П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/26571/25
Перша інстанція: суддя Завальнюк І.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Тарновецького І.І.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» до Одеської митниці про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії,-
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ» (далі - ТОВ «АКВАФРОСТ») звернулося до суду першої інстанції з позовом до Одеської митниці (далі - відповідач, Митниця), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000058/1 від 17.04.2025.
Окрім цього, в позовній заяві ставиться питання про стягнення з Митниці, за рахунок її бюджетних асигнувань, на користь підприємства, судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «АКВАФРОСТ» зазначає, що у суб'єкта владних повноважень відсутні законодавчо визначені підстави для застосування, при розмитненні товару, резервного методу, оскільки обставини, що містяться у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, не впливають на ціноутворення та не спростовують реальну вартість товару, яка зазначена у контракті та інвойсі. Як пояснює позивач, надані документи, на підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною контракту, не містили розбіжностей, не ставили під сумнів числові значення складових митної вартості, в них були відсутні ознаки підробки та їх зміст мав достатні відомості на підтвердження ціни, яка сплачена за товар. За твердженням ТОВ «АКВАФРОСТ», митний орган формально послався на те, що надані товариством документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, які підтверджують митну вартість товарів, не зазначивши які саме обґрунтовані сумніви щодо вартості товару залишились не усунутими. Таким чином, на думку позивача, спірне рішення про коригування митної вартості товару є протиправним, оскільки прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року позов ТОВ «АКВАФРОСТ» - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500110/2025/000058/1 від 17.04.2025.
Стягнуто з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «АКВАФРОСТ» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, Митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування своєї позиції Митниця наголошує на тому, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що у поданих документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та всі відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено у рішенні про коригування митної вартості товарів.
Також апелянт не погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для витребування у декларанта додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України та указує, що приписи МК України передбачають право митного органу на запит від декларанта додаткових документів, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання митної вартості товарів. Таким чином, оскільки подані на підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, контролюючий орган скористався своїм правом витребувати додаткові документи.
Окремо апелянт зазначає про свою незгоду із висновком суду першої інстанції про необґрунтованість застосування резервного методу для визначення митної вартості товару під час розмитнення товару. Оскільки документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості та на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності, не містили усіх даних, відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості товару, апелянт вважає, що митна вартість має визначатися з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Як пояснює апелянт, в рамках даного спору, митна вартість ґрунтувалася на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, відображених в автоматизованій системі митного контролю та оформлення «Інспектор» (далі - АСМО «Інспектор»). Тобто, здійснювалося порівняння заявленої митної вартості товарів з митною вартістю товарів, які за своїми характеристиками та особливостями, максимально наближено підпадають під ознаки ідентичних або аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з врахуванням індивідуальних характеристик оцінюваного товару. Наведене, на думку апелянта свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції щодо необґрунтованості застосування митним органом при розмитненні товару резервного методу для визначення митної вартості товару.
ТОВ «АКВАФРОСТ» своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалося.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ «АКВАФРОСТ» 18.10.2005 зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код ЄДРПОУ 33798852.
Основний вид економічної діяльності: 10.20 Перероблення та консервування риби, ракоподібних і молюсків. Інші види діяльності: 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками, 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
25.02.2022 між Компанією «YASHASWI EISH MEAL AND OIL COMPANY», Мангалур, Індія - (Постачальник) та ТОВ «АКВАФРОСТ» (Покупець) укладений Контракт №25/05/22-94 (далі - Контракт).
Відповідно до пункту 1.1 Контракту Постачальник зобов'язується передати Покупцю Товар, зазначений в Інвойсі до цього Контракту, складеному на підставі письмового замовлення Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та своєчасно оплатити його вартість.
Пункт 1.2. Контракту визначає, що поставка здійснюється на адресу Покупця. Покупець приймає Товар та бере на себе зобов'язання за розрахунками з Постачальником.
На виконання умов Контракту ТОВ «АКВАФРОСТ» імпортувало на митну територію України товар № 1 Заморожене сурими з риби мікс глазуроване сорт A (odonus niger,sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lept uracanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки дата виготовлення 10.08.2024, 24.08.2024, 28.08.2024, 02.09.2024, 07.09.2024, 09.09.2024, 17.09.2024, 19.09.2024 термін придатності-2 роки. Чиста вага нето 21000 кг. Упаковано в картонні коробки по 20кг (+/-10% глазур) (2 блока по 10кг обгорнуті у внутрішню поліетиленовуплівку).
Поставка товару здійснювалась на умовах FCA («Франко перевізник»), згідно із Інкотермс 2010, зазначене означає: що продавець передає товар, випущений в митному режимі експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.
17.04.2025 з метою здійснення митного оформлення ввезених товарів, уповноваженою особою декларанта (позивача) подана до відділу митного оформлення електронна митна декларація (ЕМД) №25UA500110002964U0 на товар: «Заморожене сурими з риби мікс глазуроване сорт A (odonus niger,sau rida tumbil, epinephelus diacanthus, lept uracanthus savala) у вигляді фаршу без харчових добавок та приправ, без теплової кулінарної обробки без кісток, шкіри та плавців, неконсервоване для промислової переробки».
Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларант надав відповідні документи, а саме:
- Рахунок-фактура (commercial invoice) №YSM/EXІ120/24-25 вiд 19.09.2024;
- Рахунок-фактура (commercial invoice) №YSM/EXІ126/24-25 вiд 24.09.2024;
- Рахунок-фактура (commercial invoice) №YSM/EXІ131/24-25 вiд 27.09.2024
- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №2111 від 09.04.2025;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №EIC/2024/006/0812766А/00747073 від 20.09.2024;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №EIC/2024/006/0828290А/00765809 від 30.09.2024;
- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №EIC/2024/006/0834284А/00765916 від 30.09.2024;
- міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT 0374349/644 від 09.04.2025;
- міжнародний ветеринарний сертифікат або ветеринарне свідоцтво (Veterinary certificate) LT 0375760/736 від 09.04.2025;
- декларація виробика б/н від 19.09.2024;
- декларація виробика б/н від 24.09.2024;
- декларація виробика б/н від 28.09.2024;
- довідка, що підтверджує вартість перевезення товару № 14 від 14.04.2025;
- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 25/05/22-94 від 25.05.2022;
- Договір про надання послуг митного брокера № 2/25-БР від 01.01.2025;
- Договір про перевезення вантажу №22/11/2024 від 22.11.2024;
- Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими держ. органами № 12744505 від 14.04.2025.
За результатами розгляду Митницею наведених вище документів, Декларант отримав повідомлення, в якому містилася пропозиція надати для підтвердження митної вартості товару документи:
- якщо рахунок сплачено- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності
- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору;
- прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копію митної декларації країни відправлення.
У відповідь на вимогу Митниці, ТОВ «АКВАФРОСТ» надало лист, в якому повідомило, що надало всі необхідні документи та просило продовжити процедуру митного оформлення товарів за поданими документами.
17.04.2025 Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товару №UA500110/2025/000058/1 за резервним методом.
У рішенні обґрунтування висновків про не підтвердження декларантом заявленої митної вартості товарів, за ціною контракту складалося з такого:
1) Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч.10 ст. 58 МКУ. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до положень ч. 2 ст. 53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зазначеного товару. Відповідно до умов оплати згідно наданих рахунків: 14 днів після отримання. Оцінювана партія товарів поміщена у режимі «Митного складу» згідно митних декларацій ІМ74 - 14.04.2025р. У разі здісненн оплати за това, прошу надати належні банківські плптіжні документи.
2) Декларантом не надано документів на підтвердження всіх складових митної вартості, а саме витрат на навантеження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат в зв'язку із залученням Експедитора, який зазначений в графі 1 CMR; витрат на зберігання товару на складі в м. Клайпеда; витрат на доставку товара від виробника до місця завантаження; витрат на страхування товару.
3) Не надано заявки на транспортування, яка є невід'ємною частиною договору перевезення від 22.11.2024р №22/11/2024р та рахунку на оплату послуг з перевезення. Витрати на транспортування товару до місця ввезення на територію України включені виключно на підставі довідки про вартість перевезення.
Також, за результатами перевірки митної декларації ТОВ «АКВАФРОСТ» митницею була прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2025/000133.
Вважаючи протиправним рішення про коригування митної вартості, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив із того, що на підтвердження митної вартості товарів за ціною контракту, декларант надав усі необхідні документи, що надають можливість перевірити правильність обчислення митної вартості товарів. Суд зазначив, що відповідач не довів, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а витребування переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення митного органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Суд указав, що митні органи, згідно наданих чинним законодавством повноважень, мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Як зауважив суд першої інстанції, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Досліджуючи довід апелянта про законність та обґрунтованість прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товарів, оскільки надані декларантом документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо фактично сплаченої ціни, а також про те, що декларант не надав документів на спростовування виявлених розбіжностей, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частина 1 статті 49 МК України передбачає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частина 1 статті 52 МК України визначає, що митну вартість товарів декларант або уповноважена ним особа заявляє під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою .
Частини 1, 2, 3, 5 та 6 статті 53 МК України унормовують, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів є:
декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.
Колегія суддів проаналізувавши підстави, покладені в основу рішення про коригування митної вартості, дійшла таких висновків.
Апелянт стверджує, що серед наданих до митного оформлення документів відсутні банківські платіжні документи.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 статті 58 МК України.
Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до положень частини 2 статті 53 МК України, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації зазначеного товару
Слід зазначити, що відповідно до п. 5.3. контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022, на підставі якого імпортований товар, сума, умови та валюта платежу повинні вказуватися в інвойсі до Контракту на кожну конкретну поставку.
В Інвойсах №YSM/EXІ120/24-25 від 19.09.2024, №YSM/EXІ126/24-25 від 24.09.2024 та №YSM/EXІ131/24-25 від 27.09.2024 зазначено, що товар оплачується протягом 14 днів після отримання товару.
Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної №2111 Постачальник 09.04.2025 передав товар перевізнику, виконавши свій обов'язок з поставки товару, виходячи з її умов, вказаних у відповідних Інвойсах, а тому строк оплати товару станом на 17.04.2025 (день подання ЕМД) не настав.
З огляду на викладене, у декларанта був відсутній обов'язок надання відповідних платіжних документів, що підтверджують факт оплати товару.
Колегія суддів зауважує, що згідно сталої практики Верховного Суду, наведеної в тому числі, у постановах від 17.04.2018 по справі № 815/329/17 та від 01.03.2023 по справі № 420/18880/21, фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) не впливають на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені), зокрема така думка висловлена в постановах Верховного суду.
Отже, твердження апелянта не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи.
Далі апелянт в обґрунтування своєї позиції про правомірність спірного рішення зазначає, що позивачем могли бути понесені додаткові витрати, які на думку відповідача повинні бути включені, як складові митної вартості спірного товару, а отже витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат в зв'язку із залученням Експедитора.
Відповідно до п. 3.2 Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022, поставка товарів за цим договором здійснювалася Покупцеві на умовах FCA, отже термін та умови поставки (відповідно до «ІНКОТЕРМС -2010») обумовлюються в інвойсах до цього Контракту.
В інвойсах №YSM/EXІ120/24-25 від 19.09.2024, №YSM/EXІ126/24-25 від 24.09.2024 та №YSM/EXІ131/24-25 від 27.09.2024 умовами поставки визначено FCA Klaipeda, Lithuania.
Згідно Правил Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів. в національній та міжнародній торгівлі) FCA (...named place) англ. Free Carrier, або Франко перевізник (назва місця) термін, який означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.
