05 травня 2026 року
м. Хмельницький
Справа № 677/491/26
Провадження № 11-сс/820/282/26
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:
головуючої-судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України, у кримінальному провадженні №12026243860000015, внесеному до ЄРДР 23.02.2026 року, -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені слідчим суддею суду першої інстанції обставини.
В провадженні СВ ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області перебувають матеріали кримінального провадження №12026243860000015, внесеного до ЄРДР 23.02.2026 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч.4 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 22.02.2026 року близько 21:00 год, ОСОБА_8 , знаходячись разом із ОСОБА_7 , на зупинці громадського транспорту, поблизу кафе «Мамин хліб» по вул. Кондратюка 2 у м. Красилів, Хмельницького району, Хмельницької області, побачили ОСОБА_9 , який прийшов на зупинку громадського транспорту та присів на лавку.
Так, ОСОБА_8 разом із ОСОБА_7 , з метою грубого порушення громадського порядку, тобто суспільних відносин, сформованих внаслідок дії правових норм, умисно, діючи із особливою зухвалістю, за відсутності будь-якого зовнішнього приводу, провокуючи конфлікт, як зухвалий виклик соціальному оточенню, з мотиву явної неповаги до суспільства, бажаючи продемонструвати перевагу над потерпілим та самоствердитись за рахунок його приниження в присутності інших осіб, перебуваючи у людному громадському місці, розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи та усвідомлюючи суспільну небезпечність їх наслідків та бажаючи їх настання, реалізовуючи свій прямий кримінально-протиправний умисел, попросивши у ОСОБА_9 цигарок, почали ображати його та виражатися до нього нецензурною лайкою.
Надалі, реалізовуючи спільний злочинний умисел та попередню змову, діючи умисно, узгоджено, опираючись на дії один одного, використовуючи малозначний привід, прагнучи показати зневагу до оточуючих, виявити свою грубу силу та самоствердитися за рахунок приниження інших осіб, ОСОБА_7 наніс два удари кулаком правої руки по обличчю потерпілого, а після цього ОСОБА_8 із ОСОБА_7 нанесли ще декілька ударів ногами та руками по тілу потерпілого.
У зв'язку із цим, ОСОБА_9 почав вживати заходів до самозахисту, через що ОСОБА_7 , продовжуючи свої умисні дії, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, з метою протиставити себе суспільству та державі, дістав із багажника автомобіля «Audi A4» чорного кольору, що був припаркований за вказаною адресою предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень, а саме дерев'яну биту, якою в присутності ОСОБА_8 та за його мовчазної згоди наніс ще два удари в ділянку спини потерпілого.
Після цього, ОСОБА_9 забіг у приміщення магазину «АТБ» №1143, що за адресою м. Красилів, вул. Кондратюка 3, де перебувала значна кількість відвідувачів, а ОСОБА_7 з метою залякування потерпілого, демонструючи зверхність та свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, нехтуючи елементарним правилами поведінки з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, тримаючи дерев'яну биту у руках прослідував за ним.
В подальшому, діючи у співучасті та опираючись на дії один одного, ОСОБА_7 , тримаючи у руках дерев'яну биту, разом із ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу входу у магазин «АТБ» №1143, дочекавшись потерпілого, який вийшов з магазину, почали його переслідувати з метою нанесення йому ще тілесних ушкоджень.
Потерпілий, прямуючи по вул. Кондратюка до вул. Булаєнка у м. Красилів, розуміючи, що його переслідують та передбачаючи небезпеку за власне здоров'я, з метою його збереження, забіг до під'їзду будинку №12 по вул. Булаєнка у м. Красилів, де його наздогнали ОСОБА_7 із ОСОБА_8 .
Перебуваючи на 1-му поверсі під'їзду, ОСОБА_8 із ОСОБА_7 , діючи у співучасті та опираючись на дії один одного ще нанесли ОСОБА_9 декілька ударів ногами та руками, а ОСОБА_7 дерев'яною битою по тулубу потерпілого та припинили свої протиправні дії лише після виклику мешканцями будинку працівників поліції, залишивши місце події.
Внаслідок таких дій ОСОБА_8 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_9 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді крововиливів в правій навколоочній ділянці з переходом на праву виличну ділянку, по тильній поверхні лівої кисті, на мушлі правого вуха, які належать до легких тілесних ушкоджень.
Вказані дії ОСОБА_7 кваліфіковані органом досудового розслідування за ст.296 ч. 4 КК України, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, пов'язане із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Відповідно до витягу у кримінальному провадженні № 12026243860000015 від 23.02.2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України.
01.04.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 296 ч. 4 КК України.
Слідчий СВ ВнП №4 Хмельницького РУП ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_10 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_7 .
Ухвалою слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року, клопотання задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Хмельницький слідчий ізолятор» на строк до 01.06.2026 включно.
Мотивуючи вказане рішення слідчий суддя виходив із обґрунтованості пред'явленої ОСОБА_7 підозри, тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, особи підозрюваного а також наявності ризиків, передбачених ст. 177 ч.1 п.п.1, 3 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та/або суду, незаконного впливу на потерпілого та свідків, у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність обрання останньому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
На вказане рішення захисник підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати та обрати підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Також просить визначити розмір застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вважає, ухвалу слідчого судді необґрунтованою та незаконною, оскільки під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу прокурором не доведено наявності підстав, передбачених ст.177 КПК України.
Окрім того, слідчий суддя мав провести аналіз усіх ризиків, визначених ст.177 КПК України з урахуванням особливостей даного кримінального провадження та особи підозрюваного, як того вимагають норми чинного законодавства України а також міжнародного законодавства.
На думку захисника, до підозрюваного ОСОБА_7 цілком можливим було б застосувати домашній арешт, не порушуючи норми КПК України. Обрання тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом, розходиться з практикою ССПЛ та практикою України.
Беручи до уваги те, що підозрюваний з 13.04.2026 року проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 , має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, свою вину визнає частково та готовий співпрацювати з органами досудового розслідування, за період досудового слідства він злочинів не вчиняв та мав належну процесуальну поведінку, тому немає підстав для застосування до ОСОБА_7 найсуворішого запобіжного заходу.
Узагальнені позиції учасників апеляційного перегляду провадження.
Захисник ОСОБА_6 та підозрюваний ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги поданої захисником, просили ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, або обрати заставу.
Прокурор ОСОБА_5 заперечував проти апеляційної скарги захисника, відстоював законність та обґрунтованість прийнятого рішення, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши суддю - доповідача, учасників апеляційного перегляду провадження, вивчивши матеріали провадження та апеляційні доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисту задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Мотиви суду з посиланням на норми матеріального та процесуального закону.
Відповідно до ст. 194 ч. 1 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст.177 ч.2 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Приймаючи рішення за апеляційними доводами захисту, колегія суддів виходить з того, що обрання підозрюваному найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідає тяжкості інкримінованого йому злочину та з огляду забезпечення в подальшому належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання перешкод слідству по справі.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів правильно оцінив в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється.
Колегія суддів виходить з того, що злочин, передбачений ст.296 ч.4 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , відповідно до ст.12 КК України є умисним тяжким злочином проти громадського порядку та моральності, за який може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років. Отже, усвідомлюючи можливість призначення даного покарання, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення відбування покарання у виді позбавлення волі.
Колегія суддів також вважає наявними ризики незаконного впливу підозрюваного на свідків та потерпілого шляхом умовлянь, чиненням тиску, погроз з метою відмови від дачі показань під час судового розгляду, оскільки слідство знаходиться на початковій стадії, усі свідки та очевидці не встановлені. Окрім того, оскільки після набуття статусу підозрюваного, ОСОБА_7 має право на знайомлення з матеріалами кримінального провадження та буде мати доступ до їх анкетних даних, місця мешкання, отже підозрюваний зможе шляхом погроз чи вмовлять здійснити спробу впливу на них.
Колегія апеляційного суду враховує практику ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому висловлена правова позиція про те, що суворість покарання слід вважати суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування особи та вірогідності вчинення нових злочинів, наявність підстав для тримання особи під вартою мають оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості особи, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Доводи сторони захисту про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, виходячи з того, що ризики в поведінці підозрюваної у межах кримінального провадження ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором в судовому засіданні першої та апеляційної інстанцій. Запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики відповідно до ст.177 КПК України доведені, які в сукупності із обґрунтованою підозрою ОСОБА_7 у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, стали підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в даному випадку.
Щодо тверджень захисту з приводу того, що з моменту вчинення кримінального правопорушення та до обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 злочинів не вчиняв, мав належну процесуальну поведінку та поступив на військову службу, має стійкі соціальні зв'язки, то колегія суддів виходить з того, що такі обставини не свідчать про відсутність ризиків, передбачених КПК України, оскільки оцінка їх наявності здійснюється не лише з урахуванням попередньої поведінки особи, а й з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих дій, а також те, що свідки і потерпілий ще не допитані судом, а відтак можливість впливу на них не виключається.
Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного із застосуванням насильства до потерпілого, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, не визначивши розмір застави під час розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного.
За наведених обставин, обрання підозрюваному ОСОБА_7 в якості запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення застави на даному етапі кримінального провадження, відповідає завданням даного кримінального провадження.З огляду на наведене, ухвала суду є законною, обґрунтованою та вмотивованою, відповідає вимогам ст.370, 372 КПК України, а тому підстав для її скасування чи зміни, за вимогами апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає.
Порушень судом вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування ухвали слідчого судді в даному провадженні не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 квітня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 до 01 червня 2026 року включно - залишити без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3