ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
про закриття апеляційного провадження
28 квітня 2026 рокум. Одеса Справа № 916/3075/24(916/2992/25)
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лічман Л.В.,
судді Богатир К.В., Павленко Н.А.,
секретар судового засідання Пелешок Т.С.,
за участю представників учасників справи:
від ДП ,,МІРНИЙ.": Заяць К.В.,
від ОСОБА_1 : ОСОБА_3.,
від інших учасників справи: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р., ухвалене суддею Демешиним О.А.,
у справі № 916/3075/24(916/2992/25)
за позовом Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ."
до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"; Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН"; ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - розпорядник майна арбітражний керуючий Колмикова Тетяна Олександрівна,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - ОСОБА_1 ,
про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 12.05.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. з підстав наявності ознак фраудаторного правочину,
яка розглядається в межах справи № 916/3075/24
за заявою кредитора: Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ."
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"
про визнання банкрутом,
встановив:
Дочірнє підприємство ,,МІРНИЙ." звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" у зв'язку із наявністю заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.07.2024 р., зокрема: відкрито провадження у справі № 916/3075/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном; призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну; визнано грошові вимоги Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" в сумі 14859424,80 грн.
В подальшому в рамках справи про банкрутство Дочірнє підприємство ,,МІРНИЙ." звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН", ОСОБА_2 про визнання недійсною додаткової угоди № 2 від 12.05.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. (об'єктом якого квартира, специфікація якої відповідно до договору: місце розташування будинку: АДРЕСА_1 ; загальна площа квартири 57,0 кв.м, кількість кімнат 1), укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН" та ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову вказано, що, маючи значні боргові зобов'язання перед кредитором, боржник здійснив відчуження майнових прав на об'єкт нерухомості на користь третьої особи на безоплатній основі, використавши правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора, натомість боржник повинен утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір його активів, у зв'язку з чим оспорюваний правочин підлягає визнанню недійсним як фраудаторний.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.08.2025 р., зокрема, прийнято позовну заяву Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." до розгляду та відкрито провадження у справі; присвоєно справі № 916/3075/24(916/2992/25); залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - розпорядника майна арбітражного керуючого Колмикову Тетяну Олександрівну.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25) (суддя Демешин О.А.): позов задоволено; визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 12.05.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. (об'єктом якого є квартира, специфікація якої відповідно до договору: місце розташування будинку: АДРЕСА_1 ; загальна площа квартири 57,0 кв.м, кількість кімнат 1), укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН" та ОСОБА_2 ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" на користь Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." 2422,40 грн судового збору.
Рішення мотивоване тим, що:
- на підставі ст.42 КУзПБ наявні підстави для визнання недійсною оспорюваної додаткової угоди, адже за нею Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" відмовилося від власних майнових прав на об'єкт нерухомого майна, маючи непогашену кредиторську заборгованість перед Дочірнім підприємством ,,МІРНИЙ." за договорами про надання готельних послуг від 01.03.2022 р. № 01/03/2022 та про надання послуг конференц-сервісу від 01.03.2022 р. № 02/03/2022, наявність якої підтверджується рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2024 р. у справі № 916/782/24;
- боржник, будучи обізнаним про існування заборгованості перед кредитором, вчинив правочин про заміну сторони у договорі асоційованого членства в споживчому товаристві (фактично відчуження майнових прав на об'єкт нерухомості, що є предметом договору) на безоплатній основі, оскільки ні додаткова угода, ні матеріали справи не містять відомостей про обов'язок ОСОБА_2 здійснити оплату на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" або відомостей про сплату ОСОБА_2 грошових коштів після укладання додаткової угоди.
Окремо у мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що у зв'язку з визнанням недійсною додаткової угоди № 2 від 12.05.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. первісним пайовиком за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. (який є чинним не цей час) слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС".