Наведене свідчить про те, що базис поставки на умовах FCA покладає зобов'язання по завантаженню на продавця, крім цього, продавець зобов'язаний нести всі витрати, пов'язані з товаром, до моменту здійснення його поставки. Обов'язок щодо страхування товару не покладено на жодну із сторін договору.
Отже, з урахуванням того факту, що Постачальник виписуючи Інвойси №YSM/EXІ120/24-25 вiд 19.09.2024, №YSM/EXІ126/24-25 вiд 24.09.2024 та №YSM/EXІ131/24-25 вiд 27.09.2024 зазначив умовами поставки товару FCA Klaipeda, Lithuania, обов'язок доставити товар покладений на Постачальника визначеному ТОВ «АКВАФРОСТ» перевізнику, а саме ФОП ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 1 статті 9 Женевської Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення від 19.05.1956, вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Приймаючи до уваги, що міжнародна товарна-транспортна накладна, яка в розумінні вказаної Конвенції є вантажною накладною, складена 09.04.2025, Постачальник передав товар, визначеному Позивачем перевізнику, а тому враховуючи тлумачення терміну FCA, витрати, пов'язанні із товаром до цього моменту, в тому числі витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат в зв'язку із залученням Експедитора, який зазначений в графі 1 CMR, витрати на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва) тощо, покладаються на Постачальника та не підлягають відшкодуванню Покупцем ТОВ «АКВАФРОСТ»
При цьому, відповідно до п. 5.6 Контракту № 25/05/22-94 від 25.05.2022, всі митні платежі, збори, податки та інші витрати, пов'язані з підписанням і виконанням даного Контракту в країні Покупця сплачуються Покупцем. Аналогічні митні платежі, збори, податки та інші витрати в країні Постачальника і в третіх країнах сплачуються Постачальником.
Також слід зазначити, що виходячи зі змісту довідки про вартість перевезення №14 від 14.04.2025, страхування вантажу не здійснювалося, а вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.
Додатково, на підтвердження відсутності у ТОВ «АКВАФРОСТ» додаткових витрат, пов'язаних із поставкою товару на митну території України надано лист Постачальника, Yashaswi Fish meal and Oil Company, яким останній підтверджує такі витрати за його рахунок та їх включення до ціни товару.
Наведене свідчить про помилковість тверджень апелянта, оскільки позивачем не понесені додаткові витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів; витрат в зв'язку із залученням Експедитора, який зазначений в графі 1 CMR, витрати на зберігання товару на складі в м. Клайпеда (Литва) в розумінні ч. 10 ст. 58 МК України не є складовими митної вартості товару, а відсутність документів на підтвердження таких витрат не може бути підставою для коригування митної вартості товару, заявленого до декларування за ЕМД № 25UA500110002964U0.
Відтак, твердження апелянта про не надання інформації про понесені додаткові витрат є безпідставними та необґрунтованими.
Далі Митниця в апеляційній скарзі так само як і в спірному рішенні указує, що відсутнє документальне підтвердження доставки оцінюваного товару від заявленого виробника YASHASWI FISH MEAL AND OIL COMPANY (Індія) (Заявлений характер угоди з виробником (4104)) до місця завантаження Клайпеда, Литва; ненадання декларантом на розгляд заявки та рахунку на транспортування (послуг), зазначених у пунктах Договору ТЕО, що не дає можливості упевнитись у повноті та вартості всіх наданих експедитором перевізником послуг, пов'язаних з перевезенням товарів.
На підтвердження транспортних витрат до митного оформлення товариством надана довідка про транспортні витрати №14 від 14.04.2025, згідно якої вартість перевезення автопоїздом Вольво держ. № НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , згідно договору №22/11/2024 від 22.11.2024, за маршрутом Клайпеда - Ягодин - Чорноморськ, становить 119 000,00 грн., з яких: транспортні витрати по перевезенню вантажу: Клайпеда (Литва) - Яготин (кордон України) - 57 000,00 грн.; Ягодин (кордон України) - Чорноморськ (Україна) - 62000,00 грн. Страхування вантажу не проводилося. Вартість навантажувальних робіт за рахунок відправника.
