625/439/25
Провадження № 2/625/29/26
"05" травня 2026 р. с. Різуненкове
Коломацький районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Скляренка М.О.,
за участю секретаря судового засідання Талавирі С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селі Різуненкове Богодухівського району Харківської області цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Бороденко Ксенії Олександрівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства,
22 грудня 2025 року представник позивача адвокат Бороденко К.О., діючи від імені та в інтересах ОСОБА_1 , звернулася із позовною заявою до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій просила суд визнати ОСОБА_1 рідним батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заявлених вимог представник позивача адвокат Бороденко К.О. зазначила, що позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а також те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 народила доньку ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження.
Водночас, державна реєстрація народження проведена згідно ст. 126 СК України за спільною заявою батьків про визнання батьківства і батьком дитини вказано відповідача ОСОБА_2 .
Також представник позивача вказала, що про своє батьківство по відношенню до дитини ОСОБА_4 позивач дізнався після отримання ним висновку про біологічне батьківство №MGU1746 від 21 березня 2025 року за результатами проведеного фахівцями ТОВ «Генкод Діагностик» дослідження, в якому зазначено, що ймовірність того, що ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 складає 99,99998713%.
Крім того, як зазначила представник позивача адвокат Бороденко К.О., позивач піклується про дитину, матеріально її утримує, приймає участь у її вихованні, а отже з огляду на вказані обставини представник позивача просила суд визнати позивача ОСОБА_1 рідним батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також виключити з актового запису інформацію про батька ОСОБА_2 і внести зміни до актового запису про народження дитини щодо відомостей про батька та прізвища дитини.
12 лютого 2026 року суддею Коломацького районного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження за вказаним вище позовом і розпочато підготовче провадження у справі та призначено підготовче засідання, про що постановлено відповідну ухвалу.
26 березня 2026 року судом закрито підготовче провадження у справі і справу призначено до судового розгляду, про що постановлено відповідну ухвалу.
Будь-які процесуальні дії, як то забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо, не вчинялися.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином (а.с. 95). Водночас, позивачем до канцелярії суду подано заяву за вх. № 374/01-51/26 від 25 лютого 2026 року ( а.с. 43-44 ), в якій він просив суд провести розгляд справи за його відсутності.
Представник позивача адвокат Бороденко К.О. у судове засідання також не з'явилася, водночас 04 травня 2026 року за вх.№ 872/01-51/26 до канцелярії суду надійшла заява, в якій адвокат Бороденеко К.О. просила суд розгляд справи провести за її відсутності, а також задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с. 104-105).
Представник третьої особи Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з'явився, водночас 08 квітня 2026 року за вх. № 690/01-51/26 до канцелярії суду надійшла заява, в якій керівник Другого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Марина Басілашвілі просила провести розгляд справи за відсутності представника очолюваної нею установи (а.с. 88-89).
Третя особа ОСОБА_3. у судове засідання також не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином (а.с.94). Водночас ОСОБА_3 до канцелярії суду подано заяву за вх. № 373/01-51/26 від 25 лютого 2026 року (а.с. 47-48), в якій вона просила суд провести розгляд справи за її відсутності за наявними у справі матеріалами, а також повідомила суд, що вона не заперечує проти задоволення позовних вимог.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином в порядку, визначеному ст. 128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідача (а.с. 93, 102-103). Причини неявки відповідач суду не повідомляв, водночас 16 квітня 2026 року ним до канцелярії суду подано заяву за вх. №739/01-51/26 (а.с. 100-101), в якій відповідач повідомив суд, що він визнає позовні вимоги у повному обсязі та просить їх задовольнити.
Матеріали справи свідчать про те, що всім учасникам судового процесу судом створені належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог і заперечень, а також надано достатньо часу для підготовки до судового засідання. Окрім того, судом вжито всіх заходів у межах визначених чинним законодавством повноважень, спрямованих на всебічне, повне та об'єктивне з'ясування всіх обставин справи.
Беручи до уваги те, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази, долучені у якості додатку до позовної заяви, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, і, таким чином, перевіривши доводи, викладені представником позивача у позові, а також врахувавши позицію відповідача про визнання позову, викладену ним у його відповідній заяві, суд дійшов наступного.
Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч.1 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Предмет позову - це матеріальний зміст позовних вимог, що має свій прояв у матеріально-правовій заінтересованості позивача.
Підстава позову - це ті обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і які обґрунтовуються поданими при подачі заяви чи у судовому процесі доказами.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
У відповідності із ч.1 та ч.2 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 1999 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання позову відповідачем - це одностороннє вільне волевиявлення відповідача, спрямоване на припинення спору з позивачем. Право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності.
Так, частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09 серпня 2024 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вбачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Харків, батьками дитини є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 14).
Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, сформованого Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 21 листопада 2025 року за №00054912199, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її батьками є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Підставою запису відомостей про батька є спільна заява батьків про визнання батьківства від 08 серпня 2024 року. Державна реєстрація народження проведена відповідно до статті 126 Сімейного кодексу України (а.с. 16-18).
