Справа №461/1319/26
30 квітня 2026 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Романюк В.Ф.,
за участю:
секретаря судового засідання Салика С.М.,
представника позивача Гелемей Ю.М.,
представника відповідача Горбонос І.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ: 45870769) про скасування рішення, -
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України, в якому просить скасувати рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційцної служби про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_1 від 30.01.2026 року.
В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 30.01.2026 року прийнято рішення Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства від 30.01.2026 року стосовно ОСОБА_1 , громадяни Республіки Молдова. Позивач зазначає, що вважає дане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Відповідно до оскаржуваного рішення установлено, що після прийнятого 20.01.2026 року рішення ЗМУ ДМС про скасування посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 своєчасно не здала посвідку та не залишила територію України. Позивачка зазначає, що про рішення про скасування посвідки їй не було відомо, такого їй не вручали. Оскаржуване рішення порушує право позивачки перебувати та працювати на території України. Просить суд позов задоволити. Одночасно із позовною заявою позивач подала до суду заяву про поновлення строку на звернення з адміністративним позовом, мотивовану тим, що остання з 01.02.2026 по 11.02.2026 перебувала на стаціонарному лікуванні, а відтак, через стан здоров'я не змогла вчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права. На підтвердження вищезазначених обставин, ОСОБА_2 до заяви долучила: копію виписки з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №435.
Ухвалою суду від 18.02.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 березня 2026 року о 13 год. 00 хв.
05 березня 2026 року від представника відповідача Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України Горбонос І.К. надійшов відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти даного позову в повному обсязі та вважає, що такий не підлягає до задоволення. 20.01.2026, на підставі підпунктів 3, 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою КМУ від 25.04.2018 №322, ЗМУ ДМС прийнято рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , виданої на ім'я громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . А саме, згідно п. 63 Порядку №322 посвідка відкликається ДМС або територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 3) коли дії іноземця або особи без громадянства загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні; 4) коли уповноваженим державним органом прийнято рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства чи їх примусове видворення за межі України або про заборону подальшого в'їзду в Україну. Так, ЗМУ ДМС керуючись абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону № 3773 - 19.01.2026 винесено постанову про заборону в'їзду в Україну відносно гр. Республіки Молдови ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з надходженням з Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР Національної поліції України подання про відкликання посвідки на тимчасове проживання та встановлення заборони в'їзду гр. Республіки Молдови ОСОБА_5 . В ході вивчення матеріалів встановлено, що гр. Республіки Молдови ГУСТЮК Лаура несе загрозу інтересам національної безпеки та створює загрозу життєво важливим інтересам України. Рішення про відкликання посвідки, 21.01.2026 скеровано для ознайомлення, на електронну пошту, яку ОСОБА_2 вказала у заяві-анкеті під час оформлення посвідки на тимчасове проживання. Відповідно до п. 68 Порядку №322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадків, визначених підпунктами 2, 5, 9-11 пункту 63 цього Порядку). За порушення іноземцями порядку перебування в Україні порушники несуть адміністративну відповідальність. 30.01.2026 Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби відносно громадянки Республіки Молдова ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії № НОМЕР_3 вид. 08.08.2024 терміном дії до 08.08.2034, місце тимчасового перебування: АДРЕСА_1 , складено протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративне правопорушення №ПР МЛВ 0003362 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме у зв'язку з тим, що іноземна громадянка після прийнятого 20.01.2026 рішення ЗМУ ДМС про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 своєчасно не здала посвідку та не залишила територію України, встановлено проживання на території України за недійсними документами, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №ПН МЛВ 003352 від 30.01.2026, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. Позивачем ОСОБА_7 сплачено штраф згідно квитанції №6 від 02.02.2026, що свідчить про визнання Позивачем факту вчинення адміністративного правопорушення. З протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення Позивач була ознайомлена, копію отримала, про що свідчать особисті підписи ОСОБА_1 . Крім того в протоколі зафіксовані пояснення ОСОБА_1 щодо адміністративного правопорушення: «після відкликання посвідки на тимчасове проживання своєчасно не здала її та не залишила межі України, оскільки не знала про її скасування, зміст протоколу мені зрозумілий, перекладача не потребую». Разом з тим, додаткових заяв, клопотань від правопорушника під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи з подальшим винесенням постанови, не надходило. 30.01.2026 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у зв'язку з порушенням особою законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за проживання на території України за недійсними документами та відсутністю підстав для подальшого перебування на території України, передбачених Законом, з зобов'язанням залишити територію України до 02.02.2026. Позивач не має документів, які дозволяють законно перебувати на території України. Докази, надані Позивачем, а саме дозвіл на застосування праці іноземців, не є належним підтвердженням законності перебування на території України ОСОБА_1 , з урахуванням факту відкликання посвідки на тимчасове проживання. Враховуючи все вищезазначене, рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця №4601130100020469 від 30.01.2026 відносно гр. Республіки Молдова ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є законним та обґрунтованим.
