Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/401/26
Провадження № 2/552/1378/26
28.04.2026 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого судді Яковенко Н.Л.,
секретаря судового засідання Резніченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу № 552/401/26 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Позивач АТ «Таскомбанк» 22.01.2026 звернувся в Київський районний суд м. Полтави з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява сформована в системі «Електронний суд».
Позовна заява обґрунтована тим, що 08.08.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено заяву-договір №4189858-901 про надання споживчого кредиту, згідно якого позичальник просив надати кредит на власні потреби в рамках продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до договору відповідач зобов'язався повертати кредит щомісячно згідно графіку, в тому числі проценти та комісії за користування ним, оплату вартості усіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань.
Позивач свої обов'язки за кредитним договором виконав в повному обсязі, надав кредитні кошти відповідачу.
Позивач вказував, що відповідачем зобов'язання за договором не виконуються, станом на 30.09.2025, заборгованість за заявою-договором №4189858-901 про надання кредиту від 08.08.2024, становить 47530 грн: строкова заборгованість по основному боргу - 26718,09 грн; прострочена заборгованість по тілу кредиту - 20811,91 грн.
В поданій до суду позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором №4189858-901 від 08.08.2024 у розмірі 47530 грн та понесені судові витрати.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 22.01.2026 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково. Вказував, що не заперечує щодо факту укладення кредитного договору, проте посилається на застосування положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки він є військовослужбовцем. Визнає вимоги в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, однак на даний час не має можливості виконувати зобов'язання у повному обсязі. Тому просив у задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення штрафних санкцій (пені, штрафів), зменшити розмір нарахованих відсотків (за можливості), надати розстрочку виконання рішення суду щодо сплати основної суми боргу строком до 24 місяців або відстрочити виконання рішення суду до закінчення проходження військової служби.
Представник позивача надав заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся судом про дату розгляду, має зареєстрований кабінет ЕСІТС.
Суд, дослідивши зібрані в справі докази, приходить до таких висновків.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що 08.08.2024 року між ТОВ «Таскомбанк» та відповідачем ОСОБА_1 укладено заяву-договір №4189858-901 про надання споживчого кредиту в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум», на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Відповідно до вказаного договору: загальна сума кредиту - 50000 грн, строк кредиту - 24 місяці; проценти за користування - 0,01%; загальні витрати за кредитом - 91968,80 грн (3450 грн комісія за надання кредиту, 88513,20 грн комісія за обслуговування кредиту, 5,60 грн - проценти за користування кредитом); орієнтовна загальна вартість кредиту - 141968,80 грн.
Позивач умови договору виконав, надав відповідачу кредитні кошти.
Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено наданою до суду випискою по рахунку, що є належним та допустимим доказом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 свого обов'язку належним чином не виконує, своєчасно, в порядку, передбаченому договором, кредитні кошти не повертає.
Тому суд приходить до висновку, що заборгованість за договором підлягає стягненню.
При вирішенні питання про розмір заборгованості судом враховано наступне.
Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 25.02.2015 і станом на час вирішення справи судом.
У зв'язку з цим суд приходить до висновку, що на відповідача розповсюджуються норми частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та приходить до висновку, що позивач може порушувати питання про стягнення заборгованості виключно в межах суми боргу за тілом кредиту.
Крім того, як вбачається із розрахунку заборгованості, долученого позивачем до матеріалів справи, відповідач частково сплатив у рахунок погашення боргу суму в загальному розмірі 5920 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача за заявою-договором №4189858-901 про надання споживчого кредиту від 08.08.2024 становить 44080 грн (50000 грн - 5920 грн).
Тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитом в сумі 44080 грн.
В решті у задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.
Суд не бере до уваги клопотання відповідача про розстрочку або відстрочку виконання рішення, подане у відзиві, оскільки це не є предметом даного провадження, виходить за межі позовної заяви, і, відповідно до статті 435 ЦПК України, розглядається на підставі окремо поданої заяви до суду.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначено нормами ст. 141 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку частковим задоволенням позовних вимог понесенні позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 264, 265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк» заборгованість за заявою-договором №4189858-901 про надання споживчого кредиту від 08.08.2024 у розмірі 44080 грн, 2476,03 грн судових витрат, всього стягнути 46556 грн 03 коп.
В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Таскомбанк» відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, місцезнаходження м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки латника податків НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 28.04.2026.
Головуючий суддя Н.Л.Яковенко