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:
- поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25);
- залучити ОСОБА_1 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в порядку п.1 ч.1 ст.267 ГПК України;
- рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25) скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що:
- 12.05.2023 р. між відповідачами укладено додаткову угоду № 2 про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. (оскаржувана угода). Відповідно до її умов за погодженням зі Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН" Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" передало права та обов'язки за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. ОСОБА_2 ;
- 24.11.2023 р. між Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 4 про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р., за умовами якої ОСОБА_1 набув права та обов'язки нового пайовика за договором асоційованого членства у споживчому товаристві;
- без залучення скаржника до участі у справі судом першої інстанції ухвалено рішення, яке впливає на майновий стан ОСОБА_1 (внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення майнові права, які належать апелянту, фактично повертаються до ліквідаційної маси боржника), в зв'язку з чим, по-перше, ОСОБА_1 має право на оскарження рішення в апеляційному порядку, а, по-друге, має бути залученим до участі у справі третьою особою;
- задовольняючи позов, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що обраний спосіб захисту являється належним та ефективним;
- з урахуванням висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 26.10.2021 р. у справі № 911/2581/14(911/2410/20), реституція застосовується виключно між сторонами недійсного правочину, а повернення майна за реституційним позовом допустиме лише від сторони недійсного правочину. Якщо ж остання вже здійснила подальше відчуження спірної речі (майна), то ефективним способом захисту прав її власника залишається віндикація - витребування речі в натурі з чужого незаконного володіння. В даному випадку ОСОБА_2 здійснив подальше відчуження майнових прав ОСОБА_1 ;
- згідно з висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 02.02.2021 р. у справі № 913/106/18, від 28.09.2021 р. у справі № 21/896/2011 (913/45/20), у разі, якщо відчуження майна відбулося за правочином, визнаним недійсним, керуючий санацією боржника має право звернутися з вимогами про витребування майна в останнього набувача у порядку ст.388 ЦК України, що є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає повноваженням керуючого санацією боржника та не суперечить меті закону про банкрутство;
- спір відносно майнових прав, які належать ОСОБА_1 , має бути розглянутий за його участі та за наслідками перевірки добросовісності набуття ним майнових прав. Інший підхід означатиме те, що добросовісний набувач перебуває в невигідному становищі порівняно з недобросовісним власником, який не дотримався вимог закону при укладенні правочину, спрямованого на відчуження майнових прав, а також може призвести до невиправданого та непропорційного втручання у мирне володіння майном добросовісної особи, що набула його за відплатним правочином.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.02.2026 р.: поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25); відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25); встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу та заперечень щодо заявленого скаржником клопотання про залучення його участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, до 09.03.2026 р.; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25).
У строк, встановлений судом, від Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25) залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25) - без змін.
Позивач наголошує на повній безпідставності доводів апеляційної скарги з огляду на:
- недоведення скаржником того, що рішення суду першої інстанції безпосередньо вирішує питання про його права та обов'язки. Сама лише наявність укладеної додаткової угоди від 24.11.2023 р. № 4 без підтвердження її реального виконання та оплатності не створює очевидного та безумовного правового зв'язку зі спірними правовідносинами в розумінні ст.254 ГПК України;
- ненадання апелянтом жодного належного та допустимого доказу (первинного бухгалтерського документа) на підтвердження оплати за набуті майнові права. Відсутність реального руху активів свідчить про фіктивність правочину та його спрямованість на штучне створення статусу добросовісного набувача для приховування активів боржника;
- помилковість тверджень скаржника про необхідність застосування віндикації, адже в межах справи про банкрутство кредитор наділений спеціальним правом на оспорювання фраудаторних правочинів (ст.42 КУзПБ), тоді як право на віндикацію належить виключно власнику (ліквідатору). Визнання недійсною первинної ланки виведення майна є єдиним ефективним способом захисту інтересів кредиторів у даному процесі.
На думку позивача, подача апеляційної скарги спрямована на затягування процедури банкрутства та перешкоджання наповненню ліквідаційної маси Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", натомість оскаржуване рішення ухвалене з повним дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі всебічно з'ясованих обставин справи, тому підстави для його скасування чи зміни відсутні.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 р., зокрема, призначено справу № 916/3075/24(916/2992/25) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської від 09.10.2025 р. до розгляду в судовому засідання та повідомлено учасників справи про те, що засідання відбудеться 01.04.2026 р.
23.03.2026 р. від Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН" надійшов відзив на апеляційну скаргу з новими доказами, в якому просить:
- поновити строк на подачу відзиву;
- скасувати рішення суду про задоволення позову;
- в задоволенні позову відмовити в повному обсязі;
- визнати недійсними правочини, які стали підставою для пред'явлення кредиторських вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" у справі 916/3075/24, на підставі того, що вони укладені внаслідок нікчемного правочину - договору оренди нерухомого майна № 01/02/2022 від 01.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ЦИТАДЕЛЬ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" та Дочірнім підприємством ,,МІРНИЙ.", який укладено під час дії режиму арешту майна, яке є предметом цього договору, та закрити провадження у справах про визнання недійсними додаткових угод про заміну сторін у договорах асоційованого членства у споживчих товариствах.
