київська обл., Вишгородський р., с/рада Лютізька (кадастровий номер 3221885200:20:306:6003), із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва;
- співвласником із часткою власності 67/10000 будинку відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 ;
- співвласником із часткою власності 1/11 будинку відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 .
Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, позивач є володільцем цінного майна, раціональне використання якого або розпорядження яким повинно забезпечувати належний дохід, достатній для сплати судового збору у справі.
Також, судом із наявного у справі вироку Печерського районного суду м. Києва від 26.02.2026 у справі № 757/11663/26-к встановлено, що у вказаній справі суд затвердив угоду про визнання винуватості від 10.02.2026, укладену прокурором Печерської окружної прокуратури м. Києва з підозрюваним ОСОБА_7.
Згідно із цим вироком ОСОБА_7 визнав пособництво упродовж 2016-2023 років ОСОБА_3 (інший учасник ТОВ "ВКФ "В.Г.В.") спільно з ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення із заволодіння грошовими коштами відповідача у розмірі 16 257 817,57 грн.
Указані кошти, за висновками місцевого господарського суду, також могли становити дохід позивача. При цьому, їхній розмір є співмірним із розміром судового збору, належного за позовом у даній справі, що свідчить про достатній майновий стан позивача.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для зменшення розміру судового збору в порядку ст. 8 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Тобто суд, вчинивши дії, необхідні для цілей підготовчого провадження, в залежності від встановлених у підготовчому провадженні обставин може прийняти рішення про можливість розгляду справи по суті або припинити подальший розгляд справи (залишити позов без розгляду або закрити провадження у справі), якщо подальший її розгляд є неможливим з будь-яких причин (п. 9.9 постанови Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 910/21280/21).
У силу положень п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
З огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, у зв'язку із чим останнє підлягає закінченню, а, відповідно, строк наданої судом відстрочки для сплати позивачем суми належного судового збору є таким, що сплив, зважаючи на ненадання позивачем доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі (а саме доказів доплати судового збору в розмірі 1 011 352,00 грн), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
При цьому, доводи позивача про те, що він не мав можливості усвідомлено та своєчасно виконати свій обов'язок зі сплати судового збору до завершення підготовчого провадження у справі, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 ГПК України підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
У силу вимог ч. 3 ст. 177 ГПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Провадження у даній справі відкрито 05.12.2025, відповідно із цієї дати почалося підготовче провадження, яке тривало до 11.03.2026.
Відтак, позивач мав достатньо часу для виконання вимог суду щодо сплати судового збору та повинен був при цьому усвідомлювати, що такі вимоги мають бути виконані в межах строків підготовчого провадження, визначених процесуальним законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо застосування наслідків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 226 ГПК України, у зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду щодо доплати судового збору.
У силу приписів ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
У зв'язку з викладеним, суд першої інстанції правомірно скасував заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.11.2025 у даній справі, про що зазначив в оскаржуваній ухвалі про залишення позову без розгляду.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення (ухвали) відсутні.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/14347/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв'язку з перебуванням судді Євсікова О.О. з 27.04.2026 по 01.05.2026 (включно) у відпустці, повна постанова складена та підписана у перший робочий день після його виходу з відпустки - 04.05.2026.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков