Номер провадження 2/754/3516/26
Справа №754/9053/25
Іменем України
05 травня 2026 року м.Київ
Деснянський районний суд міста Києва
під головуванням судді Бабко В.В.
за участю секретарів судового засідання Негірьової О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.
Позивач свої позовні вимоги мотивує тим, що 05.07.2022 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1558/21-Тз/Х/01/1.
29.11.2021 в м. Києві по вулиці Драйзера сталася ДТП за участю автомобіля «Ravon R4», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Opel», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час цієї пригоди було заподіяно матеріальну шкоду автомобілю «Ravon R4». Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2022, по справі № 754/8641/22, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП. У подальшому, згідно звіту № 19191 від 13.10.2022 та рахунку № 825 від 30.09.2022 позивач виплатив відшкодування в розмірі 123862,50грн ОСОБА_2 . Однак на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Opel», д/н НОМЕР_2 , не була застрахована, тому позивач має право зворотної вимоги до відповідача.
11.06.2025 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, відкрито провадження по справі, розгляд справи визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження.
21.10.2025 до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до якого зазначено, що на момент ДТП ОСОБА_1 мав статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_3 від 15.03.2016. А тому на підставі п. 13.1 ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від ДТП винуватцям якої є зазначена особа, проводить Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, визначеному цим Законом. Отже вважає, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем, оскільки відшкодування збитків проводить МТСБУ, а тому в задоволенні позову слід відмовити як поданий передчасно.
23.10.2025 до суду від представника позивача - Мірошнікової Х. А. надійшла заява про залучення співвідповідачем МТСБУ.
08.12.2025 суд на місці ухвалив задовольнити клопотання представника позивача та залучив в якості співвідповідача МТСБУ, про було внесено в протокол судового засідання.
08.12.2025 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, позовну заяву було залишено без руху, роз'яснивши позивачу, що необхідно надати обґрунтування в чому полягає порушення прав позивача зі сторони відповідача ОСОБА_1 , і зазначити яка вимога висувається позивачем саме до зазначеного відповідача.
19.12.2025 до суду від представника позивача - Анни Сакун надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом, і з якою вбачається, що позивач просить стягнути з ОСОБА_1 та МТСБУ на користь ПАТ «СК «Арсенал Страхування» солідарно страхове відшкодування в розмірі 123862,50грн та пропорційно задоволеним вимогам судовий збір в розмірі 3028,00грн.
26.12.2025 до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Савенко О. І. надійшли додаткові пояснення, з яких вбачається, що сторона відповідача просить закрити провадження по справ в частині позовних вимог до ОСОБА_1
14.01.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника МТСБУ - адвоката Патрик Г. Г. надійшла заява, з якої вбачається, що вони заперечують щодо прийняття судом заяви про зміну позовних вимог. До того ж зазначають, що позивач не позбавлений права звернення з відповідною заявою до МТСБУ, відповідно до ст. 13 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того спір між юридичними особами, які виникають з господарської діяльності розглядаються господарськими судами за правилами ГПК України, які мають виключну підсудність. Отже у цьому випадку, подання уточненої заяви юридичною особою з вимогою до юридичною особи є нічим іншим, як зловживання правом позивача.
25.02.2026 до суду через систему «Електронний суд» від представника МТСБУ - адвоката Патрик Г. Г. надійшли пояснення. Представник посилається, на те що в матеріалах справи відсутні докази, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій. А автомобіль «Опель» має реєстрацію іноземної держави та в матеріалах справи не має доказі, що зазначений автомобіль належить ОСОБА_1 . Вважають, що посилання представника відповідача, що МТСБУ є належним відповідачем є передчасним.
14.04.2026 через систему «Електронний суд» до суду від представника позивача - Мірошнікової Х. А. надійшло клопотання/заява, з якої вбачається, що позивач просить задовольнити вимоги зазначені в уточненій заяви.
Учасники справи належним чином повідомлялись про розгляд справи (день, час, місце) в судове засідання не з'явились, враховуючи технічні проблеми в роботі системи ВКЗ суд був позбавлений можливості вийти на відеоконференцію.
Водночас ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, заяв про розгляд справи у відсутності учасників справи, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення по справі у відсутності учасників справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення, з таких підстав.
Суд установив такі факти та їх правовідносини.
05.07.2022 між ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 1558/21-Тз/Х/01/1.
29.11.2021 в м. Києві по вулиці Драйзера сталася ДТП за участю автомобіля «Ravon R4», д/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Opel», д/н НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Під час цієї пригоди було заподіяно матеріальну шкоду автомобілю «Ravon R4».
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 15.11.2022, по справі № 754/8641/22, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.
18.09.2022 власник пошкодженого транспортного засобу «Ravon R4», д/н НОМЕР_1 звернувся до ПАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.
Згідно із звіту № 19191 від 13.10.2022, страхового акту № 006.01394622-1 від 17.10.2022 та рахунку страхового відшкодування від 14.10.2022, позивач виплатив відшкодування в розмірі 123862,50грн ОСОБА_2
21.10.2022 ПАТ «СК «Арсенал Страхування» направили ОСОБА_1 претензію № 211-22-1199/п на суму 123862,50грн.
Однак на момент ДТП, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу Opel», д/н НОМЕР_2 , не була застрахована.
До матеріалів справи приєднані та прийняті судом документи як докази, на підтвердження звільнення ОСОБА_1 від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України: Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 8/25/863/В від 23.04.2025, номер рішення 8/25/863/Р; Військовий квіток серії НОМЕР_4 ; Посвідчення серії НОМЕР_5 , з якого вбачається, що пред'явник цього посвідчення має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, дата видачі 15.03.2016; продовження свідоцтва про хворобу № 145-п.
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Виходячи з формулювання статті 11 ЦК України, можна зробити висновок, що такі дії повинні відповідати загальним засадам цивільного законодавства України, які закріплені в статті 3 ЦК України.
Отже, принцип добросовісності передбачає, що сторони повинні діяти добросовісно під час реалізації своїх прав та передбаченого договором та/або законом виконання своїх зобов'язань.
За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором та/або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ( п.2.1).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ».
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Відповідно до статті 979 ЦК України договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів. Законом може бути встановлено обов'язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов'язкове страхування).
Згідно із статті 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Положеннями ч. 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частини першої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (постанова Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 754/1108/15-ц).
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.
Статтею 89 Закону України «Про страхування», страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Загальні умови страхового продукту включають: 1) визначення понять і термінів, що вживаються в договорі страхування; 2) умови страхового покриття за договором страхування; 3) права та обов'язки сторін, відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання умов договору; 4) порядок внесення змін, дострокового припинення чи розірвання договору, їх правові наслідки; 5) порядок відмови від договору страхування; 6) порядок дій у разі настання події, що має ознаки страхового випадку; 7) порядок розрахунку та умови здійснення страхових виплат; 8) підстави відмови у страховій виплаті; 9) порядок укладення договору страхування; 10) винятки із страхових випадків та обмеження страхування; 11) порядок вирішення спорів; 12) контактні дані для звернення у разі настання події, що має ознаки страхового випадку.
Частиною 1 ст. 40 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним обов'язковим об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. МТСБУ є юридичною особою, належить до неприбуткових організацій, за умови відповідності вимогам, встановленим Податковим кодексом України, і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, Закону України "Про страхування", інших актів законодавства та свого статуту.
Відповідно до ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для отримання страхової (регламентної) виплати потерпіла особа чи інша особа, яка має право на її отримання (далі - заявник), подає страховику, а у випадках, передбачених статтею 43 цього Закону, - до МТСБУ, заяву про страхову виплату, заяву про регламентну виплату у строк, що не перевищує: один рік з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно майну потерпілої особи; 2) три роки з дня настання дорожньо-транспортної пригоди (у випадках, передбачених пунктом 4 частини першої статті 43 цього Закону, - з дня припинення членства страховика в МТСБУ), - якщо шкоду заподіяно життю або здоров'ю потерпілої фізичної особи.
Пунктом 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» який діяв на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», одним із основних завдань МТСБУ є: з здійснення регламентних виплат у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із п. 38.2 та п. 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який діяв на момент скоєння ДТП, МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
У Законі України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ЗУ №3223-IX від 21.05.2024, чинний з 01.01.2025, термін «регресний позов» замінено на «право зворотної вимоги страховика (МТСБУ) до особи, відповідальної за заподіяння шкоди».
Відповідно до пункту 13.1 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» який діяв на час скоєння ДТП передбачено, що учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди 1 групи, які особисто керують належним їм транспортним засобом, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду 1 групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від ДТП, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку визначеному цим Законом.
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) має право для визначення (з'ясування) причин, обставин настання страхового випадку та визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залучати своїх працівників або осіб, які здійснюють професійну оціночну діяльність відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні.
Стаття 108 Закону України "Про страхування", регламентує, що страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, має право вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої страхової виплати та інших пов'язаних із нею фактичних витрат.
Статтею 993 ЦК України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зокрема ПАТ «СК «Арсенал Страхування» звернувшись до суду з позовом до ОСОБА_1 та МТСБУ просили на свою користь стягнути з відповідачів страхового відшкодування солідарно в розмірі 123862,50грн.
Згідно із частини першої статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, установлених договором або законом, зокрема в разі неподільності предмета зобов'язання.
Водночас стягнути страхове відшкодування солідарно (тобто одночасно у повній сумі з обох) з винуватця ДТП та МТСБУ (Моторного (транспортного) страхового бюро України) неможливо, оскільки законодавство передбачає черговість та різні правові підстави для їхньої відповідальності.
МТСБУ відшкодовує шкоду лише у визначених законом випадках (наприклад, відсутність поліса у винуватця, банкрутство страхової), а винуватець несе відповідальність за різницю між фактичними збитками та лімітом виплати.
Відповідальність винуватця ДТП настає коли, сума збитків перевищує ліміти виплат МТСБУ/страхової (ліміти в 2026 році: понад 160000,00грн за майно або понад 500000,00грн за здоров'я); винуватець був у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння; винуватець зник з місця ДТП (після виплати МТСБУ, останнє має право регресу до винуватця).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 по справі № 308/3162/15-ц зроблено правовий висновок, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Таким чином, ПрАТ «СК «Провідна», уклавши з Особою 1 договір страхування його цивільно-правової відповідальності, взяло на себе обов'язок у межах страхової суми відповідати за шкоду, завдану страхувальником третій особі. Відповідно до статті 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання. Законодавство України, чинне як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час розгляду справи Великою Палатою ВС, не передбачає солідарного обов'язку страховика та страхувальника щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП майну потерпілого.
Отже з аналізу зазначених вище законів можливо встановити, що у позивача настає право вимагати кошти від МТСБУ в межах ліміту, але після звернення до останнього з відповідною заявою, а різницю, що перевищує ліміт - з винуватця.
Таким чином, у разі наявності правових підстав, передбачених ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в редакції 2004 року, позивач на сьогодні не позбавлений права звернутися з відповідною заявою до МТСБУ.
Однак матеріали справи не містять доказів звернення ПАТ «СК «Арсенал Страхування» до МТСБУ з заявою про страхову виплату або з заявою про регламентну виплату, відповідно до ст. 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», або що МТСБУ відмовили здійснити сплату страхового відшкодування. Отже суду не надано належних та достатніх доказів щодо порушення прав ПАТ «СК «Арсенал Страхування» діями МТСБУ.
Крім того суд зауважує, що якщо одна юридична особа вважає, що її права порушені іншою юридичною особою, такий спір, який виникає з господарської діяльності (договори, корпоративні відносини, відшкодування збитків тощо), розглядається господарськими судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, які мають виключну підсудність (за місцем знаходження юридичної особи або іншими правилами), на відміну від цивільних чи адміністративних спорів, що вирішуються в інших судах.
До того ж суд звертає увагу, що сам факт виплати страхового відшкодування не породжує у позивача право зворотної вимоги до ОСОБА_1 . Оскільки не доведено наявності передбачених законом виключних підстав для регресу, а відповідач ОСОБА_1 належить до спеціальної категорії осіб, на яких поширюється особливий порядок відшкодування шкоди через МТСБУ, а тому відшкодування шкоди потерпілому здійснюється у спеціальному законному порядку.
Суд вважає, що покладання на відповідача ОСОБА_1 обов'язку компенсувати ПАТ "Страхова компанія "Арсенал Страхування" виплачені кошти суперечить меті законодавчо встановлених спеціальних гарантій для учасників бойових дій.
Отже встановивши, що позивачем не доведено порушення їх прав та інтересів і незаконності дій зі сторони ОСОБА_1 та МТСБУ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, вони в такому вигляді не ґрунтуються на встановлених нормах цивільного та спеціального законодавства України, оскільки стороною позивача не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 77-81 ЦПК України.
Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).
Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.
Згідно із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки не доведено порушеного права позивача відповідачами.
Стаття 141 ЦПК України, регламентує, що ухвалюючи рішення суд вирішує питання про розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Ураховуючи приписи статей 133, 142 ЦПК України, беручі до уваги відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати покладається на сторони пропорційне розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача.
Керуючись Конституцією України, Законом України "Про страхування", Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Висновками Великої Палати Верховного Суду, статтями 11, 13, 15, 993, 979, 980, 1166, 1187, 1188 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 51, 76-79, 81, 133-137, 141, 263-268 ЦПК України, суд,
У позові Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" до Моторного (транспортного) страхового бюро України, ОСОБА_1 про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу - відмовити повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування", код ЄДРПОУ 33908322, адреса місцезнаходження: м. Київ, вулиця Борщагівська, 154.
Відповідачі: Моторного (транспортного) страхового бюро України,код ЄДРПОУ 21647131, адреса місцезнаходження: м. Київ, бульвар Русанівський, 8;
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_6 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2026, у відповідності до частини 5 статті 268 ЦПК України.
Суддя В. В. Бабко