Представник Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України Горбонос І.К. 05.03.2026 подала заяву про залишення позову без розгляду, з мотивів пропущення строку звернення до суду. Представник відповідача в заяві від 05.03.2026 зазначила, що ЗМУ ДМС у Львівській області 30.01.2026 було прийняте рішення про примусове повернення Позивача, з яким було ознайомлено в день його прийняття, про що свідчить особистий підпис Густюк Лаури, в тому числі з наслідками невиконання рішення та порядком його оскарження. Таким чином, Позивач ознайомлений з рішенням про його примусове повернення 30.01.2026, проте звернулася до суду - 16.02.2026, з пропуском спеціального строку позовної давності (закінчився 09.02.2026). Долучені до позову виписка з медичної карти та скріншот про направлення не ідентифікованого адвокатського запиту не є об'єктивно достатніми доказами для поновлення пропущеного спеціального строку позовної давності.
Ухвалою від 24 березня 2026 року у задоволенні заяви представника відповідача Горбонос І.К. про залишення позовної заяви без розгляду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України про скасування рішення відмовлено.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гелемей Ю.М. адміністративний позов підтримав з підстав, наведених у ньому, просив такий задоволити.
У судовому засіданні представник відповідача Горбонос І.К. позов заперечила, з підстав викладених у відзиві.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 - адвоката Гелемей Ю.М., представника відповідача Горбонос І.К., дослідивши наявні у справі документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступних доводів та мотивів.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За нормою пункту 1 частини першої статті 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Підставами для визнання протиправними дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов'язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства. Це право передбачено частиною другою статті 55 Конституцій України та статтею 6 КАС України.
Суд встановив, що 20.01.2026, на підставі підпунктів 3, 4 пункту 63 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на тимчасове проживання, затвердженим постановою КМУ від 25.04.2018 № 322 (далі - Порядок №322), ЗМУ ДМС прийнято рішення про відкликання посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , виданої на ім'я громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення про відкликання посвідки, 21.01.2026 скеровано для ознайомлення, на електронну пошту, яку ОСОБА_2 вказала у заяві-анкеті під час оформлення посвідки на тимчасове проживання.
ЗМУ ДМС керуючись абз. 2 ч. 1 ст. 13 Закону №3773 - 19.01.2026 винесено постанову про заборону в'їзду в Україну відносно гр. Республіки Молдови ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку з надходженням з Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР Національної поліції України подання про відкликання посвідки на тимчасове проживання та встановлення заборони в'їзду гр. Республіки Молдови ОСОБА_5 . В ході вивчення матеріалів встановлено, що гр. Республіки Молдови ГУСТЮК Лаура несе загрозу інтересам національної безпеки та створює загрозу життєво важливим інтересам України.
30.01.2026 Західним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби відносно громадянки Республіки Молдова ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії № НОМЕР_3 вид. 08.08.2024 терміном дії до 08.08.2034, місце тимчасового перебування: АДРЕСА_1 , складено протокол про адміністративне затримання та протокол про адміністративне правопорушення №ПР МЛВ 0003362 за ознаками вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 203 КУпАП, а саме у зв'язку з тим, що іноземна громадянка після прийнятого 20.01.2026 рішення ЗМУ ДМС про відкликання посвідки на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 своєчасно не здала посвідку та не залишила територію України, встановлено проживання на території України за недійсними документами, та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №ПН МЛВ 003352 від 30.01.2026, якою на позивача накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.
30.01.2026 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни у зв'язку з порушенням особою законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, а саме за проживання на території України за недійсними документами та відсутністю підстав для подальшого перебування на території України, передбачених Законом, з зобов'язанням залишити територію України до 02.02.2026.
Позивачем ОСОБА_7 сплачено штраф згідно квитанції №6 від 02.02.2026, що свідчить про визнання Позивачем факту вчинення адміністративного правопорушення.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення Позивача було ознайомлено, з правами, зокрема, роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України в частині того, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом, а також права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, де зазначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Факт роз'яснення прав та обов'язків підтверджується наявністю на другому аркуші протоколу власноручного підпису Позивача. З протоколом про адміністративне правопорушення та постановою про накладення адміністративного стягнення Позивач була ознайомлена, копію отримала, про що свідчать особисті підписи ОСОБА_1 .
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Згідно ст. 33 КУ кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Стаття 68 передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
В Конституції України та Законі №3773-VI вказано, що здійснення іноземцями своїх прав і свобод не повинно завдавати шкоди національним інтересам України, правам, свободам і законним інтересам її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.
Іноземці зобов'язані поважати та додержуватися Конституції і законів України, шанувати традиції та звичаї народу України.
Тобто, законодавець в розумінні вищезазначених норм права, не лише наділяє іноземця певними правами, але і покладає обов'язок забезпечення урегулювання іноземцем свого правового становища у легалізований спосіб.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
За порушення іноземцями порядку перебування в Україні порушники несуть адміністративну відповідальність.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначаються Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (надалі - Закон), а також міжнародними нормами.
Згідно із частинами 1, 3 статті 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Відповідно до статті 9 Закону іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України.
Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов'язані подати свої біометричні дати для їх фіксації.
Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (надалі Порядок № 150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території: 1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи в разі в'їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України; 2) не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС; 3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду за візою, оформленого до 11 вересня 2011 року.
Частинами першою, другою статті 17 Закону передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають па території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень Іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Частинами 1, 3 статті 26 Закону встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.
Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.
Відповідно до частини 5 цієї статті, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.
Згідно роз'яснень викладених у п. 29 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 року № 1, «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція №353/271/150.
Згідно з п. 4 Інструкції №353/271/150 іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.
Підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни є: дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; дії, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; затримання іноземців органами охорони державного кордону у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України (п. 5 Інструкції № 353/271/150).
Відповідно до п. 2.6 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України від 28 серпня 2013 року №825 передбачено, що у разі коли особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не володіє мовою, якою ведеться провадження, протокол про правопорушення складається за участю перекладача.
Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції 353/271/150 Рішення про примусове повернення оголошується іноземцю протягом 72 годин з дати його ухвалення, за винятком випадків, коли місцезнаходження іноземця не встановлено, в присутності перекладача та/або законного представника (на вимогу особи) під підпис та обліковується посадовою особою органу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 3).
Згідно абз.3 п.10 розділу І Інструкції №353/271/150, після оголошення іноземцю рішення про примусове повернення посадові особи з'ясовують у іноземця намір оскаржити згадане рішення. У разі висловлення іноземцем наміру оскаржити це рішення негайно повідомляється центр надання правової допомоги, якщо іноземець самостійно не уклав угоду з адвокатом.
Аналіз законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства дає підстави для висновку, що правовий статус іноземця передбачає обов'язок суб'єктів владних повноважень забезпечити йому реальну можливість реалізувати свої права, зокрема право на перекладача, яке перебуває у взаємозв'язку з правом знати за що він притягається до адміністративної відповідальності і яка саме санкція до нього застосовується, оскільки від цього безпосередньо залежить наявність у нього чіткої практичної можливості оскаржити дії, які становлять втручання в його права.
