Номер провадження: 33/813/951/26
Номер справи місцевого суду: 947/9500/26
Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.
Доповідач Назарова М. В.
29.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 гривень, з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 гривень.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 22.02.2026 о 23:12 год., за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, керував транспортним засобом - електротранспортом марки «SITI COCO», без державного номерного знаку, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, тремтіння пальців рук, почервоніння очей, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у спеціалізованому медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5.Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року та закрити провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:
- відсутність стану сп'яніння підтверджена медичним висновком від 25 лютого 2026 року, проведеного у спеціалізованому медичному закладі через 3 доби після події, ознак алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння у ОСОБА_1 виявлено не було, результати аналізів на наявність будь-яких психоактивних речовин в організмі -негативні, проте судом першої інстанції безпідставно відхилено цей доказ, адже більшість наркотичних речовин зберігаються в біологічних рідинах організму від 3 до 30 діб;
- зовнішні ознаки зумовлені інвалідністю, а не сп'янінням, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, зазначені у протоколі ознаки (тремор пальців рук, особливості реакції зіниць, почервоніння очей) є фізіологічними особливостями, пов'язаними із захворюванням, яке стало підставою для встановлення інвалідності;
- працівники поліції не запропонували пройти огляд з використанням алкотестера (Drager) на місці зупинки, а одразу вимагали проходження огляду у медичному закладі, що є порушенням процедури огляду;
- відсутні свідки при складанні протоколу;
- суд не довів факт перебування ОСОБА_1 у стані сп'яніння;
- непропорційне покарання, оскільки максимальне покарання призначене без урахування: керування електросамокатом (не автомобілем), інвалідності 3 групи, відсутності негативних наслідків, чим порушено ст. 33 КУпАП;
- суд не з'ясував усіх обставин: не дослідив медичну документацію, не оцінив висновок від 25.02.2026 по суті, не перевірив дотримання порядку огляду, не врахував пом'якшуючі обставини, чим порушив ст. 280 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати постанову суду.
Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, утворює самостійний склад, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до вимог п. 2.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року (із змінами та доповненнями) водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735.
Згідно з п. 12 вказаної Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останнім інкримінованого йому адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення від серії ЕПР1 № 598561 від 22.02.2026, яким зафіксовано, що 22.02.2026 о 23:12 год., за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, ОСОБА_1 керував електротранспортом «SITI COCO», з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України, надав пояснення, що відмовився, тому що наближалася комендантська година, вказаний протокол ОСОБА_1 підписав без зауважень (а.с. 1);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.02.2026, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився (а.с. 5);
- наявним в матеріалах справи відеозаписом, який було оглянуто в ході розгляду справи, яким підтверджено, що на питання поліцейського чи є з собою наркотичні речовини, ОСОБА_1 відповів, що немає, нічого не вживає (23:16:57 хв), коли вживав алкоголь, останній відповів, що давно, місяць назад (23:18:42 хв). При перевірці зіниць, поліцейський зазначив: «За вашими ознаками: зіниця не реагує на світло, тремтіння пальців рук, неприродня блідніть, пропоную проїхати до медичного закладу на Академіка Воробйова, 9, ви здасте тест на стан наркотичного сп'яніння, якщо покаже все добре, то до вас питань немає, якщо покаже наркотичні засоби…вам потрібно буде здати аналіз сечі (23:22:08 хв), поліцейський ще декілька разів пропонував проїхати до медичного закладу, ОСОБА_1 , вагаючись деякий час, відповів: «Не буду» (23:28:27 хв), на питання чого не хоче, ОСОБА_1 зазначив, що комендантська година і там може бути черга, поліцейський повідомив, що за це є відповідальність, і що буде складено адміністративний протокол за ст. 130 КУпАП (п. 2.5. ПДР).
Сукупність вищевказаних доказів засвідчують відмову ОСОБА_1 як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, встановленого законом, що є підтвердженням об'єктивної сторони скоєного останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Щодо доводу скарги, що зовнішні ознаки зумовлені інвалідністю, а не сп'янінням, апеляційний суд вказує таке.
Згідно з п. 2, 3 Розділу 1 Інструкції№ 1452/753 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
За п. 4 Розділу І Інструкції № 1452/735 ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до наведеного вище працівник поліції самостійно на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження таким водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння, виходячи із суб'єктивного сприйняття таких ознак візуально, органолептично, тощо.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не може втручатися в аспекти внутрішнього переконання працівників поліції під час проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння в частині виявлення ознак такого сп'яніння, а тому вказане посилання скаржника є неспроможним та не спростовує факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи скарги, що працівники поліції не запропонували пройти огляд з використанням алкотестера (Drager) на місці зупинки, а одразу вимагали проходження огляду у медичному закладі, оскільки за п. 12 Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного сп'яніння поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Тобто при виявленні ознак наркотичного сп'яніння діє інший порядок огляду, алкотестер (Drager) на місці застосовується для перевірки алкогольного сп'яніння, натомість у медичному закладі, тому вказаний довід є власним помилковим тлумаченням заявником вимог закону.
Посилання захисника, що відсутні свідки при складанні протоколу, є необґрунтованим, оскільки за ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, під час чого поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, і лише в разі неможливості застосування таких засобів - огляд проводиться в присутності двох свідків.
До матеріалів справи долучений відеозапис, відтак, зазначена відмова може бути зафіксована за допомогою відеозапису без необхідності залучення свідків та з огляду на дотримання під час складення протоколу вказаних вимог закону.
Оцінюючи доводи скарги про непропорційне покарання, апеляційний суд вказує наступне.
Відповідно до ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд звертає увагу, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає безальтернативне стягнення на водіїв у вигляді основного - штрафу та обов'язкового додаткового - позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Будь-яких альтернативних видів стягнення санкція вказаної статті не передбачає.
Вказане свідчить про відсутність правових підстав для застосування відносно ОСОБА_1 аналогії закону (права) і призначення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи скарги, що суд не дослідив медичну документацію, не оцінив висновок від 25.02.2026, яким в організмі ОСОБА_1 наркотичних засобів не виявлено, апеляційний суд вважає необґрунтованими, так як не є належним доказом, оскільки не містить відомостей щодо предмету доказування, яким є відмова водія від проходження огляду на стан сп'яніння.
Натомість ОСОБА_1 за допомогою вказаних лабораторних досліджень намагається довести, що не керував транспортним засобом в стані сп'яніння, в той час коли ОСОБА_1 не інкримінується керування в стані сп'яніння.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Одеси від 23 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова