Справа № 950/382/26
2/950/521/26
29 квітня 2026 року м.Лебедин
Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.
з участю секретаря - Гладкової С.В., представника позивачки - ОСОБА_1 , відповідача - ОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лебедині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , інтереси якої представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку,
Представник позивачки ОСОБА_3 - адвокат Вакуленко Н. М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 28 липня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, актовий запис № 1026. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 15 травня 2025 року шлюб між сторонами розірвано.
Позивачка зазначає, що дитина проживає разом із нею, перебуває на її утриманні та догляді, а вона, як мати дитини віком до трьох років, має передбачене законом право на утримання від батька дитини. Відповідач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , отримує регулярний дохід, а тому, на думку позивачки, має можливість надавати їй матеріальну допомогу.
У позовній заяві позивачка просила суд стягнути з відповідача на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду, тобто з 16 лютого 2026 року, і до досягнення дитиною трирічного віку.
У судовому засіданні представник позивачки позов підтримала та просила його задовольнити у заявленому розмірі.
Відповідач проти задоволення позову у заявленому розмірі заперечував, посилаючись на те, що він уже має аліментні зобов'язання щодо іншої дитини, з його доходу утримуються аліменти у розмірі 1/4 частини заробітку, а також на наявність заборгованості за такими аліментами. Також відповідач вказував на необхідність урахування його фактичного матеріального становища та щомісячних утримань із грошового забезпечення. Зазначив, що позивачка отримує допомогу від держави та неофіційно працює.
Судом встановлено, що письмовими доказами у справі підтверджено факт реєстрації шлюбу між сторонами, факт народження дитини, факт проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із матір'ю, факт розірвання шлюбу між сторонами, а також наявність у відповідача регулярного доходу та інших аліментних зобов'язань.
Оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо та в їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 51 Конституції України, «сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою». Також зазначена конституційна норма закріплює, що батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Зазначені положення Конституції України застосовуються судом у цій справі як норми прямої дії, що визначають загальний обов'язок держави, суду та учасників сімейних правовідносин забезпечувати належний захист материнства, дитинства та сім'ї.
Згідно зі статтею 7 Сімейного кодексу України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Частина восьма цієї статті передбачає, що регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Суд застосовує вказану норму, оскільки спір стосується не лише матеріального утримання позивачки як матері дитини, а й забезпечення умов для належного догляду за малолітньою дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Відповідно до частини першої статті 75 Сімейного кодексу України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Частина друга цієї статті передбачає, що право на утримання має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може таку матеріальну допомогу надавати.
Разом з тим у цій справі підлягає застосуванню спеціальна норма - стаття 84 Сімейного кодексу України. Згідно з частиною другою цієї статті, «дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років». Частина четверта статті 84 СК України встановлює, що «право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу». Частина шоста цієї ж статті передбачає, що таке право на утримання зберігається і в разі розірвання шлюбу.
Отже, для задоволення вимоги про стягнення аліментів на утримання матері дитини до досягнення дитиною трирічного віку суд має встановити такі юридично значимі обставини: по-перше, факт походження дитини від відповідача; по-друге, факт проживання дитини з позивачкою; по-третє, вік дитини до трьох років; по-четверте, можливість відповідача надавати матеріальну допомогу; по-п'яте, розмір аліментів, який є справедливим, розумним та співмірним з урахуванням усіх обставин справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Отже, на момент звернення до суду дитина не досягла трирічного віку, а граничним строком існування права позивачки на утримання відповідно до статті 84 СК України є 30 жовтня 2027 року.
Факт проживання дитини разом із матір'ю підтверджується витягом з реєстру територіальної громади щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_4 . Цей доказ є належним, оскільки безпосередньо підтверджує обставину проживання дитини з позивачкою, що має істотне значення для застосування статті 84 СК України. Доказ є допустимим, оскільки виданий уповноваженим органом у межах його компетенції.
Факт реєстрації шлюбу між сторонами підтверджується актовим записом про шлюб № 1026 від 28 липня 2023 року. Цей доказ підтверджує виникнення сімейних правовідносин між сторонами та походження сімейного спору з прав та обов'язків подружжя.
Факт розірвання шлюбу між сторонами підтверджується рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 15 травня 2025 року. Суд зазначає, що розірвання шлюбу не припиняє права матері дитини на утримання до досягнення дитиною трирічного віку, оскільки частина шоста статті 84 СК України прямо передбачає збереження такого права і після розірвання шлюбу.
Судом також досліджено довідку про доходи відповідача, видану військовою частиною НОМЕР_1 . З неї вбачається, що ОСОБА_2 проходить військову службу та отримує регулярне грошове забезпечення. Загальна сума доходу за відповідний період, за винятком утриманих аліментів, становить 793 692 грн 24 коп. Крім того, із доходу відповідача протягом зазначеного періоду утримувалися аліменти.
Суд приходить до висновку, що відповідач має постійне джерело доходу, а тому в розумінні частини четвертої статті 84 Сімейного кодексу України може надавати матеріальну допомогу позивачці. При цьому сам по собі факт проходження військової служби не є підставою для звільнення від аліментного обов'язку, оскільки закон не пов'язує обов'язок утримувати матір дитини з видом трудової чи службової діяльності платника.
Судом також досліджено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, складений Лебединським відділом державної виконавчої служби у Сумському районі Сумської області. З нього вбачається, що з відповідача на підставі судового наказу стягуються аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Також вбачається наявність заборгованості зі сплати аліментів.
