Провадження № 22-ц/803/490/26 Справа № 202/14357/24 Суддя у 1-й інстанції - Слюсар Л. П. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
05 травня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,
за участі секретаря судового засідання Сахарова Д.О.,
Учасники справи:
позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України,
відповідач ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 ,
розглянув відкрито в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 червня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Слюсар Л.П.
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2024року Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) подало в суд позов проти ОСОБА_3 про стягнення понесених витрат у розмірі 139 067,61грн.
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що 06 травня 2023року відповідачка, керуючи автомобілем Daewoo, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у місті Дніпро порушила Правила дорожнього руху та здійснила зіткнення з автомобілем Renault, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який отримав механічні пошкодження. На дату скоєння цієї пригоди відповідачка не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Звіту (висновку) оцінювача (експерта) розмір матеріального збитку, завданий потерпілій стороні, становить 134 024,85грн. Зазначена шкода особисто винуватцем ДТП не була відшкодована потерпілій особі, потерпіла особа з метою отримання відшкодування звернулася з відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України.
МТСБУ здійснило виплату відшкодування потерпілій особі в розмірі 137 617,61грн за шкоду, заподіяну в результаті пошкодження транспортного засобу. Крім того, МТСБУ понесло витрати на встановлення розміру збитків та збір документів у справі в розмірі 1450,00грн.
Позивач наполягав на тому, що МТСБУ виконало покладений на нього законодавством обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної з вини власника транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, у зв'язку з чим отримало право подати регресний позов проти відповідачки.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 червня 2025року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь МТСБУ суму сплаченого майнового відшкодування у розмірі 139 067,61грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було здійснено відшкодування потерпілій особі шкоди за відповідачку, яка є винною у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди та не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, у зв'язку з чим після здійснення виплати страхового відшкодування у МТСБУ виникло право вимоги до відповідачки про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
03 липня 2025року ОСОБА_1 (прізвище змінено з “ ОСОБА_4 » на “ ОСОБА_5 » у зв'язку з укладенням 05 травня 2025року шлюбу з ОСОБА_6 , на підтвердження чого надано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 ) через суд першої інстанції подала апеляційну скаргу на рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 червня 2025року.
В апеляційній скарзі відповідачка не погодилась з висновками суду та висловила вимогу про скасування рішення з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги зводились до того, що суд першої інстанції помилково прийняв до уваги наявний в матеріалах справи висновок експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку, який є недопустимим доказом, не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки експерта не було повідомлено про кримінальну відповідальність за надання неправдивого висновку, технічний огляд пошкодженого автомобіля був здійснений без присутності відповідачки, додатки до експертизи свідчать про наявність ознак штучного збільшення вартості суми збитків.
Також зазначала, що транспортний засіб був вперше оглянутий лише через дванадцять днів після ДТП, що не позбавляло осіб можливості змінити стан транспортного засобу після ДТП в бік погіршення його стану. При цьому, не було витребувано матеріали справи щодо притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, де мається протокол огляду транспортних засобів одразу після дорожньо-транспортної пригоди.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв, що обставини якими скаржниця обґрунтовувала свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Третя особа, яка не заявляла самостійних вимог щодо предмета спору, своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалась та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
29 липня 2025 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду на 1320год 03 грудня 2025року.
03 грудня 2025року в розгляді справи було оголошено перерву до 1130год 21 січня 2026року.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026року призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу. Провадження у справі зупинене на час проведення експертизи.
04 лютого 2026року та 26 лютого 2026року до суду надійшли клопотання судового експерта Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи у справі.
У зв'язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 17 березня 2026року №412/0/15-26 про звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку судді ОСОБА_7 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 19 березня 2026року та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 20 березня 2026 року у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Красвітна Т.П.
25 березня 2026року справа повернулась до апеляційного суду із експертної установи для розгляду клопотання експерта.
31 березня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 1620год 05 травня 2026року.
Про час та місце слухання даної справи апеляційним судом учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку електронного листа та отримання документів в Електронному суді.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
06 травня 2023року о 1620год в м. Дніпро, по вул. Старочумацька, водій ОСОБА_8 керувала транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_4 , при зміні напрямку руху не впевнилась в безпечності руху та скоїла зіткнення з автомобілем Renault Kadjar, реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_9 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023року в справі №202/9312/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_8 визнано винуватою у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КупАП, та накладено на неї стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00грн /зв. бік а.с.11-12/.
