04 травня 2026 року
м. Київ
справа №200/1753/25
адміністративне провадження №К/990/16693/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі № 200/1753/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області, в якому, враховуючи уточнення позовних вимог, просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві, як фізичній особі визнано до сплати суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (що розташоване у м. Краматорську Донецької області за 2021-2023 рр.), а саме:
- від 27.06.2023 № 0065703-2413-0515-UA14120090000098500 на суму 2073,60 грн; від 27.06.2023 № 0065725-2413-0515-UA14120090000098500 на суму 4752,00 грн; від 15.12.2023 №0438394-2413-0515-UA14120090000098500 на суму 5616,00 грн; від 15.12.2023 №0438393-2413-0515-UA14120090000098500 на суму 12870,00 грн; від 10.06.2024 №0646092-2413-0515-UA14120090000098500 на суму 12 870.00 грн, від 10.06.2024 №0646093-2413-0515-UA14120090000098500 на суму 5 616,00 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення частково: від 13.05.2024 №0287949-2410-0515-UA14120090000098500 в частині стягнення з позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01.01.2023 по 30.04.2023 в сумі 1 929,60 грн; від 13.05.2024 №0287948-2410-0515-UA14120090000098500 в частині стягнення з позивача податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки з 01.01.2023 по 30.04.2023 в сумі 4 422 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі № 200/1753/25 позов задоволено. Стягнуто з Головного управління ДПС у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2119,60 грн.
Судом першої інстанції справа розглядалась в порядку загального позовного провадження, судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі № 200/1753/25.
В доводах касаційної скарги скаржник, посилаючись на розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, підставою касаційного оскарження визначив пп. «а», «в» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, з посиланням на те, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес і стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, з огляду на велику кількість аналогічних справ в наведеній категорії справ і рішення у даній справі матиме суттєвий вплив на вирішення судами таких справ в подальшому. За доводами скаржника, станом на дату звернення наявна значна кількість аналогічних справ на рівні першої інстанції, що породжує необхідність дослідження питань, викладених у скарзі; також спостерігається неоднозначна позиція судів при ухвалені рішень та застосуванні норм пп.69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо розподілу територій відповідно до Переліку територій, згідно з наказом № 309 від 22.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004.
Крім цього, окремою підставою касаційного оскарження судових рішень скаржником вказано пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, з посиланням на не застосування судами попередніх інстанцій висновків, викладених в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах від 14.08.2018 у справі №815/7006/14, від 31.01.2024 у справі № 140/12235/21; від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18, від 22 травня 2024 року у справі № 640/14787/21 (п. 42.2. статті 42 Податкового кодексу України); в постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 140/12235/21 (в контексті забезпечення отримання платником кореспонденції за адресою місцезнаходження); в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (щодо порядку визначення строків звернення до суду для оскарження податкових повідомлень-рішень).
Також, підставою касаційного оскарження скаржником визначено пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме п.п. 69.22 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині надання пільги на підставі «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 (чинному на момент виникнення спірних правовідносин, на час формування спірних податкових повідомлень-рішень територію Краматорської міської територіальної громади Донецької області віднесено з 24.02.2022 року до території можливих бойових дій).
До того ж, скаржник посилався на порушення судами норм процесуального права з посиланням на не ненадання оцінки вказаним доказам та врахування неналежних доказів, що суперечить вимогам КАС України та усталеній судовій практиці, сформованій в постанові Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №804/184/16 в контексті необхідності надання правової оцінки усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку.
На адресу суду від представника повивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому скаржник, посилаючись на необґрунтованість доводів та визначених скаржником підстав касаційного оскарження, просив залишити скаргу відповідача залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина 3 статті 2 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.
Верховний Суд зауважує, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);
- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини 4 статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
До того ж, за правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, задовольняючи позов, суд попередніх інстанцій дійшли висновку про протиправність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, якими позивачеві визначений до сплати податок на нерухоме нежитлове майно, відмінне від земельної ділянки за періоди: 2021, 2022 та з 01.01.2023 по 30.04.2023, посилаючись на наявність передбачених законом підстав для позивача від сплати такого податку (за нерухомість, що розташована у м. Краматорську), що прямо передбачено вимогами Закону України від 24.03.2022 № 2142-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану», яким підрозділ 10 розділу ХХ ПК України був доповнений п.п.69.22, а також в подальшому цей п.п.69.22 був викладений у новій редакції у відповідності до Закону України від 11.04.2023 № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно».
До того ж, за висновками судів попередніх інстанцій, позивачем дотриманий строк звернення з цим позовом до суду, оскільки відповідачем не надано належних доказів вручення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а з наданих ним поштових відправлень неможливо встановити беззаперечний факт направлення відповідачем у справі саме податкових повідомлень-рішень, щодо яких виник розглядуваний спір. У зв'язку з чим, судами попередніх інстанцій прийняті посилання позивача про те, що спірні податкові повідомлення-рішення він побачив в електронному кабінеті 02.11.2024, тому строк звернення до суду з даним позовом дотриманий позивачем.
Отже доводи касаційної скарги фактично свідчать про переоцінку доказів у справі, а також містять загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування вимог Закону, без вказівки на неправомірність його застосування судами попередніх інстанцій за результатами розгляду справи, тоді, як обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України у касаційній скарзі також не відсутні.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
При цьому враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, скаржнику слід викласти передбачені частинами 4, та 5 статті 328 КАС України підстави для касаційного оскарження судових рішень, враховуючи роз'яснення, викладені у вказаній ухвалі суду.
Крім цього, в порушення вимог частини 4 статті 330 КАС України до касаційної скарги відповідачем не надано документ про сплату судового збору.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено ставку судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позов було подано у 2023 році. Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2 684,00 грн.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Касаційну скаргу надіслано через систему «Електронний суд». Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Сума судового збору за подання касаційної скарги складає 1 717,76 грн судового збору (2684*0,4 грн * 200% * 0,8) .
Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102. Найменування податку, збору, платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Згідно з частиною 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За правилами частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328-330, 332, 355, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.09.2025 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2026 у справі № 200/1753/25, залишити без руху.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору за подання касаційної скарги та надання оригіналу платіжного документа.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова
В.В. Хохуляк ,
Судді Верховного Суду