Іменем України
05 травня 2026 року
м. Харків
справа № 644/5265/25
провадження № 22-ц/818/854/26
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого: Маміної О.В.,
суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Харкова від 20 серпня 2025 року, постановлене під головуванням судді Бароніна Д.Б..,-
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 263719334 від 06.02.2022 року у розмірі 24569,60 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правову допомогу.
Рішенням Індустріального районного суду м.Харкова від 20 серпня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 263719334 від 06.02.2022 в загальному розмірі 24569 (двадцять чотири тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять) грн. 60 коп., з яких 22000 грн. складає борг за кредитом та 2569 грн. 60 коп. складає борг за відсотками, а також судові витрати у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та витрати на отримання правової допомоги в сумі 3000 (три тисячі) грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» в повному обсязі.
В обґрунтування посилається на неповне з'ясування судом обставин справи, що мають значення для справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Вважає, що позивачем не надано доказів на підтвердження переходу права вимоги за договором факторингу до апелянта за кредитним договором № 263719334 від 06.02.2022 року, оскільки кредитний договір був укладений 06.02.2022, а договір факторингу, за умовами якого до попереднього фактора ТОВ «Таліон Плюс» передано право вимоги за кредитним договором, був укладений 28.11.2018 року, тобто, задовго до укладення кредитного договору. Окрім того, позивач не довів, що на момент пред'явлення позову боржник знав про свої зобов'язання перед фактором, а тому, не можна вважати ТОВ ФК «ЕЙС» належним позивачем у справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем доведено укладення кредитного договору між первісним кредитором та відповідачкою, доведено факт видачі кредиту відповідачці, а також підтверджено наступне укладення договорів факторингу між первісним кредитором, його наступниками та позивачем щодо спірного договору. Матеріали справи містять достатні докази, що підтверджують наявність боргу позичальниці перед первісним кредитором за кредитним договором № 263719334 від 06.02.2022 в загальній сумі 24569,60 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн., заборгованість за відсотками 2569,60 грн. При цьому, відсотки за користування кредитом нараховувалися у значно меншому розмірі, ніж це передбачено договором, та лише протягом строку кредитування (30 днів дисконтного періоду + 90 днів після нього), у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 06.02.2022 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 263719334 на суму 22000 грн 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності, який є електронним правочином та підписаний ОСОБА_1 електронним підписом, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, справжність кого перевірено судом за допомогою QQR-коду, який відображено у договорі.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було неодноразово продовжено до 31.12.2024 додатковими угодами № 27 від 31.12.2021, №32 від 31.12.2023. Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 23192,40 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн., заборгованість за відсотками 1192,40 грн.
В наступному, 10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 24569,60 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн., заборгованість за відсотками 2569,60 грн.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/08/25-Е, відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 29/08/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 24569,60 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн., заборгованість за відсотками 2569,60 грн., що також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/08/25-Е від 29.05.2025.
У листі АТ «Універсал Банк» від 24.06.2025, який був наданий на виконання ухвали суду, вказано, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 . З виписки по рахунку цієї картки видно, що 06.02.2022 на картку надійшло зарахування у розмірі 22000 грн.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», встановлено, що відсотки за користування кредитом нараховувалися відповідачці до 05.06.2022.
Відповідно до частин 1, 3 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 1 статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частина 1 ст.633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст.1054 ЦК України Кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право Кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір кредитної лінії № 263719334 укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, оскільки підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, вказаним в договорі. Крім того, ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором підписано Паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору № 263719334 від 06.02.2022.
У п. 2.1 договору вказано, що кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором в сумі 22000 грн 00 коп. (двадцять дві тисячі грн. нуль коп.) одразу після укладення Договору, який має бути повернено до 08.03.2022.
Згідно з п. 5.1.1 договору за вибором Позичальника, кожен окремий Транш за цим Договором може надаватися Позичальнику шляхом ініціювання Кредитодавцем безготівкового перерахування суми Кредиту на банківський рахунок Позичальника, за реквізитами Платіжної картки 5375-41XX-XXXX-8951, що відбувається до 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.
Згідно з п. 1.7 вищевказаного договору, на момент укладення цього Договору, Сторони дійшли згоди, що сума Кредиту за всіма наданими Траншами має бути повернена Кредитодавцю не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду кредитування - 08.03.2022, а саме не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.
У п. 7.2.2 договору вказано, що дата повернення Кредиту, що вказана в п. 7.1. Договору, переноситься, а вказаний строк кредитування продовжується при настанні наступних відкладальних обставин: у разі якщо Позичальник продовжує користуватись Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування, зобов'язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов'язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.
У п. 8.3, 8.4 вказаного договору зазначено, що за умови якщо Позичальник не скористається умовами зменшення витрат та загальної вартості Кредиту за Договором на умовах пункту 8.5, зобов'язання Позичальника по сплаті процентів за весь строк Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п'ять десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,10 відсотків в день від суми залишку Кредиту що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним (далі - Базова процентна ставка).
Зобов'язання по сплаті процентів за користування Кредитом після закінчення Дисконтного періоду кредитування визначається за процентною ставкою 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних, що на день укладення Договору становить 2,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, що знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним.
Як вбачається з наданих позивачем доказів, на виконання кредитного договору № 263719334 від 06.02.2022 року, укладеному між Позичальником/Отримувачем - ОСОБА_1 та Кредитодавцем/ Платником - ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» , Кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг Платника: АТ КБ «Глобус» було перераховано через транзитний рахунок для перерахування коштів Отримувача, на платіжну карту Отримувача: № 5375-41XX-XXXX-8951 (термін дії 07.2024), кошти в розмірі 22000 грн., 06.02.2022 року, 12:39:52 (а.с.175).
