Справа № 761/2181/26
Провадження № 2/761/7844/2026
28 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Романишеної І.П.
за участі секретаря Решти Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
15.01.2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із даним позовом.
Згідно позовних вимог представник позивача просив суд: стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №02.05.2024-100000207 від 02.05.2024 у розмірі 9 840 гривень, а також судові витрати покласти на відповідача.
Короткий зміст та узагальнені доводи позовної заяви.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача послався на те, що 02.05.2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач)укладено Кредитний договір № 02.05.2024-100000207, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3 000,00 грн. зі сплатою щомісячно відсотків строком на 112 днів.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на дату подання даного позову утворилась заборгованість у розмірі 9 840,00 грн., яка складається з тіла кредиту - 3 000,00 грн., процентів - 5 040,00 грн., комісії пов'язаної з надання кредиту - 300,00 грн., неустойки - 1 500,00 грн.
Провадження у суді та позиція сторін щодо предмету спору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2026 року матеріали позовної заяви передано до провадження судді Юзьковій О.Л.
На підставі розпорядження № 01-08-879 від 16.03.2026 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 761/2181/26 за підписом керівника апарату Шевченківського районного суду м. Києва, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2026 року матеріали позову передані на розгляд судді Романишеній І.П.
Ухвалою суду від 20.03.2026 року відкрито провадження у справи, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення копії ухвали суду подати відзив на позовну заяву у відповідності до статті 274 ЦПК України.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У позові просив проводити розгляд справи за відсутності представника та позивача, з приводу ухвалення заочного рішення у справі не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, правом подачі відзиву не скористався.
З матеріалів справи вбачається, що судову повістку про виклик до суду, копію ухвали про відкриття провадження у справі відповідачу направлено рекомендованим листом (штрих код R067135945037), проте на адресу суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до п.3 ч.7 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023р. у справі №755/17944/18 зазначено, що посилання касаційної скарги на те, що ОСОБА_4 належним чином не було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, що позбавило його можливості реалізувати належні йому процесуальні права, є безпідставними, так як наявна на а. с. 143 т. 3 довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Фактичні обставини спірних правовідносин сторін, встановлені судом.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 02.05.2024 року уклали Кредитний договір (оферти) №02.05.2024-100000207 (Надалі - Договір).
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 3 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 02.05.2024, на строк, вказаний в заявці.
Відповідно до умов Договору заявка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою Позичальник ознайомився під час укладення кредитного договору.
Відповідно до умов кредитного договору №002.05.2024-100000207 позичальнику надається Кредит на наступних умовах: Дата надання/видачі кредиту - 02/05/2024; 2. Сума Кредиту: 3 000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 112 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 21.08.2024; Згідно п. 5 Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1,5% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - процентна ставка). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Відповідно пункту 8 Договору, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 10 % від суми кредиту, що дорівнює 300 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, Комісію.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача НОМЕР_2.
Згідно п. 12 Договору орієнтовна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 16163,69 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 7 154,61 грн.
Загальні витрати за споживчим кредитом 4 154,61 грн.
Згідно п. 15 неустойка 30, 00 грн., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного-неналежно виконаного зобов'язання.
З долучених до позовної заяви документів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання належним чином та надав відповідачу кредит в сумі 3 000, 00 грн., що підтверджується квитанцією, яка міститься в матеріалах справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
На підставі ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 612 ЦК України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завданні простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Із долученого до справи розрахунку заборгованості вбачається, що кредитні кошти відповідач за умовами договору не сплачує, в результаті чого утворилась заборгованість відповідача перед позивачем по кредитному договору, розмір якої становить 9 840,00 грн., яка складається з тіла кредиту - 3 000,00 грн., процентів - 5 040,00 грн., комісії пов'язаної з надання кредиту - 300,00 грн., неустойки - 1 500,00 грн.
Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 1 500 грн. суд відзначає наступне.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб.
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.
Таким чином, враховуючи, що позивачем нараховано неустойку за невиконання відповідачем зобов'язання за кредитним договором у сумі 1 500, 00 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, підстави для її стягнення з відповідача відсутні.
У відповідності до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року, принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача підлягає заборгованість за кредитним договором № №02.05.2024-100000207 від 02.05.2024 у загальному розмірі 8 340 грн.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 2 256,38 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 178, 259, 263, 264, 265, 280-284, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №02.05.2024-100000207 від 02.05.2024 у розмірі 8 340,00 грн.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 256,38 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А;
ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .
Повний текст судового рішення складено: 04.05.2026р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА