Справа №751/4446/26
Провадження №1-кс/751/1542/26
30 квітня 2026 року місто Чернігів
Слідчий суддя Новозаводського районного суду міста Чернігова
ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 ,
слідчого у кримінальному провадженні ОСОБА_4 ,
підозрюваної ОСОБА_5 ,
захисника підозрюваної - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшої слідчої в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області
ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024270000001024 від 17 жовтня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки
м. Чигирин Черкаської області, громадянки України, без освіти, неодруженої, не працевлаштованої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , такої, що на підставі ст. 89 КК України, судимості не має,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 2 ст. 307 КК України,
Старша слідча в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором відділу Чернігівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, строком на 60 діб, із визначенням застави у розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400 гривень.
Із клопотання вбачається, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024270000001024 від 17 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Як зазначає слідча у клопотанні, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , з травня 2025 року по квітень 2026 року систематично вчиняли кримінальні правопорушення, пов'язані з придбанням, зберіганням, перевезенням з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадону (фенадону), та здійснювали його незаконний збут.
В обґрунтування клопотання слідча указує на те, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція якого не є альтернативною та передбачає лише покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна. На даний час існує необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваної
ОСОБА_5 , оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідча вважає, що з метою забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків, контролю за місцем перебування підозрюваної, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки у підозрюваної відсутня робота та постійне джерело прибутку, незаконного впливу на свідків, зокрема на осіб, залучених до оперативних закупок у даному кримінальному провадженні, ОСОБА_12 , та ОСОБА_13 з метою їх відмови від надання показань, чи їх зміни, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, пов'язані із збутом наркотичних засобів, оскільки на даний час ніде офіційно не працює та не має постійного джерела прибутку, необхідно застосувати до підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням застави у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
У судовому засіданні прокурор та слідчий висловили доводи на підтримання клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на обставини, викладені у клопотанні, і на матеріали, які були долучені до клопотання, та просили його задовольнити. Прокурор указав на обґрунтованість підозри, повідомленої ОСОБА_5 , інкриміновано 12 епізодів, а також на наявність ризиків, передбачених
ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий підтримав позицію прокурора.
Підозрювана ОСОБА_5 та її захисник - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважали його необґрунтованим і просили відмовити в задоволені. Захисник указала на те, що протокол затримання особи, підозрюваної в кримінальному правопорушенні є недопустимим, оскільки дата внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань вказана 17 жовтня 2026 року, яка ще не настала, та кваліфікація вчиненого кримінального правопорушення на першій сторінці протоколу зазначено за ч. 1 ст. 263 КК України, а тому, на думку захисника, ОСОБА_5 підлягає негайному звільненню. У разі застосування слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила визначити розмір застави в межах, визначених у п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, так як вважає, що розмір застави у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб є необґрунтованим.
Підозрювана ОСОБА_5 підтримала позицію свого захисника. Зазначила, що збутом наркотичних засобів вона не займалася. Під час проведення обшуку у неї вдома знайшли коробку, яка їй не належить. Просила негайно її звільнити.
Щодо визнання недопустимим протоколу затримання особи, підозрюваної в кримінальному правопорушенні, слідчий зазначив, що неправильний рік внесення відомостей Єдиного реєстру досудових розслідувань та кваліфікація кримінального правопорушення є технічною опискою, яку просить врахувати при винесенні рішення.
Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши позиції сторін кримінального провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов до такого висновку.
Частиною другою ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024270000001024 від 17 жовтня 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
28 квітня 2026 року о 06 годині 35 хвилині ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
ОСОБА_5 28 квітня 2026 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні з метою збуту, незаконному зберіганні з метою збуту та незаконному збуті наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадону (фенадону), вчиненому групою осіб, повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Щодо наявності обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення слідчий суддя приймає до уваги рішення ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії», де високий суд зазначив, що не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки останнє є завданням попереднього розслідування.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, тому, виходячи з позиції ЄСПЛ, яка відображена, серед іншого, у рішеннях по справах «Нечипорук і Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», термін «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
При цьому, відповідно до рішень ЄСПЛ, зокрема, у справах «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» та «Мюррей проти Сполученого Королівства» факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення.
Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, що докази, які вказують на наявність обґрунтованої підозри, містяться у зібраних органом досудового розслідування та долучених до матеріалів клопотання доказах, у тому числі: - протоколі огляду місця події від 12 травня 2025 року; - протоколі про результати НСРД - контроль за вчиненням злочину від 13 травня 2025 року; - висновку експерта № СЕ-19/125-25/7275-НЗПРАП від 02 червня 2025 року; - протоколі огляду місця події від 12 травня 2025 року; - протоколі про результати НСРД - контроль за вчиненням злочину від 13 травня 2025 року; - висновку експерта № СЕ-19/125-25/7276-НЗПРАП від 02 червня 2025 року; - протоколі огляду місця події від 03 липня 2025 року; - протоколі про результати НСРД - контроль за вчиненням злочину від 13 травня 2025 року; - висновку експерта № СЕ-19/125-25/9292-НЗПРАП від 17 липня 2025 року; - протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 13 вересня 2025 року; - протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 10 вересня 2025 року; - протоколами НСРД - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж; - протоколах НСРД - аудіо-, відеоконтролю; - протоколі огляду місця події від 13 липня 2025 року;
- протоколі про результати НСРД - контроль за вчиненням злочину від 14 липня 2025 року; - висновку експерта № СЕ-19/125-25/9840-НЗПРАП від 17 липня 2025 року; - протоколі огляду місця події від 07 травня 2025 року;
- протоколі про результати НСРД - контроль за вчиненням злочину від 14 липня 2025 року; - висновку експерта № СЕ-19/125-25/6586-НЗПРАП від 20 травня 2025 року; - висновку експерта № СЕ-19/125-25/6587-НЗПРАП від 12 травня 2025 року; - протоколі обшуку від 28 квітня 2026 року за місцем проживання ОСОБА_5 ; - речових доказах.
При цьому слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що повідомлена
ОСОБА_5 підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, є обґрунтованою для даної стадії кримінального провадження.
Що стосується доводів захисника про недопустимість протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, від 28 квітня 2026 року, то слідчий суддя дійшов до такого висновку.
На першій сторінці протоколу затримання зазначено, що протокол складено у кримінальному провадженні № 12024270000001024 від 17 жовтня 2026 року. У даному конкретному випадку має місце технічна описка, оскільки номер провадження і дата, крім року, зазначено правильно.
Крім того, на першій сторінці зазначено про затримання ОСОБА_5 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ч. 1 ст. 263 КК України. Разом з тим, на другій сторінці протоколу зазначено, що ОСОБА_5 за попередньою змовою з ОСОБА_9 і ОСОБА_8 27 квітня 2026 року збули ОСОБА_13 наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон, і вона підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України. У даному конкретному випадку також мала місце технічна описка.
Слідчий суддя вважає, що наявність у протоколі затримання зазначених вище технічних описок не призвело до істотного порушення вимог кримінального процесуального закону чи порушення прав та законних інтересів ОСОБА_5 .
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27 червня 1980 року «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя, з огляду на долучені до матеріалів судового провадження матеріали, враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , дані, які характеризують особу останньої, її вік, соціальні зв'язки, сімейний стан, склад сім'ї, майновий стан.
З огляду на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, при цьому враховуючи, що докази та обставини, на які посилається сторона обвинувачення у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, є доведеними, зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення, на дані про особу підозрюваного, слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_5 може вчинити дії щодо переховування від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні та таким чином перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, з огляду на що, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні та заявленим у судовому засіданні, слідчий суддя вважає доведеним необхідність застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому слідчий суддя вважає, що підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні, в даному випадку застосування більш м'якого запобіжного заходу не перевищує суспільного інтересу в справі, який полягає у повному та неупередженому здійсненні кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у кримінальному провадженні та запобігання процесуальних ризиків.
Вказані суспільні інтереси, не дивлячись на презумпцію невинуватості, мають більшу вагу ніж правила про повагу до свободи особи, про що неодноразово зазначав ЄСПЛ, зокрема, в рішеннях по справах «Лабіта проти Італії», «Летельє проти Франції», «Маріянчук та інші проти України».
Варто зазначити, що застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою є пропорційним легітимній меті, яка ставиться до застосування запобіжних заходів.
Крім того, вивченням даних про особу підозрюваної встановлено, що доказів того, що стан здоров'я ОСОБА_5 не допускає її тримання під вартою слідчому судді не надано, з огляду на це слід вважати, що таких перешкод не має.
При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя наряду з положеннями статей 182, 183 КПК України враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» та «Мангурас проти Іспанії», де високий суд зазначив, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, інкриміновано 12 епізодів, матеріальне становище
ОСОБА_5 , дані про її особу, слідчий суддя вважає, що застава у розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зможе забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на неї процесуальних обов'язків.
Доведеність винуватості підозрюваної у вчиненні інкримінованого злочину слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалося, оскільки це є предметом встановлення в ході досудового розслідування і судового провадження кримінального провадження по суті обвинувачення.
Керуючись ст. 29 Конституції України, статтями 176-178, 181-186,
193-197, 205, 309, 372, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя
Клопотання старшої слідчої в ОВС відділу слідчого управління ГУНП в Чернігівській області ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12024270000001024 від 17 жовтня 2024 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 28 червня 2026 року включно, з подальшим її утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор».
Визначити підозрюваній ОСОБА_5 заставу в розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 665 600 гривень, яка може бути внесена як підозрюваною, так й іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), на депозитний рахунок (одержувач: ТУ ДСАУ у Чернігівській області; код ЄДРПОУ 26295412; банк одержувача: Державна казначейська служба України м. Київ; розрахунковий рахунок UA128201720355289002000005960).
Підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі, протягом її дії.
У разі внесення застави, уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, негайно звільнити підозрювану ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану
ОСОБА_5 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
-прибувати за кожною процесуально вмотивованою вимогою до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду у визначений ними час;
-не відлучатися із м. Прилуки Чернігівської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками та іншими підозрюваними у кримінальному провадженні з приводу обставин даного кримінального провадження, за винятком участі в процесуальних діях в присутності слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;
-здати на зберігання, у разі наявності, до Управління Державної міграційної служби України в Чернігівській області, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а інші документи, які дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, за наявності, здати на зберігання органу, який їх видав.
Визначити термін дії зазначених обов'язків до 28 червня 2026 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а особою яка перебуває під вартою, у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1