04 травня 2026 року
м. Київ
справа №400/4590/24
адміністративне провадження № К/990/12417/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А.,
суддів: Ханової Р.Ф., Бившевої Л.І.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №400/4590/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2025, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Прометей-Топ" до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.01.2024 №60214290704, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 3400 грн за не складання та не реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, від 12.04.2024 №695514290704, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2023 року на суму 5.865.534 грн, та нараховано штрафні санкції в розмірі 2.932.767 грн.
Справа розглядалася в порядку загального провадження.
До Верховного Суду 19.03.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №400/4590/24.
Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом належного викладення підстав касаційного оскарження, сплати судового збору в розмірі 48 448 грн та надання оригіналу платіжного документа.
На виконання вимог вказаної ухвали контролюючим органом надіслано заяву, в якій підставою касаційного оскарження визначено п. 4 ч. 4 ст. 328 КАС України з тим самим обґрунтуванням, як і в поданій касаційній скарзі, та заявлено клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, оскільки фінансування контролюючого орану відбувається з невизначеним інтервалом часу і наступні надходження коштів на рахунки податкового органу очікуються найближчим часом.
Скаржником вказано підставою касаційного оскарження пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (ч.2 ст.351 КАС України) та неправильне застосуванням норм матеріального права у виді незастосування закону, який підлягав застосуванню (п.2 ч.3 ст.44, п.7 та п.18 ч.2 ст.180, ч.3 ст.351 КАС України), що призвело до ухвалення незаконного рішення. В доводах касаційної скарги скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги пояснення відповідача щодо неможливості здійснення господарських операцій контрагентами позивача та неправомірного формування податкового кредиту у вересні 2023 року, недостовірного внесення показників податкової звітності.
Вирішуючи питання щодо усунення скаржником недоліків, які слугували підставою для залишення його касаційної скарги без руху, суд звертає увагу на наступне.
Залишаючи касаційну скаргу без руху для належного викладення підстав касаційного оскарження, Верховним Судом зазначалось скаржнику, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
До того ж, як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що надані позивачем документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості. А відтак, вказані документи підтверджують реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами - постачальниками. Крім цього судами встановлено, що в кожному випадку придбання товарів постачальником виписувались видаткові та податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже з огляду на відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на відсутність у ТОВ "Прометей-Топ" права на формування податкового кредиту за операціями щодо придбання сільськогосподарської продукції у ТОВ "КАСАД", ПОП "ПЕРЕМОГА", суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності правочинів, укладених з вказаними контрагентами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність порушень позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п.б)в), п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України. Виходячи з зазначеного, а саме наявності оплати та відвантаження товару, у продавця виникли податкові зобов'язання, а у покупця право на податковий кредит на суму ПДВ. При цьому судом першої інстанції враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, від 23 травня 2018 року у справі № 804/2551/13-а, від 12 червня 2018 року у справі № 826/11879/13-а, від 05.07.2016 р. у справі № К/800/501/16, від 12.07.2016 у справі № К/800/7801/16, від 12.07.2015 р. у справі № К/800/45555/15, 18.12.2018 р. у справі № 816/1118/17, від 05.02.2019 р. у справі № 822/2373/17.
Однак, скаржником не обґрунтовано, в чому полягало порушення судами норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права під час оцінки реальності господарських операцій, враховуючи застосовані судом першої інстанції висновки Верховного Суду.
Отже доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, переоцінки доказів, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
При цьому враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
До того ж, відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Повертаючись до заявленого скаржником клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що скаржником вчинено посилання лише на те, що фінансування контролюючого орану відбувається з невизначеним інтервалом часу і наступні надходження коштів на рахунки податкового органу очікуються найближчим часом, однак жодних підтверджуючих доказів не надано
Приймаючи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом.
Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини 2 статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги, які були підставою для залишення її без руху.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 169, 330, 332, 355, 359 КАС України, -
Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Миколаївській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №400/4590/24.
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №400/4590/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Судді І.А. Васильєва
Р.Ф. Ханова Л.І. Бившева