Суд зазначає, що наявність у відповідача обов'язку зі сплати аліментів на іншу дитину не є підставою для відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 . Закон не передбачає, що існування попереднього аліментного обов'язку звільняє особу від обов'язку утримувати матір іншої малолітньої дитини за наявності умов, установлених статтею 84 СК України.
Водночас зазначена обставина має істотне значення для визначення розміру аліментів. Суд повинен забезпечити баланс між правом позивачки на утримання, правами дітей відповідача, а також реальними можливостями відповідача виконувати всі покладені на нього законом та судовими рішеннями обов'язки.
Відповідно до статті 80 Сімейного кодексу України, «аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку, доходу другого з подружжя і/або у твердій грошовій сумі». Розмір аліментів суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від інших осіб та інших обставин, що мають істотне значення.
У цій справі позивачка просила стягнути аліменти у частці від заробітку відповідача - 1/6 частини. Суд погоджується з тим, що саме частка від доходу є належним способом визначення аліментів, оскільки відповідач має регулярний дохід, розмір якого може змінюватися залежно від нарахувань, премій, грошового забезпечення та інших виплат. Такий спосіб забезпечує пропорційність аліментів фактичному доходу відповідача.
Разом із тим суд не вбачає підстав для стягнення аліментів саме у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку відповідача. Суд враховує, що з відповідача вже стягуються аліменти на іншу дитину у розмірі 1/4 частини доходу. У разі задоволення позову в повному обсязі сукупний розмір щомісячних утримань лише за аліментними зобов'язаннями складав би 1/4 + 1/6, тобто 5/12 частини доходу відповідача, без урахування податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Суд приходить до висновку, що такий розмір був би надмірним у конкретних обставинах справи, оскільки міг би створити ризик неналежного виконання відповідачем як нового аліментного обов'язку, так і вже існуючих зобов'язань щодо іншої дитини.
Водночас стягнення аліментів у розмірі 1/12 частини з усіх видів заробітку відповідача щомісячно є справедливим, розумним та співмірним. Такий розмір враховує право позивачки на утримання як матері дитини віком до трьох років, стабільний дохід відповідача, наявність у нього іншого аліментного обов'язку, а також відсутність у матеріалах справи доказів особливих або надзвичайних витрат позивачки, які б об'єктивно обґрунтовували стягнення саме 1/6 частини доходу.
Доводи відповідача про те, що наявність заборгованості зі сплати аліментів на іншу дитину унеможливлює стягнення аліментів на утримання позивачки, суд відхиляє. Заборгованість зі сплати аліментів є наслідком невиконання або неналежного виконання вже існуючого обов'язку, але вона не припиняє і не скасовує іншого аліментного обов'язку, який прямо передбачений законом. Така обставина може враховуватися лише при визначенні розміру аліментів, що суд і зробив, зменшивши заявлений розмір із 1/6 до 1/12 частини доходу.
Доводи про те, що позивачка може отримувати державну соціальну допомогу, також не спростовують її права на утримання від відповідача. Частина четверта статті 84 СК України прямо встановлює, що право дружини, з якою проживає дитина, на утримання існує незалежно від її матеріального становища. Отже, навіть отримання певних соціальних виплат не звільняє батька дитини від обов'язку утримувати матір дитини до досягнення дитиною трирічного віку за умови наявності у нього можливості надавати таку допомогу.
Суд також бере до уваги практику Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц наголосила, що під час вирішення сімейних спорів суд має виходити з необхідності забезпечення найкращих інтересів дитини та оцінювати всі обставини справи не формально, а з урахуванням реального впливу рішення на дитину та сімейні відносини. У цій справі зазначений підхід застосовується судом тому, що утримання матері дитини віком до трьох років безпосередньо пов'язане із забезпеченням належного догляду за малолітньою дитиною.
Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц сформулювала підхід до оцінки доказів, відповідно до якого суд має встановлювати обставини справи на підставі оцінки належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а висновок про існування певної обставини повинен бути більш вірогідним, ніж протилежний. Застосовуючи цей підхід, суд приходить до висновку, що надані докази у своїй сукупності підтверджують право позивачки на утримання та можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, однак не підтверджують необхідність стягнення аліментів саме у заявленому розмірі 1/6 частини доходу.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно зі статтею 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Стаття 76 ЦПК України визначає доказами будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін. Відповідно до статей 77-80 ЦПК України, докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми. За статтею 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів.
Оцінивши докази у справі відповідно до статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими в частині наявності права на утримання від відповідача, проте заявлений розмір аліментів підлягає зменшенню до 1/12 частини з усіх видів заробітку відповідача.
Згідно з частиною п'ятою статті 84 СК України, аліменти присуджуються дружині за рішенням суду від дня подання позовної заяви. Позовна заява подана 16 лютого 2026 року, тому аліменти підлягають стягненню саме з цієї дати.
Враховуючи, що дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку вона досягне ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому аліменти на утримання позивачки підлягають стягненню до цієї дати включно.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 430 ЦПК України, статтями 7, 75, 80, 84 Сімейного кодексу України, статтею 51 Конституції України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_3 , інтереси якої представляє ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/12 частини зі всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи стягнення з 16 лютого 2026 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , трирічного віку, а саме, - до ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний зміст рішення виготовлений 4 травня 2026 року.
Суддя Роман БАКЛАНОВ