Споживче товариство ,,БУДОВА-ТИТАН" вказує, що до підписання оспорюваної додаткової угоди ОСОБА_2 здійснив розрахунки з директором Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" готівковими коштами в іноземній валюті. Після розрахунку директор особисто підписував додаткові угоди та проставляв печатки Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС". Факт оплати доводиться заявами свідків, які брали участь при укладанні додаткової угоди.
Засновник Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", який є обвинуваченим та засудженим у декількох кримінальних справах, був беніфіціарним власником ПП ,,КТ ІЛЛІЧІВСЬК", засновниками та керівниками якого є/були громадяни, які були засновниками та керівниками Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ.". Будучи пов'язаними між собою, вказані особи на підставі фіктивних документів ініціювали справу про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", під час якого шляхом обману про безоплатність правочинів намагаються заволодіти майном нових пайовиків-громадян, які розрахувалися при свідках з директором Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС". З приводу цих шахрайський дій здійснюється досудове розслідування під процесуальним керівництвом прокуратури.
Крім того, з отриманої 27.02.2026 р. інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та обтяжень вбачається, що станом на час укладання договору оренди нерухомого майна № 01/02/2022 від 01.02.2022 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,ЦИТАДЕЛЬ ІНВЕСТМЕНТ ГРУП" та Дочірнім підприємством ,,МІРНИЙ." існував арешт на нерухоме майно, внаслідок чого цей правочин є нікчемним в силу приписів ст.170 КПК України та ч.2 ст.215 ЦК України.
Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 р.:
- на підставі ст.243 ГПК України внесено виправлення в ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, раніше постановлені в межах цієї справи, шляхом виключення інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю ,,ДП Мірний." як третю особу у даній справі;
- на підставі ст.ст.119,269 ГПК України поновлено строк на подачу доданих до апеляційної скарги доказів, оскільки скаржник не міг подати вказані докази у зв'язку з тим, що не був залучений до участі у розгляді справи судом першої інстанції;
- на підставі ст.ст.50,254 ГПК України залучено скаржника до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів, оскільки рішення суду впливає на майнові права скаржника, а саме в мотивувальній частині оскаржуваного рішення зазначено, що у зв'язку з визнанням недійсною додаткової угоди № 2 від 12.05.2023 р. про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 12.03.2019 р. первісним пайовиком за договором асоційованого членства у споживчому товаристві № 4/4а від 19.03.2019 р. слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", проте з доданої до апеляційної скарги додаткової угоди № 4 вбачається, що пайовиком за договором асоційованого членства у споживчому товаристві є саме скаржник. Таким чином, в оскаржуваному рішенні вирішено питання про майнові права скаржника;
- у зв'язку із залученням до участі у справі скаржника третьою особою зобов'язано учасників справи надіслати йому подані ними заяви по справі в суді першої інстанції;
- встановлено строк скаржнику для подачі письмових пояснень по суті доводів позовної заяви до 17.04.2026 р.;
- відмовлено в задоволенні клопотання Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН" про поновлення пропущеного строку на подачу відзиву, оскільки за правилами ст.119 ГПК України поновленим може бути строк, встановлений законом, в той час як строк на подачу відзиву встановлений судом;
- з ініціативи суду на підставі ч.2 ст.119 ГПК України продовжено строк на подачу відзиву Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН", оскільки товариство потребувало значного часу на збирання додатків до відзиву, а загальна кількість відзивів, які мають бути подані в рамках пов'язаних справ, складає біля 20;
- залишено на розгляді питання щодо долучення доказів, доданих до відзиву Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН", оскільки необхідно надати іншим учасникам справи строк для викладення своїх думок з приводу залучення до матеріалів справи нових доказів;
- встановлено учасникам справи строк до 17.04.2026 р. для викладення своїх думок з приводу залучення до матеріалів справи нових доказів, доданих до відзиву Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН";
- оголошено перерву у судовому засіданні до 22.04.2026 р.;
- забезпечено участь представнику Дочірнього підприємства ,,МІРНИЙ." у наступному судовому засіданні в режимі відеоконференції;
- постановлено справу розглянути в розумні строки, враховуючи залучення до участі у справі третьої особи та складність спірних правовідносин.
На виконання протокольної ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2026 р. від ОСОБА_1 17.04.2026 р. надійшли письмові пояснення по справі, в яких просить у позові відмовити, зокрема з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права.
Протокольними ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 р.:
- відмовлено у долученні до матеріалів справи доказів, які додані до відзиву Споживчого товариства ,,БУДОВА-ТИТАН", оскільки останнє було учасником справи при її розгляді судом першої інстанції, а, отже, могло подати всі докази в установлені законом строки. Крім того, частину доказів датовано після ухвалення оскаржуваного рішення, що унеможливлює їх долучення за будь-яких обставин;
- оголошено перерву у судовому засіданні до 28.04.2026 р. для надання можливості учасникам справи ознайомитися з постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21 у контексті того, чи вирішувалось оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та(або) обов'язки скаржника.
На виконання протокольної ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.04.2026 р. від ОСОБА_1 22.04.2026 р. надійшли письмові пояснення, в яких зазначає, що: правовідносини, які описані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, та правовідносини у даній справі не є подібними за змістовним та суб'єктним критерієм; у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду відступила від численних висновків у частині посилання на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи; у справі № 916/3075/24(916/2992/25) апелянт посилається на те, що суд першої інстанції вирішив питання про його права як у мотивувальній, так і резолютивній частині судового рішення, хоча прямо про це і не зазначив, адже єдиним правовим наслідком визнання недійсним оспорюваного договору є повернення майнових прав на користь боржника; зроблені судом першої інстанції висновки не сприяють правовій визначеності в частині власника майнових прав на даний час, оскільки, з одного боку, судовим примусом їх повернуто боржнику, з іншого боку, враховуючи презумпцію правомірності правочину, вони належать скаржнику; висновки у постанові Великої Палати Верховного Суду сформульовано щодо застосування процесуального аспекту права на подачу скарги, однак у апеляційній скарзі ОСОБА_1 піднімається питання стосовно матеріально-правового впливу судового рішення на його права; на практиці складаються ситуації, коли висновки Верховного Суду застосовуються до правовідносин, що виникли задовго до того, як були сформовані такі висновки (ретроспективна дія висновків Верховного Суду); в даному випадку апеляційна скарга подана до прийняття вищевказаної постанови Великої Палати Верховного Суду, тому апелянт не міг і не мав передбачати формулювання саме таких висновків, які, як показує практика, бувають доволі часто мінливими.
У засідання апеляційного господарського суду 28.04.2026 р. представники учасників справи, окрім представників скаржника та позивача, не з'явились. Про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставлення ухвал до електронного кабінету та доказами направлення поштою ухвал з повідомленням про судовий розгляд.
Дослідивши фактичні обставини справи та врахувавши за правилами ч.4 ст.236 ГПК України висновки щодо застосування норм процесуального права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, яка ухвалена та оприлюднена вже після відкриття апеляційного провадження у даній справі та вчинення Південно-західним апеляційним господарським судом ряду процесуальних дій, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25), виходячи за наступного.
У ч.1 ст.17 ГПК України закріплено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з приписами ч.1 ст.254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Відповідно до п.4 ч.3 ст.277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, особа, яка не брала участь у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, має право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. При цьому прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, є обов'язковою підставою для його скасування та ухвалення апеляційним судом нового судового рішення, натомість, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження.
В п.10.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21 зазначено про необхідність уточнення шляхом відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2019 р. у справі № 908/1141/15-г та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2024 р. у справі № 916/4093/21 (пункт 108) у частині посилання на те, що рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Правовими підставами для відступу від попереднього розуміння того, в якому випадку рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, Велика Палата Верховного Суду назвала таке:
,,Процесуальний закон розмежовує випадки, коли ,,рішення суду може вплинути на права та обов'язки" особи (коли в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно цієї особи або ця особа може пред'явити вимоги до сторони) (частина друга статті 50, пункт 1 частини першої статті 267 ГПК України) і коли має місце ,,рішення суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи" (пункт 4 частини третьої статті 277, частина четверта статті 287, пункт 3 частини першої статті 296, пункт 8 частини 1 статті 310 ГПК України).
Визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинне відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом...
Задля остаточного вирішення спору і захисту порушеного права за результатами судового розгляду справи сторонами в судовому процесі мають бути саме сторони у спірних матеріальних правовідносинах, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення...
Так, позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор) та яка звернулася до суду з відповідним позовом, а відповідачем - особа, яка, за твердженням позивача, повинна виконати зобов'язання (боржник)...
Водночас третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, може вступити у справу на стороні позивача або відповідача, якщо вона перебуває з одним з них у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.
Підставою для вступу (залучення) в судовий процес такої третьої особи є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред'явлення до неї позовних вимог позивачем чи відповідачем. Однак предмет судового спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи...
