05 травня 2026 року
м. Харків
справа № 644/2519/25
провадження № 22-ц/818/1985/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого - Тичкової О.Ю.
Суддів колегії - Пилипчук Н.П., Маміної О.В.
за участю секретаря судового засідання Риндіч О.Б.
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство «Сенс Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року в складі судді Попової В.О.,-
В березні 2025 року АТ «Сенс Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 в якому заборгованість за кредитним договором № 501425621 від 02.02.2022 у розмірі 333 79,77 грн, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.02.2022 між АТ «Альфа Банк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 501425621 із наступними основними умовами: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 170 000 грн 00 коп., процентна ставка - 15% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 6 місяців, дата повернення кредиту - 02.02.2027, порядок повернення кредиту порядок повернення кредиту - графік платежів: до 02 числа кожного місяці з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 7274,29 грн, загальна кількість платежів 60, комісійна винагорода за обслуговування (управління) кредиту - 1,90 % від суми кредиту, зазначеної в оферте, для повернення заборгованості за Угодою визначено використовувати рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у Банку. Власним підписом позичальник підтвердив, що він ознайомлений зі всією інформацією, необхідною для прийняття усвідомленого рішення щодо отримання кредиту, інформацією про умови кредитування та орієнтовну вартість кредиту, надану виходячи із обраних умов кредитування, а також, що він отримав всі пояснення, необхідні для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за договором. Позичальник кредит отримав, що підтверджується меморіальним ордером № 906625232 від 02.02.2022 року, виписками по рахункам № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 . Проте позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, припинивши здійснювати платежі в рахунок повернення кредиту та сплачувати проценти за користування ним. Загальна заборгованість згідно з угодою № 501425621 від 02.02.2022 становить 333 792 77 грн 77 коп, з яких: за кредитом 168 080 грн 71 коп., по відсотках 65 582 грн 06 коп., по комісії 100 130 грн 00 коп. За вищевикладених обставин АТ «Сенс Банк» вимушено звернутись до суду із цією позовною заявою.
Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року позов АТ «Сенс Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 501425621 від 02.02.2022 у розмірі 122 200,40 грн з яких: 56 618,34 грн - заборгованості по тілу кредиту, 65 582,06 грн - заборгованість по відсотках. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 1 466,40 та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 830,50 грн.
Рішення мотивовано тим що позивач надав суду належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог. Зокрема, даними меморіального ордеру № 906625232 від 02.02.2022, розрахунку заборгованості за кредитним договором № 501425621 від 02.02.2022, виписки підтверджується, що відповідач отримав кредитні кошти, користувався ними та частково виконував зобов'язання щодо їх повернення, однак належним чином взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого, у нього перед позивачем станом на 09.10.2024 утворилась заборгованість в загальному розмірі у сумі 122 200 грн 40 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту та процентів за користування кредитними коштами, оскільки саме ця сума заборгованості вказана у розрахунку заборгованості, а отже сума заборгованості по тілу кредиту, зазначена в позовній заяві в розмірі 168 080 грн 71 коп. є необґрунтованою. Тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту в сумі 56 618 грн 34 коп. та по відсотках в сумі 65 582 грн 06 коп. обґрунтовані та підлягають задоволенню. Оскільки зі змісту Кредитного договору № 501425621 від 02.02.2022, неможливо визначити та встановити, за які саме послуги надані банком, встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, у задоволені позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 100 130 грн 00 коп належить відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду Ат «Сенс Банк» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду в частині визначення розміру заборгованості що підлягає стягненню змінити, стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 501425621 від 02.02.2022 у розмірі 233662,77 грн з яких 168080,71 грн заборгованість за тілом кредиту та 65582,06 грн заборгованість за відсотками та здійснити розподіл судових витрат понесених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд невірно взяв до уваги лише розмір заборгованості за тілом кредиту згідно графіку платежів з 02.02.2022 року по 09.10.2024 року та як наслідок помилково встановив, що заборгованість за тілом кредиту складає 56618,34 грн. Враховуючи що банк скористався своїм правом на дострокове повернення всієї суми кредиту шляхом направлення 02.04.2024 року відповідної вимоги позичальнику, банк має право на дострокове стягнення всієї суми тіла кредиту, а саме у розмірі 168080,71 грн та відсотків за користування кредитними коштами що нараховані виключно в межах вказаного періоду у розмірі 65582,06 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом апеляційної скарги апелянт погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягнені заборгованості за комісією.
