Справа № 346/1660/24
Провадження № 11-сс/4808/215/26
Категорія ст. 303 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
05 травня 2026 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду
в складі суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
з участю секретаря ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 про зобов'язання вчинити дій,
за участю апелянта ОСОБА_7 ,
адвоката ОСОБА_8 ,
Ухвалою слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження за поданою 20 квітня 2026 року скаргою ОСОБА_7 про:
зобов'язання дізнавача - уповноважену особу здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків, інспектора сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та прокурора Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 прийняти рішення про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024096180000055 та №12026096180000069;
визнати правову кваліфікацію об'єднаного провадження, яка охоплює весь обсяг злочинних дій;
визнати протиправною бездіяльність вказаних дізнавача і прокурора щодо невизнання ОСОБА_7 потерпілим у кримінальних провадженнях;
зобов'язання визначити підслідність об'єднаного провадження з дорученням проведення досудового розслідування іншому дізнавачу, та призначити іншу групу прокурорів для здійснення ефективного нагляду.
Слідчий суддя мотивував прийняте рішення тим, що ОСОБА_7 подано скаргу на рішення та бездіяльність дізнавача і прокурора, які (рішення та бездіяльність) не підлягають оскарженню, згідно вимог ст. 303 КПК України.
ОСОБА_7 в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді, та постановити нову ухвалу, якою призначити розгляд його скарги від 20 квітня 2026 року по суті у суді першої інстанції у іншому складі суду.
Стверджує, що слідчий суддя не розглянув вимоги зазначені у його скарзі, не проаналізував їх і неправомірно відмовив у відкритті провадження. Так, висновки зазначені в ухвалі слідчого судді не відповідають фактичним обставинам його скарги.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки порушено норми процесуального права.
Зазначає, що слідчий суддя послався на ч. 2 ст. 303 КПК України, зазначивши, що бездіяльність не підлягає оскарженню. Проте, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України та п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України, бездіяльність, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР та відмова у визнанні мене потерпілим, є предметом оскарження.
Пояснює, що 01 року 2026 року було розпочате кримінальне провадження дізнавачем ОСОБА_9 №12026096180000069 з коротким змістом обставин про використання підроблених документів ОСОБА_11 для приватизації земельної ділянки по вул. С.Петлюри 26 та 26а, м. Коломия та частково внесена кваліфікація кримінального правопорушення тільки відповідно до ч. 4 ст. 358 КК України. Виявлені під час досудового розслідування нові обставини щодо використання підроблених документів (ч.4 ст. 358 КК України), вважає, що необхідно долучити шляхом внесення відомостей до ЄРДР про нові кримінальні правопорушення, які стосуються уже розпочатого кримінального провадження №12024096180000055 та винести постанову про зміну правової кваліфікації уже в розпочатому кримінальному провадженні, оскільки це епізоди одного злочину, здійсненого в один і той же час.
Зауважує, що два окремих провадження можуть бути відкриті, якщо підробка документів та використання відбулися у різний час і кваліфікуються за зовсім різними статтями.
Підсумовує, що слідчий суддя фактично позбавив його права на судовий захист, що суперечить ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції по захисту прав людини.
Прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає за доцільне розглянути апеляційну скаргу у відсутність прокурора.
Під час апеляційного розгляду:
- ОСОБА_12 та адвокат ОСОБА_8 просили скасувати ухвалу слідчого судді, вважають її незаконною та обґрунтованою.
Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали скарги, обговоривши доводи й мотиви апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.
Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя - це суддя, до повноваження якого належить здійснення порядку судового контролю за дотримання прав, свобод, інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Завданням слідчого судді відповідно до вимог чинного КПК України є контроль законності рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора на досудовому розслідуванні.
Механізм реалізації кримінально-процесуальних гарантій є по суті всією системою кримінально-процесуальних норм, які спрямовують кримінальне провадження на досягнення його завдань. Такими завданнями є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження та щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Пунктом 5 ст. 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Згідно з ч. 1 ст. 55 КПК України Потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до положень Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» діє в інтересах власників облігацій, яким кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.
При цьому, права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Як вбачається з матеріалів провадження, постановою від 08 квітня 2026 року (а.п. 21-22) та листом від 17 квітня 2026 року старшого дізнавач сектору дізнання Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_13 (а.п. 25-27) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про визнання його потерпілим у кримінальних провадження.
Так, ОСОБА_7 оскаржує відмову у визнанні його потерпілим і таке прохання містилося в його скарзі.
Проте слідчий суддя вказані доводи ОСОБА_7 проігнорував та не надав їм оцінки, внаслідок чого прийшов до передчасного висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження, та не розглянувши її по суті в цій частині, тому ухвалу слідчого судді в цій частині необхідно скасувати з призначенням до розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів звертає увагу, що ч. 1 ст. 303 КПК України визначено вичерпний перелік визначено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Щодо решти рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора у ч. 2 ст. 303 КПК України зазначено, що скарги на них не підлягають розгляду під час досудового розслідування та можуть бути предметом розгляду лише під час підготовчого провадження у суді за правилами ст. ст. 314 316 КПК України.
Щодо інших вимог скарги колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження за скаргою, якщо вона подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора, що не підлягає оскарженню.
З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_7 в своїй скарзі також просив слідчого суддю: зобов'язати дізнавача - уповноважену особу здійснювати досудове розслідування кримінальних проступків, інспектора сектору реагування патрульної поліції Коломийського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та прокурора Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_10 прийняти рішення про об'єднання матеріалів кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024096180000055 та №12026096180000069;
визнати правову кваліфікацію об'єднаного провадження, яка охоплює весь обсяг злочинних дій;
зобов'язати визначити підслідність об'єднаного провадження з дорученням проведення досудового розслідування іншому дізнавачу, та призначити іншу групу прокурорів для здійснення ефективного нагляду.
Вказані вимоги апелянта не входять до переліку рішень, дій або бездіяльності, що можуть бути оскаржені до слідчого судді під час досудового розслідування, та входять до повноважень слідчого, дії якого можна оскаржити до прокурора або можуть бути розглянуті під час підготовчого провадження у суді першої інстанції.
Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що необхідно відмовити у відкритті провадження у зазначеній частині поданої скарги ОСОБА_7 , оскільки в цій частині подано скаргу на бездіяльність дізнавач та прокурора, які не підлягають оскарженню.
Таки чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, та ухвалу слідчого судді скасувати в частині відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, в решті залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 214, 303-307, 309-310, 405-407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 скасувати в частині відмови у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову про відмову в задоволенні клопотання про визнання потерпілим у кримінальних провадженнях, та постановити в цій частині нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_12 визнати такою, що підлягає до розгляду по суті слідчим суддею Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області призначивши новий розгляд в суді першої інстанції.
В решті ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4
ОСОБА_5