При цьому процесуальний закон визнає бажаним залучення до участі у справі осіб, на права або обов'язки яких може вплинути рішення суду (частини перша та друга статті 50, частина перша статті 51 ГПК), і визначає наслідки незалучення таких осіб (частина друга статті 51 ГПК): у разі розгляду справи без повідомлення третьої особи про розгляд справи, обставини справи, встановлені судовим рішенням, не мають юридичних наслідків при розгляді позову, пред'явленого стороною, яка брала участь у цій справі, до цієї третьої особи або позову, пред'явленого цією третьою особою до такої сторони.
Натомість ухвалення судом рішення про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, процесуальний закон вважає неприпустимим, у зв'язку з чим це є обов'язковою підставою для скасування ухваленого рішення (пункт 4 частини третьої статті 277, пункт 8 частини першої статті 310 ГПК України).
Відповідаючи на питання про те, що є рішенням суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки особи можуть міститись в мотивувальній та резолютивній частині рішення. Ці висновки мають різне значення.
Процесуальний закон містить норми, які забезпечують, аби судове рішення, ухвалене у справі, не було протиставлене особі, яка не брала участі в цій справі.
Згідно з частиною четвертою статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються: 1) перелік обставин, які є предметом доказування у справі; 2) перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 3) висновок суду про те, яка обставина, що є предметом доказування у справі, визнається судом встановленою або спростованою з огляду на більшу вірогідність відповідних доказів; 4) мотиви визнання доказів більш вірогідними щодо кожної обставини, яка є предметом доказування у справі; 5) мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику; 6) чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку; 7) норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування; 8) норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування.
Тобто мотивувальна частина містить мотиви рішення суду - відповіді на питання факту (висновки про встановлені обставини, які мають значення для вирішення справи) і питання права (юридична кваліфікація цих обставин, висновки про наслідки, з якими право пов'язує встановлені обставини).
Процесуальний закон не допускає, аби ці висновки були протиставлені особі, яка не брала участь у розгляді справи.
Дійсно, певні висновки суду, викладені у мотивувальній частині рішення, можуть мати обов'язкове (преюдиціальне) значення поза справою, у якій вони зроблені судом…
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до частини сьомої цієї статті правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 р. у справі № 917/1345/17 (пункт 32) дійшла висновку, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи...
Правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв'язку з установленими судом обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов'язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо...
Тобто за положеннями статті 75 ГПК України висновки суду про встановлені обставини не мають зобов'язуючого (преюдиціального) значення для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, а правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, взагалі не є обов'язковою для господарського суду.
Отже, будь-які висновки про права, інтереси та (або) обов'язки особи у рішенні суду, яким вирішується приватноправовий спір, з огляду на норми статті 75 ГПК України не мають для особи, яка не брала участь у розгляді справи, зобов'язуючого значення, тобто не є рішенням про права, інтереси та (або) обов'язки цієї особи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов'язкової сили.
Відповідно до частини п'ятої статті 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог; розподіл судових витрат.
За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін (позивача та відповідача)...
Тобто резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу обов'язковості судового рішення як конституційної засади судочинства (пункт 9 частини другої статті 129, стаття 129-1 Конституції України) є обов'язковим до виконання.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України (частина друга статті 13 Закону України ,,Про судоустрій і статус суддів").
Закон не встановлює механізму, який виключав би особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо таке містить присуд про її права, інтереси та (або) обов'язки (стягує з неї кошти, зобов'язує її вчинити певні дії або утриматись від них, змінює чи припиняє правовідносини з її участю, визнає недійсним або скасовує документ, який посвідчує право особи, тощо).
Однак процесуальний закон встановлює право на перегляд справи та оскарження судового рішення для особи, яка не брала участі у справі, якщо суд вирішив питання про її права, інтереси та (або) обов'язки (частина перша статті 17 ГПК України)…".
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду, проаналізувавши зміст постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, зауважує, що рішення не є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у його мотивувальній, а не резолютивній частині містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи.
Як зазначено вище по тексту цієї ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду, існування права на подачу апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції ухвалено рішення, яке впливає на майновий стан ОСОБА_1 , адже останній шляхом укладання додаткової угоди від 24.11.2023 р. № 4 зі Споживчим товариством ,,БУДОВА-ТИТАН" та ОСОБА_2 про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві від 12.03.2019 р. № 4/4а набув права та обов'язки нового пайовика за договором асоційованого членства у споживчому товаристві.
