СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/30153/25
пр. № 2/759/5165/26
04 травня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,
І. Зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 12 000,00 грн попередньої оплати за договором купівлі-продажу талонів на пальне. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.09.2025 між сторонами у месенджері WhatsApp було узгоджено умови купівлі-продажу 200 літрів бензину А-95 та 100 літрів дизельного палива. Позивач стверджує, що перерахував кошти на банківську картку, номер якої йому надіслав відповідач у ході переписки. Проте товар отриманий не був, а кошти відповідач не повернув
ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 грудня 2025 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.
ІІІ. Позиції учасників судового провадження.
Враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, суд вирішує справу за наявними матеріалами у відповідності ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
ІV. Фактичні обставини встановлені судом та норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.
Судом встановлено, що 02 вересня 2025 року між особою, яка використовувала профіль у месенджері «WhatsApp» за номером телефону НОМЕР_1 (ідентифікований у наданих скріншотах як « ОСОБА_2 »), та Позивачем велося листування щодо купівлі-продажу талонів на пальне, а саме 200 літрів бензину марки А-95 та 100 літрів дизельного палива.
У ході даного листування невідомою особою було надано реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 для здійснення оплати за товар. На виконання вказаних домовленостей Позивачем було перераховано грошові кошти у загальному розмірі 12 000,00 грн на вказаний рахунок, що підтверджується копією платіжної інструкції.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надав відповідь від 04.02.2026, згідно з якою власником рахунку та платіжної картки № НОМЕР_2 є Відповідач ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв?язку.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦПК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦПК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено
законом
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов?язків.
Відповідно до ст.ст.655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов?язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов?язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.
На обґрунтування факту укладення договору та погодження його умов позивачем надано скріншоти переписки у мобільному додатку WhatsApp з контактом, підписаним як «ОСОБА_2 ».
Суд зазначає, що електронне листування між особами в месенджері (як і будь-яке інше листування) може бути взято до уваги як доказ у справі за умови встановлення авторів цього листування та його змісту. Водночас, згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд визначає в кожному конкретному випадку за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з усіх обставин справи.
У даній справі позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що номер телефону прив'язаний до месенджера дійсно належить відповідачу ОСОБА_2 . Сама лише наявність у месенджері профілю з іменем та прізвищем відповідача не є достатнім доказом ідентифікації особи, оскільки будь-який користувач може зареєструвати обліковий запис під будь-яким іменем.
Зі змісту наданої переписки неможливо достовірно ідентифікувати авторів повідомлень. Позивачем не надано доказів того, що цей номер телефону зареєстрований за відповідачем згідно з договором із оператором зв'язку або іншим чином офіційно пов'язаний з особою ОСОБА_2 .
Судом встановлено, що на виконання ухвали про витребування доказів АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надав відповідь № БТ/Е-3807 від 04.02.2026. Згідно з цією відповіддю, платіжна картка № НОМЕР_2 , на яку позивач перерахував кошти, дійсно емітована на ім'я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Позивач обґрунтовує позовні вимоги скріншотами переписки у WhatsApp, стверджуючи, що саме відповідач надіслав йому номер цієї картки для оплати.
Проте суд зазначає, що електронне листування може бути доказом лише за умови встановлення авторів цього листування. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, суд оцінює такі докази за своїм внутрішнім переконанням у кожному конкретному випадку.
У цій справі факт належності банківської картки відповідачу підтверджений матеріалами справи. Однак, сама лише належність картки особі не доводить автоматично, що саме ця особа вела листування в месенджері та пропонувала укласти договір.
Позивачем не надано доказів того, що номер телефону НОМЕР_1 , з якого здійснювалася переписка, належить відповідачу або офіційно ним використовується.
У сучасному цифровому просторі поширені випадки шахрайських дій, коли сторонні особи використовують чужі банківські реквізити або створюють фейкові акаунти в месенджерах для введення в оману.
Зі змісту переписки неможливо ідентифікувати автора повідомлень як ОСОБА_2 , оскільки ідентифікація в месенджері здійснюється за номером телефону, зв'язок якого з відповідачем не доведений.
Отже, наявність підтвердження від банку про власника картки підтверджує лише факт отримання коштів на рахунок відповідача, але не є беззаперечним доказом того, що саме відповідач був стороною договору купівлі-продажу та вступав у переписку з позивачем.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що оскільки власником картки є Відповідач, то саме він є особою, з якою велося листування, та яка отримала грошові кошти за договором, що не був виконаний.
Оцінюючи надані докази, суд виходить з того, що електронне листування в месенджерах може бути визнано належним доказом лише за умови можливості ідентифікації його авторів. Проте, у даній справі судом встановлено, що Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що номер телефону зареєстрований за ОСОБА_2 або офіційно ним використовується.
Крім того, суд враховує специфіку електронних комунікацій у сучасних умовах, що не виключає можливості використання банківських реквізитів особи третіми особами зокрема внаслідок шахрайських дій) без відома самого власника рахунку. Факт належності банківської картки Відповідачу підтверджує лише отримання ним коштів, проте, за відсутності доведеності приналежності номера телефону Відповідачу, не може слугувати беззаперечним доказом того, що саме ОСОБА_2 був ініціатором листування, погоджував умови правочину та брав на себе відповідні зобов'язання.
Таким чином, суд доходить висновку, що факт укладення договору купівлі-продажу саме між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не знайшов свого підтвердження належними та допустимими доказами, оскільки зміст переписки не дозволяє достовірно ідентифікувати Відповідача як автора повідомлень.
Оскільки позивачем не доведено факт укладення договору саме з ОСОБА_2 , суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення коштів як заборгованості за договором.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, ст. 207, 640,642, 626,655 ЦК України, суд,
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.
Суддя Н.О. Петренко