Під час судового розгляду встановлено, що підставою для визнання недійсним дозволу на імміграцію та визнання недійсною посвідки подання Управління стратегічних розслідувань у Львівській області ДСР Національної поліції України про відкликання посвідки на тимчасове проживання та встановлення заборони в'їзду гр. Республіки Молдови ОСОБА_9 . В ході вивчення матеріалів встановлено, що гр. Республіки Молдови ОСОБА_2 несе загрозу інтересам національної безпеки та створює загрозу життєво важливим інтересам України.
Крім того, встановлено, що рішення №460112000006667 від 20.01.2026 року про відкликання посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 позивачем не оскаржувалось.
Судом не здійснюється перевірка правомірності прийняття рішення №460112000006667 від 20.01.2026 року про відкликання посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 , адже відповідно до норм ст. 20 КАС України адміністративна справа щодо оскарження вказаного рішення підсудна окружним адміністративним судам.
Крім того, судом враховується, що підстава для прийняття рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, а саме відкликання посвідки на тимчасове проживання, також є чинною станом на час розгляду справи.
Суд не бере до уваги доводи представника позивача про те, що про рішення ЗМУ ДМС про скасування посвідки їй було невідомо, оскільки рішення про відкликання посвідки, 21.01.2026 скеровано для ознайомлення, на електронну пошту, яку ОСОБА_2 вказала у заяві-анкеті під час оформлення посвідки на тимчасове проживання.
Згідно п. 65 Порядку №322 копія рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки із зазначенням причин її відкликання або визнання недійсною надсилається ДМС, територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства на адресу особистої електронної пошти або рекомендованим листом (у разі відсутності електронної пошти) невідкладно, а за наявності обґрунтованих причин - не пізніше трьох робочих днів з дня його прийняття (крім випадку, визначеного підпунктом 10 пункту 63 цього Порядку).
Відповідно до п. 68 Порядку №322 іноземець або особа без громадянства, стосовно яких прийнято рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки, повинні здати посвідку, зняти з реєстрації місце проживання та виїхати за межі України в семиденний строк з дня отримання копії такого рішення (крім випадків, визначених підпунктами 2, 5, 9-11 пункту 63 цього Порядку).
Позивачем не наведено поважних причин невиконання рішення про примусове повернення, із заявами про продовження строку перебування на території України чи про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, вона не зверталася.
Відповідно до п. 2.2. Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України 28.08.2013 №825, протокол про правопорушення (у разі його оформлення) складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, на бланку, який містить серію та номер, наскрізну нумерацію в межах відповідного органу ДМС, у двох примірниках, один з яких під підпис вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності; викладається державною мовою; заповнюється розбірливим почерком або за допомогою друкованих засобів.
Після заповнення за допомогою друкованих засобів протокол про правопорушення надається уповноваженою посадовою особою, яка його заповнювала, особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, для перевірки правильності внесених до нього відомостей. У разі виявлення у протоколі про правопорушення помилок уповноважена посадова особа, яка його заповнювала, вносить до нього відповідні виправлення.
Після перевірки внесених до протоколу про правопорушення відомостей особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, підтверджує правильність таких відомостей власним підписом.
Відповідно до п.2.3. Порядку №150, при складанні протоколу про правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються її права і обов'язки, передбачені статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі про правопорушення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач мав законодавчо визначені підстави для ухвалення оскаржуваного рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства позивача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Згідно з ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінюючи доводи учасників провадження, дотримуючись стандартів мотивування судами своїх рішень, суд у даній справі враховує позиції Європейського суду з прав людини неодноразово висловленої у відповідних рішеннях про те, що не можна тлумачити п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень.
Так, з досліджених під час судового розгляду матеріалів справи, зокрема оскаржуваного рішення, встановлено те, що таке відповідає вимогам чинного законодавства, ухвалене з дотриманням встановленої процедури.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача щодо скасування рішення є необґрунтованими та відповідно такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 9, 73-77, 90, 241-246, 255, 268-272, 288 КАС України, ст. ст. 251, 283 КпАП України, суд,-
Поновити позивачу ОСОБА_9 строк на звернення із адміністративним позовом до суду.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Західного міжрегіонального управління державної міграційної служби України (адреса: 79007, м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11, код ЄДРПОУ: 45870769) про скасування рішення, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 05 травня 2026 року.
Суддя: Романюк В.Ф.