Справа №: 343/131/26
Провадження №: 2/343/324/26
06 травня 2026 року м. Долина
Долинський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кобилинець Тетяни Василівни про надання строку для примирення та зупинення провадження у цивільній справі №343/131/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вигодської селищної ради про розірвання шлюбу -
В провадженні Долинського районного суду Івано-Франківської області перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вигодської селищної ради про розірвання шлюбу.
14.02.2026 представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кобилинець Т.В. подала заяву, згідно якої просить надати позивачці ОСОБА_2 та відповідачу ОСОБА_1 строк для примирення тривалістю шість місяців. Зупинити провадження у справі №343/131/26 на період строку для примирення.
Заяву мотивує тим, що ОСОБА_1 вважає, що сімейні відносини між сторонами можуть бути збережені. З моменту укладення шлюбу він постійно докладає максимум зусиль для підтримки подружніх відносин та бере активну участі у сімейному житті.
В обґрунтуваннях позовних вимог позивачка зазначає, що розлади між ними виникли
з серпня 2025 року, спільне господарство та спільний бюджет не ведеться. До того ж, з її слів,
у них зникло взаєморозуміння, а шлюб існує тільки формально.
Такі твердження позивачки, виходячи зі змісту позовної заяви є дуже сумнівними
та суперечать один одному.
Позивачка зазначає, що вони з відповідачем не вважають себе подружжям. Про те, відповідач шокований таким висновком, оскільки він по даний час вважає себе та позивачку подружжям, оскільки вони перебувають в законно зареєстрованому шлюбі і не розуміє як позивачка може таке твердження подавати від його імені, також, як і твердження, що збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, оскільки інтереси відповідача спрямовані тільки на збереження повноцінної сім'ї.
Час від часу у них дійсно виникають дрібні непорозуміння стосовно ведення спільного
господарства, які рідко переходять у конфлікт, але вони носять тимчасовий характер.
Відповідач докладає максимум зусиль щодо врегулювання дрібних спірних питань між
ними без застосування надмірних емоцій, намагається всі непорозуміння врегулювати мирним
шляхом. Свій вклад у ведення спільного бюджету він робить, оскільки підзаробляє за
кордоном і практично весь дохід передавав дружині задля справедливого узгодження і
розподілення на задоволення потреб сім'ї. Відповідач вважає, що усі найважливіші питання життя сім'ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності.
У сторін є спільна малолітня дитина і відповідач хоче, щоб дитина росла в повноцінній
родині. Розлучення на даному етапі може негативно вплинути на психологічний стан дитини,
створити стресові умови та порушити стабільність сімейного середовища.
Також відповідач вважає, що їх сім'я може бути збережене за умови належної підтримки та взаємної роботи над сімейними стосунками. Якщо позивачка вважає, що у них є сімейні труднощі, то на думку відповідача, вони не є нездоланними і можуть бути вирішені у процесі примирення.
Розлучення без спроб примирення суперечить принципу захисту інтересів дитини, а
також моральним засадам суспільства, оскільки позбавляє дитину повноцінного контакту з
обома батьками та стабільного сімейного середовища. Надання строку для примирення
дозволить їм спільно, за підтримки суду, відновити нормальні сімейні відносини, врегулювати
конфлікти, якщо такі є, забезпечити належне ведення спільного господарства та створити
стабільні умови для виховання дитини.
Про намір розірвати шлюб, дружина відповідача жодного разу не повідомляла.
Відповідач зацікавлений у збереженні їх сім'ї та вважає, що у них немає підстав для розірвання (а.с.41-43).
Представник позивачки ОСОБА_2 - адвокат Креховецька Н.М., 02.03.2026 подала через систему «Електронний суд», заперечення на заяву відповідача про надання строку для примирення, в яких зазначила, що позивачка категорично заперечує проти надання сторонам строку для примирення та зупинення провадження у справі .
Шлюб між сторонами існує виключно формально. Спільне проживання фактично припинене, спільне господарство не ведеться, спільний бюджет відсутній. Відповідач тривалий час проживає та працює за кордоном, участі у повсякденному житті сім'ї не бере.
Твердження відповідача про існування «спільного бюджету» не відповідають дійсності.
Одразу після одруження,відповідач зібрав усі наявні кошти, включно з грошима, подарованими на весіллі (приблизно 9 000 євро), та передав їх своїй матері, пояснивши це «резервом на пологи». Фактично кошти були передані третій особі, а не використані на потреби подружжя.