Власником пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Renault Kadjar є ОСОБА_2 /свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу а.с.8/.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Renault Kadjar, реєстраційний номер НОМЕР_5 , була забезпечена в ПАТ «НАЗК «ОРАНТА» згідно з полісом №209807911 /відповідь від НПУ а.с.9-10/.
Відповідачка на дату скоєння ДТП не мала чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується інформацією з сайту МТСБУ https://policy.mtsbu.ua /а.с.13/.
Згідно з висновком експерта з автотоварознавчого дослідження щодо визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ № 163С23 від 28 червня 2023року, який складений судовим експертом Пилипенком Олександром Степановичем на підставі доручення МТСБУ №92513, матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля автомобіль Renault Kadjar державний реєстраційний номер НОМЕР_5 , в результаті його пошкодження при ДТП, без урахування ВТВ, складає 155 564,82грн. Матеріальний збиток, заподіяний власнику даного автомобіля, в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням ВТВ, складає 134 024,85грн (без урахування складової ПДВ) /а.с.14-34/.
10 травня 2023року ОСОБА_2 звернулася до Моторного (транспортного) страхового бюро України з заявою про виплату страхового відшкодування /зв. бік а.с.7/.
МТСБУ у довідці № 1 від 09 липня 2023року /зв. бік а.с.35/ було визначено розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих в сумі 137 617,61грн, та на підставі наказу МТСБУ від 10 липня 2023 року /а.с.35/, здійснено 28 липня 2023року на користь потерпілої виплату у вказаному розмірі /платіжна інструкція а.с.36/.
Судовим експертом Пилипенко О.С. виставлено МТСБУ рахунок за складання висновку експерта №163С23 на суму 1 450,00грн /а.с.37/, складено акт виконаних робіт відповідно до листа МТСБУ №92513 /зв. бік а.с.38/ та 03 липня 2023року МТСБУ сплатило вказану суму за послуги експерта /платіжна інструкція зв. бік а.с.39/.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вирішального значення надав тій обставині, що позивач відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, яка спричинила ДТП, а тому після проведення виплати на користь потерпілої позивач набув право зворотної вимоги до відповідачки.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частиною другою статті 1192 ЦК України також визначено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на момент виникнення між сторонами спірних правовідносин були врегульовані Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004року (далі - Закон №1961-IV).
У статті 6 Закону №1961-IV визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
Відповідно до абзацу 2 пункту 22.1 статті 22 Закону №1961-IV у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону № 1961-IV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з підпунктом а пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону № 1961-IV МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв'язку з чим виникло нове правовідношення, пов'язане саме з регресною вимогою.
Постанова Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 червня 2023року по справі №202/9312/23, яка була ухвалена за наслідками розгляду протоколу про адміністративне правопорушення про притягнення відповідачки за статтею 124 КУпАП, підтверджує вину останньої у скоєнні ДТП.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.
З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, яка викладена у частині другій статті 1166 ЦК України, особа звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем доведено належними та допустимим доказами вину відповідачки у скоєнні ДТП, що спричинило необхідність сплати МТСБУ страхового відшкодування, за яким позивач в подальшому набув право регресної вимоги до відповідачки.
В свою чергу, відповідачка відсутність протиправності своїх дій та вини у скоєнні ДТП не довела.
Відповідачка заперечувала проти визначеного у висновку експерта №163С23 розміру завданого потерпілому матеріального збитку та обсягу пошкоджень транспортного засобу, зафіксованих в протоколі огляду транспортного засобу, у зв'язку з чим заявила клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2026року було задоволено клопотання відповідачки та призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання: яка вартість матеріального збитку (шкоди), без урахування величини витрат товарної вартості, завданого власнику автомобіля Renault Kadijar 1.5 dCi державний номерний знак НОМЕР_5 , ідентифікаторний номер (VIN) НОМЕР_6 , внаслідок ДТП станом на 06 травня 2023 року? Проведення експертизи було доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідницькому інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
Відповідно до вимог частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.