При цьому в резолютивній частині оскаржуваного рішення визнано недійсною додаткову угоду від 12.05.2023 р. № 2, за якою ОСОБА_2 набув права та обов'язки нового пайовика за договором асоційованого членства у споживчому товаристві, а в мотивувальній частині вказано, що у зв'язку із визнанням недійсною додаткової угоди від 12.05.2023 р. № 2 про заміну сторони у договорі асоційованого членства у споживчому товаристві первісним пайовиком слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС".
У зв'язку з наведеним скаржник вважає, що внаслідок ухвалення оскаржуваного рішення майнові права, які йому належать, фактично повертаються до ліквідаційної маси боржника, натомість мав бути розглянутий спір про витребування майнових прав у ОСОБА_1 , в рамках якого він зміг би довести добросовісність набуття прав пайовика за договором асоційованого членства у споживчому товаристві.
З цього приводу апеляційний господарський суд зауважує, що резолютивна частина оскаржуваного рішення не містить жодних висновків про права або обов'язки ОСОБА_1 , в т.ч. не передбачає повернення майнових прав на користь боржника в особі Товариства з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС".
Щодо наведеного в мотивувальній частині рішення твердження про те, що внаслідок визнання недійсною додаткової угоди від 12.05.2023 р. № 2 первісним пайовиком слід вважати Товариство з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС", колегія суддів зазначає, що такий висновок суду першої інстанції, по-перше, не має жодного зобов'язуючого (преюдиціального) значення за правилами ст.75 ГПК України для особи, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини встановлені, по-друге, як вказано Великою Палатою Верховного Суду в п.10.19 постанови від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, неприпустимим є втручання особи в остаточне рішення суду з тих лише підстав, що вона вважає помилковими викладені у мотивувальній частині цього рішення судження, які не мають стосовно неї обов'язкової сили, а, по-третє, з матеріалів справи вбачається, що, роблячи відповідний висновок, місцевий господарський суд не знав (не був у будь-який спосіб повідомлений учасниками справи) про укладання з ОСОБА_1 додаткової угоди від 24.11.2023 р. № 4, тому обставини відносно втрати скаржником майнових прав ніяк не досліджував.
За таких обставин, встановивши після відкриття апеляційного провадження, що оскаржуваним рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки апелянта не вирішувалося, апеляційний господарський суд закриває апеляційне провадження за правилами п.3 ч.1 ст.264 ГПК України.
Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що правовідносини, які описані в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.03.2026 р. у справі № 922/5241/21, та правовідносини у даній справі не є подібними за змістовним та суб'єктним критерієм, оскільки висновки щодо застосування норм процесуального права в частині того, яке рішення вважається прийнятим про права, інтереси та (або) обов'язки особи, не залученої судом до участі у справі, носять універсальний характер.
Доводи ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції вирішив питання про його права як у мотивувальній, так і резолютивній частині судового рішення, не підтверджуються змістом останнього.
Крім того, хибними являються посилання апелянта на те, що єдиним правовим наслідком визнання недійсним оспорюваного договору є повернення майнових прав на користь боржника, оскільки, враховуючи фактичні обставини, для набуття Товариством з обмеженою відповідальністю ,,АЛІЯІНВЕСТМЕНТС" статусу пайовика за договором асоційованого членства у споживчому товаристві боржник або особа, яка діє в його інтересах, має ініціювати спір з ОСОБА_1 про витребування майна, а не посилатись на висновок, зроблений в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, який не має преюдиціального та/або зобов'язуючого значення.
Стосовно тверджень скаржника про формування правової позиції Великою Палатою Верховного Суду після подачі апеляційної скарги, колегія суддів вказує, що названа обставина не звільняє суд від врахування зроблених Верховним Судом висновків згідно з ч.4 ст.236 ГПК України.
Насамкінець слід погодитись з доводами апелянта про те, що зроблені судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення висновки не сприяють правовій визначеності в частині власника майнових прав на даний час, однак наведений аргумент, з урахуванням усього зазначеного вище, не надає ОСОБА_1 право на апеляційне оскарження, адже в рішенні в установленому порядку не вирішувались питання про права та/або обов'язки скаржника.
Керуючись ст.ст.232-235,264,281 ГПК України, постановив:
Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 09.10.2025 р. у справі № 916/3075/24(916/2992/25).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.
Повну ухвалу складено та підписано 05 травня 2026 р.
Головуючий суддя Л.В. Лічман
Суддя К.В. Богатир
Суддя Н.А. Павленко