Згідно з електронною платіжною інструкцією від 06.02.2022, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» на виконання п.2.1 Кредитного Договору № 263719334 від 06.02.2022 року, виконало свої зобов'язання та перерахувало відповідачу грошові кошти в розмірі 22000 грн. на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_2 , за посередництвом платіжної установи АТ КБ «Глобус» (а.с.176).
З наданого, на виконання ухвали суду, листа АТ «Універсал Банк» від 24.06.2025, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 було емітовано картку № НОМЕР_1 . З виписки по рахунку цієї картки видно, що 06.02.2022 на картку надійшло зарахування у розмірі 22000 грн.((а.с.31)
Виходячи з вищенаведеного, договір був вчинений в електронній формі, яка, відповідно до ст. 207 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію», прирівнюється до письмової форми та є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1046, 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Належним виконанням зобов'язання з боку відповідача, є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач належним чином зобов'язання, щодо повернення основної суми боргу, за Договором позики та заборгованості за процентами - не виконав, у зв'язку з чим, має заборгованість за договором позики. На підтвердження своїх вимог позивачем надано належні та допустимі докази укладення кредитного договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 22000 грн.
Щодо апеляційних доводів Відповідача з приводу відсутності доказів переходу права вимоги боржника ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЕЙС» за кредитним договором № 263719334 від 06.02.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами ч. 1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Формулювання цієї норми вказує на її диспозитивність, тобто не виключається можливість зміни обсягу прав. Таким чином, відступлення прав, обсяг яких буде визначено в майбутньому, вважається законодавчо прийнятним.
Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.
Таких висновків дійшов також Вищий господарський суд України у постанові від 19 жовтня 2015 року (справа № 910/3498/15-г), де вказав, що тільки договору факторингу, порівняно з іншими договорами, притаманна можливість здійснювати відступлення як наявної, так і майбутньої грошової вимоги. Інші договори, включаючи загальний договір відступлення права вимоги (цесії), розраховані на відступлення лише наявних вимог.
Така конструкція ґрунтується на юридичній фікції щодо майбутньої заборгованості, де майбутнє право вважається таким, що переходить до нового кредитора з моменту укладення договору про цесію. Таким чином, для цілей відступлення права вимоги за майбутньою вимогою враховуються характеристики вже наявної вимоги.
Визначеність переданого права вимоги стосовно його змісту, обсягу та особи боржника має бути встановлена не в момент укладання правочину про цесію, а в момент виникнення права вимоги.
ЦК України не має жодних імперативних вимог щодо способів ідентифікації права вимоги в правочині про його відступлення або майбутнє відступлення новому кредитору. Сторони можуть обрати будь-які засоби або ознаки, що дозволять визначити підстави виникнення вимоги, її характер, обсяг, зміст тощо.
Відповідно до правової позиції, сформульованої у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Натомість, до дійсних належать такі права вимоги, які юридично існують, виникнуть в майбутньому, або права по зобов'язаннях, за якими не настав строк виконання. Причому поняття дійсних вимог є ширшим, ніж наявних або існуючих, оскільки дійсними можуть бути не тільки зобов?язальні вимоги, що існують у даний час, а й ті, що виникнуть у майбутньому.
Водночас наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).
Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з'явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу.
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого було неодноразово продовжено до 31.12.2024 додатковими угодами № 27 від 31.12.2021, №32 від 31.12.2023.
Пунктом 1.3 вищевказаного договору визначено, що «право вимоги» у договорі означає всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 2.1. Розділу 2 договору, передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта.
Згідно з п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №175 від 05.05.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 23192,40 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн., заборгованість за відсотками 1192,40 грн.
10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 10/1024-01.
Пунктом 2.1. договору, передбачено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта.
Згідно з п. 4.1. договору, факторингу, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку.
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2024 до Договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024, ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 24569,60 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн., заборгованість за відсотками 2569,60 грн.
29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу №29/08/25-Е згідно з п. 1.1 договору, фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Відповідно до п. 1.2. договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому -передачі реєстру боржників згідно з Додатком № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу № 29/08/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 24569,60 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн., заборгованість за відсотками 2569,60 грн. Даний факт також підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу №29/08/25-Е від 29.05.2025.
Згідно з Випискою з особового рахунка за Кредитним договором № 263719334 щодо ОСОБА_1 , заборгованість останньої перед ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» за кредитним договором № 263719334, станом на 05.06.2025 складає 24569,60 грн, з яких 22000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 2569,60 грн - заборгованість за процентами.(а.с.131)
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна Кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС»», перейшло право вимоги за кредитним договором № 263719334 від 06.02.2022 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
В матеріалах справи наявні належно завірені копії договорів факторингу, укладених між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», акт звірки взаємних розрахунків, зі сплати суми фінансування за Реєстром права вимоги №175 від 05.05.2022 за Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та витяги з реєстру боржників, з яких вбачається перехід прав вимоги за кредитним договором - боржник ОСОБА_1 (а.с.137-168).
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Доказів виконання зобов'язання відповідача перед первісним кредитором, матеріали справи не містять.
Отже, враховуючи представлені суду докази в їх сукупності, на підтвердження позовних вимог, а також те, що відповідач взятих на себе зобов'язань належним чином не виконав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Рішення суду ухвалено з додержанням вимог закону та відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 20 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова