Справа № 639/3911/26
Провадження №1-кс/639/647/26
05 травня 2026 року м. Харків
Слідчий суддя Новобаварського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові провадження за клопотанням прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 по кримінальному провадженню №12026221210000386 від 29.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, про арешт майна,
До Новобаварського районного суду міста Харкова надійшло клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про арешт майна по кримінальному провадженню №12026221210000386 від 29.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.
В обґрунтування клопотання зазначається, що 25.04.2026 в денний час доби невстановлена особа, знаходячись за адресою: м.Харків, по вулиці Полтавський Шлях, буд.58, під приводом продажу автомобіля «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами, які належать ОСОБА_6 , на суму 13 000 долларів США.
Так, 28.04.2026 року в ході огляду місця події, в період часу з 13:46 год. до 14:33 год., біля будинку за адресою: м.Харків, по вулиці Петра Набойченка, буд.78, виявлено та вилучено:автомобіль «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ; зв'язка ключів від вказаного транспортного засобу «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ; посвідчення транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) на транспортний засіб «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Вказаний транспортний засіб протоколом огляду місця події від 28.04.2026 року було здано до штраф-майданчика Відділу забезпечення роботи спеціальних майданчиків Центру забезпечення ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Сковороди, буд. 106.
Посилаючись на необхідність збереження вказаного вилученого в ході проведення огляду, яке відповідає критеріям речового доказу по кримінальному провадженню, прокурор просив накласти арешт на нього.
В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги клопотання, просив його задовольнити.
Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 , в судове засідання не з'явився, надав письмові заперечення проти клопотання про арешт майна, в яких посилався на те, що він є він є законним власником автомобіля «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів. На підставі Договору безоплатного користування транспортним засобом (надалі - «Договір позички») він передав автомобіль у тимчасове безоплатне користування ОСОБА_7 . Договором позички, зокрема, було передбачено право ОСОБА_7 передавати автомобіль у подальшу оренду (суборенду) третім особам на власних умовах. Реалізуючи надане право, ОСОБА_7 на підставі Договору оренди транспортного засобу від 23 квітня 2026 року передала Автомобіль у платне строкове користування гр. ОСОБА_8 терміном до 01 травня 2026. Отже, ОСОБА_8 отримав Автомобіль виключно як орендар - у тимчасове платне користування, без будь-яких прав на розпорядження ним. Проте, всупереч умовам договору оренди та нормам чинного законодавства, ОСОБА_8 незаконно відчужив Автомобль на користь третьої особи - гр. ОСОБА_6 . При цьому: власник Автомобіля ОСОБА_5 не давав жодної згоди на його продаж або інше відчуження; жодного договору купівлі-продажу Автомобіля власником не підписувалось; жодних довіреностей на розпорядження Автомоблем Заявником не видавалось.
Таким чином, правочин щодо відчуження Автомобіля ОСОБА_8 є нікчемним та вчиненим особою, яка не мала жодних прав на розпорядження майном.
При цьому ОСОБА_5 - 01.05.2026 року звернувся із заявою про вчинення стосовно нього шахрайства - із приводу незаконного заволодіння цим автомобілем шляхом обману, та цю заяву було зареєстровано у ВП №1 (м. Вишневе) Бучанського РУПГУНП в Київській область, що підтверджується копією талону-повідомлення ЄО № 7055 про реєстрацію заяви власника автомобіля.
Представник третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвокат ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що вказаний транспортний засіб та документи на нього є предметом незаконного відчуження, а не знаряддям злочину чи активом підозрюваного (особи причетної до кримінального правопорушення). Власник вказаного майна ОСОБА_5 фактично є потерпілим, будь-якого відношення до кримінального правопорушення, яке розслідується, не має, у зв'язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора та передати відповідне майно законному власнику.
Дослідивши додані до клопотання матеріали, перевіривши доводи клопотання, приходжу до такого.
Судовим розглядом встановлено, що СВ ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№12026221210000386 від 29.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України, за фактом того, що 25.04.2026 в денний час доби невстановлена особа, знаходячись за адресою: м. Харків, по вулиці Полтавський Шлях, буд.58, під приводом продажу автомобіля «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами, які належать ОСОБА_6 , на суму 13 000 долларів США.
Так, 28.04.2026 року в ході огляду місця події, в період часу з 13:46 год. до 14:33 год., біля будинку за адресою: м.Харків, по вулиці Петра Набойченка, буд.78, виявлено та вилучено:автомобіль «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ; зв'язка ключів від вказаного транспортного засобу «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ; посвідчення транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) на транспортний засіб «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Вказаний транспортний засіб протоколом огляду місця події від 28.04.2026 року було здано до штраф-майданчика Відділу забезпечення роботи спеціальних майданчиків Центру забезпечення ГУНП в Харківській області за адресою: м. Харків, вул. Сковороди, буд. 106.
Власником вказаного майна є ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
29.04.2026 року на підставі ч. 2 ст. 100, ч. 1 ст. 98, ч. 3 ст. 110 КПК України постановою слідчого СВ ВП№1 ХРУП№3 ГУНП в Харківській області вилучений в ході огляду місця події від 28.04.2026 року, в період часу з 13:46 год. до 14:33 год., поблизу будинку №78 за адресою: м. Харків, вул. Петра Набойченка, автомобіль «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 , зв'язка ключів від вказаного транспортного засобу «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 та посвідчення транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) на транспортний засіб «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Обставини, на які посилається сторона обвинувачення підтверджуються доданими до клопотаннями доказами: витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань та копією матеріалів кримінального провадження.
За змістом п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
З приписів ч. 3 ст. 170 КПК України вбачається, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При цьому, стороною обвинувачення доведено, що є достатні підстави вважати, що відповідне тимчасово вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, має суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, є можливість використання вилученого майна як доказу у кримінальному провадженні.
Разом з тим, вирішуючи питання щодо способу арешту, слідчий суддя враховує, що відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Згідно п.п. 5, 6 ч. 2, ч. 4 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Доводи особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_5 , та його представника про відсутність підстав вважати ОСОБА_5 особою причетною до вчинення кримінального правопорушення підтверджуються наданими копіями: договору безоплатного користування транспортного засобу (позички) від 10.04.2026 та акту приймання-передачі транспортного засобу від 10.04.2026 між ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ; договору прокату (оренди) легкового автомобіля від 23.04.2026 та актом приймання-передачі автомобіля від 23.04.2026 між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; талону-повідомленням ЄО №7055, а також показаннями допитаного під час досудового розслідування по кримінальному провадженню №12026221210000386 від 29.04.2026 свідка ОСОБА_9 ..
З урахуванням фактичних обставин, встановлених з матеріалів справи, наявні підстави вважати ОСОБА_5 потерпілим від кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК України.
Так, згідно висновків, сформованих ККС ВС у постанові від 05.03.2020 та ухвалі від 15.10.2020 по справі № 755/16101/16-к, коли автомобіль разом з ключами та документами був добровільно переданий на законних підставах і особа отримала його у тимчасове користування на підставі договору (домовленості між власником та такою особою), а в подальшому, не маючи відповідного права, таємно від власника розпорядилась цим автомобілем, така особа не може бути суб'єктом злочину, передбаченого ст. 289 КК України, однак може бути суб'єктом злочину проти власності (ст. 191 КК України).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series AN 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).
З огляду на викладене, враховуючи, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких фактичних даних щодо можливої причетності ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, яке є предметом досудового розслідування по кримінальному провадженню №12026221210000386 від 29.04.2026, слідчий суддя вважає за можливе передати власнику на відповідальне зберігання вказаний автомобіль та не знаходить підстав для задоволення вимог клопотання в частині заборони користуватися та володіння майном, на яке накладено арешт.
Саме такий спосіб арешту майна, на переконання слідчого судді, забезпечить дотримання справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
З огляду на викладене, клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 167-174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, з метою забезпечення збереження речових доказів, шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження, яке було вилучено в ході огляду місця події 28.04.2026 в період часу з 13:46 год. до 14:33 год. поблизу будинку №78 за адресою: м. Харків, вул. Петра Набойченка, а саме: автомобіль «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ,VIN: НОМЕР_3 ; зв'язку ключів від вказаного транспортного засобу «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ,; посвідчення транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) на транспортний засіб «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
Передати вказане майно, а саме: автомобіль «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ,VIN: НОМЕР_3 ; зв'язку ключів від вказаного транспортного засобу «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_1 ,; посвідчення транспортного засобу ( НОМЕР_2 ) на транспортний засіб «BMW 530XI» з державним номерним знаком НОМЕР_4 відповідальне зберігання власнику ОСОБА_5 , з дозволом на володіння та користування майном.
Попередити ОСОБА_5 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт) про необхідність збереження арештованого майна.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Виконання ухвали покладається на слідчого.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1