П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/27354/25
Головуючий в 1 інстанції: Хурса О.О.
Дата і місце ухвалення: 27 січня 2026 року, м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Тарновецького І.І.,
суддів: Бойка А.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року у справі №420/27354/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо непроведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, на коефіцієнти збільшення 1,14, 1,197, 1,0796 - починаючи з 11.02.2025, та 1,115 - починаючи з 01.03.2025, з метою забезпечення індексації пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 11.02.2025 перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії за 2018-2020 роки у розмірі 9118,81 грн, на коефіцієнти збільшення:1,14 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118;1,197 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 №168;1,0796 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 №185;1,115 - відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209,з урахуванням попередньо застосованих коефіцієнтів, та здійснити виплату недоотриманих сум пенсії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подало апеляційну скаргу, яку обґрунтовано посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи по суті.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправність дій відповідача, неправильно застосував положення частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не врахував вимоги підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють порядок проведення індексації пенсій.
Зокрема, апелянт вказує, що індексація пенсії здійснюється шляхом застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, визначеного станом на 01 жовтня 2017 року, з урахуванням його подальшого збільшення, а не до показника середньої заробітної плати, який застосовувався при призначенні пенсії позивача.
Крім того, апелянт зазначає, що перерахунок пенсії позивача у 2024 та 2025 роках було здійснено відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням передбачених постановами Кабінету Міністрів України коефіцієнтів та встановленням відповідних доплат, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з викладеним апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач є пенсіонером та отримує пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 02.05.2021.
При призначенні пенсії відповідачем було враховано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2018-2020 роки, у розмірі 9118,81 грн.
З 01.03.2024 відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України №185 позивачу встановлено щомісячну доплату у розмірі 100 грн.
З 01.03.2025 на підставі підпункту 6 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №209 перерахунок пенсії позивача було здійснено із застосуванням коефіцієнта збільшення 1,0575, тоді як коефіцієнт 1,115 не застосовано.
Листом відповідача від 24.07.2025 №20580-19586/К-02/8-1500/25 повідомлено, що відповідно до Порядку №124 підстав для підвищення пенсії позивача внаслідок індексації не вбачається.
Не погоджуючись із такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії позивача відповідно до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не застосував коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні до того показника, який враховувався при призначенні пенсії позивача.
Натомість відповідач фактично обмежився встановленням доплат до пенсії та застосуванням окремих коефіцієнтів, що не відповідає передбаченому законом механізму індексації пенсій, який полягає у послідовному збільшенні показника середньої заробітної плати, що використовується для обчислення пенсії.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача та наявність правових підстав для зобов'язання останнього здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуванням передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до статті 5 Закону №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.
Згідно зі статтею 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» індексація є визначеним законодавством механізмом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Частиною другою статті 42 Закону №1058-IV передбачено, що з метою забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 42 Закону №1058-IV показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії, щороку збільшується на коефіцієнт, що визначається з урахуванням 50 відсотків показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, у якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували року, який є попереднім щодо року проведення такого збільшення.
У разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України розмір щорічного збільшення зазначеного показника може бути підвищений, але не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за відповідний період.
Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону №1058-IV затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 (далі - Порядок №124).
Згідно з пунктом 1 Порядку №124 визначено механізм проведення перерахунку раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до пункту 2 Порядку №124 перерахунку підлягають, зокрема, пенсії, призначені відповідно до Закону №1058-IV.
З огляду на те, що позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, така пенсія підлягає перерахунку, що сторонами не заперечується.
Пунктом 4 Порядку №124 передбачено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні визначається за формулою:
K = (ЗСЦ + ЗСЗ) Ч 50% / 100% + 1, де: ЗСЦ - показник зростання споживчих цін за попередній рік; ЗСЗ - показник зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні.
Показник зростання середньої заробітної плати (ЗСЗ) визначається за формулою: ЗСЗ = (Псзп (1) / Псзп (2)) Ч 100% ? 100%, де: Псзп (1) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року проведення збільшення;Псзп (2) - показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року, який є попереднім щодо року проведення збільшення.
Розмір коефіцієнта збільшення щороку визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України.
Перерахунок пенсій відповідно до Порядку №124 проводиться щороку з 1 березня.
Згідно з пунктом 5 Порядку №124 у 2019 році перерахунок пенсій у зв'язку із збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні проводився шляхом збільшення показника, який враховувався для обчислення пенсії станом на 1 жовтня 2017 року, на відповідний коефіцієнт.
Кожен наступний перерахунок здійснюється з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, що враховується для обчислення пенсії.
Відповідно до пункту 6 Порядку №124 під час перерахунку пенсій застосовується величина оцінки одного року страхового стажу, визначена статтею 25 Закону №1058-IV, чинна на дату проведення такого перерахунку.
При цьому під час перерахунку враховуються суми доплат, підвищень, індексації та інших виплат до пенсії, встановлених законодавством.
Постановами Кабінету Міністрів України визначено відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати, зокрема: - у 2022 році - 1,14; - у 2023 році - 1,197; - у 2024 році - 1,0796; - у 2025 році - 1,115.
Водночас у 2019- 2025 роках при проведенні перерахунку пенсій застосовувався підхід, за яким базовим показником для індексації визначався показник середньої заробітної плати, що враховувався станом на 01.10.2017, який підлягав щорічному збільшенню на відповідні коефіцієнти збільшення.
З урахуванням пункту 5 Порядку №124, відповідно до якого кожен наступний перерахунок проводиться з урахуванням збільшеного у попередніх роках показника середньої заробітної плати, показник середньої заробітної плати, розрахований з метою проведення індексації, становив: у 2020 році - 4888,83 грн, у 2021 році - 5426,60 грн, у 2022 році - 6186,32 грн, у 2023 році - 7405,03 грн, у 2024 році - 7994,47 грн, у 2025 році - 8913,83 грн.
Разом з тим, частиною другою статті 42 Закону №1058-IV встановлено, що для забезпечення індексації пенсії щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії. Водночас положення зазначеної норми та Порядку №124 не містять застережень щодо застосування виключно показника середньої заробітної плати станом на 1 жовтня 2017 року для осіб, яким пенсію призначено пізніше.
Отже, відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до постанов Кабінету Міністрів України №118, №168, №185, №209 та Порядку №124 шляхом застосування коефіцієнтів збільшення до показника середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії позивача, а саме - 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 відповідно.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність бездіяльності відповідача, яка полягала у непроведенні належної індексації пенсії позивача шляхом застосування передбачених законодавством коефіцієнтів збільшення до відповідного показника середньої заробітної плати, а натомість - у встановленні доплат до пенсії.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23, відповідно до якої під час проведення індексації застосуванню підлягає саме той показник середньої заробітної плати, який враховувався при обчисленні пенсії під час її призначення.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та обрав належний спосіб захисту порушеного права позивача.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції, ґрунтуються на власному тлумаченні норм права та не містять посилань на обставини чи докази, які б спростовували встановлені судом першої інстанції факти або свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до статті 316 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на викладене та враховуючи залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що справа віднесена до категорії незначної складності та розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до частини п'ятої статті 328 КАС України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Керуючись статтями 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 січня 2026 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий: І.І. Тарновецький
Судді: А.В. Бойко
О.А. Шевчук