Справа № 761/12752/26
Провадження № 1-кс/761/8727/2026
09 квітня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , підозрюваної ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима, підозрюваної у кримінальному провадженні №12013110100019130 від 31.12.2013 року, -
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №1 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, лейтенант поліції ОСОБА_7 за погодженням з прокурором Шевченківської окружої прокуратури міста Києва ОСОБА_3 , звернулася до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у кримінальному провадженні №12013110100019130 від 31.12.2013 року.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013110100019130 від 31.12.2013 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 ч. 2 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в липні 2013 року засновник Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіріус-Вест» (код ЄДРПОУ №35573595), ОСОБА_8 продав 50% своєї компанії гр. ОСОБА_6 , в результаті чого 05.07.2013 року керівником Товариства став чоловік ОСОБА_6 , ОСОБА_9 .
Предметом діяльності Товариства була посередницька діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також посередницька діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг. З моменту придбання Товариства ОСОБА_6 до жовтня 2013 року ТОВ «Сіріус-Вест» працювало відповідно до норм чинного законодавства та здійснювало свою правомірну діяльність, заслуговуючи при цьому довіру своїх клієнтів.
В жовтні 2013 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус-Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливими мотивами та прагненням до незаконного збагачення, розробила злочинний план, відповідно до якого вона за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг буде також вчиняти незаконні дії, направленні на заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, від імені директора ТОВ «Сіріус-Вест» ЄДРПОУ №35573595 зареєстрованого 05.12.2007 року за юридичною адресою - місто Київ вул. А. Барбюса, 13-Б та фактичним розташуванням за адресою - місто Київ вул. Шолуденко, 2, ОСОБА_6 з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Індії 08.10.2013 року заключила Договір на туристичне обслуговування №08/10-2 від 08.10.2013 року з ОСОБА_10 відповідно до якого отримала від останньої грошові кошти на оплату туру в розмірі 21 720 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять) гривень, шляхом двох нарочних платежів, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїм підписом на квитанції до прибуткового касового ордеру, а також прописавши отримання частини грошових коштів в Договорі.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_10 з приводу гарантування її туру до Індії, ОСОБА_6 не здійснила жодних заходів по замовленню та оплаті вказаного туру у туристичного оператора та завірила ОСОБА_10 про позитивний результат виконання Договору. В подальшому ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_10 у розмірі 21 720 (двадцять одна тисяча сімсот двадцять) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2013-2014 р.р. не повернула.
Крім того, в грудні 2013 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, ОСОБА_6 , з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до ОАЕ, перебуваючи в довірчих відносинах з ОСОБА_11 , 02.12.2013 року відповідно до усної домовленості, шляхом нарочного платежу, отримала від останньої грошові кошти на оплату туру в розмірі 15 500 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень. В подальшому 19.12.2013 року відповідно до усної домовленості ОСОБА_6 , шляхом нарочного платежу, отримала від ОСОБА_11 другу частину грошових коштів на оплату туру в розмірі 16 800 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот) гривень
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_11 з приводу гарантування її туру до ОАЕ, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_11 у розмірі 32 300 (тридцять дві тисячі триста) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2013-2014 р.р. не повернула.
Крім того, в грудні 2013 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_6 11.12.2013 року від імені директора ТОВ «Сіріус-Вест» з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Єгипту заключила Договір на туристичне обслуговування №11-12/02 від 11.12.2013 року з ОСОБА_12 відповідно до якого отримала від останнього грошові кошти на оплату туру в розмірі 8250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, шляхом нарочного платежу, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїм підписом на квитанції до прибуткового касового ордеру, а також прописавши отримання зазначених коштів в Договорі.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_12 з приводу гарантування його туру до Єгипту, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_12 у розмірі 8250 (вісім тисяч двісті п'ятдесят) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2013-2014 р.р. не повернула.
