Справа № 564/121/26
04 травня 2026 року
м.Костопіль
Костопільський районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1
з участю секретаря: ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3 (дистанційно)
обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно)
захисника ОСОБА_5 (дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Костопіль в режимі відеоконференції клопотання прокурора в кримінальному провадженні - прокурора Рівненської окружної прокуратури Рівненської області ОСОБА_6 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 в межах кримінального провадження №62024240030001987 від 01 жовтня 2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
На розгляді Костопільського районного суду Рівненської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62024240030001987 від 01.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні до початку судового засідання подав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , у якому просить продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою терміном на 60 днів без визначення застави.
На обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Згідно з матеріалами справи, будучи військовослужбовцем за мобілізацією та проходячи військову службу на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти зведеного навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 17.08.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ), та проводив час на власний розсуд та не виконував обов'язки військової служби, припинивши тим самим виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості України .
Аналізуючи матеріали кримінального провадження, сторона обвинувачення дійшла висновку про наявність ризиків, передбачених п.п.1, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які продовжують існувати під час судового розгляду. На підставі викладеного прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та пояснював, що він не може служити, що він має займатись своїми справами, а не службою, втікати наміру не має. Просив не застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає, що вказані у клопотанні ризик не обґрунтовані, просила суд застосувати до обвинуваченого запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
З'ясувавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Так ухвалою суду від 17 березня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15 травня 2026 року включно без визначення розміру застави.
Судом встановлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 спливає 15 травня 2026 року, судовий розгляд кримінального провадження не завершено.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_4 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявних ризиків, зазначених в ст.177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, а також вагомість наявних доказів, яким обґрунтовуються відповідні обставини.
На виконання вказаних вимог КПК України судом встановлено, що обвинуваченому інкриміновано злочин, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
Відтак, у суду є достатні підстави вважати, що у разі визнання ОСОБА_4 винуватим в інкримінованому злочині останній може переховуватися від суду, тобто наявний ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, судом встановлено наявність ризику передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме, що обвинувачений ОСОБА_4 перебуваючи на волі, розуміючи тяжкість вчинення кримінального правопорушення, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому обвинувачується, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хвороби, підробивши для цього відповідні документи, оформлювати документи щодо набуття ним інвалідності або опікунства над непрацездатними особами, щоб не перебувати в умовах ізоляції від суспільства.
Також судом встановлено наявність ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України - СЗЧ в умовах воєнного стану, фактично відмовився виконувати будь-які накази командира підрозділу щодо виконання свої службових обов'язків в умовах воєнного стану, та у подальшому вибув за межі дислокації військової частини, а отже знизив можливість функціонування підрозділу у випадку надходження наказу про виконання бойового завдання та тим самим сприяв у підриві обороноздатності ЗС України, демонстрування перед іншими військовослужбовцями у відкритій формі можливість відмовитися від проходження від військової служби, що підсилює його схильність до вчинення протиправних дій.
Наявність інших ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України судом не встановлено.
Під час розгляду клопотання було доведено, що вищевказані ризики, які попередньо були встановлені слідчим суддею при винесенні ухвали від 22 жовтня 2025 року та судом при продовженні запобіжного заходу ухвалою від 17 березня 2026 року не зменшилися.
З метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, запобігання його переховуванню від суду, а також враховуючи ризик продовження обвинуваченим кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 обвинувачується, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 у межах строку, встановленого ст.331 КПК України, оскільки жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищезазначеним ризикам.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442.
Відтак суд звертає увагу, що дане положення є правом, а не обов'язком суду, і з урахуванням пояснень сторін, матеріалів клопотання та встановлених обставин справи вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч.3 ст.183 КПК України).
Розмір застави, відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи бажання переховуватися; враховуючи те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч.4 ст.182 КПК України); зважаючи на обставини та мотив кримінального правопорушення, характеристику обвинуваченого та його майновий стан, - суд вважає за необхідне визначити розмір застави в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840,00 гривень.
На переконання суду, внесення застави саме в такому розмірі зможе повною мірою гарантувати належне виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого заставу, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на нього також визначені процесуальні обов'язки.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.176-178, 183, 206, 208, 331, 369-372 КПК України, суд-
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_2 , з утриманням у ДУ «Рівненський слідчий ізолятор», на 60 (шістдесят) діб, тобто до 02 липня 2026 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
1). Прибувати до прокурорів Рівненської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону та суду за першою вимогою;
2). Повідомляти прокурорів Рівненської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону та суд про зміну місця проживання чи фактичного перебування;
3). Повідомляти прокурорів Рівненської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону та суд про відлучення з місця проживання у разі необхідності, крім відвідування закладів охорони здоров'я.
4). Утриматись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні, щодо обставин наданих ними свідчень та пояснень у даному кримінальному провадженні.
5). Здати на зберігання до органу досудового розслідування документи, що надають право виїзду за кордон.
Заставу в розмірі 99840 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок) гривень внести на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України у Рівненській області. Докази внесення застави надати суду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню і подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
СуддяОСОБА_1