ЄУН: 336/1761/21
Провадження №: 1-кп/336/108/2026
Іменем України
05 травня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,
за участю сторін: прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7
по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого у вчиненні злочину за ч. 4 ст. 187 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває вище вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 185, ч.4 ст. 187 КК України, та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинуваченого за ч. 4 ст. 187 КК України.
Ухвалою суду від 16.11.2022 провадження відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зупинено до звільнення з лав ЗСУ.
Ухвалою суду від 03.01.2024 провадження по справі відновлено через вчинення обвинуваченим ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч.4 ст.187 КК України.
Ухвалами суду ОСОБА_7 неодноразово продовжувався строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 27.10.2025 апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01.10.2025 року, якою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 187 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, залишено без змін.
Ухвалою суду від 27.01.2026 колегією суду задоволено самовідвід судді ОСОБА_11 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2026 обрано члена колегії суддю ОСОБА_3 .
В судове засідання не з'явився обвинувачений ОСОБА_10 , його захисником - адвокатом ОСОБА_9 надано документи відповідно до яких обвинуваченого ОСОБА_10 мобілізували до лав ЗСУ.
Сторони не заперечували щодо проведення судового засідання, а саме розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_7 без обвинуваченого ОСОБА_10 .
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 клопотав про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Зазначивши, що ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, не зникли та продовжують існувати.
Прокурор ОСОБА_5 підтримав позицію колеги.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_8 заперечували щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили суд застосувати більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Захисник додала, що ризики, на які посилається прокурор, не підтверджені жодними доказами, а тому є всі підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу. Також додала, що обвинувачений тривалий час утримується під вартою, прогресу щодо розгляду справи немає, а тому відсутні підстави для задоволення клооптання прокурора.
Захисник ОСОБА_9 підтримали позицію адвоката ОСОБА_8 .
Заслухавши учасників кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ст.177 КПК підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим ст.177 КПК ризикам.
За змістом ст.199 КПК, розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд має з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст.178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, міцність його соціальних зв'язків, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи та дані, які його характеризують.
Як зазначено у листі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 04.04.2013 р.№511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу у процесі розгляду відповідних клопотань, суд щоразу зобов'язаний: здійснювати повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону (п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК); пам'ятати про критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу, передбачені у ч. 1 ст. 194 КПК, а тому суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, та на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо при розгляді клопотання про обрання/продовження запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання (ч. 4 ст.194 КПК України).
Суд відзначає, що право на свободу та особисту недоторканість може бути обмежене, однак таке обмеження має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, принципів справедливості, рівності та пропорційності, із забезпеченням балансу інтересів особи та суспільства, на підставі та у визначеному чинним законодавством порядку, з урахуванням актів міжнародного права, позицій Європейського суду з прав людини за вмотивованим рішенням суду.
Як вбачається із матеріалів справи, 10.01.2024 року на стадії судового розслідування ОСОБА_7 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який у подальшому неодноразово продовжувався.
Отже, із вищевказаного випливає, що ОСОБА_7 перебуває під вартою більше двох років. Останній обвинувачуються у вчиненні декількох злочинів. Станом на день постановлення ухвали судом свідки по справі не допитані.
Суд наголошує, що таке надмірно тривале утримання обвинуваченого під вартою без ухвалення вироку у справі не є виправданим об'єктивними обставинами.
При цьому матеріали кримінального провадження, зокрема і клопотання прокурора, не містять достатнього обґрунтування поважності і доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 на даному етапі судового розгляду.
Суд наголошує, що сама по собі тяжкість пред'явленого обвинувачення та тяжкість можливого покарання не є самостійною, виключною та достатньою підставою в обґрунтування неможливості застосування до обвинуваченого за вказаних обставин більш м'якого запобіжного заходу.
З матеріалів провадження встановлено відомості про наявність у ОСОБА_7 зареєстрованого місця проживання у АДРЕСА_1 . За вказаною адресою обвинувачений проживає з народження.
Вказана квартира не приватизована, у квартирі мешкає матір обвинуваченого, яка на попередніх судових засідання не заперечувала щодо проживання її сина - ОСОБА_7 разом з нею за вище вказаною адресою.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшла висновку, що застосування до ОСОБА_7 такого виключного запобіжного заходу, як тримання під вартою, є невиправдано суворим запобіжним заходом. Тому суд дійшла висновку, що відносно обвинуваченого може бути застосовано більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем мешкання останнього з покладенням на нього обов'язків відповідно до ч.5 ст.194 КПК.
Одним із видів запобіжного заходу, згідно ст. 176 КПК України, є домашній арешт.
Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або в певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Суд вважає, що застосування цього запобіжного заходу ОСОБА_7 із забороною залишати місце свого проживання цілодобово в достатній мірі забезпечить адекватне виконання останнім процесуальних обов'язків.
Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Такий запобіжний захід буде співмірним і доцільним для забезпечення дієвості даного кримінального провадження та вона зможе повною мірою забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 КПК України.
Керуючись ст.ст.3, 176, 177, 178, 181, 183, 184, 193, 194, 195, 196, 314, 331, 392 КПК України, суддя -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді домашнього арешту, шляхом заборони обвинуваченому залишати своє житло за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово.
Звільнити ОСОБА_7 з-під варти в залі суду.
Відповідно до ч.5 ст.194 КПК України покласти на ОСОБА_7 такі обов'язки:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не змінювати своє місце проживання без дозволу суду;
- заборонити спілкування зі свідками та потерпілими в цьому кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду закордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуватиме, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань. У випадку порушення покладених на обвинувачену обов'язків до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Визначити строк дії цієї ухвали до 03 липня 2026 включно.
Скасувати ухвалу суду від 16.03.2026 про продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого у виді тримання під вартою.
Ухвала суду щодо застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту підлягає виконанню після її проголошення.
Цю ухвалу передати для виконання до відділу поліції за місцем проживання обвинуваченого, зобов'язавши вказаний орган негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, і повідомити про це суд.
Копію ухвали надіслати начальнику ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» для відома та виконання в частині звільнення ОСОБА_7 з-під варти.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали суду підписано 06.05.2026.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3