Крім того, в грудні 2013 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_6 11.12.2013 року від імені директора ТОВ «Сіріус-Вест» з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Єгипту заключила Договір на туристичне обслуговування №11-12/03 від 11.12.2013 року з ОСОБА_13 відповідно до якого отримала від останнього грошові кошти на оплату туру в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень, шляхом двох нарочних платежів по 6 000 (шість тисяч) гривень та 24 000 (двадцять чотири тисячі) гривень, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїми підписами на двох квитанціях до прибуткового касового ордеру. Однак в подальшому з невстановлених причин не виконала свої зобов'язання та грошові кошти ОСОБА_13 не повернула, обіцявши зробити це протягом двох днів. При цьому запропонувала укласти інший договір від імені іншого туристичного агентства ТОВ «Центр Тур» ЄДРПОУ №36867829 зареєстрованого 16.02.2010 за юридичною адресою - місто Київ, вул. Північно - Сирецька, буд. 1-3, де вона також є директором. Розраховуючи на виконання з боку ОСОБА_6 обумовлених зобов'язань, будучи необізнаним відносно істинних її намірів, ОСОБА_13 погодився та уклав новий Договір на туристичне обслуговування №24-12/01 від 24.12.2013 року з ТОВ «Центр Тур» в особі директора ОСОБА_6 , відповідно до умов якого він шляхом нарочного платежу передав ОСОБА_6 грошові кошти на оплату туру в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_13 з приводу гарантування його туру до Єгипту, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_13 у розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2013-2014 р.р. не повернула.
Крім того, в грудні 2013 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_6 17.12.2013 року від імені директора ТОВ «Сіріус-Вест» з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Єгипту заключила Договір на туристичне обслуговування №17-12/01 від 17.12.2013 року з ОСОБА_14 відповідно до якого отримала від останньої грошові кошти на оплату туру в розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, шляхом нарочного платежу, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїм підписом на квитанції до прибуткового касового ордеру, а також прописавши отримання зазначених коштів в Договорі.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_14 з приводу гарантування її туру до Єгипту, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_14 у розмірі 8000 (вісім тисяч) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2013-2014 р.р. не повернула.
Крім того, в грудні 2013 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_6 28.12.2013 року від імені директора ТОВ «Сіріус-Вест» з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Єгипту заключила Договір на туристичне обслуговування №28.12-02 від 28.12.2013 року з ОСОБА_15 відповідно до якого отримала від останньої грошові кошти на оплату туру в розмірі 12 200 (дванадцять тисяч двісті) гривень, шляхом нарочного платежу, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїм підписом на квитанції до прибуткового касового ордеру.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_15 з приводу гарантування її туру до Єгипту, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_15 у розмірі 12 200 (дванадцять тисяч двісті) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2013-2014 р.р. не повернула.
Крім того, в грудні 2013 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_6 28.12.2013 року від імені директора ТОВ «Сіріус-Вест» з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Єгипту заключила Договір на туристичне обслуговування №28.12-03 від 28.12.2013 року з ОСОБА_16 відповідно до якого отримала від останньої грошові кошти на оплату туру в розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень, шляхом нарочного платежу, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїм підписом на квитанції до прибуткового касового ордеру.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_16 з приводу гарантування її туру до Єгипту, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_16 у розмірі 7 500 (сім тисяч п'ятсот) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2013-2014 р.р. не повернула.
Крім того, в січні 2014 року виступаючи директором ТОВ «Центр Тур» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою юридичної особи (ТОВ «Центр Тур») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_6 , 23.01.2014 року від імені директора ТОВ «Центр Тур» з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Греції заключила Договір на туристичне обслуговування №23.01/01 від 23.01.2014 року з ОСОБА_17 відповідно до якого отримала від останньої грошові кошти на оплату туру в розмірі 27 600 (двадцять сім тисяч шістсот) гривень, шляхом нарочного платежу, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїм підписом на квитанції до прибуткового касового ордеру, а також прописавши отримання зазначених коштів в Договорі.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_17 з приводу гарантування її туру до Греції, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_17 у розмірі 27 600 (двадцять сім тисяч шістсот) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2014 року не повернула.
Крім того, в лютому 2014 року виступаючи директором ТОВ «Сіріус Вест» ОСОБА_6 керуючись корисливим мотивом та прагненням до незаконного збагачення, продовжила свої злочинні дії, а саме за допомогою придбаної юридичної особи (ТОВ «Сіріус-Вест») під час здійснення законної її діяльності під привидом надання туристичних послуг також вчиняла незаконні дії, направленні на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) своїх клієнтів.
