1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 29 квітня 2026 року, апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року, відносно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Малин, Житомирської області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні малолітню дитину 2025 р.н., працюючого за домовленістю на будівництві, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого у тому АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.14, ч. 2 ст.194 КК України,
за участі: прокурора захисника підозрюваного ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, строком по 07 червня 2026 року включно, заборонено йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. ранку наступної доби та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішення, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою клопотання задовольнити, застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.14, ч. 2 ст.194 КК України, що підтверджується сукупністю доказів, зібраних у ході досудового розслідування.
Крім того, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Зауважує, що з урахуванням того, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, вчинене за попередньою змовою групою осіб, загально небезпечним способом, більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та не нададуть можливості стороні обвинувачення контролювати місце перебування підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити, пояснення захисника та підозрюваного, які заперечили щодо задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 19 квітня 2025 року внесено до Єдиного реєстру досудового розслідування під № 12025100060000692, за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.14, ч. 2 ст.194 КК України.
07 квітня 2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст.14, ч. 2 ст.194 КК України.
08 квітня 2026 року старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , строком на шістдесят днів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року клопотання слідчого задоволено частково та застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби, строком по 07 червня 2026 року включно, заборонено йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 21 год. 00 хв. по 07 год. 00 хв. ранку наступної доби та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді, виходячи з наступного.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно зі ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування, а також вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до підозрюваного ОСОБА_6 , запобіжного заходу перевірено при розгляді клопотання. При цьому, допитано підозрюваного, заслухано думку прокурора та позицію захисника, з'ясовано інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав застосування саме такого запобіжного заходу, передбаченого статтею 183 КПК України.
Згідно з ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.
Вирішуючи клопотання, слідчим суддею встановлено, що прокурором не доведено, що застосування більш м'якого запобіжного заходу буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченими ст. 177 КПК України.
При цьому, у більшості за своєю суттю ризики на які послався прокурор, передбачені п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України щодо можливості переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків, іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, вчинення іншого кримінального правопорушення не обґрунтовані переконливими доказами.
Відмовляючи у задоволенні клопотання, слідчим суддею також враховано характеризуючі дані про особу підозрюваного, а саме, що ОСОБА_6 працює, позитивно характеризується по місцю проживання, одружений, має на утриманні малолітню дитину та матір-інваліда, що потребує стороннього догляду, раніше не судимий.
Також, слідчим суддею взято до уваги, що фактично інкриміновані ОСОБА_6 дії не становлять закінченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України та вважає, що у даному випадку підозрюваному у разі доведення його винуватості у подальшому, судом може бути призначене максимальне покарання з урахуванням правил, передбачених ст. 68 КК України, не більше ніж половини максимального строку, передбаченого санкцією статті.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, яке згідно ч. 5 ст. 9 КПК України, які є джерелом законодавства, у справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». У справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, рішення від 01 червня 2006 року Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме розслідуванню або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальний елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребує позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».
За вказаних обставин, проаналізувавши всі надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя не знайшов підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 .
Однак, зважаючи на необхідність дотримання цілей кримінального провадження, принципів публічності, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, слідчий суддя, з метою забезпечення виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків, у зв'язку з тим що в ході розгляду клопотання доведено обґрунтованість підозри та наявність існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, прийшов до висновку про наявність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в певний час доби, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 21:00 год. до 07:00 год. наступної доби, строком по 07 червня 2026 року включно.
Слідчий суддя при розгляді клопотання дослідив всі обставини, з'ясування яких могло мати істотне значення для ухвалення законного обґрунтованого та вмотивованого рішення відповідно до вимог ст. 370 КПК України.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_9 та запобігти наявним ризикам.
Доводи, на які посилається прокурор в апеляційній скарзі стосовно обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховані слідчим суддею при прийнятті рішення про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді домашнього арешту в певний період доби, який, на думку колегії суддів, співмірний з особою підозрюваного, тяжкістю злочину.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора висновків слідчого судді не спростовують, оскільки прокурором не доведено, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби є недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що необхідності обмеження права особи на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України, ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини в контексті зазначеного кримінального провадження немає, а тому апеляційну скаргу прокурора слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді, якою застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, без змін.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 08 квітня 2026 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 761/13470/26 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження № 11сс/824/4096/2026 Доповідач ОСОБА_14
Категорія ст.181 КПК України