Слід зазначити, що вказані в довідці державні номери транспортного засобу, пункти відправлення, перетину кордону та прибуття відповідають зазначеним в міжнародній транспортній накладній, наданій до митного оформлення та ЕМД. Вказані обставини дають можливість ідентифікувати вказаний документ, та як наслідок розмір відповідної складової митної вартості товару із товаром заявленим до митного очищення.
Митниця посилається на те, що розрахунок транспортних витрат на підставі довідки про вартість перевезення порушує Правила заповнення декларації митної вартості, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, положення Митного та Податкового кодексів України. Однак зазначене твердження не відповідає дійсності, адже вказаний порядок лише містить посилання на документи, які можуть підтверджувати транспортні витрати.
Так, відповідно до розділу III Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599 в графі 20 розділу Б додаткового аркушу А до основного аркуша ДМВ зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).
Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Тобто законодавець не обмежив перелік документів на підставі яких розраховується відповідна складова митної вартості товару.
Згідно пункту 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України.
Відтак, довідка про транспортування є належним доказом понесених позивачем витрат на транспортування. Вказана довідка у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» детально відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Крім того, на підтвердження відсутності будь-яких розбіжностей із відомостями зазначеними у довідці про вартість перевезення декларантом наданий рахунок-фактуру на оплату транспортних послуг та заявку на перевезення вантажу до договору № 22/11/2024 від 22.11.2024.
З огляду на зазначене вище, декларантом при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару був наданий повний пакет документів, відповідно до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що твердження Митниці стосовно не доведення митної вартості товару є безпідставними, а тому колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що надані декларантом документи надавали відповідачу змогу достовірно і повно перевірити правильність обчислення митної вартості.
Натомість апелянт ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не довів, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Досліджуючи обґрунтованість доводів Митниці про правомірне застосування резервного методу для визначення митної вартості товару, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до положень статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частина 1 статті 55 МК України визначає, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки, митна вартість товару скоригована та визначена за резервним методом, відповідно до положень статті 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу.
Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Згідно пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Як мовилося вище, митна вартість товарів скоригована та визначена за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, на підставі інформації, наявної у митного органу, що міститься в спеціалізованому програмно - інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), Автоматизованій системі митного огляду (АСМО) «Інспектор».
Як зазначає митний орган в оскаржуваному рішенні, рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближеній до митного оформлення час з урахуванням вагових характеристик є більшим ніж встановлена позивачем - 1,6659 дол.США/кг та становить по товару №1 - 2,25 долСША/кг (згідно ЕМД від 16.04.2025 №25UA500110002903U4).
Проаналізувавши наведене, колегія суддів відзначає, що згідно сталої практики Верховного Суду, наведеної, зокрема, у постанові від 27.04.2020 у справі №140/804/19, рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.
Також слід врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Резюмуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що декларант надав Митниці для митного оформлення імпортованого товару усі документи, передбачені статтею 53 МК України, які містили достовірні числові дані та підтверджували митну вартість товарів за ціною контракту, відповідно до вимог статті 58 МК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що висновки митного органу про заниження декларантом митної вартості товару та надання недостовірних даних не підтверджуються матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих декларантом документах не впливають на ціну товару.
Отож, колегія суддів дійшла висновку, що переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного декларантом розрахунку митної вартості товарів за ціною контракту, скаржник в апеляційній скарзі не навів.
Будь-яких інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару ТОВ «АКВАФРОСТ», суд апеляційної інстанцій не встановив. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому підстави для скасування правильного по суті рішення відсутні.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення та задоволення скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2025 року у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАФРОСТ», до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя І. І. Тарновецький