Навіть придбання дитячого ліжечка та коляски для доньки сторін здійснювалось через матір відповідача, яка оплачувала та отримувала покупки, що свідчить про повну фінансову ізоляцію позивачки від розпорядження сімейними коштами.
Стосунки між сторонами погіршилися ще до народження дитини.
Під час вагітності відповідач надсилав повідомлення з погрозами та нецензурною лексикою, заявляв, що забере дитину при першій можливості , погрожував, що у разі подання на аліменти , він зробить так, що вона нічого не отримає, неодноразово телефонував у нічний час (22:38, 22:56, 00:28, 01:28, 01:31 тощо), чим спричиняв стресовий стан.
26.08.2025 на 32 тижні вагітності у позивачки було зафіксовано гіпертонус матки, що є наслідком систематичного психологічного тиску.
Такі дії мають ознаки психологічного насильства.
Після народження дитини відповідач фактично не здійснює матеріального утримання сім'ї.
Позивачка перебуває у відпустці по догляду за дитиною та змушена жити виключно на соціальні виплати. Фінансова підтримка з боку відповідача відсутня.
Систематичне ухилення від матеріального забезпечення сім'ї та створення фінансової залежності також є формою економічного насильства.
Відповідач здійснює постійний контроль телефонними дзвінками у нічний час, висловлює ревнощі та вимоги звітувати про місцезнаходження, наполягав на проживанні позивачки у його матері з метою контролю, погрожує відібранням дитини.
Такі обставини свідчать про відсутність довіри, поваги та безпечного сімейного середовища.
Посилання відповідача на інтереси дитини є маніпулятивними. Розірвання шлюбу не позбавляє його батьківських прав та обов'язків.
Дитині шкодить не сам факт розірвання шлюбу, а тривале перебування у конфліктному, напруженому та психологічно токсичному середовищі, де фактично відсутні повноцінні сімейні відносини між батьками - позивачкою та відповідачем.
Формальне збереження шлюбу за відсутності взаємоповаги, взаєморозуміння та спільного сімейного життя не відповідає найкращим інтересам дитини і не може розглядатися як самоціль.
Примушування позивачки до збереження шлюбу всупереч її волі суперечить принципу добровільності шлюбу та не відповідає найкращим інтересам дитини.
Надання строку для примирення є правом суду, а не обов'язком. Такий строк може надаватися лише за наявності реальних перспектив відновлення сім'ї.
У даному випадку, довіра між сторонами втрачена, мають місце погрози та психологічний тиск (психологічне насильство), матеріальна підтримка відсутня (економічне насильство), позивачка має намір однозначно розірвати шлюб.
Фактичні сімейні відносини припинені остаточно.
Відтак, надання строку для примирення та зупинення провадження лише затягне формально розгляд справи та продовжить психологічне та економічне насильство.
Примирення неможливе.
Заява про надання строку для примирення подана представницею відповідача - адвокатом Кобилинець Т.В. шляхом надсилання на електронну адресу суду та представника позивачки поза межами функціоналу Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи (ЄСІТС).
Водночас відповідно до вимог ЦПК України та правових висновків Верховного Суду, адвокат як професійний учасник судового процесу зобов'язаний подавати процесуальні документи: або у паперовій формі з дотриманням вимог процесуального закону; або в електронній формі через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС із використанням кваліфікованого електронного підпису.
Надсилання процесуальних документів на звичайну електронну пошту суду не є належним способом подання процесуальних документів адвокатом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду в постанові від 12.02.2025 по справі №944/6062/23, чинним законодавством не передбачений спосіб звернення адвоката до суду шляхом надсилання заяви електронною поштою з використанням електронного цифрового підпису. Подана таким чином заява підлягає поверненню без розгляду.
Посилання представниці відповідача на те, що «не працював електронний кабінет», є
голослівними, оскільки жодних належних і допустимих доказів технічної неможливості використання ЄСІТС суду не надано. Відсутні підтвердження офіційного технічного збою або неможливості доступу до системи.
Таким чином, заява подана з істотним порушенням встановленого процесуального порядку.
Враховуючи викладене, позивачка вважає, що така заява не може бути прийнята судом та підлягає залишенню без розгляду (а.с.54-57).
Позивачка ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явились, хоч про час та місце його проведення були належним чином повідомлені судом.
Представник позивачки ОСОБА_2 адвокат Креховецька Н.М. в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції, просила залишити без розгляду заяву представниці відповідача про надання строку для примирення як подану з порушенням встановленого процесуального порядку. Відмовити у задоволенні заяви відповідача про надання строку для примирення з підстав зазначених в запереченні на заяву відповідача . Крім цього додактково пояснила, що позивачка по справі ОСОБА_2 має намір укласти новий шлюб.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кобилинець Т.В. в судовому засіданні заяву про надання строку для примирення підтримала, просила задоволити та надати сторонам по справі строк для примирення тривалістю шість місяців. Зупинити провадження у справі №343/131/26 на період строку для примирення.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Органу опіки та піклування виконавчого комітету Вигодської селищної ради Шопоняк Н.М. у вирішення даного питання поклалась на рішення суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, які з'явились в судове засідання та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Щодо доводів про порушення порядку подання заяви
Доводи представника позивачки про те, що заява представника відповідача підлягає залишенню без розгляду з підстав її подання на електронну адресу суду поза межами ЄСІТС, суд відхиляє як необґрунтовані.
Відповідно до засад цивільного судочинства, застосування процесуальних норм не може зводитися до надмірного формалізму, який перешкоджає реалізації права на справедливий суд.
Судом встановлено, що заява фактично надійшла до суду, дозволяє ідентифікувати особу заявника та його процесуальний статус, її зміст є зрозумілим, а інші учасники справи були належним чином обізнані з нею та мали можливість висловити свої заперечення.
За таких обставин сам по собі спосіб подання заяви не є підставою для позбавлення сторони права на її розгляд .
Посилання представника позивачки на правову позицію Верховного Суду є безпідставним, оскільки наведені висновки не виключають можливості оцінки судом документів, які фактично надійшли до суду, з урахуванням конкретних обставин справи.
З огляду на характер заявленого клопотання, що стосується надання строку для примирення у справі про розірвання шлюбу, суд вважає недопустимим застосування надмірного формалізму.
Наполягання представника позивачки на залишенні заяви без розгляду з формальних підстав, за відсутності порушення її процесуальних прав, свідчить про недобросовісне користування процесуальними правами.
У зв'язку з викладеним підстав для залишення заяви без розгляду, суд не вбачає.
Вирішуючи заяву по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 111 СК України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 7 ст. 240 ЦПК України, у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
У правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц, зазначено, що надання строку для примирення є правом суду, а не його обов'язком, та можливе лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства.
Таким чином, вказана норма є диспозитивною, а питання надання строку для примирення вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи та наявності реальної можливості примирення сторін.
Судом встановлено, що позивачка у позовній заяві зазначила про відсутність взаєморозуміння між сторонами, припинення сімейних відносин та категорично наполягає на розірванні шлюбу, вважаючи, що його подальше збереження суперечить її інтересам.
Крім того, 02 березня 2026 року представником позивачки через підсистему «Електронний суд» подано заперечення на заяву відповідача, у яких остання просить відмовити у її задоволенні, зазначаючи, що примирення сторін є неможливим, а подальше спільне життя нею не бажається.
Суд зазначає, що наявність наміру до примирення лише в одного з подружжя за відсутності волевиявлення іншого не є правовою підставою для надання строку для примирення.
Саме по собі бажання відповідача зберегти шлюб не свідчить про наявність реальної можливості відновлення сімейних відносин.
Посилання заявника на інтереси малолітньої дитини не можуть бути визначальними для надання строку для примирення, оскільки формальне збереження шлюбу за відсутності фактичних сімейних відносин не гарантує забезпечення її найкращих інтересів.
Суд також враховує, що примусове продовження шлюбних відносин всупереч волі одного з подружжя суперечить принципу добровільності шлюбу.
Окрім цього , суд зазначає, що з моменту звернення позивачки ОСОБА_2 до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу -26.01.2026 та часу вирішення заяви про надання строку на примирення ,пройшло більше 3-х місяців, однак відповідачем не було вжито жодних реальних дій, які б давали підставу для суду вважати, що шлюб може бути збережений.
З огляду на категоричну позицію позивачки щодо небажання зберігати шлюб, суд приходить до висновку, що надання сторонам строку для примирення за таких обставин фактично означало б примушування до збереження шлюбу, що суперечить моральним засадам суспільства.
У зв'язку з викладеним підстав для задоволення заяви представника відповідача не вбачається.
На підставі викладеного, ст.111 СК України, керуючись ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд-
В задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Кобилинець Тетяни Василівни про надання строку для примирення та зупинення провадження у цивільній справі №343/131/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Вигодської селищної ради про розірвання шлюбу - відмовити.
Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя Долинського районного суду В.А. Тураш