Керуючись статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає у межах вимог апеляційної скарги, а саме вимоги в частині визначення розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками.
Судовим розглядом встановлено, що 02.02.2022 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Альфа-Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву про акцепт Публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк, в якій зазначив свої персональні дані, зокрема: ПІБ, дата народження, РНОКПП, дані свого паспорта, адресу проживання та реєстрації, номер мобільного телефону, місце роботи, розмір основного доходу (а.с. 11-15).
Відповідно до п. 2.1.1. анкети - заяви ОСОБА_1 підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення Договору між ним та АТ «Альфа Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сайті Банку.
Відповідно до оферти ОСОБА_1 запропонував АТ «Альфа-Банк» укласти з ним угоду про надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкритті відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (далі - Угода). Підставою для укладення Угоди є Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», що укладений між ним і банком. ОСОБА_1 зазначив умови для укладення Угоди: тип кредиту - кредит готівкою, сума кредиту - 170 000 грн, процентна ставка - 15% річних, тип ставки - фіксована; процента ставка можу бути змінена шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Строк кредиту - 60 місяців.(а.с.7-9)
Згідно п. 1. Оферти, під час користування кредитом ОСОБА_1 пропонує Банку надавати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах , що визначені цим пунктом та Договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме: за надання кредиту 0.00% від суми кредиту, за обслуговування (управління) кредиту 1.90% від суми кредиту, зазначеної в Оферті без ПДВ.
Згідно п.п. 2 - 3 Оферти, дата повернення кредиту - 02.02.2017; кредит надається позичальнику для власних потреб у розмірі 170 000 грн, спосіб видачі-переказ коштів на рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Альфа Банк»
Окрім того, до матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, підписаний ОСОБА_1 , у якому викладені умови кредитування з урахуванням побажань споживача, зокрема: сума/ліміт кредиту - 170 000 грн, строк кредитування - 60 місяців, процентна ставка - 15%, тип процентної ставки - фіксована; загальні витрати за кредитом - 266 457 грн 28 коп., орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування кредитом - 436 457 грн 28 коп., реальна річна процентна ставка - 57.13. (а.с. 10).
Крім того, сторони узгодили в письмовій формі Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг, який підписано сторонами (а.с. 16-18).
Відповідно до меморіального ордера №906625232 від 02.02.2022 року вбачається що АТ «Сенс Банк» здійснило переказ грошових коштів у розмірі 170 000,00 грн на рахунок НОМЕР_1 , отримувач - ОСОБА_1 , призначення платежу - надання кредиту за кредитним договором №501425621 від 02.02.2022 року (а.с.21).
З долученого позивачем до матеріалів справи розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що станом на 09.10.2024 за кредитним договором № 50145621 від 02.02.2022 ОСОБА_1 має заборгованість: за тілом кредиту - 56 618 грн 34 коп., по відсотках - 65 582 грн 06 коп., по комісії 100 130 грн 00 коп., поточна заборгованість - 222 330 грн 40 коп, сума для погашення договору - 333 792 грн 77 коп. (а.с. 22).
Крім того позивачем на підтвердження свої позовних вимог долучено виписку по особовому рахунку відповідача за період з 02.02.2022 по 09.10.2024 роки, зі змісту якої вбачається що відповідач користувався кредитними коштами, вбачається рух грошових коштів.
12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» прийнято рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про найменування АТ «Сенс Банк» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань 30.11.2022. Вказані обставини підтверджені копією витягу з державного реєстру банків станом на 02.12.2022.
02.04.2024 АТ «Сенс Банк» направив на адресу ОСОБА_1 досудову вимогу щодо виконання договірних зобов'язань, в якій вимагає впродовж 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги Банку, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання, - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме: 295 997 грн 91 коп. станом на 25.03.2024 (а.с. 23).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1).
Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Сенс Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У рішенні від 11.07.2013 №7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч.4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.
У постанові Великої палати ВС від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг: « З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником » .
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи зазначені норми права та додані позивачем до матеріалів справи документи колегія суддів приходить до висновку що 02.02.2022 року між сторонами було укладено кредитний договір №501425621, крім того банком було дотримано вимоги передбачені частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII, про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем умов договору.
Заявляючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 501425621 від 02.02.2022 позивач надав до суду розрахунок заборгованості відповідно до змісту якого вбачається що заборгованість ОСОБА_2 перед АТ «Сенс Банк» за тілом кредиту за період з 02.02.2022 по 09.10.2024 складає 56618,34 грн. Проте вказана заборгованість за тілом кредиту відображена лише станом на 09.10.2024 року з урахуванням періодичних платежів відповідно до графіку платежів. Загальна заборгованість за тілом складає 168080,71 грн, враховуючи сплачені відповідачем кошти в рахунок погашення тіла кредиту у сумі - 1919,29 грн.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про Національний банк України» та частинами першою, другою статті 68 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30 грудня 1998 року № 566, чинного на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з пунктом 5.4 цього Положення, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Пунктом 5.6 вказаного Положення визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Подібні висновки зроблені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2024 року у справі № 214/1423/15-ц (провадження № 61-8821св24).
На підтвердження заявлених позовних вимог щодо стягнення заборгованості позивачем долучено виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 відкритому на підставі договору №501425621 від 02.02.2022 року. Виписка по рахунку надана за період надана за період з 13.02.2019 по 10.01.2025. Відповідно до виписки вбачається що 02.02.2022 року банком було видано кредитні кошти в розмірі 170 000,00 грн. Крім того вбачається що відповідач здійснював часткове погашення заборгованості за кредитом, у вказаний період відповідачем сплачено кошти в розмірі 7 274,29 грн які були розподілені банком наступним чином:1 919,29 грн - погашення тіла кредиту, 2 125,00 грн - погашення відсотків, 3230,00 грн - погашення комісії.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (комісія за обслуговування кредиту) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Судом встановлено, що умовами кредитного договору від 02.02.2022 року передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за обслуговування кредиту, яка складає 1,90 % щомісячно.
Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена в графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 3230,00 грн щомісяця.
При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції в тому, що АТ «Сенс Банк» не надав доказів наявності, переліку таких послуг, а тому положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» Крім того сплачені відповідачем кошти в розмірі 3230,00 грн що були розподілені банком на погашення заборгованості за комісією, колегія суддів вважає за необхідне зарахувати в рахунок погашення тіла кредиту.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає що суд першої інстанції прийшов вірного висновку щодо підтвердження факту укладення між сторонами кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, яка підлягає стягненню на користь позивача, проте помилився в розмірі суми стягнення, не врахувавши що загальна заборгованість за тілом кредиту, ОСОБА_1 перед АТ «Сенс Банк» складає 164850,71 грн.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене судова колегія приходить до висновку, що рішення суду в частині визначення суми заборгованості що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача слід змінити шляхом збільшення розміру заборгованості до 230432,77 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 4005,61 грн. та апеляційної скарги 2006,32 грн а всього 6011,93 грн.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме (69,03%) з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 4150,03 грн.
Згідно з ч. 1ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5ст.137ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу ч.ч. 2, 3, 8ст.141ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).
Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду довіреність № 023786/25 від 03.02.2025, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії СМ № 000605, договір про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року.
Зі змісту п. 3 договору про надання послуг № 1006 від 28 січня 2025 року вбачається, що за надання послуг, що полягають у вчиненні виконавцем дій, передбачених п. 1.1.1 та п. 1.1.2 цього Договору, замовник сплачує на користь виконавця винагороду (гонорар) у нижченаведеному розмірі: за підготовку і подання позовної заяви до суду 375 грн, за отримання рішення суду 225 грн, комісійна винагорода від стягнутих коштів на користь замовника 7,85%. Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 230432,77 погоджена сума комісійної винагороди дорівнює 18088,97 грн.
Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи часткове задоволення позовних вимог та обсяг виконаної адвокатом роботи, при розгляді даної справи в суді, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, судова колегія прийшла до висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368, ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Сенс Банк» - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року - змінити.
Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) заборгованість за кредитним договором № 501425621 від 02.02.2022 року у розмірі 230432 (двісті тридцять тисяч чотириста тридцять дві) грн 77 коп, з яких: 164 850 грн 71 коп - заборгованості по тілу кредиту, 65 582 грн 06 коп - заборгованість по відсотках.
Здійснити перерозподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) судовий збір в розмірі 4150 (чотири тисячі сто п'ятдесят) грн 03 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» (ЄДРПОУ 23494714) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді Н.П. Пилипчук
О.В. Маміна