Та вказана експертиза не була проведена. 04 лютого 2026року та 26 лютого 2026року до суду надійшли клопотання старшого судового експерта Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 30 січня 2026року щодо надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи в справі. У вказаних клопотаннях старший судовий експерт просив надати для огляду до експертної установи об'єкт дослідження - автомобіль в невідновлювальному стані, з пошкодженнями внаслідок ДТП від 06 травня 2023року з реєстраційними документами, для ідентифікації і визначення технічного стану, а у випадку неможливості надання для огляду автомобіля в невідновлювальному стані і необхідності проведення експертизи за матеріалами цивільної справи просив вказати в письмовій формі про необхідність проведення експертизи без огляду автомобіля за матеріалами цивільної справи.
Проте, для вирішення клопотання судового експерта третя особа не з'явилась, відповідачка та її представник в судовому засіданні наполягали на проведенні експертизи виключно з оглядом автомобіля в невідновлювальному стані, з пошкодженнями внаслідок ДТП від 06 травня 2023року, при цьому категорично заперечували проти проведення експертизи за матеріалами цивільної справи. Відсутність згоди відповідачки (за клопотанням якої було призначену вказану експертизу) на проведення експертизи на підставі наявних матеріалів цивільної справи, унеможливлює вирішення судом клопотання експерта та як наслідок і проведення призначеної ухвалою суду від 21 січня 2026року судової автотоварознавчої експертизи.
Згідно частини другої статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані: подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 12 ЦПК України передбачена рівність прав учасників справи щодо здійснення процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідачка, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, не надала суду доказів з метою доведення своїх заперечень проти позову достатніми та допустимими доказами, уникнення доказування на підставі припущень.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).
Суд апеляційної інстанції виходить з того, що суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснив відповідачці її права та обов'язки щодо надання доказів і сприяв здійсненню нею прав і отриманню доказів шляхом призначення експертизи, однак така проведена не була, а відповідачка жодних інших доказів в підтвердження своїх заперечень не надала.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір та доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи складений судовим експертом Пилипенком О.С. висновок експерта №163С23 від 28 червня 2023року, який було покладено в основу розрахунку страхового відшкодування в сумі 137 617,61грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції та вважає його належним та допустимим доказом у справі.
Судовий експерт ОСОБА_10 , який проводив автотоварознавче дослідження пошкодженого транспортного засобу, має кваліфікацію судового експерта з правом проведення товарознавчих експертиз за спеціальністю «визначення вартості колісних транспортних засобів і розміру збитку, заподіяного власнику транспортного засобу».
Відсутність відповідачки під час проведення судовим експертом огляду пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу Renault Kadjar та ненадання доказів повідомлення відповідачки про дату, місце та час проведення такого огляду, не свідчить про недопустимість складеного судовим експертом висновку від 28 червня 2023року, оскільки за змістом пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 року (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року №1335/5/1159), виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження у разі потреби шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату ; у разі відсутності в установлений час на місці огляду осіб, що викликалися, огляд проводиться без їх участі, про що зазначається у звіті (акті), висновку.
Щодо тверджень відповідачки про можливе погіршення стану транспортного засобу в період з моменту ДТП до моменту його огляду судовим експертом, то такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях позивачки, а тому не можуть бути покладені судом в основу судового рішення.
Завищення вартості суми збитків та недостовірність внесеного в протокол огляду транспортного засобу обсягу пошкоджень автомобіля відповідачка під час розгляду справи не довела.
Клопотань про допит в судовому засіданні судового експерта відповідачка до суду не подавала.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог МТСБУ та задоволення позову в повному обсязі.
Доказів на спростування розміру матеріального збитку відповідачкою не надано.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не було витребувано матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення відповідачки до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП, де мається протокол огляду транспортних засобів одразу після дорожньо-транспортної пригоди, то такі доводи суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання №4628739, суд першої інстанції в судовому засіданні 03 червня 2025року досліджував матеріали справи про адміністративне правопорушення. Про дослідження судом першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення №202/9312/23 зазначено також в оскаржуваному судовому рішенні.
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб відповідач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх заперечень.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду, що дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 375 ЦПК України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпра від 09 червня 2025року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05 травня 2026року.
Судді: