Номер провадження: 33/813/952/26
Номер справи місцевого суду: 509/1407/26
Головуючий у першій інстанції Спічак В. О.
Доповідач Назарова М. В.
29.04.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Соболєвої Р.М.,
захисника - адвоката Заславського Володимира Михайловича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на постанов у Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2026 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
Постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2026 року справи про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.173-2 КУпАП № 509/1407/26 (провадження №3/509/725/26), за ч.1 ст.173-2 КУпАП № 509/1408/26 (провадження №3/509/726/26) відносно ОСОБА_1 об'єднано у одне провадження, присвоєно спільній справі єдиний унікальний номер №509/1407/26 (провадження № 3/509/725/26).
Визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2КУпАП, та обрано стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 680 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 гривень.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винним у тому, що 13.01.2026 о 13 год. 00 хв., знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі співмешканкою ОСОБА_2 , під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою та спричинив фізичну біль, чим ймовірно завдав шкоди психологічному та фізичному стану здоров'я, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Крім того, 18.01.2026 о 02 год. 00 хв., знаходячись за місцем мешкання, ОСОБА_1 вчинив словесну сварку зі співмешканкою ОСОБА_2 під час якої ймовірно завдав шкоду психологічному здоров'ю, висловлювався грубою нецензурною лайкою та завдав фізичного болю ударами по голові, внаслідок чого скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2026 року та закрити провадження по справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що:
- в протоколах про адміністративні правопорушення в графі «особу встановлено» вказано водійське посвідчення, однак ОСОБА_1 не пред'являв таке, яким чином дані з посвідчення стали відомі та записані в протокол, не відомо;
- в графі щодо повідомлення про розгляд справи не зазначено конкретна дата та час;
- підписи в протоколах виконано іншою особою;
- у заяві ОСОБА_2 вказано про начебто нанесені їй тілесні ушкодження від ОСОБА_1 , тоді при таких обставинах мають підпадати по кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), однак працівник поліції при складанні протоколу зазначив про інші обставини події;
- події, викладені у заяві ОСОБА_2 від 03.01.2026, не відповідають диспозиції ч. 1 ст. 173 КУпАП, оскільки відсутнє у протоколі посилання на умисне вчинення ОСОБА_1 будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру;
- ОСОБА_2 не надала поліції або суду жодного належного та допустимого документу (медичного документу, висновку психолога (психіатра)), який підтверджував наявність психічної шкоди або тілесних ушкоджень, акт СМЕ відсутній;
- пояснення, надані ОСОБА_1 про начебто визнання дій при побутову конфлікті зі співмешканкою ОСОБА_2 , перший не надавав, не підписував, вину не визнавав та не визнає;
- перша подія відбулася 03.01.2026, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764764 був складений лише 15.02.2026, тобто через 42 дні, друга - 18.01.2026, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764762 складений 15.02.2026, тобто через 27 днів, що є порушенням ст. 254 КУпАП;
- ОСОБА_1 має наслідки від вибухової травми (контузію), згідно з консультативного висновку від 18.06.2025 року КНП «МКЛ № 11» ОМР відділення отоларингології голови у ОСОБА_1 встановлений діагноз: Гостра нейросенсорна глухота, у повсякденному житті наслідок таких травм може проявлятися у порушенні зору, мовлення, сну або пам'яті, підвищеною тривожністю, чутливістю, чутливістю до гучних звуків і яскравого світла, можуть спостерігатися симптоми психічних розладів, такі обставини виключають об'єктивну та суб'єктивну сторону правопорушення, що виражається в умисному вчиненні таких дій;
- звертає увагу, що на ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764763 від 15.02.2026 за кваліфікацією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, постанова суду набрала законної сили (справа № 509/1404/26).
В судовому засіданні захисник Заславський В.М. підтримав доводи апеляційної скарги, просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати постанову суду.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема ОСОБА_1 отримав повідомлення у додаток «Viber» 16.04.2026, що підтверджується довідкою про доставку та телефонограмою (а.с. 93, 93зв.); потерпіла ОСОБА_2 отримала судову повістку в підсистемі «Електронний суд» 18.04.2026 о 18:47:05 годині, що підтверджується довідкою про доставку (а.с. 97), що відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП не перешкоджає розгляду справи.
Крім того, 29.04.2026 захисником Заславським В.М. подано клопотання до суду, в якому повідомив, що ОСОБА_1 не може прибути в судове засіданні 29.04.2026 о 14:30 у з зв'язку з тим, що його викликали у Київ, з питань пов'язаних з його батьком, який згідно сповіщення № 206, знаходиться у полоні держави-агресора.
Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляді справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення при обов'язковому з'ясуванні вини даної особи у вчиненні адміністративного правопорушення та того, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, суддя зобов'язаний з'ясувати також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд вважав доведеною його вину матеріалами справи.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» (далі - Закон).
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція), відповідно до положень якої "домашнє насильство" означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно з п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Отже, необхідною передумовою, з наявністю (існуванням) якої законодавець передбачає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 КУпАП у зв'язку із скоєнням домашнього насильства фізичного та психологічного характеру, є встановлення тієї обставини, що неправомірна поведінкою кривдника, полягає, серед іншого, але не виключно, у вчиненні дій з нанесення потерпілій побоїв, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, унаслідок чого заподіюється шкода фізичному здоров'ю потерпілої, а також у разі настання наслідків, які викликають у особи, яка постраждала від домашнього насильства, побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відтак, тягар доказування на предмет доведеності достатності доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих правопорушень покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення, тобто поліцейських.
Обов'язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, що є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в сенсі ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764764 від 15.02.2026 убачається, що 13.01.2026 о 13 год. 00 хв., за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 вчинив сварку зі співмешканкою ОСОБА_2 , під час якої висловлювався грубою нецензурною лайкою та спричинив фізичну біль, чим ймовірно завдав шкоди психологічному та фізичному стану здоров'я, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. (а.с. 3).
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764762 від 15.02.2026 ОСОБА_1 18.01.2026 о 02 год. 00 хв., за місцем свого мешкання: АДРЕСА_1 , вчинив словесну сварку зі співмешканкою ОСОБА_2 під час якої ймовірно завдав шкоду психологічному здоров'ю, висловлювався грубою нецензурною лайкою та завдав фізичного болю ударами по голові.
Роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП. Вказані протоколи ОСОБА_1 підписав без зауважень (а.с. 3, 14).
Відповідно до змісту повідомлення на службу 102 - 03.01.2026 о 13:02 год за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 повідомила, що хлопець ОСОБА_1 конфліктував, побив, забрав речі заявниці та поїхав на авто Мерседес-бенс 2011, в квартирі є маленька дитина. По прибуттю за місцем виклику та з'ясування всіх обставин події встановлено, що в ході конфлікту співмешканець ОСОБА_1 наніс тілесні ушкодження заявниці, після чого до приїзду поліції пішов у невідомому напрямку (а.с. 5).
Згідно з заявою ОСОБА_2 остання просила вжити заходи до ОСОБА_1 , який в ході конфлікту наніс тілесні ушкодження, а саме вдарив у ніс, душив за горло, тягав за волосся (а.с. 6).
В письмових поясненнях від 03.01.2026 ОСОБА_2 зазначила, що 03.01.2026 виник конфлікт з її колишнім співмешканцем ОСОБА_1 , за адресою її фактичного проживання, під час сварки погрожував зарізати її ножем або кинути гранату в її квартиру, так як він колишній військовослужбовець, після цього він схопив її за волосся, завдав ударів ліктями по обличчю, хапав за шию, душив, кидав на землю та штовхав. Наполягала на проходженні СМЕ. (а.с. 7)
Відповідно до пояснень ОСОБА_1 , останній зазначив, що 03.01.2026 відбувся конфлікт зі співмешканкою ОСОБА_2 , під час якого ОСОБА_1 висловлювався лайкою, вдарив рукою в області голови, декілька ударів по носу, тягав за волосся, душив (а.с. 8)
За рапортом інспектора поліції Габчака В.І. від 18.01.2026 - 18.01.2026 на службу 102 надійшло повідомлення, що18.01.2026 о 02:12 год за адресою: АДРЕСА_3 , неадекватний чоловік застосовує фізичну силу, має контузію, заявник ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16).
В заяві від 18.01.2026 ОСОБА_2 просила вжити заходи до ОСОБА_1 , який за місцем мешкання, під час сварки побив її, а саме наніс удари кулаками по голові, рукам, бив ногами по голові та тулубі, від чого все болить (а.с. 17).
Вказане ОСОБА_2 відобразила також в письмових поясненнях від 18.01.2026 (а.с. 18).
Також матеріли справи містять письмові пояснення ОСОБА_3 , яка є сусідкою потерпілої по будинку і яка зазначила, що 18.01.2026 приблизно о 02:00 годині стала свідком того, що мешканець сусідньої квартири б'є свою дівчину. Почувши через стіну крики дитини та жінки, прийшла до сусідньої квартири, її зустріла ОСОБА_4 з синцями на руках і обличчі, її малолітня дитина була дуже налякана і плакала. У ході словесної перепалки, стало зрозуміло, що її співмешканець вимагає повернути якусь суму грошей, за це погрожує її побити або убити. Анна, звинувачуючи його у сварках та регулярному побиті, пояснила, що немає грошей, реакція ОСОБА_1 була агресивна зі словами «я тебе вб'ю, підпишу контракт і мені за це нічого не буде», ОСОБА_4 продовжувала стояти на своєму, висловлювалась голосно та істерично, чим спровокувала агресію чоловіка, він схопив її за обличчя, вона відкинула його руку, він почав цією рукою тягнути її за волосся, після чого вона кулаками ударила його в обличчя, у відповідь, він декілька разів ударив її кулаками по голові, повалив на підлогу і наніс декілька ударів по обличчю, ОСОБА_3 , намагаючись розборонити, відтягувала ОСОБА_1 за корпус, та останній зміг нанести пару ударів по корпусу ногою. Відштовхнувши ОСОБА_1 у іншу кімнату, побачила його руку в крові, ОСОБА_4 залишилася лежати на підлозі, ОСОБА_1 продовжував кричати, що якщо ОСОБА_4 не дасть грошей, він її просто заб'є. Прийшовши до тями, ОСОБА_4 почала кричати, згодом ОСОБА_5 почав бити її кулаками, ОСОБА_3 відтягнула його та вмовила піти в іншу кімнату, викликала поліцію. (а.с. 19-20)
По подіях 18.01.2026 ОСОБА_1 в письмових поясненнях вказав, що прийшовши додому 18.01.2026 о 02:00 годині, ОСОБА_4 не впускала його через конфлікт, який відбувся декілька годин раніше. Зайшовши до квартири, під час конфлікту висловлювався нецензурною лайкою. Не втримався та вдарив ОСОБА_6 рукою в область голови, після чого повалив на підлогу, вдарив по голові ногою. В цей час, його відштовхнула сусідка ОСОБА_7 , яка зайшла до них в квартиру, після чого конфлікт припинився і ОСОБА_1 ліг спати. На даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 помирилися. (а.с. 22)
20.01.2026 ОСОБА_2 звернулася до начальника ВП1 Одеського районного управління поліції № 2 ГУНП в Одеській області полковника поліції Коротченка А.С. із заявою, в якій просила заяву від 18.01.2026 не розглядати, оскільки в ситуації розібралися самостійно, претензій немає. (а.с. 23)
Наведене вище підтверджує вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та спростовує доводи скарги, що ОСОБА_2 не надала поліції або суду жодного належного та допустимого документу, який підтверджував наявність психічної шкоди або тілесних ушкоджень.
Надані пояснення ОСОБА_2 , сусідки ОСОБА_3 , а також той факт, що 03.01.2026 конфлікт з її колишнім співмешканцем ОСОБА_1 виник за місцем її фактичного проживання, вагомо свідчать на наявності у потерпілої побоювання за свою безпеку, що є об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Апеляційний суд вказує, що необхідно розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство», не кожен конфлікт є домашнім насильством, апеляційний суд вказує, що за наявності ознак умисних дій, спрямованих на приниження, образу, залякування чи заподіяння шкоди фізичному або психічному стану особи, з якою винний перебуває у сімейних чи близьких відносинах, такі дії набувають характеру домашнього насильства.
Визначальним при цьому є не форма прояву конфлікту, а його зміст і наслідки, зокрема те, чи спричинили вони моральні страждання, відчуття страху, емоційну залежність або приниження гідності потерпілої особи.
Доводи скарги, що в протоколах про адміністративні правопорушення в графі «особу встановлено» вказано водійське посвідчення, яке, за твердженням сторони захисту, ОСОБА_1 не пред'являв, є безпідставними.
Протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, яким уповноважена особа фіксує встановлені нею відомості щодо події правопорушення та особи, яка його вчинила. Зазначені у ньому дані підлягають оцінці судом у сукупності з іншими матеріалами справи та можуть бути використані як один із доказів при встановленні наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення.
Захисник посилається, що в графі щодо повідомлення про розгляд справи не зазначена конкретна дата та час, водночас зазначена обставина не є безумовною підставою для висновку про істотне порушення прав особи чи скасування процесуального документа, якщо з інших доказів убачається, що особа була фактично обізнана про розгляд справи та мала можливість реалізувати свої процесуальні права.
Посилання захисника, що у заяві ОСОБА_2 вказано про начебто нанесені їй тілесні ушкодження від ОСОБА_1 , тоді при таких обставинах мають підпадати по кваліфікації правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України, не впливають на відсутність складу адміністративного правопорушення та є власною оцінкою подій.
Доводи скарги, що підписи в протоколах виконано іншою особою та що, пояснення, надані ОСОБА_1 , про начебто визнання дій при побутову конфлікті зі співмешканкою ОСОБА_2 , ОСОБА_1 не надавав і не підписував, апеляційний суд відхиляє з огляду на те, що такі твердження ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджені належними та допустимими доказами.
З клопотанням про призначення судової почеркознавчої експертизи захисник до суду не звертався, а тому процесуальні підстави для перевірки автентичності підписів у встановленому законом порядку відсутні.
Відтак доводи про підроблення підписів є недоведеними та не можуть бути покладені в основу висновків суду.
Щодо твердження скарги, що перша подія відбулася 03.01.2026, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764764 був складений лише 15.02.2026, тобто через 42 дні, друга - 18.01.2026, протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764762 складений 15.02.2026, тобто через 27 днів, що є порушенням ст. 254 КУпАП, апеляційний суд зазначає, що саме по собі порушення строків складення протоколу, передбачених ст. 254 КУпАП, не є безумовною підставою для визнання матеріалів справи недопустимими або для закриття провадження.
Такі процесуальні недоліки підлягають оцінці судом у сукупності з іншими доказами та не нівелюють факт вчинення адміністративних правопорушень.
Апеляційний суд вказує, що наявний у ОСОБА_1 медичний діагноз (гостра нейросенсорна глухота, наслідки вибухової травми) та можливі наслідки контузії не є безумовною підставою для виключення відповідальності чи автоматичного спростування факту вчинення протиправних дій.
Такі обставини враховані судом у сукупності з іншими доказами під час оцінки об'єктивної та суб'єктивної сторони правопорушення, однак самі по собі не виключають можливості умисного вчинення дій, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Посилання захисника, що на ОСОБА_2 був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 764763 від 15.02.2026 за кваліфікацією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, постанова суду набрала законної сили (справа № 509/1404/26), апеляційний суду не бере до уваги, оскільки предметом розгляду є наявність/відсутність складу адміністративногоправопорушення саме у діях ОСОБА_1 . Само по собі складення протоколу про домашнє насильство щодо інших учасників конфлікту автоматично не унеможливлює складу вказаного адміністративного правопорушення щодо другого, в даному випадку ОСОБА_1 , та не свідчить про відсутність в його діях складу певного правопорушення.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому, розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, яке підтверджується доказами, дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляційній скарзі мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова