Справа № 240/24893/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Окис Т.О.
Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.
05 травня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Канигіної Т.С.
суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до оловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області) від 04.09.2025 №918150811858 щодо відмови в переведені з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ;
- зобов'язати відповідача здійснити переведення на таку пенсію з 26.08.2025 з урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця ( посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, всі види оплати праці, з яких були нараховані та сплачені страхові внески або єдиний внесок на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення) від 11.07.2025 №89-Ф, №90-Ф, №91-Ф, видані Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив у переведенні з пенсії за віком за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ, у зв'язку з чим порушено права позивача на отримання обраного виду пенсії.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 позовні вимоги задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 04.09.2025 №918150811858 щодо відмови ОСОБА_1 у переведені на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2025 про переведення з пенсії по віку, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію по віку відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію по віку, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
26.08.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід з пенсії по віку відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
За результатами розгляду заяви та доданих не неї документів, за принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Харківській області прийнято рішення від 04.09.2025 №918150811858, яким відмовлено в переведенні з пенсії по віку згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Роз'яснено, що переведення з одного виду пенсії на інший є недоцільним, оскільки розмір пенсії після перерахунку зменшується.
Уважаючи таке рішення відповідача протиправним, ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду.
ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції дійшов висновку, що як установлено судом, ОСОБА_1 первинно було призначено по віку згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Реалізовуючи своє право на перехід з одного виду пенсії на інший, позивач звернулася до ГУ ПФУ в Житомирській області з відповідною заявою, яку з урахуванням принципу екстериторіальності було розглянуто ГУ ПФУ в Харківській області та відмовлено в переведенні з пенсії по віку згідно із Законом України №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України №3723-ХІІ, про що складено рішення, яке оскаржується.
Суд зазначив, що єдиною підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII слугувала, на думку пенсійного органу, "недоцільність" такого переведення.
За висновками суду першої інстанції, відповідно до Закону України №1058-IV саме пенсіонер, маючи право на різні види пенсії, може самостійно обрати той, який є більш вигідним. Отже, якщо особа виявила бажання на переведення її на інший вид пенсії, пенсійний орган, встановивши наявність такого права, має перевести її на бажаний вид пенсії.
V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ГУ ПФУ в Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, зазначаючи, що суд під час винесення оскаржуваного рішення неповно з'ясував обставини, що мають суттєве значення для об'єктивного вирішення справи, виніс рішення, ґрунтуючись на неправильному застосуванні норм матеріального права та на висновках, які фактично не відповідали обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
До 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) право на пенсію державного службовця мали особи, які:
а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;
б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Після 01.05.2016 відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно із пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статті 25 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
З аналізу вищенаведених норм слідує, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VІІІ та мають передбачені частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена Верховним Судом у постановах від 03.07.2018 у справі № 265/3709/17, від 19.03.2019 у справі № 357/1457/17, від 01.04.2020 у справі № 607/9429/17, від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04 2023 у справі № 1.380.2019.003855 тощо.
Водночас, як правомірно зазначено судом першої інстанції, єдиною підставою для відмови позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України № 3723-XII слугувала, на думку пенсійного органу, "недоцільність" такого переведення.
З урахування вищенаведеного, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для відмови пенсіонеру реалізувати своє право щодо вибору виду пенсії.
Інші доводи скаржника є безпідставними та спростовуються вищенаведеним.
VIII. ВИСНОВКИ СУДУ
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Канигіна Т.С.
Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.