Як вбачається із висновку про біологічне батьківство від 21 березня 2025 року за № MGU1746, складеного ліцензщованими фахівцями ТОВ «Генкод Діагностик» (наказ МОЗ України «Про ліцензування медичної практики» №1887 від 31 жовтня 2023 року), біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », в рамках проведеного дослідження, не може бути виключене. Ймовірність батьківства становить 99,99998713% (а.с. 19).
У суду відсутні підстави вважати цей висновок неправильним. Доказів на його спростування суду не надавалося.
Також, не спростовано у судовому засіданні й того, що позивач здійснює піклування про дитину ОСОБА_4 і приймає участь у її вихованні.
Ба більше, повністю визнаючи позовні вимоги, заявлені позивачем, відповідач та третя особа - біологічна мати дитини ОСОБА_3 фактично підтвердили вищезазначені обставини.
Згідно ст. 7 Конвенції «Про права дитини» - дитина, наскільки це можливо, повинна знати своїх батьків.
Статтею 52 Конституції України передбачено, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також того народжені вони у шлюбі чи поза ним.
У відповідності зі ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Визнання батьківства за рішенням суду регулюється ст. 128 СК України. Приписами, закріпленими у ч.ч. 1-3 ст. 128 СК України, визначено, що за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Статтею 129 СК України визначено, що особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства. До вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.
Згідно ст.ст. 12, 81, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення..
У ст. 76 ЦПК Українизакріплене визначення, згідно якого доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини третя, четверта статті 4 ЦПК України).
Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують факт батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо).
ЄСПЛ у рішенні від 07 травня 2009 року в справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт батьківства.
Таким чином, висновок судової молекулярно-генетичної (судово-біологічної, судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин друго та третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У відповідності із ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 року за №4038-XII судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом. До державних спеціалізованих установ належать: науково-дослідні установи судових експертиз Міністерства юстиції України; науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України; експертні служби Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.
Виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.
А тому, наявний в матеріалах справи висновок про біологічне батьківствовід 21 березня 2025 року за № MGU1746, складений за результатами дослідження проведеного фахівцями ТОВ «Генкод Діагностик» (наказ МОЗ України «Про ліцензування медичної практики» №1887 від 31 жовтня 2023 року), відповідно до якого біологічне батьківство донора зразка маркованого « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 » щодо донора зразка маркованого « ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », в рамках проведеного дослідження, не може бути виключене, а ймовірність батьківства становить 99,99998713%, не може бути визнаний судом за висновок, який зроблено судовим експертом, і суд приймає його в якості письмового доказу у сукупності з іншими письмовими доказами, що наявні в матеріалах справи, а також з'ясованими у судовому засіданні обставинами.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та оцінки поданих позивачем належних і допустимих доказів в їх сукупності, досліджених у судовому засіданні, а також беручи до уваги, що відповідачем позовні вимоги ОСОБА_1 повністю визнані з підстав, вказаних позивачем у позові, а тому є всі підстави визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком ОСОБА_4 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З роз'яснень, викладених у абз. 2 п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, питання про визнання батьківства мають розглядатися одночасно з питаннями про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.
У відповідності з пунктом 20 глави 1 Розділу III Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Згідно п. 2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, підставою для внесення змін в актовий запис цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану.
У відповідності із п. 2.16.4 Розділу ІІ зазначених вище правил на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.
З огляду на задоволення вимоги позивача про визнання його батьком дитини із актового запису про народження ОСОБА_4 мають бути виключені відомості про ОСОБА_2 як її батька, а до актового запису про народження за № 371, складеного 08 серпня 2024 року, мають бути внесені відомості про її біологічного батька - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , а також внесені зміни до вказаного вище актового запису стосовно прізвища дитини, яким слід вказати « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 ».
У відповідності із імперативними приписами ст. 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.
Також, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Так, за правилами, визначеними ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
З огляду на вищевказані вимоги, взявши до уваги ту обставину, що відповідач до початку розгляду справи по суті подав до суду заяву про визнання ним позову, суд вважає за необхідне повернути позивачу із державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову, а іншу частину судового збору в розмірі 50 відсотків його суми слід стягнути із відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10-13, 49, 76-81, 141, 142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов представника позивача адвоката Бороденко Ксенії Олександрівни, діючої від імені та в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Другий відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із чим: 1) із актового запису про народження за №371, складеного 08 серпня 2024 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виключити відомості про ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , як про батька дитини; 2) до актового запису про народження за №371, складеного 08 серпня 2024 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, внести відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , уродженця селища Терни Недригайлівського району Сумської області, як про батька дитини; 3) до актового запису про народження за №371, складеного 08 серпня 2024 року Другим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, внести внести зміни прізвища дитини, яким слід вказати « ОСОБА_6 » замість « ОСОБА_7 ».
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 із державного бюджету 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, що складає 50 відсотків суми судового збору, сплаченого ним 19 грудня 2025 року згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки за №1.455305481.1.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 05 травня 2026 року.
Суддя М.О. Скляренко