Реалізовуючи свій злочинний намір направлений на повторне заволодіння чужим майном шляхом обману, ОСОБА_6 18.02.2014 року від імені директора ТОВ «Сіріус-Вест» з метою особистого збагачення, під приводом надання туристичних послуг у вигляді туристичного туру до Туреччини заключила Договір на туристичне обслуговування №18-1 від 18.02.2014 року з ОСОБА_18 відповідно до якого отримала від останньої грошові кошти на оплату туру в розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень, шляхом нарочного платежу, при цьому зафіксувавши прийом оплати своїм підписом на квитанції до прибуткового касового ордеру, а також прописавши отримання зазначених коштів в Договорі.
Після цього, ввівши в оману ОСОБА_18 з приводу гарантування її туру до Туреччини, ОСОБА_6 свої обіцянки не реалізувала та, усвідомлюючи відсутність договору з туристичним оператором про надання туристичних послуг, умисно незаконно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_18 у розмірі 13 000 (тринадцять тисяч) гривень, у подальшому розпорядившись ними на власний розсуд, як своїми власними, обіцянку щодо надання туристичних послуг не виконала, грошові кошти протягом 2014 року не повернула.
Таким чином у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України підозрюється: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка м. Києва, українка, громадянка України, офіційно не працевлаштована, проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима.
30.10.2014 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, а саме: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинено повторно.
01.11.2014 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено та оголошено розшук підозрюваної ОСОБА_19
11.11.2014 досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено у зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій.
11.11.2014 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
24.11.2014 досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено у зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій.
29.11.2014 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
05.12.2014 досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено у зв'язку з необхідністю проведення слідчих дій.
05.12.2014 досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.
16.03.2026 досудове розслідування у кримінальному провадженні відновлено у зв'язку з встановленням місцезнаходження підозрюваної ОСОБА_19 .
16.03.2026 ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що на підставі актового запису про розірвання шлюбу №339 від 19.12.2014, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , змінила прізвище на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прокурор у клопотанні зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному проваджені доказами, а саме: протоколами допиту потерпілих; протоколами допиту свідків; іншими матеріалами кримінального провадження.
Відповідно до вимог п. 4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ОСОБА_6 може спробувати: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 190 КК України, яке за ступенем тяжкості є нетяжким злочином, за вчинення якого законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 2 до 5 років, тому наслідки і ризик втечі для підозрюваної можуть бути визнані нею менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування; вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити злочинну діяльність, підтверджується тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину у сфері кримінальнихправопорушень проти власності. Крім того, остання як джерелом прибутку обрала вчинення злочину в даній сфері з метою особистого збагачення та може продовжити свою злочинну діяльність та продовжити або вчинити інше кримінальне правопорушення з метою здобуття коштів.
Ураховуючи ці обставини, існує обґрунтований ризик, що підозрювана, може вчиняти дії, спрямовані на перешкоджання кримінальному провадженню, зокрема: впливати на осіб, що беруть участь у кримінальному провадженні (свідків, підозрюваних в разі їх встановлення та інших на даний час невстановлених осіб), спонукати їх до відмови від дачі показань або додання завідомо неправдивих свідчень, узгоджувати версії подій, змінювати або знищувати документи, які становлять доказову базу, використовувати службове становище для отримання інформації про хід розслідування, з метою протидії слідчим діям або іншим чином ускладнювати встановлення об'єктивних обставин справи, що з огляду на початкову стадію досудового розслідування (рішення ЄСПЛ у справі Яжинський проти Польщі (Jarzynskiv. Poland § 43) та з огляду на те, що на даний час органом досудового розслідування не встановлено всіх осіб причетних до вчинення вказаних кримінальних правопорушень, є також актуальних і цілком реальним ризиком.
Сторона обвинувачення вважає, що у разі застосування відносно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжного заходу у вигляді застави, з метою достатнього забезпечення виконання підозрюваною обов'язків, визначити розмір застави у розмірі 20 (двадцять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят) гривень.
Крім того, з метою забезпечення належної процесуального поведінки підозрюваної, та запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, необхідно покласти на підозрювану наступні обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження); повідомляти слідчого, прокурора або суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання; утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У зв'язку з чим слідчий за погодженням з прокурором звернулася до слідчого судді з даним клопотанням.
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Підозрювана та її захисник заперечили проти задоволення клопотання, оскільки вважають ризики відсутніми, просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши додані до матеріалів клопотання копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів клопотання та встановлено слідчим суддею, у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, перебувають матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12013110100019130 від 31.12.2013 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 ч. 2 ст. 190 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, пред'явленої ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що дані, які вказують на обґрунтовану підозру, підтверджуються долученими до матеріалів клопотання документами, а саме: протоколом допиту потерпілих, протоколом допиту свідка, а тому слідчий суддя вважає, що зазначені у клопотанні обставини пред'явленої підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які зазначені у клопотанні прокурора та доданих матеріалах.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості особи у вчиненні злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Щодо застосування заявленого запобіжного заходу у вигляді застави, вирішуючи питання про визначення її розміру та існування передбачених ст.177 КПК України ризиків, слідчий суддя зазначає наступне.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. (ч.1 ст.182 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст.182 КПК України).
Розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.5 ст.182 КПК України).
Отже, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрювану від намірів та спроб порушити покладені на неї обов'язки, а з іншого - не має бути таким, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.
З аналізу ч.4 ст.182 КПК України вбачається, що при визначені розміру застави слідчий суддя повинен врахувати: обставини кримінального правопорушення; майновий стан підозрюваної; її сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких родичів; встановлені ризики, передбачені статтею 177 КПК України; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Відповідно до ч.1 ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28 вересня 2010 року. У цій справі, посилаючись на пункт 3 статті 5 Конвенції, заявник стверджував, що сума застави у його справі була необґрунтовано високою та не враховувала конкретні обставини й умови його особистого життя. Суд підтвердив, що відповідно до вказаної статті Конвенції внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Більше того, якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст.ст.177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та прокурор в судовому засіданні просили визначити підозрюваній заставу у розмірі двадцяти прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки менший розмір застави не здатний забезпечити виконання особою, що підозрюється, у вчиненні нетяжкого злочину, покладених на неї обов'язків.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує ризик, зазначений у клопотанні слідчого, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, проте решта зазначених у клопотанні ризиків, передбачених п.п. 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді, є надуманими та безпідставними.
Визначена застава, на думку слідчого судді, з урахуванням майнового стану підозрюваної, зважаючи на обставини вчинення кримінального правопорушення, є завідомо непомірною для підозрюваної, прокурором не доведено виключних обставин для застосування даного розміру заставу, в той час як майновий стан підозрюваної може призвести до неможливості виконання застави.
При обранні запобіжного заходу, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваної, її вік, майновий стан, наявність постійного місця проживання, обставини кримінального правопорушення у вчиненні якого підозрюється, ступінь покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання її винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється та вважає доцільним визначити останній заставу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 33 280,00 гривень, оскільки саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваної процесуальних обов'язків, і таким, що не суперечить положенням ч.5 ст.182 КПК України та вимогам ст.ст.178, 182, 183 КПК України.
Такий розмір застави, в даному випадку є помірним і достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Одночасно, враховуючи доведені прокурором обставини, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати підозрювану з'являтися за викликом до органу досудового розслідування, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик; не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження); повідомляти слідчого, прокурора або суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З огляду на викладене, слідчий суддя вбачає обґрунтовані підстави для задоволення клопотання частково.
Керуючись ст.ст. 177, 182, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 10 (десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 33 280 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самою підозрюваною, так і іншими фізичними або юридичними особами (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в м. Києві для внесення застави (отримувач - ТУ ДСА України в місті Києві, ЄДРПОУ 26268059, МФО 820172, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, р/р №UA128201720355259002001012089, призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали… (назва суду) від… (дата ухвали) по справі № …, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу).
Визначений розмір застави підозрювана, яка не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язана внести на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати оригінал документу, що це підтверджує, з відміткою банку прокурору. Зазначені дії можуть бути здійсненні пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу.
Роз'яснити підозрюваній та заставодавцю, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави.
На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрювану ОСОБА_6 такі обов'язки:
1) з'являтися за викликом до органу досудового розслідування, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це посадову особу або орган, який здійснив виклик;
2) не відлучатися за межі м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду (залежно від стадії кримінального провадження);
3) повідомляти слідчого, прокурора або суд (залежно від стадії кримінального провадження) про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
В іншій частині клопотання залишити без задоволення.
Строк дії ухвали в частині покладення на підозрювану обов'язків визначити два місяці, однак, в межах строку досудового розслідування.
Попередити підозрювану, що в разі невиконання покладених на неї обов'язків, до неї може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення в розмірі, визначеному КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора ОСОБА_3 .
На ухвалу слідчого судді до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваною, її захисниками може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 14.04.2026 року.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_1